Постанова

від 16.11.2011 по справі 5/86-10

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

 ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«07»листопада  2011 р.                                                                 Справа №5/86-10  

Колегія суддів у складі:              головуючий суддя  Шевель О.В.,  суддя  Білоусова Я.О., суддя Лакіза В.В.,

при секретарі Сиротніковій Я.Є.,

за участю представників сторін:

позивачів –ОСОБА_1, за довіреностями №1645, 1646, 1647 від 29.07.2010 року;

відповідача –не з’явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача –Публічного акціонерного товариства «Роменська гардинно-тюлева фабрика», м.Ромни, Сумська область (вх.№4563С/2) на рішення господарського суду Сумської області від 06.09.2011 року у справі №5/86-10,

за позовом: 1. ОСОБА_2, м. Ромни, Сумська область,

2. ОСОБА_3, м. Ромни, Сумська область,

3. ОСОБА_4, м. Ромни, Сумська область,

до  Закритого акціонерного товариства «Роменська гардинно-тюлева фабрика», м.Ромни, Сумська область,

про стягнення 144717,97 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Сумської області від 06.09.2011 року по справі №5/86-10 (суддя Соп’яненко О.Ю.) позов задоволено. Стягнуто з ЗАТ «Роменська гардинно-тюлева фабрика»на користь ОСОБА_2 вартість частини майна підприємства, пропорційно частці в статутному капіталі товариства, у розмірі 57800,12 грн.; 1892,00 грн. витрат, пов’язаних з проведенням експертизи; 2000,00 грн. втрат на правову допомогу, 587,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнуто з ЗАТ «Роменська гардинно-тюлева фабрика»на користь ОСОБА_3 вартість частини майна підприємства, пропорційно частці в статутному капіталі товариства, у розмірі 37055,03 грн.; 370,00 грн. витрат по сплаті державного мита.

Стягнуто з ЗАТ «Роменська гардинно-тюлева фабрика»на користь ОСОБА_4 вартість частини майна підприємства, пропорційно частці в статутному капіталі товариства, у розмірі 45585,03 грн., 455,85 грн. витрат по сплаті державного мита.

Відповідач, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій  просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 06.09.2011 року у справі №5/86-10 та прийняти нове рішення по суті позовних вимог, посилаючись на те, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм чинного законодавства та при неповному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи.

Зокрема апелянт вказує, що суд першої інстанції не застосував норму ст. 148 Цивільного Кодексу України, яка встановлює, що учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше, ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений  статутом. Інший строк статутом не встановлений. Якщо позивачі 14.01.2008 року звернулися до товариства з заявою про вихід зі складу учасників, то, на думку апелянта, датою виходу позивачів має бути 14.04.2008 року. Таким чином вартість майна підприємства має визначатись на 14.04.2008 року, а не на 14.01.2008 року.

Крім того, апелянт вказує, що суд першої інстанції не врахував приписів  ч. 5 ст.89 Цивільного Кодексу України, щодо зміни в установчих документах юридичної особи, що стосуються відомостей включених до єдиного державного реєстру, набирають чинності для третіх осіб з дня їх державної реєстрації. Апелянт вказує, що на загальних зборах учасників ТОВ «Фірма Роменська гардинно-тюлева  фабрика ЛТД»27 грудня 2007 року  було прийнято  рішення  про збільшення  розміру  статутного  капіталу і затвердження статуту у новій редакції. Позивачі відмовилися брати участь у збільшенні статутного капіталу. Отже, з 27 грудня 2007 року частка позивачів у статутному капіталі товариства зменшилась до рівня ОСОБА_2 –0,0286%, ОСОБА_4 –0,0225%, ОСОБА_3 –0,0183%, однак, суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив із того, що частка позивачів складає ОСОБА_2 –0,32335%, ОСОБА_4 –0,25501%, ОСОБА_3 –0,20722%.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає про те, що судом були порушені норми процесуального права, а саме ст. 35 Господарського процесуального Кодексу України згідно якої, рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили є обов’язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору. Зокрема, апелянт посилається на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області по справі №2-68/2011, яким встановлено, що рішення загальних зборів учасників товариства від 27.12.2007 року у цей же день набули чинності для учасників товариства. Відповідач надав копію даного рішення господарському суду першої інстанції, але суд проігнорував його.   

