Постанова

від 21.11.2011 по справі 22/183

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.11.2011                                                                                           № 22/183

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Алданової  С.О.

суддів:            Сітайло  Л.Г.

          Дикунської  С.Я.

при  секретарі   Дімаковій Г.О.  

за участю представників:

від позивача       -  ОСОБА_1 (довіреність №347 від 30.09.2011 р.)

від відповідача   - ОСОБА_2 (довіреність №07-Д від 10.01.2011 р.)

від третьої особи - не з’явився

розглянувши у відкритому

судовому засіданні             

апеляційну скаргу     Комунального підприємства по утриманню житлового

                                    господарства Шевченківської районної у м. Києві ради

на рішення

Господарського суду  міста Києва

від                                  19.09.2011 р.

у справі                         № 22/183 (суддя Самсін Р.І.)

за позовом                             Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія

                                      «Київводоканал»

до                                    Комунального підприємства по утриманню житлового

                                       господарства Шевченківської районної у м. Києві ради

третя особа                   Публічне акціонерне товариство «Київенерго»

про                                 стягнення заборгованості та штрафних санкцій

                                                            ВСТАНОВИВ :

Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради про стягнення з відповідача заборгованості за надані з 01.02.2011 р. по 31.04.2011 р. послуги з водопостачання та водовідведення, з врахуванням штрафних санкцій, в розмірі 3297706,81 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.07.2011 р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство «Київенерго».

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.09.2011р. у справі №22/183 позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 3188139,47 грн. заборгованості, 28030,83 грн. пені, 76111,19 грн. інфляційних втрат, 5425,32 грн. 3% річних, 25500,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення мотивоване тим, що строки сплати вартості наданих послуг з водопостачання у періоді з 01.02.2011р. по 01.05.2011р.,  з боку відповідача були порушені, що є підставою для задоволення вимог про стягнення суми основного боргу, пені, інфляційних втрат та 3% річних. Тому, судом першої інстанції позов визнано обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вказане рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом неповно встановлені обставини, які мають значення для справи, не доведені обставини, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття необґрунтованого та незаконного рішення.

Представник відповідача в судовому засіданні повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення – без змін.

Представник третьої особи в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив. Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а строки розгляду апеляційної скарги обмежені ст. 102 ГПК України, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника третьої особи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

20.04.2005 р. між ВАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» (постачальник) та Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у місті Києві ради (абонент) було укладено договір № 05618/2-10 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі, згідно умов якого постачальник зобов’язувався надавати абоненту послуги з постачання питної води та на підставі пред’явленого абонентом дозволу на скид стічних вод у систему каналізацій м. Києва приймати від нього стічні води у систему каналізацій м. Києва відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Києва. Абонент зобов’язувався здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994р., Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 37 від 19.02.2002р., а також дотримуватися норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за  цим договором.

Як вбачається з матеріалів справи, спір у даній справі виник внаслідок наявної заборгованості відповідача за договором № 05618/2-10 від 20.04.2005 р., яка за розрахунком позивача, становить суму в розмірі 3188139,47 грн., що несплачена за спожиті з 01.02.2011 р. по 01.05.2011 р. послуги з постачання питної води та приймання стічних вод.

Пунктом 2.1.1 договору передбачено, що облік поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється за показаннями лічильника, зареєстрованого у постачальника, окрім випадків, передбачених Правилами користування. У випадку наявності у абонента декількох об’єктів водоспоживання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх лічильників, зареєстрованих за абонентом. Обсяг наданої води для поливу визначається за показаннями лічильника. В разі технічної неможливості встановлення лічильника, кількість поставленої води може визначатися за узгодженим з постачальником розрахунком на підставі наданих абонентом офіційних документів, якими визначена площа поливу.

