Рішення

від 27.08.2008 по справі 38/121

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

38/121

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

27.08.08 р.                                                                                                    Справа № 38/121                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Радіонової О.О.

при секретарі судового засіданні Какуша Н.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні  в  м. Донецьку справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Мір Снабженія” м.Луганськ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Адітон-Артемівськ” м.Артемівськ Донецької області

про  стягнення  3542грн.84коп.  

за участю

представників сторін:

від позивача:  Бахтігозіна О.А.- адвокат за дов. № 7 від 15.07.2008 р.

від відповідача: Муравська В.А. -директор, паспорт серія ВЕ 204305 виданий Артемівським МВУ УМВС України у Донецькій області 31 серпня 2001 р.

Суть спору:

 Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Мір Снабженія” м.Луганськ, звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Адітон-Артемівськ” м. Артемівськ Донецької області про стягнення заборгованості в сумі 3207грн.59коп., індексу інфляції у розмірі 83грн.29 коп., неустойки за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у розмірі 251грн.96коп., а всього 3542грн.84коп.

Позивач в обґрунтування своїх вимог посилається на  договір купівлі-продажу         № 01/12/488 від 03.12.2007 р.

27.08.2008р. на адресу господарського  суду надійшов лист із Головного  управління статистики у Донецькій області від 19.08.2008р. № 14/4-20/848, відповідно до якого    Товариство з обмеженою відповідальністю “Адітон-Артемівськ” значиться у ЄДРПОУ (ідентифікаційний код 32131377) та знаходиться за адресою: 84500, Донецька область,    м. Артемівськ,  вул.Ціолковського,39, який судом розглянутий, прийнятий до  уваги та залучений до  матеріалів справи.

27.08.2008 р. відповідач у судовому засіданні надав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу № 01/12/488 від 03.12.2007 р. в сумі 3207 грн. 59 коп.,  інфляційні у розмірі 83 грн. 29 коп. та пеню у розмірі 251 грн. 96 коп. визнає у повному обсязі.

Відзив судом розглянутий, прийнятий до уваги та залучений до матеріалів справи.  

        Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно із ст. 22 ГПК України.

У судовому засіданні представники сторін надали клопотання про відмову від фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом прийняте до розгляду, уваги та задоволено.

Відповідно до вимог ст. 81-1 ГПК України судом складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази по справі та вислухавши  уповноважених представників сторін, господарський суд

                                                 ВСТАНОВИВ:

03.12.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Мір Снабженія”   (за договором – продавець, далі – позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Адітон-Артемівськ” (за договором – покупець, далі – відповідач)  було укладено договір купівлі-продажу № 01/12/488  (далі – Договір), згідно якого продавець  зобов'язується передати покупцю у встановлені договором строки товар, а покупець прийняти його та сплатити на умовах цього договору (п.1.1 договору).

Відповідно до п.2.1.1 договору  покупець зобов'язаний перерахувати оплату за товар на розрахунковий рахунок продавця протягом 30 календарний днів з моменту поставки партії товару.  

Розділом 5 договору передбачена відповідальність сторін, а саме:  за кожен день прострочення платежу нараховується штрафна неустойка у розмірі 0,6% від суми несплаченого товару. Нарахування штрафної неустойки припиняється через дванадцять місяців зі дня, коли зобов'язання повинно бути виконано ( п. 5.2 договору).

Пунктом 6.1 передбачено строк дії договору: з моменту підписання та до 31 грудня 2008 р.

Суд вважає договір купівлі-продажу № 01/12/488 від 03.12.2007 р. укладеним згідно вимог ст. 638 ЦК України.  

На виконання умов договору позивачем були передані відповідачу господарські товари на загальну суму 5966грн.04коп., що підтверджується видатковими накладними:  № 193612 від 27.03.2008 р. на суму 3594грн.60коп. та № 193931 від 28.03.2008 р. на суму 2371грн.44коп., які містяться у матеріалах справи.   

 Відповідач прийняв товар, що підтверджено довіреностями серії ЯОЕ № 598678 від 27.03.2008р., та № 598579 від 28.03.2008р., але свої зобов'язання за договором не виконав належним чином, оплатив товар частково лише у розмірі 2758грн.45коп.  

Оскільки відповідач не повністю розрахувався з позивачем за поставлений товар, тому останній направив відповідачу письмову вимогу № 32 від 03.07.2008р.,  з проханням у добровільному порядку погасити прострочену заборгованість та суму неустойки, але відповіді на неї в установлений строк не отримав.

Оскільки до теперішнього часу відповідачем залишок заборгованості у розмірі 3207грн.59коп. не сплачений, позивач просить стягнути його з відповідача.   

Крім того, позивач наполягає на стягненні з відповідача індексу інфляції у розмірі          83грн.29коп., неустойки за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у розмірі 251грн.96коп. та витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 1200грн.00коп.

Відповідно вимог ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається  як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач у підтвердження позовних вимог посилається на договір купівлі-продажу № 01/12/488 від 03.12.2008 р., видаткову накладну № 193612 від 27.03.2008 р., довіреність

серія ЯОЕ № 598578, видаткову накладну № 193931 від 28.03.2008 р., довіреність серія  ЯОЕ № 598579, накладну № 285 від 15.07.2008 р., письмову вимогу № 32 від 03.07.2008 р.,   правовстановлюючі документи тощо.

Відповідач посилається на відзив на позовну заяву від 27.08.2008 р., правовстановлюючі документи тощо.