Крім того, апелянт зазначає, що відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Суд обґрунтував своє рішення у тому числі і висновком експерта щодо розрахунку суми коштів, що підлягають сплаті. Однак експерт неправомірно виходив із розміру часток позивачів станом на 14.04.2004 року. При чому у самому висновку експерт зазначає, що самостійно визначив вказану дату без наявності підтверджуючих документів. Таким чином, експертний висновок ґрунтується на інформації, яка не відповідає дійсним обставинам справи, а отже є неналежним доказом і не може братись судом до уваги.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 26.10.2011 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Роменська гардинно-тюлева фабрика»прийнято до провадження та призначено до розгляду.

До початку судового засідання 07.11.2011 року представник позивачів надав через канцелярію суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№10788), в якому просить залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а рішення господарського суду Сумської області від 06.09.2011 року –без змін.

В обґрунтування своєї позиції по справі зазначає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку з приводу дати виходу учасника із складу товариства, оскільки і Верховний Суд України і Вищий господарський Суд України суди займають однакову позицію з приводу того станом на яку дату розраховувати частку майна товариства пропорційно частці учасника у статутному капіталі.

Також представник позивачів зазначає, що Статут ТОВ «Фірма роменська гардинно-тюлева фабрика ЛТД», затверджений загальними зборами учасників зареєстрований державним реєстратором 21.02.2008 року. Таким чином, вважати що 27.12.2007 року частка позивачів вже була меншою є необґрунтованим. При цьому представник відповідача вказує, що доводи відповідача, що рішенням у цивільній справі №2-68/2011 встановлено, що рішення загальних зборів учасників товариства відповідача від 27.12.2007 року у цей же день набули чинності для учасників товариства спростовуються матеріалами справи, зокрема, самим рішенням по справі №2-68/2011, в якому не міститься будь-яких висновків Роменського районного суду Сумської області щодо дати набрання чинності для учасників товариства рішення загальних зборів учасників ТОВ «Фірма Роменська гардинно-тюлева фабрика»від 27.12 2007 року.

Крім того, представник позивача зазначає, що як виходить із матеріалів справи, експерт, при вирішенні питань, постановлених для експертизи, звертався до відповідача та суду із проханням  надати йому бухгалтерські документи, станом на  14.01.2008 року. Також експерт просив, щоб йому було дозволено розрахувати частку позивачів у майні відповідача, використовуючи баланс товариства станом на 01.01.2008 року, тобто на дату, найбільш наближену додати виходу в разі неможливості надання відповідачем іншої бухгалтерської документації. Однак, відповідач відмовився надати такі бухгалтерські документи з мотивів того, що вони відсутні. З огляду на це суд дозволив експерту розрахувати частку позивачів на підставі документів, які маються в матеріалах справи. Таким чином, доводи апелянта що висновок експерта не може братися судом до уваги є необґрунтованим.

Представник позивачів у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, вважає її безпідставною та необґрунтованою. Просить залишити рішення господарського суду Сумської області від 06.09.2011 року по справі №5/86-10 без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Ухвала суду про прийняття апеляційної скарги до провадження та призначення її до розгляду на 07.11.2011 року була направлена відповідачу рекомендованим листом 26.10.2011 року за адресою, зазначеною в апеляційній скарзі і отримана ними 01.11.2011 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, яке долучено до матеріалів справи. Однак, відповідач - Закрите акціонерне товариство «Роменська гардинно-тюлева фабрика»у судове засідання не з’явився, про причини не з'явлення суд не повідомив.

Ухвалою суду від 26.10.2011 року суд попереджав сторони, що у разі не з’явлення їх представників у судове засідання та не надання витребуваних судом документів, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами та за відсутністю представників сторін. Таким чином, враховуючи належне повідомлення відповідача про час та місце судового засідання та те, що його явка у судове засідання не була визнана обов’язковою, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за його відсутності.  

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача, заслухавши у судовомудповідачаення представника позивачатці. засіданні пояснення представника позивачів, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, встановлено судом першої та апеляційної інстанцій, позивачі були учасниками Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Роменська гардинно-тюлева фабрика ЛТД»з частками у статутному капіталі товариства: ОСОБА_2 –0,32335%, ОСОБА_3 –0,20722%, ОСОБА_4 –0,25501%.

Відповідно до п. 5.6 Статуту ТОВ  «Фірма Роменська гардинно-тюлева фабрика»встановлено, що учасник, який виходить з Товариства, має право одержати вартість частини майна товариства, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. Вартість цієї частини майна визначається  виходячи  із балансової вартості майна товариства на момент виходу учасника, якщо інше не встановлено Законом. За наявності позитивного рішення загальних зборів учасників товариства, виплата вартості частини майна товариства  може бути замінена переданням майна в натурі. У цьому разі загальні збори учасників  мають одночасно з прийняттям рішення про передачу майна в натурі вказати, яке конкретно майно, в які строки і в якому порядку необхідно передати. Відповідальність за оформлення проведення розрахунків із учасником, який вийшов з товариства, несе особа, визначена відповідним рішенням загальних зборів товариства. Вихід учасника з товариства призводить  до зменшення статутного капіталу товариства на розмір частки учасника, який вийшов. Обов’язок  оформити зменшення статутного капіталу та організувати внесення змін до Статуту, пов’язаних із виходом учасника із товариства та зменшенням статутного капіталу, покладається на Голову товариства.