Пунктом 2.1.6 договору встановлено, що облікові дані абонента щодо кількості та вартості спожитих ним послуг підлягають обов’язковому звірянню у постачальника. Абонент щоквартально, не пізніше 10-го числа наступного за звітним кварталом місяця та в інші строки (за письмовою вимогою постачальника) направляє до останнього письмовий звіт по обсягам наданих послуг (за встановленою постачальником формою) та проводить з останнім звіряння обсягів наданих послуг у відповідному обліковому періоді, а також звіряння по проведених розрахунках за надані послуги. Для проведення звіряння абонент направляє свого представника до постачальника із необхідними для цього обліковими та бухгалтерськими документами; звіряння вважається проведеним з моменту отримання постачальником підписаного повноважними особами акту звіряння розрахунків. В разі невиконання абонентом зазначеного пункту договору, облікові дані постачальника щодо кількості та вартості наданих послуг та проведених абонентом розрахунків вважаються безумовно погодженими абонентом.

Згідно складеної позивачем довідки про заборгованість відповідача у періоді з 01.02.2011 р. по 01.05.2011 р. проведено нарахування за водопостачання та водовідведення за кодами абонента: 8-727, 8-1327, 8-1069, 10-50, 10-70, 10-94, 10-104, 10-151, 10-464, 10-570, 10-727, 10-970, 10-1005, 10-1395, 10-2361, 10-2362, 10-2363, 10-2364, 10-2365, 10-2366, 10-2367, 10-2368, 10-2369, 10-2370, 10-2371, 10-2372, 10-2373, 10-2374, 10-2375, 10-2378, 10-2379, 10-2380, 10-2381, 10-2382, 10-2383, 29-1238, 29-1247, 29-1440, 29-1474, 29-1542, 29-1550, 29-2089, 29-369, 29-370, 29-371, 29-372, 29-373, 29-374, 29-376, 29-377, 29-378, 29-379, 29-380, 29-381, 29-382, 8-51069, 10-50050, 10-50070, 10-50094, 10-50104, 10-50151, 10-50464, 10-50570, 10-50727,  10-50970, 10-51005, 10-51395, 29-51238, 29-51247, 29-51440, 29-51474, 29-51542, 29-51550, 29-52089 в сумі 12 295 11, 06 грн., що з урахуванням отриманих оплат на суму 9121045,92 грн. свідчить про наявність заборгованості відповідача в розмірі 3188139,47 грн.

Перелік лічильників води по яким було здійснено фіксацію спожитих послуг з водопостачання та водовідведення в період з 01.02.2011 р. по 01.05.2011 р., перелік об’єктів, які закріплені за кодами абонентів КП УЖГ Шевченківської районної у місті Києві ради, а також акти про зняття показників з приладів обліку, залучені до матеріалів справи і підтверджують факт виконання договору у вказаний період.

Згідно п. 7.1 договору, договір укладається строком на один рік і набуває чинності з моменту його підписання сторонами; договір вважається пролонгованим на новий строк, якщо за 20 днів до припинення його дії жодна із сторін письмово не повідомить про це іншу сторону.

Доказів розірвання договору, припинення договірних відносин в період щодо якого розглядається спір, до матеріалів справи не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктом 3.3.5 договору віднесено до обов’язку абонента сплачувати вартість наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору.

Пунктом 2.2.1 договору передбачено, що постачальник щомісячно направляє до банківської установи абонента платіжні документи (в електронному вигляді дебетові повідомлення, вимоги-доручення тощо) для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів. А у відповідності до п. 2.2.3 договору, в разі неотримання від постачальника поточного щомісячного розрахункового документу, абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи наведені положення договору, строки сплати вартості наданих послуг з водопостачання у період з 01.02.2011 р. по 01.05.2011 р.,  з боку відповідача були порушені. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вищезазначене є підставою для задоволення вимог про стягнення суми основного боргу в розмірі 3188139,47 грн. Розрахунок зазначеної суми боргу здійснений з урахуванням обсягів споживання води, та отриманої інформації про сплату та зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ПАТ «АК «Київводоканал» за холодну воду та водовідведення холодної води, водовідведення гарячої води та води для підігріву у вказаний період.   

