Постанова

від 14.11.2011 по справі 1/86н/2011

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

09.11.2011 р.           справа №1/86н/2011

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді:

Суддів:

Малашкевича С. А.

Азарової З. П., Богатиря К. В.

при секретарі судового засідання

Максименко Г. П.

за участю прокурора:

представників сторін:  

Кравцова В. І.

від позивача (Державного навчального закладу «Луганський будівельний коледж»):

ОСОБА_1 –за довір., Ходирева О. Т. - директор

від позивача (Української державної будівельної корпорації «Укрбуд»):

не з`явились

від відповідачів:

не з`явились

від третьої особи 1:

Самопадний Ю. С. –за довір., Дебелий О. Д. –директор

від третьої особи 2:

не з`явились

розглянувши апеляційну скаргу

Приватного підприємства «Полісвіт», м. Луганськ

на рішення господарського суду

Луганської області

від

22.08.2011р.  

у справі

№ 1/86н/2011 (суддя:Зюбанова Н. М.)

за позовом

Заступника прокурора Луганської області, м. Луганськ в інтересах держави в особі Української державної будівельної корпорації «Укрбуд», Державного навчального закладу «Луганський будівельний коледж»Української державної будівельної корпорації «Укрбуд», м. Луганськ

До відповідачів:

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів:

1.          Луганської міської ради, м. Луганськ

2.          Виконавчого комітету Луганської міської ради

1.Приватного підприємства «Полісвіт», м. Луганськ;

2. Приватного підприємства «Бізнес-Україна», м. Луганськ

про

визнання недійсним рішення

                                                       ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Луганської області від 22.08.2011 р. у справі № 1/86н/2011 задоволений позов Заступника прокурора Луганської області, м. Луганськ в інтересах держави в особі Української державної будівельної корпорації «Укрбуд», Державного навчального закладу «Луганський будівельний коледж»Української державної будівельної корпорації «Укрбуд», м. Луганськ до 2-го відповідача - Виконавчого комітету Луганської міської ради, внаслідок чого: визнано недійсним рішення виконавчого комітету Луганської міської ради від 22.08.97 № 265/4 "Про надання у тимчасове користування на умовах оренди терміном на 5 років земельної ділянки приватному підприємству "Бізнес-Україна" під організацію автостоянки по вул. Оборонна, 8". Стягнуті з виконавчого комітету Луганської міської ради, м. Луганськ на користь державного бюджету України судові витрати. У задоволенні позову до 1-го відповідача відмовлено.

Не погодившись з судовим рішенням, Приватне підприємство «Полісвіт»подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове, яким  відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування підстав для скасування рішення апелянт посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам у справі та порушення норм матеріального та процесуального права. Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції: по-перше, необґрунтовано, виходячи із положень ст. 34 Закону України «Про власність»в редакції, яка діяла на час прийняття виконавчим комітетом Луганської міської ради оспорюваного рішення, зробив висновок, що земля, майно Луганського будівельного технікуму відносилась до загальнодержавної (республіканської) власності і суб`єктом права на вказану земельну ділянку виступала Верховна Рада України; по –друге, невірно зробив  висновок, що строк позовної давності не є пропущеним, оскільки строк позовної давності для визнання недійсним рішення виконкому Луганської міської ради від 22.08.1997 р. розпочався з 22.08.1997 р. та закінчився 22.08.2000 р., тобто строк сплив до набрання чинності Цивільним кодексом України в редакції 2003 року; по-третє,  не врахував, що рішення органу місцевого самоврядування від 22.08.1997 р. є актом ненормативного характеру, яке було застосовано одноразово до конкретних суб`єктів та вичерпало свою дію ще в 1997 році, тобто на час прийняття судового рішення від 22.08.2011 р. дія рішення виконкому Луганської міської ради від 22.08.1997 р. вже була припинена.

          В судовому засіданні представники Приватного підприємства «Полісвіт»доводи апеляційної скарги підтримали, просили апеляційну скаргу задовольнити.

