Постанова

від 02.12.2011 по справі 5021/1796/2011

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙН ИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" листопада 2011 р. Сп рава № 5021/1796/2011

Колегія суддів у с кладі: головуючий суддя , суддя , суддя

при секретарі Зізіній Ю.О .

за участю представників с торін:

позивача - ОСОБА_1 (дов . № б/н від 15.08.2011р.)

відповідача - ОСОБА_2 (до в. № 363 від 28.12.2010р.)

розглянувши у відкритому с удовому засіданні у приміщен ні Харківського апеляційног о господарського суду апеляц ійну скаргу Товариства з обм еженою відповідальністю Агр офірми "Низи", смт. Низи, Сумськ ий район, Сумська область (вх. № 4580 С/3) на рішення госпо дарського суду Сумської обла сті від 03.10.11 у справі № 5021/1796/2011

за позовом Товариства з обмеженою відповідальніст ю Агрофірми "Сіннівська", с. Сі нне, Краснопільський район, С умська область

до Товариства з обмеже ною відповідальністю Агрофі рми "Низи", смт. Низи, Сумський р айон, Сумська область

про стягнення 399462,00 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Сіннівська" зверн увся до господарського суду Сумської області з позовом д о Товариства з обмеженою від повідальністю Агрофірми "Низ и" про стягнення 399462,00 грн., з яки х 222336,00 грн. заборгованості за по ставлений товар по укладеном у між сторонами договору куп івлі-продажу від 09.04.2010 р. № 8/290610 та 1 77126,00 грн. прямих збитків на підс таві пункту 4.2. зазначеного До говору за неповну сплату пос тавленої продукції.

Рішенням господарського с уду Сумської області від 03.10.2011р . по справі № 5021/1796/2011 (суддя Резніч енко О.Ю.) позов задоволено час тково. Стягнуто з Това риства з обмеженою відповіда льністю агрофірми “Низи” на користь Товариства з обмеженою відповідальніст ю агрофірми “Сіннівська” осн овний борг в сумі 222336,00 грн., 2223,36 гр н. державного мита, 131,35 грн. вит рат на інформаційно-технічне забезпечення судового проце су. В іншій частині позову - в ідмовлено.

Відповідач із зазначеним р ішенням господарського суду першої інстанції не погодив ся, подав до Харківського апе ляційного господарського су ду апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення міс цевим господарським судом но рм процесуального права, про сить це рішення скасувати т а припинити провадження у сп раві.

Позивач надав свої запереч ення на апеляційну скаргу, в я ких просить прийняте у даній справі рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - бе з задоволення, посилаючись н а необґрунтованість та безпі дставність вимог відповідач а.

Дослідивши матеріали спра ви, заслухавши пояснення упо вноважених представників ст орін, які підтримали свої поз иції у справі, проаналізував ши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривш и повноту встановлення місце вим господарським судом обст авин, що мають значення для сп рави та правильність застосу вання норм матеріального та процесуального права, колегі я суддів дійшла висновку, що а пеляційна скарга відповідач а задоволенню не підлягає, ви ходячи з наступного.

Як свідчать матеріали спра ви та встановлено господарсь ким судом, 09 квітня 2010 року між п озивачем - Товариством з обме женою відповідальністю Агро фірмою "Сіннівська" та відпов ідачем - Товариством з обмеже ною відповідальністю Агрофі рмою "Низи" було укладено дого вір купівлі-продажу за № 8/290610 (да лі - Договір), відповідно до ум ов якого позивач ("Продавець") зобов'язаний продати відпові дачу ("Покупцю") у власність зе рно, а саме: пшеницю 3-го класу в агою 247670 кг. та ячменю вагою 4270 к г, а відповідач в свою чергу зо бов'язаний прийняти та сплат ити його вартість згідно з ум овами цього Договору.

Пунктом 3 Договору передбач ено, що розрахунки за прийнят е зерно покупець проводить з а фіксованими цінами, які скл алися на момент відвантаженн я зерна та дати виписки пакет у документів, а саме: ціна ста новить 1250,00 грн. за 1 тн. пшениці т а 1000,00 грн. за 1 тн. ячменю, а всього 313857 грн.

