Рішення

від 01.09.2008 по справі 9/145

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/145

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

01.09.08 р.                                                                                                    Справа № 9/145                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Марченко О.А.

при секретарі судового засідання Гутевич С.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „ТЕХНОІМПЕКС”, м.Харків

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „КМЗ-2007”, м.Донецьк

про: стягнення 11 881грн.53коп.

За участю представників сторін:

від позивача: Летючий В.П. – представник (за довіреністю №64 від 31.03.2008р.);

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

          Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „ТЕХНОІМПЕКС”, м.Харків звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „КМЗ-2007”, м.Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 11 881грн.53коп.

          В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на рішення господарського суду від 11.06.2008р. по справі №9/41, банківські виписки з рахунку, видаткові накладні, накладні, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, вимогу про виконання зобов'язань №25 від 28.01.2008р., лист №51 від 29.02.2008р., акт звіряння взаєморозрахунків від 14.01.2008р.

          Відповідач відзив на позов не представив, однак у судовому засіданні 12.08.2008р., просив відкласти розгляд справи у зв`язку з необхідністю ознайомлення з матеріалами справи. Оскільки на момент винесення рішення відповідач відповідні пояснення по суті справи так і не надав, тому згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу за наявними матеріалами.

01.09.2008р. через канцелярію господарського суду відповідачем надано клопотання б/н та дати, відповідно з яким останній просить суд розгляд справи відкласти до 09.12.2008р., у зв`язку із знаходженням директора Товариства з обмеженою відповідальністю „КМЗ-2007” у відпустці.

Згідно ч.1 ст.69 Господарського процесуального кодексу України, спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. За клопотанням обох сторін чи клопотанням однієї сторони, погодженим з другою стороною, спір може бути вирішено у більш тривалий строк, ніж встановлено частиною першою цієї статті (ч.3 ст.69 ГПК).

Оскільки відповідного клопотання позивача про продовження строку розгляду справи суду не представлено, а строк, на який просить відкласти розгляд справи відповідач, виходить за межі встановленого законом строку розгляду справи, тому вищезазначене клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю „КМЗ-2007” є необґрунтованим, а відтак не підлягає задоволенню.

Згідно довідки Головного управління статистики у Донецькій області №14/4-20/643 від 06.08.2008р. Товариство з обмеженою відповідальністю „КМЗ-2007”, м.Донецьк станом на 06.08.2008р. в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України значиться як юридична особа.

Розгляд справи відкладався.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін у попередніх судових засіданнях, господарський суд встановив:

Рішенням господарського суду Донецької області від 11.06.2008.р по справі №9/41 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ТЕХНОІМПЕКС”, м.Харків до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „КМЗ-2007”, м.Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 111 600грн.06коп. позовні вимоги задоволені в повному обсязі.

Даним рішенням встановлено, що 26.04.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „ТЕХНОІМПЕКС”, м.Харків (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „КМЗ-2007”, м.Донецьк (покупець) був укладений усний договір поставки двигунів Д-144 в асортименті, на виконання умов якого позивач поставив відповідачу двигуни загальною вартістю 856 800грн.06коп. Вартість отриманого товару відповідач оплатив частково, у зв`язку з чим на момент винесення рішення по справі №9/41 сума заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю „КМЗ-2007” перед Товариством з обмеженою відповідальністю „ТЕХНОІМПЕКС” становила 111 600грн.06коп.

За твердженням позивача, відповідач частково погасив заборгованість вже під час розгляду справи судом – 16.04.2008р. у сумі 1 000грн.00коп. Решту заборгованості в розмірі 101 600грн.06коп. Товариство з обмеженою відповідальністю „КМЗ-2007” погасило після набрання рішенням по справі №9/41 законної сили. Зазначені факти підтверджуються банківськими виписками з рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю „ТЕХНОІМПЕКС” за 16.04.2008р. та 03.07.2008р. (копії зазначених виписок наявні в матеріалах справи).

