Ухвала

від 16.11.2011 по справі 5020-11/227

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5020-11/227

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Ухвала                    

17 листопада 2011 року Справа № 5020-11/227

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Волкова К.В.,

суддів                                                                      Видашенко Т.С.,

                                                                                          Балюкової К.Г.,

розглянувши заяву Громадської організації "Антирейдер" про відновлення строку на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя  Дмитрієв В.Є.) від 24 січня 2011 року у справі №5020-11/227

за позовом   Фонду комунального майна Севастопольської міської ради (вул. Луначарського, 5, місто Севастополь, 99011)  

до  Громадської організації "Антирейдер" (вул. Сафронова, буд.3, місто Севастополь, 99003; вул. І. Голубця, 45, місто Севастополь, 99003)  

про стягнення 14751,69 грн. та повернення майна          

                                                            ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 24 січня 2011 року (суддя В.Є. Дмитрієв) позов Фонду комунального майна Севастопольської міської ради задоволено повністю.

Стягнуто з Громадської організації "Антирейдер" на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської ради заборгованість за фактичне користування майном у розмірі 22399,91 грн., витрати по сплаті державного мита у розмірі 309,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Зобов'язано Громадську організацію "Антирейдер" звільнити вбудовані нежитлові приміщення загальною площею 112,2 кв.м., що розташовані у цокольному поверсі чотириповерхового житлового будинку, за адресою: вул. Ів. Голубця, 45, місто Севастополь та передати його за актом прийому-передачі Фонду комунального майна Севастопольської міської ради у тридцятиденний термін після набрання рішенням законної сили.

Не погодившись з постановленим судовим актом, Громадська організація "Антирейдер" звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення  господарського суду міста Севастополя  в частині зобов'язання Громадську організацію "Антирейдер" звільнити вбудовані нежитлові приміщення загальною площею 112,2 кв.м., що розташовані у цокольному поверсі чотириповерхового житлового будинку, за адресою: вул. Ів. Голубця, 45, місто Севастополь та передати його за актом прийому-передачі Фонду комунального майна Севастопольської міської ради у тридцятиденний термін після набрання рішенням законної сили та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Відповідачем в апеляційній скарзі також заявлено клопотання про відновлення строку на звернення із апеляційною скаргою.

Вивчивши матеріали справи, судова колегія вважає відсутніми підстави для відновлення відповідачеві строку звернення із апеляційною скаргою та її прийняття до провадження апеляційного господарського суду, з наступних підстав.

Відповідно до статті 93 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду –протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 вказаного Кодексу.

Апеляційна скарга, яка подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо апеляційний господарський суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для відновлення строку, про що постановляється ухвала.

Відповідно до частини 1 статті 53 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони, прокурора чи зі своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.

Клопотання про відновлення строку на подання апеляційної скарги з огляду на приписи частини 1 статті 53 Господарського процесуального кодексу України повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку.

Виходячи зі змісту статті 53 Господарського процесуального кодексу України поважними причинами пропуску строку визнаються ті, які є об'єктивно непереборними для вчинення процесуальних дій.

При цьому Вищий господарський суд України в Інформаційному листі від 15 березня 2007 року №01-8/123 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначає, що наведена норма пов'язує можливість відновлення процесуального строку з обов'язковою наявністю поважної причини (чи причин) пропуску відповідного строку. Це стосується й тих випадків, коли таке відновлення здійснюється з ініціативи господарського суду, що має зазначити відповідну причину (причини) в судовому рішенні, в якому йдеться про відновлення строку. Якщо відновлення процесуального строку здійснюються за заявою сторони чи прокурора, заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього за загальними правилами розділу V Господарського процесуального кодексу України.

Також суд касаційної інстанції в Інформаційному листі від 06 серпня 2008 року №01-8/471 „Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права (за матеріалами справ, розглянутих Верховним Судом України)” доводив до відома господарських судів, що Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску процесуального строку оцінити доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку (постанова Верховного Суду України від 20 вересня 2008 року №6/253).

У пункті 4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України” від 17 травня 2011 року №7 клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на приписи статті 53 Господарського процесуального кодексу України повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).

Клопотання відповідача про відновлення строку на апеляційне оскарження рішення господарського суду міста Севастополя від 24 січня 2011 року у справі №5020-11/227 мотивоване тим, відповідач дізнався про рішення першої інстанції, лише після того як ознайомився з матеріалами справи, а саме 03 листопада 2011 року, у зв'язку з чим відповідач об'єктивно не мав можливості подати апеляційну скаргу на оскаржуване рішення в передбачений діючим законодавством строк.