Відповідно до статті 265 Госп одарського кодексу України з а договором поставки одна ст орона - постачальник зобов'яз ується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) друг ій стороні-покупцеві товар (т овари), а покупець зобов'язуєт ься прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього п евну грошову суму.

Згідно зі статтею 712 Цивільн ого кодексу України за дого вором поставки продавець (по стачальник), який здійснює пі дприємницьку діяльність, зо бов'язується передати у вст ановлений строк (строки) то вар у власність покупця дл я використання його у підпри ємницькій діяльності або в і нших цілях, не пов'язаних з ос обистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використ анням, а покупець зобов'язуєт ься прийняти товар і сплатит и за нього певну грошову суму .

До договору поставки засто совуються загальні положенн я про купівлю-продаж, якщо інш е не встановлено договором, з аконом або не випливає з хара ктеру відносин сторін.

З видаткових накладних та д овіреностей до них, які містя ться в матеріалах справи, вба чається, що на виконання умов Договору позивач передав, а в ідповідач прийняв пшеницю у кількості 321,270 тн. та ячмінь у кі лькості 60,120 тн. без будь-яких за уважень та заперечень.

Додатковою угодою до догов ору, яка набрала чинності 01.12.2010 року, сторони збільшили ціну зерна, а саме визначили, що ці на за 1 тн. пшениці складає 1600 гр н. та за 1 тн. ячменю - 1700 грн.

Як правильно встановлено м ісцевим господарським судом , з матеріалів справи вбачаєт ься, що 2010 році відповідачем бу ло перераховано позивачу 181000,00 грн., проте, враховуючи ціну в становлену додатковою угодо ю, на 01 січня 2011 року заборгован ість відповідача перед позив ачем склала 472342 грн. 12 коп., що під тверджується наявним в матер іалах справи актом звірки вз аємних розрахунків від 01.01.2011 ро ку.

Оскільки в лютому та березн і 2011 року відповідач перераху вав в рахунок погашення забо ргованості 250000,00 грн., тому борг відповідача за поставлений й ому товар на момент зверненн я з позовною заявою становит ь 222336,00 грн.

Відповідач у відзиві на поз овну заяву визнав позовні ви моги в частині заборгованост і перед позивачем за отриман ий товар на суму 222336,00 грн. по дог овору купівлі-продажу від 09 кв ітня 2010 року № 8/290610.

Відповідно до статті 193 Госп одарського кодексу України с уб'єкти господарювання пови нні виконувати господарськ і зобов'язання належним чино м відповідно до закону, інших правових актів, а за відсутно сті конкретних вимог щодо ви конання зобов'язання - відпов ідно до вимог, що у певних умов ах ставляться.

До виконання господарськи х договорів застосовуються в ідповідні положення Цивільн ого кодексу України.

Відповідно до статті 526 Циві льного кодексу України зобо в'язання має виконуватись на лежним чином відповідно до у мов договору та вимог закону .

Статтею 530 ЦК України передб ачено, що якщо у зобов' язанн і встановлений строк його ви конання, то воно підлягає вик онанню у цей строк.

Згідно зі статтею 610 Цивільн ого кодексу України порушенн ям зобов' язання є його неви конання або виконання з пору шенням умов, визначених зміс том зобов' язання.

Відповідно до статті 43 Госп одарського процесуального к одексу України господарськи й суд оцінює докази за своїм в нутрішнім переконанням, що ґ рунтується на всебічному, по вному та об»єктивному розгля ді в судовому процесі всіх об ставин справи в їх сукупност і, керуючись законом.

Зважаючи на наведене, борг в ідповідача перед позивачем у сумі 222336,00 грн. достеменно підтв ерджується наявними у матері алах справи доказами в їх сук упності, у тому числі із ураху ванням пояснень відповідача у відзиві на позов, а тому, кол егія суддів погоджується з в исновком місцевого господар ського суду, що позовні вимог и в частині стягнення вищеза значеної суми заборгованост і підлягають задоволенню.

Колегія суддів вважає безп ідставними посилання відпов ідача в доповненнях до апеля ційної скарзі на те, що частин а поставленого згідно з нада ними позивачем накладними т овару (73,6 тонни пшениці 3-го кла су та 55,85 тонни ячменю), і яка п еревищує визначену в Договор і кількість, поставлялась не на підставі договору № 8/290610 куп івлі-продажу від 09 квітня 2010 ро ку, а є позадоговірною постав кою, строк оплати за якою ще не настав.