На ряду з зазначеним, рішенням суду по справі №9/41 від 11.06.2008р. встановлено, що на підставі ч.2 ст.530 ЦК України, зобов`язання щодо оплати поставленого товару виникає у відповідача після спливу семиденного строку з моменту пред`явлення позивачем вимоги. Тобто, моментом виникнення зобов`язання відповідача щодо оплати заборгованості за поставлені двигуни є 20.02.2008р.

Згідно ч.2 ст.35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Оскільки під час розгляду справи №9/41 вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних витрат позивачем не заявлялись, а даним рішенням встановлено, що відповідачем порушені зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати отриманої продукції, тому Товариство з обмеженою відповідальністю „ТЕХНОІМПЕКС” правомірно звернулось до суду з вимогою про стягнення зазначених сум.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається (ст.525 ЦК України).

Аналогічно, ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Таким чином, відповідач прострочив виконання зобов`язання з оплати заборгованості за поставлені двигуни:

- у сумі 111 600 грн.06коп. – з 20.02.2008р. по 15.04.2008р. (56 днів);

- у сумі 101 600грн.06коп. - 16.04.2008р. по 02.07.2008р. (77 днів).

Згідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом (ст.611 ЦК України).

За приписом ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеної норми, за розрахунком позивача, сума інфляційних витрат з урахуванням часткової оплати за період прострочення оплати товару з 20.02.2008р. по 02.07.2008р. становить 10 728грн.03коп. та 3% річних становлять суму в розмірі 1 153грн.50коп. за період прострочення з 20.02.2008р. по 02.07.2008р.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Оскільки факт несвоєчасної оплати продукції встановлений рішенням суду по справі №9/41, а відповідачем не представлено суду доказів перерахування на рахунок позивача інфляційних витрат та 3% річних за прострочення оплати товару в розмірі, суд робить висновок, що дана заборгованість не погашена до теперішнього часу.

Таким чином, розглянувши наданий позивачем розрахунок, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „ТЕХНОІМПЕКС” щодо стягнення інфляційних витрат в розмірі 10 728грн.03коп. та суми 3% річних в розмірі 1 153грн.50коп. не суперечать вимогам чинного законодавства України, а відтак є такими, що підлягають задоволенню.

На ряду з зазначеним, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на правову допомогу адвоката в розмірі 10 000грн.00коп.

Відповідно до ст.44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведеня судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов`язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Оскільки статею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката, то суд вважає, що в контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами, а також в тому випадку, коли відповідні послуги надавались адвокатом стосовно конкретного боржника та повноваження адвоката підтвердженні відповідними документами.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між позивачем та адвокатом – Летючим В.П. підтверджуються договором про надання послуг адвоката №11аю-08 від 15.01.2008р., відповідно до п.1 якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання надавати адвокатські послуги в об`ємі та на умовах, передбачених даним договором. Виконавець бере на себе виконання правової роботи, зокрема, щодо представлення інтересів ТОВ „ТЕХНОІМПЕКС” в господарському суді  Донецької області при розгляді спору з ТОВ „КМЗ-2007” (п.2.1 договору).

Згідно статті 48 ГПК України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України „Про адвокатуру”.

Статтею 12 Закону України „Про адвокатуру” зазначено, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між юридичною особою і адвокатом.

Пунктом 4.1 даного договору передбачено, що вартість робіт, виконаних виконавцем, становить 10 000грн.00коп.

На думку позивача, сплата ним адвокатських послуг за зазначеним договором підтверджується видатковими касовими ордерами №19 від 16.07.2008р. на суму 3 500грн.00коп., №20 від 17.07.2008р. на суму 5 000грн.00коп., призначенням платежу за якими є сплата послуг юриста Летючого В.П. за договором №11аю-08 від 15.01.2008р. та платіжним дорученням №337 від 17.07.2008р. на суму 1 500грн.00коп. – оплата ПДВ. Отримання адвокатом Летючим В.П. зазначеної суми підтверджується квитанціями прибуткового касового ордеру №18-07/2, №18-07/1 від 18.07.2008р.