Як вбачається з матеріалів справи, вступна та резолютивна частина оскаржуваного рішення оголошена 24 січня 2011 року, а повний текст складений та підписаний 28 січня 2011 року. Таким чином, строк на апеляційне оскарження повинен обчислюватись, згідно з вимогами частини 3 статті 50 Господарського процесуального кодексу України, з 28 січня 2011 року, отже закінчується 07 лютого 2011 року.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач направив апеляційну скаргу до суду 11 листопада 2011 року, тобто з порушенням десятиденного строку на апеляційне оскарження судового рішення.

Як свідчать матеріали справи, судова кореспонденція відправлялась на адресу відповідача, зазначеною у позовній заяві, а також за місцем  його особистого проживання, зазначеному у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.37-38), про що свідчать відповідні штампи на ухвалах господарського суду міста Севастополя у справі.

Згідно із пунктом 11  інформаційного листа Вищого господарського суду України N 01-8/123, від 15.03.2007 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році», до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до пункту 19  інформаційного листа Вищого господарського суду України N 01-8/482, від 15.03.2007 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року», згідно з якою примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначкою "за закінченням строку зберігання", з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

З врахуванням наведеного, судова колегія дійшла висновку, що під час розгляду дійсної справи господарським судом сумлінно виконано вимоги чинного законодавства  щодо належного повідомлення учасників судового процесу про дату, час і місце розгляду справи.

При цьому, в апеляційній скарзі взагалі не наведено чітких, конкретних причин з яких протягом 10-днів з моменту отримання рішення суду заявник апеляційної скарги був позбавлений можливості реалізувати своє право на її апеляційне оскарження, тоді як для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність відповідних обставин, задля чого заявник має довести суду їх наявність, поважність та непереборність, у зв'язку з тим, що норма про можливість поновлення процесуальних строків може використовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавцем кожного з процесуальних строків.

З врахуванням відсутності будь-яких пояснень з боку відповідача щодо поважності причин пропуску строку звернення з апеляційною скаргою на ухвалу суду після того, як його представник отримав оскаржуване рішення, твердження про наявність підстав для поновлення відповідного строку суд апеляційної інстанції визнає необґрунтованими.

Відповідно до частини 2 статті 93 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга, яка подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо апеляційний господарський суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для відновлення строку, про що постановляється ухвала. Розгляд заяви особи про поновлення строку на подання апеляційної скарги здійснюється одним із суддів колегії суддів апеляційного господарського суду, склад якої визначений при реєстрації справи відповідно до положень частини четвертої статті 91 цього Кодексу.

За змістом пункту 6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України” від 17 травня 2011 року №7 про відновлення або про відмову у відновленні пропущеного строку може зазначатися у відповідній ухвалі як окремому документі (за підписом судді, який розглядав відповідне питання у порядку частини другої статті 93 Господарського процесуального кодексу України) або відповідно в ухвалах (за підписами суддів колегії суддів) про залишення апеляційної скарги без розгляду (частина друга статті 93 Господарського процесуального кодексу України) чи про прийняття її до провадження (стаття 98 Господарського процесуального кодексу України). У разі винесення ухвали про залишення апеляційної скарги без розгляду відповідна апеляційна скарга з доданими до неї документами приєднується до матеріалів справи. Повернення її апеляційним господарським судом у такому разі не передбачено.

Беручи до уваги роз'яснення і рекомендації суду касаційної інстанції, викладений вище правовий аналіз, судова колегія дійшла висновку щодо відсутності достатніх правових підстав для відновлення відповідачу строку на подання апеляційної скарги, оскільки заявлене ним клопотання про відновлення строку не містить жодних обґрунтувань і доказів поважності причини пропуску вказаного процесуального строку, у зв'язку з чим апеляційна скарга відповідача залишається без розгляду.

Керуючись статтями 51, 53, 93, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                         УХВАЛИВ:

1. Відмовити Громадській організації "Антирейдер" у відновленні строку на апеляційне оскарження рішення господарського суду міста Севастополя від 24 січня  2011 року у справі №5020-11/227.

2. Апеляційну скаргу Громадської організації "Антирейдер" на рішення господарського суду міста Севастополя від  24 січня  2011 року у справі №5020-11/227 залишити без розгляду.          

Головуючий суддя                    < Підпис >                              К.В. Волков

Судді                                                  < Підпис >                              Т.С. Видашенко

                                                  < Підпис >                              К.Г. Балюкова

Розсилка:  16.11.11

1.  Фонд комунального майна Севастопольської міської ради (вул. Луначарського, 5,Севастополь,99011)

2.  Громадська організація "Антирейдер" (вул. Сафронова, буд.3, місто Севастополь, 99003; вул. І. Голубця, 45, місто Севастополь, 99003)