Як було зазначено вище відп овідач у відзиві на позовну з аяву визнав позовні вимоги в частині заборгованості пере д позивачем за отриманий тов ар на суму 222336,00 грн. без застере жень про те, що частина товару була отримана не по договору купівлі-продажу від 09 квітня 2010 року № 8/290610.

Разом з цим, доказів того, що між сторонами існували інші договірні відносини, ніж спі рні, відповідач в обґрунтува ння своїх заперечень не нада в та в матеріалах справи такі докази відсутні.

Статтею 670 Цивільного кодек су України передбачено наслі дки прийняття покупцем більш ої кількість товару, ніж вста новлено договором, а саме: якщ о покупець прийняв більшу к ількість товару, ніж це вста новлено договором купівлі-п родажу, він зобов'язаний опла тити додатково прийнятий то вар за ціною, встановленою для товару, прийнятого відп овідно до договору, якщо інша ціна не встановлена за домов леністю сторін.

За таких обставин, прийняти й відповідачем товар в межах спірного Договору повинен б ути оплачений ним у повному о бсязі.

Що стосується позовних вим ог про стягнення 177126,00 грн. збитк ів, колегія суддів погоджуєт ься з висновком місцевого го сподарського суду про відсут ність підстав для їх задовол ення.

За змістом позовної заяви п озивач заявив до стягнення с уму збитків в розмірі 177126,00 грн. і вважає їх прямими збитками , завданими внаслідок неповн ої сплати поставленого товар у, відшкодування яких передб ачено пунктом 4.2. спірного Дог овору. Даним пунктом передба чено, що у випадку несплати (не повної сплати) покупцем раху нку продавця у термін зазнач ений у договорі покупець зоб ов'язаний сплатити вартість зерна за цінами, що склались н а момент проведення розрахун ків (оплати).

Отже, в якості збитків позив ач нарахував різницю в цінах на момент платежів відповід ача у лютому та березні 2011 рок у, виходячи з кількості неопл аченого товару.

Обгрунтовучи ці вимоги поз ивач вказує на те, що у лютому та березні 2011 року і на момент з вернення з позовом мінімальн а ціна на пшеницю на зерновом у ринку України склала не мен ше 2200,00 грн. за тону, а тому отрим авши за 156,250 тн. пшениці по 1600 грн. за 1 тн. 250000 грн. позивач зазнав з битків в сумі 93750,00 грн. Крім цьо го, залишились ще неоплачени м 138,960 тн. за ціною 1600 грн. за тонну на суму 222336,00 грн. та збитки від р ізниці цін в сумі 83376,00 грн.

Відповідно до статті 225 Госп одарського кодексу України д о складу збитків, що підлягаю ть відшкодуванню особою, яка допустила господарське прав опорушення, включається: вар тість втраченого, пошкоджено го або знищеного майна, визна чена відповідно до вимог зак онодавства; додаткові витрат и, понесені стороною, яка зазн ала збитків внаслідок поруше ння зобов' язання другою сто роною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сто рона, яка зазнала збитків, мал а право розраховувати у разі належного виконання зобов' язання другою стороною; мате ріальна компенсація моральн ої шкоди.

Згідно статті 22 Цивільного кодексу України реальними зб итками є втрати, яких особа за знала у зв' язку зі знищення м або пошкодженням речі, а так ож витрати, які особа зробила або мусить зробити для відно влення свого порушеного прав а. Упущеною вигодою є доходи, я кі особа могла б реально одер жати за звичайних обставин, я кби її право не було порушене .

Статтею 623 Цивільного кодек су України унормовано, що бор жник, який порушив зобов' яз ання, має відшкодувати креди торові завдані ним збитки.

Для застосування такої мір и відповідальності, як відшк одування збитків необхідна н аявність всіх елементів скла ду цивільного правопорушенн я, тобто кредитору необхідно обов' язково довести факти порушення зобов' язання, ная вність та розмір збитків, а та кож причинний зв' язок між п орушенням боржником зобов' язання та заподіяними кредит ору збитками.