Таким чином, платіжні документи мають посилання на договір №11аю-08 від 15.01.2008р. В свою чергу, п.4.2 даного договору встановлено, що замовник сплачує виконавцю суму, зазначену в п.4.1 договору не пізніше 1 місяця після настання однієї з подій: 1) стягнення органами ДВС заборгованості на підставі рішення суду про стягнення; 2) добровільного повернення ТОВ „КМЗ-2007” заборгованості у повному обсязі після отримання ним вимоги про виконання зобов'язання, або після отримання копії позовної заяви, або в процесі розгляду справи судом, або після набрання судовим рішенням законної сили.

Оскільки умовами договору встановлений чіткий порядок оплати виконаних робіт, а позивачем не представлено суду доказів настання подій, зазначених в п.4.2 договору, суд вважає, що кошти, сплачені позивачем за видатковими касовими ордерами №19 від 16.07.2008р., №20 від 17.07.2008р. та платіжним дорученням №337 від 17.07.2008р. є такими, що сплачені всупереч вимогам договору (без настання обумовленої події), а тому посилання позивача на видаткові касові ордери №19 від 16.07.2008р., №20 від 17.07.2008р. та платіжне доручення №337 від 17.07.2008р. не можуть вважатися доказом понесення позивачем судових витрат в розумінні ст. 44 ГПК України по справі №9/145.

Одночасно, п.4.4 договору про надання послуг адвоката встановлено, що оплата здійснюється на підставі акту приймання-здачі виконаних робіт, який замовник повинен розглянути та підписати не пізніше 3-х днів від дня отримання.

В свою чергу, дослідивши акт сдачі-приймання виконаних робіт з надання юридичних послуг від 04.06.2008р. (копія якого залучена до матеріалів справи), судом встановлено, що адвокатські послуги надані з 15.01.2008р. по 03.07.2008р., а сам акт підписаний 04.06.2008р. Однак, позивач звернувся до суду лише 24.07.2008р.

Таким чином, враховуючи те, що підставою оплати адвокатських послуг за договором №11аю-08 від 15.01.2008р. є саме вищезазначений акт, а судом встановлено, що роботи, виконані за актом сдачі-приймання виконаних робіт з надання юридичних послуг від 04.06.2008р., не відносяться до справи №9/145, суд дійшов висновку, що сплачена позивачем вартість правових послуг в розмірі 10 000грн.00коп. не є судовими витратами по справі №9/145.

Крім того, сам позивач зазначає, що адвокатські витрати понесені ним по справі №9/41.

Отже, якщо такі витрати понесені позивачем при розгляді іншої справи, то останній може звернутися до суду з вимогою про стягнення зазначеної суми в іншій спосіб, аніж відшкодування судових витрат по справі №9/145.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає, що вимога позивача про стягнення витрат по сплаті послуг адвоката в сумі 10 000грн.00коп. є необгрунтованою, недоведеною, а тому не підлягає задоволенню.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача в порядку, встановленому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.205, 206, 218, 509, 525, 526, 530, 692 Цивільного кодексу України, ст.174, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 36, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

                                                        ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „ТЕХНОІМПЕКС”, м.Харків до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „КМЗ-2007”, м.Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 11 881грн.53коп. – задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „КМЗ-2007” (за адресою: вул.Економічна, 34, м.Донецьк, 83054, код ЄДРПОУ 35035592, інші відомості суду не відомі) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ТЕХНОІМПЕКС” (за адресою: вул.Військова, 37, м.Харків, 61005, код ЄДРПОУ 33369075, інші відомості суду не відомі) заборгованість в розмірі 11 881грн.53коп., а також витрати по сплаті державного мита в розмірі 118грн.82коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118грн.00коп.

Видати наказ після набуття рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

У судовому засіданні 01.09.2008р. оголошено повний текст рішення.

               Суддя