Рішення

від 01.09.2008 по справі 9/137

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/137

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

01.09.08 р.                                                                                                    Справа № 9/137                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Марченко О.А.

Присекретарі судового засіданні Гутевич С.Ю.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Дарвис”, м.Дергачі, Харківська область

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „ТФ-Промторг”, м.Донецьк

про стягнення 20 502грн.00коп.

В засіданні брали участь представники сторін:

від позивача: Шпіньова О.М. – представник (за дов. №б/н від 29.08.2008р.);

від відповідача: не з`явився.

          СУТЬ СПОРУ:          

          Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Дарвис”, м.Дергачі, Харківська область звернувся до господарського суду з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „ТФ-Промторг”, м.Донецьк про стягнення 20 502грн.00коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на платіжне доручення №142 від 26.06.2007р., податкову накладну №5874 від 26.06.2007р., платіжне доручення №3027 від 24.02.2008р., рахунок-фактуру №СФ-0000194 від 25.06.2007р., рахунок-фактура б/н від 25.02.2008р.

Відповідач, який належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами господарського суду від 22.07.2008р., 11.08.2008р., заявлені вимоги не оспорив, відзив на позов не представив, в судове засідання не з'явився, тому згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України, справу розглянуто за наявними матеріалами.

Згідно довідки Головного управління статистики у Донецькій області №14/4-23/556а від 30.07.2008р. Товариство з обмеженою відповідальністю „ТФ-Промторг”, м.Донецьк станом на 30.07.2008р. в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України значиться як юридична особа.

Розгляд справи відкладався.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін у попередніх судових засіданнях, господарський суд встановив:

За твердженням позивача в червні 2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Дарвис”, м.Дергачі та Товариством з обмеженою відповідальністю „ТФ-Промторг”, м.Донецьк була досягнута усна домовленість про продаж гранітного щебеню фр. 5-20 в кількості 250,00 м3.

Вважаючи, що істотні умови договору поставки будуть досягнуті, на підставі усної домовленості відповідачем на адресу позивача був виставлений рахунок-фактура №СФ-0000194 від 25.06.2007р. на суму 26 502грн.00коп. за щебінь фр. 5-20 гранітний в кількості 250 м3 (копія рахунку наявна в матеріалах справи).

Платіжним дорученням №142 від 26.06.2007р. Товариство з обмеженою відповідальністю „Дарвис”, м.Дергачі перерахувало на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю „ТФ-Промторг”, м.Донецьк грошову суму в розмірі 26 502грн.00коп. з призначенням платежу: „передплата за щебінь фр. 5-20, залізничний тариф згідно рахунку-фактурі №СФ-0000194 від 25.06.2007р., у т.ч. ПДВ – 4 417грн.00коп.” (копія платіжного доручення наявна в матеріалах справи).

Позивачем видано податкову накладну №5874 від 26.06.2007р. на сплачену суму.

За твердженням позивача, зазначена сума мала бути передоплатою за купівлю продукції відповідно до укладеного в майбутньому договору поставки. Однак, позивач зазначає, що відповідний договір між сторонами так і не було укладено.

Відповідно до ст.638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Аналогічно, ст.180 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при укладанні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до ч.1, 4 ст.265 Госпдарського кодексу України за договором поставки одна сторона – постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Умови договорів поставки повинні викладатися сторонами відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Інкотермс".

Поставка товарів без укладення договору поставки може здійснюватися лише у випадках і порядку, передбачених законом (ч.5 ст.265 ГК).

Оскільки господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів, а відповідно до ст.208 Цивільного кодексу України правочин між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі, то договір поставки між юридичними особами вважається укладеним з моменту досягнення всіх істотних умов договору в письмовій формі.

Враховуючи те, що між сторонами не було досягнуто письмової домовленості щодо істотних умов договору, а саме: не визначено строк дії договору; не визначено умови поставки відповідно до правил ІНКОТЕРМС; не досягнуто згоди щодо якості товару; не визначено строк поставки товару (тобто, не виконані вимоги ст.208, 638 ЦК України, ст.265 ГК України), тому договір поставки між Товариством з обмеженою відповідальністю „Дарвис”, м.Дергачі та Товариством з обмеженою відповідальністю „ТФ-Промторг”, м.Донецьк є неукладеним.