Колегія суддів погоджуючи сь із висновками господарськ ого суду також вважає, що заяв лена позивачем до стягнення сума збитків не може вважати ся прямими збитками у розумі нні вищевказаних норм, а тако ж не є додатковими витратами , понесеними внаслідок поруш ення відповідачем зобов' яз ання. Крім цього, позивач в по рушення обов'язку доказуванн я, який законодавчо покладен о на сторони, не надав обґрунт ованого розрахунку розміру п онесених збитків, в зв'язку з ч им у позові в цій частині госп одарським судом обґрунтован о відмовлено.

Правильними по суті є також і висновки місцевого господ арського суду стосовно того, що заява позивача про зміну п редмета позову не підлягає з адоволенню, оскільки відпові дно до ст. 22 Господарського пр оцесуального кодексу Україн и позивач має право змінити п редмет або підставу позову ш ляхом подання заяви до почат ку розгляду господарським су дом справи по суті, тоді як ви щезазначена заява подана піс ля початку розгляду господар ським судом справи по суті.

Повторно розглядаючи спра ву в межах наданих суду апеля ційної інстанції повноважен ь, колегія суддів вважає безп ідставними посилання відпов ідача в апеляційній скарзі н а відсутність у позивача під став для звернення до суду, у з в'язку з невжиттям передбаче них пунктом 5.3. спірного Догов ору та статтею 5 Господарсько го процесуального кодексу Ук раїни заходів досудового вре гулювання спору.

В пункті 1 резолютивної част ини рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 року у сп раві №1-2/2002/2002 за конституційним зверненням Товариства з обм еженою відповідальністю "Тор говий Дім "Кампус Коттон клаб " щодо офіційного тлумачення положення частини другої ст атті 124 Конституції України (с права про досудове врегулюва ння спорів) зазначено, що поло ження частини другої статті 124 Конституції України ( 254к/96-ВР ) щодо поширення юрисдикці ї судів на всі правовідносин и, що виникають у державі, в ас пекті конституційного зверн ення необхідно розуміти так , що право особи (громадянин а України, іноземця, особи б ез громадянства, юридичної о соби) на звернення до суду за вирішенням спору не може б ути обмежене законом, іншим и нормативно-правовими актам и. Встановлення законом або д оговором досудового врегул ювання спору за волевиявле нням суб'єктів правовідноси н не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захи ст.

Відповідно до положень ста тті 2 Господарського процес уального кодексу України гос подарський суд зобов'язаний порушити провадження у справ і за позовами підприємств та організацій, які звертаютьс я до суду за захистом прав та охоронюваних законом інтере сів.

Отже, позивач в будь-якому в ипадку незалежно від існуван ня між позивачем та відповід ачем домовленості щодо досуд ового врегулювання спорів, я кі можуть виникнути при вико нанні договору купівлі-прода жу від 09 квітня 2010 року № 8/290610, мав право звернутися з позовом п ро стягнення з відповідача з аборгованості за цим договор ом.

Таким чином, всі твердження відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі, ґрунтую ться на припущеннях, не довед ені жодним належним доказом, тоді як господарським судом першої інстанції в повній мі рі з' ясовані та правильно о цінені обставини у справі.

За таких обставин, враховую чи положення частини 2 статті 129 Конституції України, за яки ми основними засадами судочи нства є, зокрема, законність, з магальність сторін та свобод а в наданні ними суду своїх до казів і у доведенні перед суд ом їх переконливості та забе зпечення апеляційного оскар ження рішення суду, крім випа дків, встановлених законом, с удова колегія дійшла висновк у про залишення апеляційної скарги відповідача без задо волення, а оскаржуваного ним рішення господарського суду Сумської області від 03.10.2011р. у с праві № 5021/1796/2011 без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4-7, 33, 43, 99, 101, п. 1 ст. 10 3, ст. 105 Господарського процесу ального кодексу України, кол егія суддів Харківського апе ляційного господарського су ду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Тов ариства з обмеженою відповід альністю Агрофірми "Низи", смт . Низи, Сумський район, Сумська область залишити без задово лення.

Рішення господарського су ду Сумської області від 03 жовт ня 2011 року у справі № 5021/1796/2011 залиш ити без змін.

Постанова набирає законно ї сили з дня її прийняття і мож е бути оскаржена до Вищого го сподарського суду України в двадцятиденний термін.

Головуючий суддя

Суддя

Суддя

повний текст постанови підписано 28.11.2011 р.