У відзивах на апеляційну скаргу та у судовому засіданні представники Державного навчального закладу «Луганський будівельний коледж»та Українська державна будівельна корпорація «Укрбуд» доводи апеляційної скарги заперечили, просили скаргу залишити без задоволення, оскільки вважають рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

          Прокуратура Донецької області у відзиві на апеляційну скаргу та у судовому засіданні з доводами апеляційної скарги також не погодилась, вважає, що судом першої інстанції вірно застосовані до спірних правовідносин положення ст. 34 Закону України «Про власність»у редакції на час прийняття виконкомом оспорюваного рішення та вважає, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про недійсність рішення виконавчого комітету Луганської міської ради від 22.08.1997 р. № 265/4 «Про надання у тимчасове користування на умовах оренди терміном на 5 років земельної ділянки Приватному підприємству «Бізнес-Україна»під організацію автостоянки по вул. Оборонна, 8». У зв`язку з чим просить залишити апеляційну скаргу Приватного підприємства «Полісвіт»без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Українська державна будівельна корпорація «Укрбуд», відповідачі та Приватне підприємство «Бізнес-Україна» правом на участь в судовому засіданні не скористались, про день, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду про порушення апеляційного провадження та про відкладення слухання справи явка представників сторін не визнавалась обов`язковою.

Враховуючи викладене та приписи ст.101  Господарського процесуального кодексу України,  судова колегія вважає можливим розглянути апеляційну скаргу за відсутністю зазначених учасників судового процесу.

Приватним підприємством «Полісвіт»заявлено письмове клопотання про залучення до матеріалів справи № 1/86н/2011 документів з публічною інформацією щодо даних земельного кадастру відносно земельної ділянки за адресою: м. Луганськ,                               вул. Оборонна, 8.

Зазначене клопотання колегія суддів задовольнила, оскільки такі документи були отримані ПП «Полісвіт»після прийняття судом першої інстанції оскаржуваного рішення. Представники Державного навчального закладу «Луганський будівельний коледж»не заперечили проти залучення цих документів до матеріалів справи № 1/86н/2011.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила.

На підставі Державного акту на право постійного користування землею  серії   І-ЛГ  004487/4  від 15.12.1997 року позивач - Державний навчальний заклад «Луганський будівельний коледж» набув статусу постійного користувача землею відносно земельної ділянки площею 1,9199 га під розміщення будівель та споруд по вул. Оборонна, 8.

Підставою для оформлення вказаного Державного акту стало  рішення виконавчого комітету Луганської міської ради від 21.11.97 № 77/4 "Про оформлення права постійного користування земельною ділянкою Луганському будівельному технікуму для розміщення будівель та споруд по вул. Оборонна, 8".            

Згідно доданого до Державного акту плану зовнішніх меж землекористування, до них належить земельна ділянка, яка на даний час використовується під автостоянку Приватним підприємством "Полісвіт" (третьою особою -1), оскільки рішенням виконавчого комітету Луганської міської ради від 06.12.01 № 297/25 приватному підприємству "Бізнес-Україна" було припинено право тимчасового користування земельною ділянкою за адресою : вул. Оборонна, 8 та надано її в оренду до 22.03.02 р. приватному підприємству "Полісвіт" під розміщену автостоянку та нежитлові споруди.

Предметом спору є рішення виконавчого комітету Луганської міської ради від 22.08.97 № 265/4  "Про надання у тимчасове користування на умовах оренди терміном на 5 років земельної ділянки приватному підприємству "Бізнес-Україна" під організацію автостоянки по вул. Оборонна, 8", яким припинено право користування земельною ділянкою площею 900 кв. м по вул. Оборонна, 8 Луганського будівельного технікуму у зв‘язку з добровільною відмовою та надано землю в оренду терміном на 5 років ПП "Бізнес-Україна".

Прокурор та позивач вважають, що рішення в цій частині суперечить чинному законодавству, є неправомірним та підлягає визнанню недійсним з огляду на те, що добровільна відмова від користування землею зі сторони позивача відбулась з порушенням закону, оскільки таку відмову за листом від 01.07.97 № 36 вчинено керівником юридичної особи суб‘єкта постійного користування землею без узгодження з органом управління майном, яким була на той час корпорація "Укрбуд".

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, заслухавши пояснення та доводи представників сторін, які брали участь у судовому засіданні, колегія суддів дійшла висновку про відповідність оскарженого рішення суду першої інстанції вимогам чинного законодавства, з наступних мотивів.

          Відповідно до ст. 3 Земельного кодексу України (в редакції що діяв на час спірних правовідносин) земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України та відповідно до них нормативно-правовими актами.