Як зазначено позивачем, відповідач до теперішнього часу не поставив товар, за який було сплачену грошові кошти, у зв`язку з чим позивачем на адресу відповідача виставлений рахунок-фактура б/н від 25.02.2008р. про повернення грошових коштів за не відвантажений товар, сплачених за рахунком-фактурою №СФ-0000194 від 25.06.2007р. в сумі 26 502грн.00коп.

24.02.2008р. ТОВ „ПФ-Промторг” частково повернуло грошові кошти за не відвантажений товар на суму 6 000грн.00коп., що підтверджується платіжним дорученням №3027 від 24.02.2008р., копія якого наявна в матеріалах справи.

Таким чином, позивач зазначає, що грошова сума в розмірі 20 502грн.00коп. безпідставно знаходиться у Товариства з обмеженою відповідальністю „ПФ-Промторг”.

Суд вважає за необхідне зазначити, що оскільки між сторонами не було досягнуто згоди щодо суттєвих умов договору та змінилися наміри стосовно необхідності в укладанні договору поставки продукції, тому підстави перерахування грошових коштів згодом відпали. Відтак, позивач має право вимагати повернення безпідставно отриманих коштів.

В свою чергу, зобов`язання з безпідставного набуття або збереження майна є одним з видів позадоговірних зобов'язань, які регулюються положеннями глави 83 Цивільного кодексу України. Обов`язковою умовою, з якою законодавець пов`язує виникнення даного виду зобов`язань, є відсутність правової підстави для набуття або збереження майна однією особою за рахунок іншої особи. Відсутність правової підстави означає, що майно набуте чи збережене особою поза підставою (юридичним фактом), передбаченою законом, іншим правовим актом чи право чином.

За приписом ч.1, 2 ст.1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідно до п.1, 2 ст.139 Господарського кодексу України, майном визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів. Залежно від економічної форми, якої набуває майно у процесі здійснення господарської діяльності, майнові цінності належать до основних фондів, оборотних засобів, коштів, товарів.

Коштами у складі майна суб'єктів господарювання є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб'єктів з іншими суб'єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства (п.5 ст.139 Господарського кодексу України).

З аналізу зазначених норм вбачається, що грошові кошти є майном, яке підлягає поверненню потерпілій стороні як безпідставно набуте в розумінні ст.1212 Цивільного кодексу України.

Крім того, обов`язок повернути безпідставно отримане майно (гроші) є різновидом цивільно-правової санкції, а не мірою відповідальністю, тому наявність вини в поведінці особи, що безпідставно збагатіла, не вимагається. У разі невиконання цього обов`язку майно підлягає стягненню з означеної особи в судовому порядку.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

З огляду на викладене, дослідивши у сукупності матеріали справи, господарський суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Дарвис”, м.Дергачі є обґрунтованими, доведеними належним чином, а тому такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача в порядку, передбаченому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.208, 638, 1212 Цивільного кодексу України, ст.139, 180, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 36, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

                                                      ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Дарвис”, м.Дергачі, Харківська область до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „ТФ-Промторг”, м.Донецьк про стягнення 20 502грн.00коп. – задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ТФ-Промторг” (за адресою: вул.Сеченова, 31, м.Донецьк, 83023, р/р 26006200085011 в Київській філії ФТОВ „Унікомбанк”, м.Донецьк, МФО 394675, код ЄДРПОУ 34746575) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Дарвис” (за адресою: вул.Жовтневої перемоги, 48, м.Дергачі, Харківська область, 62300, р/р 26003835197000 в ХОВ АКБ „Укрсоцбанк” м.Харків, МФО 351016, код ЄДРПОУ 31618972) грошову суму в розмірі 20 502грн.00коп., витрати по сплаті державного мита в розмірі 205грн.02коп. та витрати по сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в розмірі 118грн.00коп.

Видати наказ після набуття рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

У судовому засіданні 01.09.2008р. оголошено повний текст рішення.

               Суддя                                                                                                            Марченко О.А.