Щодо заперечень відповідача про відсутність у останнього заборгованості перед позивачем, то вони не можуть бути прийняті апеляційним господарським судом до уваги, оскільки, з урахуванням умов договору, а саме п.п. 2.1.6, 2.2.4, облікові дані постачальника щодо кількості та вартості наданих послуг та проведених абонентом розрахунків вважаються погодженими абонентом. Належних доказів сплати вартості наданих послуг в повному розмірі на суму 1229511,06 грн., в період з 01.02.2011 р. по 01.05.2011 р. матеріали справи не містять, а відповідачем не надано.

Крім того, на вимогу ухвали Господарського суду міста Києва від 15.08.2011 р. відповідачем не надано документів, що підтверджують проведення за вказаний період звіряння розрахунків в порядку п. 2.1.6 договору.  Згідно п. 2.2.4 договору у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у розрахунковому документі, абонент зобов’язаний у десятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента, письмово повідомити про це постачальника та у цей же термін направити представника з обгрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акту. В іншому випадку відмова абонента оплатити розрахунковий документ постачальника вважатиметься безпідставною.

Апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що слід враховувати посилання відповідача на відповідні судові рішення Вищого господарського суду України. Однак позивачем до матеріалів справи також долучені постанови суду касаційної інстанції (по справам 21/13, 21/15, 41/501) в яких, зокрема, йдеться і про необхідність врахування умов договору укладеного між сторонами з приводу дотримання встановленого договором порядку обліку обсягів споживання наданих послуг (згідно показників лічильників).

Номери лічильників, їх тип зазначено в актах про зняття показань з приладів обліку, які залучені до матеріалів справи (додатки у 3 томах), і саме зазначені у них дані підтверджують обсяги наданих відповідачу послуг з постачання питної води, в тому числі і води, що в подальшому була використана для надання послуг з гарячого водопостачання.

Не свідчать про відсутність заборгованості відповідача, також положення п. 2.2.2 договору, якими передбачено, що в разі утворення боргу, оплата за надані послуги, що надходить від абонента, незалежно від зазначеного у платіжному документі призначення платежу, першочергово зараховується постачальником в погашення боргу, оскільки через наявність заборгованості у вказаний період, при зверненні до суду першої інстанції, зазначена сума боргу є спірною, стягується в судовому порядку, тому в її рахунок не можуть зараховуватись оплати, що надходять по договору не на погашення саме цього боргу.

Позивачем, також, заявлено вимогу про стягнення з відповідача суми пені у розмірі 28030,83 грн.   

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають  правові  наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно п. 4.2 договору № 05618/2-10 від 20.04.2005 р. у разі порушення строків виконання зобов’язання по оплаті за надані послуги, абонент сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу; нарахування пені припиняється через один рік від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок, погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що до стягнення з відповідача підлягає сума пені в розмірі 28030,83 грн. Розрахунок проведений у відношенні суми заборгованості  у відповідному періоді станом на кінець розрахункового періоду, в розмірі подвійної облікової ставки 7,75% встановленої Постановою НБУ від 09.08.2010 р. № 377 (розгорнутий розрахунок позовних вимог представлений у відношенні кожного платежу по кодах абонента та наданий на вимоги місцевого господарського суду згідно заяви за вих. № 1130 від 15.08.2011 р.).

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача  інфляційних втрат у розмірі 76111,19 грн. та 3% річних у розмірі 5425,32 грн.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи наявність прострочення оплати за поставлений товар згідно накладних залучених до матеріалів справи, колегія суддів, перевіривши розрахунок, погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 76111,19 грн. та 3% річних у розмірі 5425,32 грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що доводи відповідача зазначені в апеляційній скарзі є такими, що не заслуговують на увагу.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідачем, в порушення зазначеної норми належним чином апеляційну скаргу не обґрунтовано, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не наведено.

Тому колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2011 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв’язку з чим підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2011 р. у справі №22/183 залишити без змін.

Справу №22/183 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.  

Головуючий суддя                                                                      Алданова  С.О.

Судді                                                                                          Сітайло  Л.Г.

                                                                                          Дикунська  С.Я.