Відповідно до ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивач обґрунтовує свої вимоги нормами Господарського кодексу України, Цивільного кодексу  України, тому судом при розгляді справи застосовані ці  норми, бо суд не має право самостійно змінювати предмет або підстави позову.

Оскільки між сторонами по справі уклалися господарські правовідносини, то  судом застосовані положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, який регулює право відношення у господарській сфері.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема,  з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать (абзац третій ч. 1 ст. 174 ГК України)

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору   ( п. 1 ст. 193 ГК України).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом в силу приписів  абзацу 2 п. 1 ст. 193 ГК України.

Частиною 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інши правочини. У випадках встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або не настання певної події.

Ст.509 ЦК України передбачено, що у силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов”язана здійснити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, наприклад: передати майно, виконати роботи, оплатити кошти та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов”язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у встановлений строк (термін).

Відповідно до п.2.1.1 договору  покупець зобов'язаний перерахувати оплату за товар на розрахунковий рахунок продавця протягом 30 календарний днів з моменту поставки партії товару.  

Позивач звертався до відповідача із письмовою вимогою № 32 від 03.07.2008р.,  з проханням у добровільному порядку погасити прострочену заборгованість та суму неустойки,  яка була залишена відповідачем без реагування.

Таким чином, суд вважає, оскільки відповідач до теперішнього часу у повному обсязі не розрахувався за поставлений товар, вимога позивача щодо погашення залишку суми заборгованості у розмірі 3207грн.59коп. є доказаною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом ( ст. 625 ЦК України).

Отже, на підставі наведеного суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення  індексу інфляції  у розмірі 83грн.29коп. є такими, що підлягають задоволенню.

Пунктом 5.2 договору сторони передбачили, що за кожен день прострочення платежу покупцю нараховується штрафна неустойка у розмірі 0,6% від суми неоплаченого товару.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язань може забезпечуватися в т.ч. неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання ( ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми ( неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.  

Відповідно до частини 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку  України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, згідно з пунктами 1, 3 якого розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторони, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, яким би способом не визначався в договорі розмір неустойки, він не може перевищувати той розмір, який встановлений законом як граничний (якщо він встановлений).

З огляду на викладене, враховуючи встановлення Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” граничного розміру відповідальності за прострочення платежу у вигляді пені, розмір якої не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за прострочку платежу за договором може бути стягнута лише сума неустойки, яка не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Як видно з розрахунку пені, наданого позивачем, сума нарахованої пені не перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, яка є граничним розміру пені і може бути стягнута за прострочку виконання грошового зобов'язання та становить 251грн.96коп. за період з  27.04.2008р.по 06.08.2008р.

Таким чином вимоги щодо стягнення пені є доказаними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 44 ГПК України чітко визначений склад судових витрат.  Встановлено, що  судові витрати  складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за  проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх  знаходження,  оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне  забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Як вбачається з  матеріалів справи, 15.07.2008р. між  підприємством позивача та адвокатом Бахтигозиною Оксаною Анатоліївною укладено угоду № 6, якою передбачено надання послуг адвоката у зв'язку з розглядом у господарському суді справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Мір Снабженія” м.Луганськ до  Товариства з обмеженою відповідальністю “Адітон-Артемівськ” м.Артемівськ Донецької області  про стягнення суми заборгованості.

За умовами угоди підприємство виплачує адвокату гонорар за весь період у розмірі 1200,00 грн. Порядок виплату гонорару:  особистий розрахунок до 08.08.2008 р.

Оплата послуг адвоката підтверджується видатковим касовим ордером від 06.08.2008р.  

У судових засіданнях інтереси підприємства позивача представляла саме  Бахтигозина Оксана Анатоліївна,  яка є адвокатом,  що  підтверджується свідоцтвом про  право на зайняття адвокатською діяльністю № 522.

Визнання відповідачем позову не суперечить діючому законодавству та не  порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що витрати по сплаті держмита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та витрати на оплату послуг адвоката треба віднести на відповідача, який необґрунтовано довів розгляд справи до суду.  

Враховуючи викладене та керуючись 174, 193, 230, 343 Господарського кодексу України,  ст.ст.11, 509,526, 530, 546, 549, 625 ЦК України, ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України,  господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Мір Снабженія” м.Луганськ до Товариства з обмеженою відповідальністю “Адітон-Артемівськ” м.Артемівськ Донецької області про стягнення заборгованості в сумі 3207грн.59коп., індексу інфляції у розмірі 83грн.29 коп., неустойки за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у розмірі 251грн.96коп., а всього 3542грн.84коп. задовольнити.

Стягнути з  Товариства з обмеженою відповідальністю “Адітон-Артемівськ” (84500, Донецька область, м. Артемівськ, вул.Ціолковського, 39,   р/р 26007301626315 в  АКБ „Нац. кредит”, МФО 335708, ЄДРПОУ 32131377) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Мір Снабженія” (91047, м. Луганськ,  1-й Оборонний проїзд, б.2,  р/р 260023017790 в ЛОУ ВАТ „Ощадбанка” м.Луганська,  МФО 304665, ЄДРПОУ 31594936)  заборгованість в сумі 3207грн.59коп., індекс інфляції у розмірі 83грн.29 коп., неустойку за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у розмірі 251грн.96коп., витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 1200грн.00коп., держмито в сумі 102грн.00коп. та витрати на інформаційно-технічне  забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.

Рішення оголошено у судовому засіданні 27.08.2008 року.

Видати наказ після набрання рішення законної сили, по закінченні десятиденного строку з дня його прийняття.

               Суддя                                                                                                                                           

Надруковано 3 примірника:

1 – до справи

2 – сторонам у справі