Відповідно до статуту ЗАТ «Роменська гардинно-тюлева фабрика», затвердженого загальними зборами засновників ЗАТ «Роменська гардинно-тюлева фабрика» від 29 грудня 2008 року та зареєстрованого державним реєстратором  02.02.2009 року Закрите акціонерне товариство «Роменська гардинно-тюлева фабрика»створене шляхом перетворення і є правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Роменська гардинно - тюлева фабрика ЛТД»і бере на себе всі його права та обов'язки (том 1, а.с. 17-29).

З матеріалів справи вбачається, що 12.01.2008 року позивачі, звернулися до загальних зборів учасників товариства з заявами про вихід зі складу учасників товариства та вимогою виплатити вартість частини майна, пропорційну їх часткам у статутному капіталі товариства. Заяви позивачів були отримані товариством 14.01.2008 року, що підтверджується відмітками на копіях заяв (том 1, а.с. 12-14).

Відповідно до ст. 54 Закону України «Про господарські товариства», ст. 148 Цивільного кодексу України, учасники товариства з обмеженою відповідальністю мають право на вихід із товариства з одержанням вартості частини майна, пропорційної його частці у статутному капіталі товариства.

Згідно з п. 28 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року №13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів», учасник товариства з обмеженою відповідальністю вправі у будь-який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників та самого товариства. Вихід зі складу учасників товариства не пов'язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. У зв'язку з цим моментом виходу учасника товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв'язку. Положення установчих документів, які обмежують чи забороняють право на вихід учасника з товариства, є незаконними.

Отже, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що позивачі вважаються таким, що вибули зі складу учасників товариства 14.01.2008 року.

В силу вимог ст. 144 Цивільного Кодексу України, статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю складається з вартості вкладів його учасників.                                     

Сума вкладів учасників господарського товариства становить статутний фонд товариства (ч. 1 ст. 87 Господарського Кодексу України).

Частиною 2 ст. 86 Господарського Кодексу України встановлено, що вклад, оцінений у гривнях, становить частку учасника у статутному фонді товариства.

Згідно ст. 117 Цивільного Кодексу України, ст. 88 Господарського Кодексу  України, ст. 11 Закону України «Про господарські товариства», учасник товариства зобов'язаний вносити вклади  у розмірі, в порядку та засобами,  передбаченими установчими документами. Наслідки невиконання учасником цього зобов'язання визначені у ч. 3 ст. 144 Цивільного Кодексу України, ч. 2 ст. 52 названого закону, у вигляді, зокрема, оголошення товариством зменшення свого статутного капіталу з внесенням відповідних змін  до статуту.

Статтею 148 Цивільного Кодексу України передбачено, що учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства.

Згідно зі ст. 54 Закону України «Про господарські товариства», при виході учасника з товариства йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному (складеному) капіталі, після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу.           

На вимогу учасника  та  за  згодою  товариства  вклад  може  бути  повернуто повністю або частково в натуральній формі.

Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному  році  до  моменту  його виходу.  Майно,  передане учасником товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди.

Згідно з п. 30 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року №13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів», при визначенні порядку і способу обчислення вартості частини майна товариства та частини прибутку, яку має право отримати учасник при виході (виключенні) з ТОВ (ТДВ), а також порядку і строків їх виплати господарські суди мають застосовувати  відповідні положення  установчих документів товариства.

У випадку неврегульованості в установчих документах вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості чистих активів товариства, що визначається в порядку, встановленому законодавством пропорційно його частці в статутному капіталі  товариства на підставі балансу,  складеного на дату виходу (виключення). Розрахунок  належної учаснику частини прибутку здійснюється на дату виходу (виключення) з товариства.

У разі, якщо учасник не повністю вніс (не повністю оплатив) свій вклад до статутного капіталу товариства, йому виплачується дійсна вартість частки пропорційно внесеній (оплаченій) частині вкладу.     

Таким чином, товариство зобов'язане було виплатити позивачам вартість частини майна товариства, пропорційну їх частці у статутному (складеному) капіталі, після затвердження звіту за 2008 рік, і в строк до 14.01.2008 року.

