38/98
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
04.09.08 р. Справа № 38/98
Господарський суд Донецької області у складі судді Радіонової О.О.
при секретарі судового засіданні Какуша Н.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Промексім” м.Донецьк
до відповідача: Приватного підприємства “Фігаро” м.Донецьк
про стягнення 21 654грн.77коп.
за участю
представників сторін:
від позивача: Сідак-Жарова Н.О. представник за дов. №511 від 18.08.2008р.
від відповідача: не з'явився
Суть спору:
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Промексім” м.Донецьк, звернувся до господарського суду з позовом до Приватного підприємства “Фігаро” м.Донецьк про стягнення заборгованості у розмірі 21 654 грн.77коп., у тому числі 3% річних у розмірі 343грн.18коп., індексу інфляції у розмірі 3 236грн.59коп.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договір № б/н від 17.10.2007 р.
На адресу господарського суду надійшов лист із Головного управління статистики у Донецькій області від 12.08.2008р. № 14/4-20/718, відповідно до якого Приватне підприємство “Фігаро” значиться у ЄДРПОУ як юридична особа (ідентифікаційний код 31738592) та знаходиться за адресою: 83003, м. Донецьк, Калінінський район, просп.Ілліча,89. Лист судом розглянутий, прийнятий до уваги та залучений до матеріалів справи.
Відповідач у судові засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, витребувані документи не представив, про причину неявки суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце проведення судового засідання, що підтверджено відміткою канцелярії суду та поштовими повідомленнями № 9674060 та № 9741131 повернутими суду із позначками “За зазначеною адресою не проживає”, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами згідно вимог ст. 75 ГПК України.
22.08.2008 р. позивач надав суду уточнення до позовної заяви № 525 від 21.08.2008 р., в яких уточнив свої позовні вимоги та просить суд постановити рішення, яким стягнути з відповідача завдані збитки у розмірі 18075грн.00коп., 3% річних у розмірі 343грн.18коп. та інфляційні у розмірі 3236грн.59коп.
Уточнення судом розглянуті, прийняті до уваги та долучені до матеріалів справи.
22.08.2008 р. позивач у судовому засіданні надав довідку № 522 від 21.08.2008 р., з якої вибачається, що між підприємствами позивача та відповідача було укладено договір про надання рекламних послуг б/н від 17.10.2007 р. , інших договорів між підприємствами не укладалося.
Довідка судом розглянута, прийнята до уваги та долучена до матеріалів справи.
Перед початком розгляду справи по суті представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно із ст. 22 ГПК України.
У судовому засіданні позивач надав клопотання про відмову від фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом розглянуте, прийняте до уваги та залучене до матеріалів справи.
Відповідно до вимог ст. 81-1 ГПК України судом складено протокол, який долучено до матеріалів справи.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази по справі та вислухавши уповноваженого представника позивача, господарський суд
ВСТАНОВИВ:
17.10.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Промексім” м.Донецьк (далі – позивач, за договором – рекламодавець) та Приватним підприємством “Фігаро” (далі – відповідач, за договором – рекламіст) був укладений договір № б/н, згідно до п.1.1 якого рекламодавець дає завдання рекламістові, а рекламіст зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором та відповідно до завдання рекламодавця за плату розмістити відео ролік хронометражем 15 секунд на ТРК „Україна”.
Строк надання рекламних послуг: до 15 грудня 2007 р. (п.1.2 договору).
Згідно п.1.4 договору відео ролік розміщується з 16.11.2007 р. до 10.12.2007 р.
На підтвердження факту надання рекламістом рекламодавцю рекламних послуг за цим договором складається відповідний акт (п.1.5 договору).
Розділом 2 договору сторонами передбачені обов'язки рекламіста, а саме: рекламіст зобов'язаний подати на затвердження рекламодавцю з дня набрання чинності цим договором докладний опис рекламних послуг. Названий опис після його затвердження рекламодавцем є невід'ємною частиною цього договору (п.2.1.1 договору).
Згідно п. 2.1.3 договору рекламіст зобов'язаний подати на затвердження рекламодавцю ескізи, оригінал-макети та інші матеріали, необхідні для надання послуг.
Розділом 4 договору сторонами передбачено порядок та розмір оплати послуг рекламіста, а саме: послуги, надані рекламістом, рекламодавець оплачує в сумі 18075грн.00коп. (п. 4.1 договору).
Розрахунки за надані послуги здійснюються рекламодавцем шляхом перерахування на поточний рахунок рекламіста 100 % передоплати ( п. 4.2 договору).
Відповідно до п. 6.2 договору сторона, що порушила цій договір, зобов'язана відшкодувати збитки, завдані таким порушенням, незалежно від вжиття іншою стороною будь-яких заходів щодо запобігання збиткам або зменшення збитків, окрім випадків, коли остання своїм винним діянням сприяла настанню або збільшенню збитків.
Договір підписаний сторонами та скріплений печатками підприємств у встановленому порядку.
Суд вважає договір № б/н від 17.10.2007р. укладеним згідно вимог ст.638 ЦК України.