          Згідно  ст. 86 Цивільного Кодексу Української РСР 1963 року (в редакції чинній на час прийняття виконкомом оспорюваного рішення), власність в Україні виступає в таких формах: приватна, колективна, державна. Відносини власності регулюються Законом України "Про власність", цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

          Луганський будівельний коледж (правонаступник Луганського будівельного технікуму) є вищим навчальним закладом, заснованим на державній формі власності і підпорядкований Українській державній будівельній корпорації «Укрбуд»згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 01.07.91 р. № 65, яка є правонаступником колишнього Міністерства будівництва УРСР.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про освіту»від 23.05.1991 р. № 1060-ХІІ (із змінами, що діяли на момент прийняття спірного рішення) встановлено, що навчальні заклади, засновані на загальнодержавній або комунальній власності, мають статус державного навчального закладу. Отже, Луганський будівельний технікум був і єдержавним навчальним закладом.

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про власність»(в редакції на час прийняття виконкомом оспорюваного рішення), до загальнодержавної (республіканської) власності відносилася земля, майно вищих і середніх спеціальних навчальних закладів. Суб'єктом права державної власності на вказані землі виступала Верховна Рада України, а обласні, районні, міські, селищні, сільські Ради - суб'єктами права державної власності на землі в межах їх територій, за винятком земель, що перебувають у загальнодержавній власності (ст. 32 Закону).

За приписами ч. 1 ст. 92 ЗК України, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановленого строку.

Згідно з рішенням виконавчого комітету Луганської міської ради від 22.08.97 р. № 265/4 Луганському будівельному технікуму припинено право користування земельною ділянкою площею 900 кв. м. по вул. Оборонна, 8 м. Луганська, у зв`язку з добровільною відмовою директора Луганського будівельного технікуму від частини земельної ділянки.

Відповідно до Декрету КМ України "Про управління майном, що є у загальнодержавній власності, в будівництві та промисловості будівельних матеріалів" від 19.02.93 № 19-93  корпорації "Укрбуд", зокрема, делеговані функції з управління майном організацій і підприємств, які засновані на загальнодержавній власності та входять до їх складу.

           Так, вказаним Декретом КМ України заборонено підприємствам, що є у загальнодержавній власності, передавати безоплатно закріплене за ними майно іншим підприємствам , організаціям і установам, а також громадянам.

Отже, директор Луганського будівельного технікуму повинен був отримати згоду Корпорації на відмову від частини земельної ділянки, яка знаходилась у нього в постійному користуванні, що не було зроблено останнім.

Враховуючи законодавство, що діяло на час прийняття виконкомом оспорюваного рішення, суд першої інстанції дійшов обгрнутованого висновку, що директор Луганського будівельного технікуму не мав повноважень розпоряджатися земельною ділянкою, що знаходилась у державнй власності та передавати чи відмовлятися від цієї земельної ділянки без згоди на це Корпорації.

Посилання апелянта на те, що він правомірно користується зазначеною земельною ділянкою, оскільки він є власником майна, а саме автостоянки, яка розташована на цій земельній ділянці, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки до ПП «Полісвіт»не перейшло право володіння (користування) земельною ділянкою, на якій це майно розміщено, будь-яких правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку останній суду не надав.

Відповідно до ст. 125 ЗК України (в редакції, що діяла на момент прийняття відповідачем оспорюваного рішення) право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.

Право постійного користування Луганського будівельного технікуму земельною ділянкою площею 1,9199 га по вул. Оборонна, 8. у м. Луганську підтверджується Державним актом на право постійного користування землею  серії   І-ЛГ  004487/4   від  15.12.97 р.  

Суд першої інстанції обґрунтовано не узяв до уваги посилання третьої особи на пропуск строку позовної давності в цьому спорі.

Відповідно до ст. 76 Цивільного кодексу Української РСР, що діяв на момент прийняття спірного рішення (аналогічні положення містяться і в ст. 261 чинного Цивільного кодексу України) перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як встановлено судами, інформація щодо перевищення колишнім директором Луганського будівельного коледжу своїх повноважень в частині розпорядження земельною ділянкою, яка знаходилася в державній власності, була отримана прокуратурою лише у квітні 2011 року, у зв`язку із зверненням керівника коледжу до прокуратури Луганської області. Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку що строк позовної давності прокурором не був пропущений.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, рішення відповідає приписам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, а мотиви з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування рішення.

Керуючись ст. ст. 91, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Полісвіт», м. Луганськ на рішення господарського суду Луганської області від 22.08.2011 р. у справі № 1/86н/2011  –залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Луганської області від 22.08.2011 р. у справі № 1/86н/2011   –залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд.

Головуючий суддя                                                                                    С.А. Малашкевич

Судді:                                                                                                                  З.П. Азарова

                                                                                                                   К. В. Богатир