Як вбачається з матеріалів справи Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма Роменська гардинно-тюлева фабрика ЛТД»не виплатило позивачам вартість частини майна товариства, пропорційної їх частці у статутному капіталі товариства.

Матеріалами справи підтверджується, що з 02.02.2009 року правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Роменська гардинно-тюлева фабрика ЛТД»стало ЗАТ «Фірма Роменська гардинно-тюлева фабрика ЛТД», змінена назва якого ПАТ «Фірма Роменська гардинно-тюлева фабрика ЛТД», який, як правонаступник зобов'язаний був виплати позивачам вартість частини майна товариства, але ні під час розгляду даної справи в суді першої інстанції, ні протягом розгляду апеляційної скарги в апеляційній інстанції виплата позивачам не була проведена.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року №13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів»фактичною власністю учасників товариства являється майно, сформоване за рахунок власних джерел, тобто вартість майна, що залишилась в розпорядженні підприємства після вирахування всіх боргів та зобов’язань.

Зокрема, нормативними законодавчими актами передбачено право учасника при виході із ТОВ на отримання вартості частини майна і частини прибутку товариства, що складається з:

- суми внеску до статутного капіталу підприємства, внесеної при створенні товариства;

- суми нерозподіленого прибутку, отриманого під час здійснення господарської діяльності;

- вартості частини іншого власника капіталу підприємства, що перевищує суму внеску учасника до статутного капіталу накопиченого під час роботи товариства.

Отже, загальна вартість майна визначається на рівні активів підприємства за вирахуванням його зобов’язань, тобто відповідає поняттю власного капіталу підприємства, показник якого відображається в результаті розділу І пасиву балансу (рядок 380).

Розрахунок частини вартості майна, що підлягає виплаті учаснику, необхідно здійснювати за даними балансу (показника рядка 380), складеного на дату виходу учасника.

Статтею 13 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року передбачено, що звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Проміжна звітність складається щоквартально наростаючим підсумком з початку звітного року в складі балансу та звіту про фінансові результати. Баланс підприємства складається  за станом на кінець останнього дня кварталу.

Проте, як свідчать матеріали справи, відповідачем не складався баланс станом на 14.01.2008 року (момент виходу з товариства позивачів), а тому для розрахунку їх частки ухвалою господарського суду Сумської області від 28.10.2010 року по даній справі, з метою визначення розміру часткок належних до виплати позивачам судом відповідно до ст. 41 Господарського процесуального Кодексу України було призначено судово-бухгалтерську експертизу.

У відповідності з висновком №2948 судово-економічної експертизи по справі №5/86-10, складеним 17.03.2011 року, вартість частини майна, належноого до виплати позивачам при виході з ТОВ «Фірма Роменська гардинно-тюлева фабрика ЛТД»14.01.2008 року, пропорційно їх частці у статутному капіталі, виходячи з матеріалів справи №5/86-10, враховуючи дані балансу ТОВ «Фірма Роменська гардинно - тюлева фабрика ЛТД»станом на 01.01.2008 року, складає: ОСОБА_2 – 57800,12 грн., ОСОБА_3 –37055,03 грн., ОСОБА_4 –45585,56 грн. (том 2, а.с. 2-5).

Судова колегія вважає необґрунтованими доводи заявника апеляційної скарги про те, що частка позивачів у статутному капіталі товариства, на дату виходу з товариства, зменшилась до рівня: ОСОБА_2 –0,0286%, ОСОБА_4 – 0,0225%, ОСОБА_3 –0,0183% з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 87 Господарського кодексу України, ч. 4 ст. 16 Закону України «Про господарські  товариства», рішення товариства про зміни розміру статутного (складеного) капіталу набирає чинності з дня внесення цих змін до державного реєстру.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Роменська гардинно - тюлева фабрика ЛТД»від 27.12.2007 року було прийнято рішення збільшити розмір статутного капіталу товариства до 575000,00 грн. шляхом збільшення часток учасників товариства та оголосити перерву у засіданні загальних зборів товариства до 15 години 16.01.2008 року, зобов’язати всіх бажаючих фактично взяти  участь у збільшенні  статутного капіталу товариства до 16.01.2008 року  надати товариству заяву, щодо своєї участі у збільшенні статутного капіталу із зазначенням максимально можливої суми, яку учасник має намір внести до статутного капіталу, встановити, що неподання заяви про участь у збільшенні розміру статутного капіталу вважається відмовою від такої участі і наданням  права внести необхідні кошти іншим учасникам.

16.01.2008 року після перерви збори товариства були продовжені. Рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Роменська гардинно - тюлева фабрика ЛТД»було прийнято скасувати рішення зборів  товариства  про збільшення розміру  статутного капіталу до  575000 грн.00 коп., збільшити розмір статутного капіталу товариства за рахунок збільшення  розміру часток учасників товариства, які подали відповідні заяви про бажання взяти участь у збільшення розміру статутного капіталу, на суми, що вказані у заявах цих учасників у цілому до 656250,00 грн., установити  семиденний строк  для внесення коштів учасниками товариства  для збільшення розміру  статутного капіталу. Цей строк починає обраховуватись  із моменту проведення  державної реєстрації нової редакції статуту товариства. (том 2, а.с. 83-94).

Слід зазначити, що позивачі подали заяву про вихід із складу учасників товариства та вимогу виплатити вартість частини майна 14.01.2008 року, при цьому, Статут  ТОВ «Фірма Роменська гардинно-тюлева фабрика ЛТД» (том 2, а.с. 24-32), затверджений загальними зборами учасників, зареєстрований державним реєстратором  21.02.2008 року, тобто пізніше ніж позивачі подали заяви про вихід зі складу учасників товариства.

Разом з тим, загальними зборами товариства були затверджені зміни до Статуту ТОВ «Фірма Романська гардинно-тюлева фабрика ЛТД» (протокол №13 від 05.03.2001 року) і зареєстровані 14 квітня 2004 року, щодо списку учасників товариства та розміру їх часток у статутному капіталі, в яких ОСОБА_2 має 0,32335%, ОСОБА_3 має 0,20722%, ОСОБА_4 має 0,25501% статутного капіталу (том 1, а.с. 84-100).

Таким чином, станом на 14.01.2008 року частка позивачів у статутному капіталі товариства становила: ОСОБА_2 –0,32335%, ОСОБА_3 –0,20722%, ОСОБА_4 –0,25501%.

Щодо посилання апелянта на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 12.01.2011 року по справі №2-68/2011, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов’язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

В апеляційній скарзі апелянт зазначив, що рішенням у цивільній справі №2-68/2011 встановлено, що рішення загальних зборів учасників товариства відповідача від 27.12.2007 року у цей же день набули чинності для учасників товариства. Однак, таке твердження спростовується матеріалами справи, зокрема, самим рішенням по справі №2-68/2011, в якому не міститься будь-яких висновків  Роменського міськрайонного суду Сумської області щодо дати набрання  чинності для учасників товариства рішення загальних зборів учасників ТОВ «Фірма Роменська гардинно-тюлева фабрика»від 27.12.2007 року (том 2, а.с. 95-96).

Щодо доводів апелянта, що експертний висновок ґрунтується на інформації, яка не відповідає дійсним обставинам справи, а отже є неналежним доказом та не може братись судом до уваги, то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному  законом  порядку  встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України      господарський   суд   оцінює   докази   за  своїм  внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді  в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.  Ніякі  докази  не  мають  для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

При цьому ч. 5 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що висновок експерта для господарського суду не є обов’язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

Також, ч. 6 ст. 42 Господарського кодексу України встановлює, що відхилення судом висновку судового експерта повинно бути мотивованим у рішенні.

Однак, відповідач не обґрунтував у чому саме полягає невідповідність висновку експерта і за яких обставин суд першої інстанції керуючись приписами вказаних вище статей,  повинен був його відхилити. Таким чином вказані доводи апелянта не ґрунтуються на приписах діючого законодавства.  

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги позивачів в частині стягнення з відповідача на користь позивачів вартості частини майна, пропорційно їх часткам в розмірі ОСОБА_2 –0,32335% статутного капіталу в сумі 57800,12 грн., ОСОБА_3 –0,20722% статутного капіталу в сумі 37055,03 грн., ОСОБА_4 – 0,25501% статутного капіталу 45585,03 грн.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов’язані з розглядом  справи покладаються  при задоволенні позову - на відповідача. Враховуючи, що спір виник з вини відповідача та враховуючи задоволення позовних вимог позивача, суд першої інстанції правомірно поклав судові витрати на відповідача.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об’єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, через що рішення господарського суду Сумської області від 06.09.2011 року по справі №5/86-10 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, то витрати відповідача зі сплати державного мита за подання апеляційної скарги відповідно до приписів ст. 44, 49, ч. 2 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України не підлягають відшкодуванню відповідачу.

Керуючись ст.ст. 91, 101, 102 п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Роменська гардинно-тюлева фабрика»залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 06.09.2011 року у справі №5/86-10 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                                       Шевель О.В.

Суддя                                                                                          Білоусова Я.О.

Суддя                                                                                               Лакіза В.В.

Повний текст постанови складено 11 листопада 2011 року.