На виконання вимог договору позивач платіжними дорученнями № 34 від 22.10.2007 р. на суму 9037,50 грн. та № 255 від 15.11.2007 р. на суму 9037,50 грн. здійснив відповідачу попередню оплату в сумі 18075грн.00коп. за надання рекламних послуг.
Відповідач, згідно п. 2.1.1. договору, повинен був подати рекламодавцю з дня набрання чинності договору докладний опис рекламних послуг, який є одним з елементів договору, але цей опис відповідачем позивачу на затвердження не надавався.
Також, згідно п.2.1.3 договору, рекламіст повинен був подати на затвердження рекламодавцю ескіз, оригінал макету та інші матеріали, необхідні для надання послуг, вироблений відео ролік, але виходячи з того, що рекламний відео ролік на затвердження позивачу відповідачем не надавався, то і рекламні послуги за договором фактично не надані.
Позивач вважає, що свої зобов'язання за договором відповідач не виконав, рекламні послуги за договором не надав, чим саме відповідач порушив умови договору та своїми діями завдав збитки, тому просить суд стягнути з відповідача з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог завдані збитки в сумі 18075грн.00коп., 3% річних у розмірі 343грн.18коп. та інфляційні у розмірі 3236грн.59коп.
Відповідно вимог ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивач в обґрунтування своїх вимог посилається на: договір № б/н від 17.10.2007 р., платіжні доручення № 34 від 22.10.2007 р. та № 255 від 15.11.2007 р., уточнення до позовної заяви № 525 від 21.08.2008 р., довідку № 522 від 21.08.2008 р., рахунок фактуру № 26 від 17.10.2007 р., правовстановлюючі документи тощо.
Відповідно до ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Оскільки між сторонами по справі уклалися господарські правовідносини, то судом застосовані положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, який регулює право відношення у господарській сфері.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать (абзац третій ч. 1 ст. 174 ГК України).
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору ( п. 1 ст. 193 ГК України).
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом в силу приписів абзацу 2 п. 1 ст. 193 ГК України.
Частиною 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інши правочини. У випадках встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або не настання певної події.
Ст.509 ЦК України передбачено, що у силу зобов”язання одна особа (боржник) зобов”язана здійснити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, наприклад: передати майно, виконати роботи, оплатити кошти та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов”язку.
Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 ЦК України передбачений строк (термін) виконання зобов'язання, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором про надання послуг.
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов”язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов”язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором ( ч. 1 ст. 901 ЦК України).
Згідно ч.1 ст.906 ЦК України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтєю 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків ( п. 3 ст. 612 ЦК України). Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.( п. 2 ст. 224 ГК України).
За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина перша статті 22, стаття 611, частина перша статті 623 ЦК). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Згідно з частиною другою статті 623 ЦК розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Матеріалами справи доведена бездіяльність відповідача стосовно надання рекламних послуг, його протиправна поведінка, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками та вина правопорушника, а відтак вимоги позивача щодо стягнення збитків в сумі 18075грн.00коп. є доказаними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Вимоги позивача по стягненню 3% річних у розмірі 343грн.18коп. та інфляційних у розмірі 3236грн.59коп. не підлягають задоволенню, оскільки застосування норм по ст.625 ЦК України передбачено тільки у випадку наявності прострочення виконання грошового зобов'язання, а у даному випадку відповідач порушив договірні зобов'язання щодо надання рекламних послуг.
З урахуванням зазначеного, суд вважає, що витрати по сплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу треба віднести на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене та, керуючись 174, 193, 224 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 509, 526, 530, 611, 612, 623, 901, 906 ЦК України, ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 75, 81, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Промексім” м.Донецьк до Приватного підприємства „Фігаро” м.Донецьк про стягнення завданих збитків в сумі 18075грн.00коп., 3% річних в сумі 343грн.18коп. та інфляційних в сумі 3236грн.59коп. задовольнити частково.
Стягнути з Приватного підприємства „Фігаро” (83017, м. Донецьк, вул. пр-кт Ілліча,89, п/р 26003301001078 у Донецькій філії АКБ „Мрія” м.Донецьк, МФО 335571, ЄДРПОУ 31738592) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Промексім” (83101, м.Донецьк, вул. Куйбишева, 31 б, р/р 26002301749391 у ГУ ПІБ у Донецькій області, МФО 334635, ЄДРПОУ 30375820) збитки в сумі 18075грн.00коп., держмито у сумі 180грн.73коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 98,48 грн.
В решті позову відмовити.
Рішення оголошено у судовому засіданні 03.09.2008року.
Видати наказ після набрання рішення законної сили, по закінченні десятиденного строку з дня його прийняття.
Суддя
Надруковано 3 примірника:
1 – до справи
2 – сторонам у справі
Суд | Господарський суд Донецької області |
Дата ухвалення рішення | 04.09.2008 |
Оприлюднено | 11.09.2008 |
Номер документу | 1992875 |
Судочинство | Господарське |
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні