Рішення

від 28.08.2008 по справі 14/141пн

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

14/141пн

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

28.08.08 р.                                                                                                    Справа № 14/141пн                               

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Мостком",

                    ЄДРПОУ 34304684, м.Донецьк

до відповідача  Донецької міської ради, ЄДРПОУ 26502957, м.Донецьк

про визнання права

Суддя  Левшина Г.В.

Представники:

від позивача: Медведський В.Д.-адв.

від відповідача: Головченко О.І.-по дов.

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Мостком", м.Донецьк, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Донецька міська рада, м.Донецьк, про визнання права позивача на отримання в оренду земельної ділянки площею 0,39 га, розташованої на Новоазовській трасі (при виїзді з міста) в Ленінському районі м.Донецька для будівництва автозаправочного комплексу, шляхом укладання прямого договору оренди з Донецькою міською радою в порядку, передбаченому Земельним кодексом України та Законом України "Про оренду землі", які діяли на момент звернення позивача з заявкою до Донецького міського голови.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на наявність у нього права на отримання спірної земельної ділянки в оренду на умовах та в порядку, передбачених Земельним кодексом України та Законом України "Про оренду землі" в редакції, яка діяла на момент звернення позивача з заявкою до Донецького міського голови.

Відповідач надав відзив на позовну заяву №01/15-5144 від 27.08.2008р., в якому проти позову заперечує. Обґрунтовуючи свої заперечення проти позову відповідач посилається на ті обставини, що внаслідок внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" до Земельного кодексу України та Закону України "Про оренду землі", отримання права оренди земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності, на теперішній час відбувається виключно на аукціонах. Крім цього, за твердженням відповідача, передача в оренду земельних ділянок здійснюється виключно на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, внаслідок чого неправомірною є передача земельної ділянки в оренду згідно з рішенням суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

22.06.2007р. позивач звернувся до Донецького міського голови з заявкою про надання земельної ділянки площею 0,4 га, розташованої на Новоазовській трасі (при виїзді із міста) в Ленінському в  районі м.Донецька для будівництва автозаправочного комплексу для обслуговування автотранспорта.

На підставі рішення Донецької міської ради від 30.09.2005р. №21/2 "Про затвердження правил забудови м.Донецька", рішення Донецького міського голови (віза) питання щодо надання позивачу в оренду земельної ділянки було передано на розгляд постійно діючої комісії з питань вибору земельних ділянок для розміщення об'єктів.

22.11.2007р. постійно діючою комісією з питань вибору земельних ділянок для розміщення об'єктів позивачу було надано акт вибору земельної ділянки, в якому зазначено, що земельна ділянка площею 0,39 га по Новоазовській трасі (при виїзді із міста) в Ленінському районі м.Донецька є придатною для проектування та будівництва автозаправочного комплексу.

Крім цього, позивачем також було отримано наступні дозволи та узгодження органів державної влади та місцевого самоврядування:

     -  20.08.2007р. узгодження №9/1171дн Управління державної автомобільної інспекції Головного управління МВС України в Донецькій області;

     -      23.08.2007р. узгодження №05/1466 та 01.04.2007р. висновок №05/906 відділу регуляторної політики державного управління охорони навколишнього природного середовища в Донецькій області;

     -      27.08.2007р.висновок №01-1/1388з відділу культури Донецької міської ради;

     -     31.08.2007р. висновок №27/210 та 05.10.2007р. висновок №12/1/4320 Головного управління МНС України в Донецькій області;

  -     25.09.2007р. висновок №2090/07 Донецької міської санітарно-епідеміологічної станції;

  - 19.10.2007р. висновок №01/35-7589 Донецького міського управління земельних                    ресурсів;

     -  20.11.2007р. висновок 01/14-6389 та 18.12.2007р. висновок №01/14-7246 Головного  управління містобудування та архітектури;

  -     19.11.2007р. узгодження №414 ДП „Донецьке лісове господарство”;

  -  28.12.2007р. висновок №02-45/лг Донецького обласного управління лісового та мисливського господарства.   

Крім того, 24.12.2007р. між виконавчим комітетом Донецької міської ради та позивачем було укладено договір резервування земельної ділянки №рс9/824, за умовами якого позивач зарезервував земельну ділянку загальною площею 1,16 га для розміщення автозаправочного комплексу на Новоазовській трасі (при виїзді із міста) в Ленінському в  районі м.Донецька.

Таким чином, враховуючи викладене, за твердженням позивача, він має законні підстави на набуття в оренду земельної ділянки площею 0,39 га, розташованої на Новоазовській трасі (при виїзді з міста) в Ленінському районі м.Донецька для будівництва автозаправочного комплексу.

Листом №448 від 13.08.2008р. Донецькою міською радою було повідомлено позивача про неможливість передачі в оренду спірної земельної ділянки.

Підставою для відмови в передачі позивачу земельної ділянки на праві оренди відповідачем вказано ті обставини, що внаслідок внесення змін до Земельного кодексу України та Закону України "Про оренду землі" отримання права оренди земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності, на теперішній час відбувається виключно на аукціонах.

Як вказує позивач, бездіяльність органів місцевого самоврядування щодо оформлення документів на відведення спірної земельної ділянки в оренду є необґрунтованою та незаконною, внаслідок чого позивачем заявлені вимоги про визнання за ним права на отримання в оренду земельної ділянки площею 0,39 га, розташованої на Новоазовській трасі (при виїзді з міста) в Ленінському районі м.Донецька для будівництва автозаправочного комплексу, шляхом укладання прямого договору оренди з Донецькою міською радою в порядку, передбаченому Земельним кодексом України та Законом України "Про оренду землі", які діяли на момент звернення позивача з заявкою до Донецького міського голови.

Відповідач проти позовних вимог заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву №01/15-5144 від 27.08.2008р.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача до відповідача такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

Земельні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно із ст.ст.13, 41 Конституції України передбачено, що від імені українського народу права власника, зокрема, на землю здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Відповідно до ст.ст.142, 143, 144, 145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальної громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

Зокрема, у відповідності із ст.12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього кодексу.

Статтею 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим кодексом.

Порядок надання у постійне користування земельних ділянок юридичним особам та порядок передачі земельних ділянок в оренду визначені ст.ст.123, 124 Земельного кодексу України та ст.16 Закону України "Про оренду землі".

В силу ст.124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

У відповідності з п.3 глави 2 частини 3 додатку „Правила забудови міста Донецька” до рішення Донецької міської ради №23/17 від 16.12.2005р. особа, зацікавлена у відведенні земельної ділянки для будівництва, звертається з клопотанням про погодження місця розташування об'єкта до Донецької міської ради.

Згідно зі ст.16 Закону України "Про оренду землі" в редакції, яка діяла на момент звернення позивача до Донецького міського голови, особа, яка бажає отримати земельну ділянку в оренду із земель державної або комунальної власності, подає до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування за місцем розташування земельної ділянки заяву (клопотання). Розгляд заяви (клопотання) і надання земельної ділянки в оренду проводяться у порядку, встановленому Земельним кодексом України. У разі згоди орендодавця передати земельну ділянку в оренду сторони укладають договір оренди землі відповідно до вимог цього закону.

Таким чином, волевиявлення майбутнього орендаря щодо укладення договору оренди реалізується шляхом подання відповідної заяви.

Крім цього, згідно Порядку вибору земельних ділянок для розміщення об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.2004р. №427 юридична особа, заінтересована у відведенні земельної ділянки, звертається з клопотанням до сільської, селищної, міської ради, районної, Київської чи Севастопольської міської держадміністрації, до повноважень якої належить вирішення питання про вибір земельної ділянки, яка реєструє клопотання в день його подання з присвоєнням реєстраційного номера, розглядає клопотання і в п'ятиденний строк після реєстрації надсилає постійно діючій комісії з питань вибору земельних ділянок для розміщення об'єктів (далі - комісія), утвореній відповідною радою або держадміністрацією.

Результати роботи комісії оформляються актом вибору земельних ділянок для розміщення об'єктів, який підписується головою і членами комісії, скріплюється печатками і разом з матеріалами, що використовувалися під час його складання, передається юридичній особі, для подання до сільської, селищної, міської ради, районної, Київської чи Севастопольської міської держадміністрації з метою прийняття відповідного рішення.

Внаслідок внесення змін Законом України від 28.12.2007р. N107-VI до ст.16 Закону України "Про оренду землі" та ст.124 Земельного кодексу України, набуття права оренди земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, має здійснюватись виключно на аукціонах, крім земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб і в яких відсутні акції (частки, паї), що належать державі.

Проте, за висновками суду, правовідносини щодо оренди землі виникли між органами місцевого самоврядування та позивачем з моменту подання клопотання щодо надання в оренду спірної земельної ділянки, тобто, до набрання чинності змінами до ст.16 Закону України "Про оренду землі" та ст.124 Земельного кодексу України.

Згідно ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до ч.4 п.3 мотивувальної частині рішення Конституційного суду України від 09.02.1999р. №1-рп/99 норми ст.58 Конституції України можуть розповсюджуватись на юридичні особи.

Таким чином, посилання відповідача на неможливість розгляду документів з відведення позивачу спірної земельної ділянки у зв'язку із внесенням змін до Земельного кодексу України та Закону України "Про оренду землі" є необґрунтованими та такими, що порушують права позивача на оренду земельної ділянки.

Крім цього, як було зазначено в рішенні Конституційного суду України від 22.05.2008р. №10-рп/2008 Конституція України у статті 92 визначила сфери, зокрема бюджетну, які мають врегульовуватися виключно законом. Закон про Держбюджет є основним фінансовим документом держави. Через своє спеціальне призначення цей закон не повинен регулювати відносини в інших сферах суспільного життя. Конституція України не надає закону про Держбюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів.

Таким чином, Конституційний Суд України в своєму рішенні дійшов висновку, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.

Згідно з резолютивною частиною рішення Конституційного суду України від 22.05.2008р. №10-рп/2008 визнано неконституційними положення пункту 2 та пункту 8 розділу II Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Відповідно до ч.6 ст.16 Закону України "Про оренду землі" в редакції, яка діяла при подачі позивачем заявки на оренду землі, проведення відповідними органами виконавчої влади чи органами місцевого самоврядування аукціону або конкурсу щодо набуття права оренди земельної ділянки вимагається у разі надходження двох або більше заяв (клопотань) на оренду однієї і тієї самої земельної ділянки.

Одночасно, за змістом матеріалів справи, стосовно оренди спірної земельної ділянки була подана тільки одна заявка – позивача. Відповідачем вказані обставини не спростовані, доказів подання заявок іншими особами до матеріалів справи не надано.

Таким чином, враховуючи, що позивач є єдиною особою, яка реалізувала своє право на оренду спірної земельної ділянки, проведення аукціону або конкурсу щодо набуття права оренди спірної земельної ділянки нормами ст.16 Закону України "Про оренду землі" не передбачено.

Крім того, договір резервування земельної ділянки, укладений між позивачем та відповідачем, хоча і не передбачений інститутами цивільного та земельного права, однак є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків, оскільки його зміст не суперечить законодавству. Зокрема, згідно з вказаним договором відповідач зобов'язався не надавати зарезервовану земельну ділянку іншим юридичним та фізичним особам, а забудовник (позивач) прийняв на себе зобов'язання сплачувати передбачені договором кошти, розробити за період резервування проект будівництва та звернутися до Донецької міської ради із клопотанням про надання спірної земельної ділянки в оренду.

Позитивним правовим результатом, настання якого пов'язано з належним виконанням умов договору, є надання позивачу у користування спірної земельної ділянки шляхом прийняття радою відповідного рішення.

Відповідно до п.34 ст.26, п.2 ст.77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання надання земельної ділянки в оренду вирішується на пленарному засіданні ради - сесії, а спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.

За висновками суду, порушені права позивача підлягають захисту способами, передбаченими ст.152 Земельного кодексу України.

Зокрема, згідно з вказаною статтею захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав.

Як встановлено судом вище, позивач звернувся до Донецького міського голови в передбаченому законодавством порядку з клопотанням про надання земельної ділянки в оренду з наданням для цього необхідних документів.

Листом №448 від 13.08.2008р. Донецькою міською радою було повідомлено позивача про неможливість передачі в оренду спірної земельної ділянки, внаслідок чого, посилання відповідача на відсутність предмету спору по цій справі судом до уваги не приймаються.

При цьому, посилання відповідача на неправомірність позовних вимог у зв'язку з відсутністю відповідного рішення органу місцевого самоврядування про передачу в оренду спірної земельної ділянки суд вважає безпідставними, враховуючи, що предметом позовних вимог є визнання права позивача на оренду спірної земельної ділянки в порядку, передбаченому Земельним кодексом України та Законом України "Про оренду землі" в редакції, яка діяла на момент звернення позивача з заявкою до Донецького міського голови.

Тобто, рішенням суду фактично визнається правомірність дій позивача як єдиної особи, що може реалізувати своє право на отримання спірної земельної ділянки в оренду, а також визначається, що такі дії проводяться в порядку, встановленому Земельним кодексом України та Законом України “Про оренду землі” до внесення у вказані нормативно-правові акти відповідних змін.

За таких обставин, суд вважає позов до відповідача обґрунтованим, внаслідок чого позовні вимоги про визнання права позивача на отримання в оренду земельної ділянки площею 0,39 га, розташованої на Новоазовській трасі (при виїзді з міста) в Ленінському районі м.Донецька для будівництва автозаправочного комплексу, шляхом укладання прямого договору оренди з Донецькою міською радою в порядку, передбаченому Земельним кодексом України та Законом України "Про оренду землі", які діяли на момент звернення позивача з заявкою до Донецького міського голови, підлягають задоволенню.

При визначенні підвідомчості цієї справи господарським судам суд виходив з того, що між сторонами існує спір про право позивача на отримання в оренду спірної земельної ділянки.

Тобто, правовідносини, що склалися між сторонами з приводу наявності чи відсутності у позивача права на оренду носять договірний характер.

При цьому, відповідач у спірних правовідносинах не здійснює владних повноважень, а виступає як суб'єкт господарських відносин.

Враховуючи, що, за висновками суду, спір по справі виник внаслідок неправильних дій відповідача , судові витрати підлягають віднесенню на останнього в повній сумі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

                                                ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Мостком", м.Донецьк до Донецької міської ради задовольнити повністю.

Визнати право Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Мостком", м.Донецьк на отримання в оренду земельної ділянки площею 0,39 га, розташованої на Новоазовській трасі (при виїзді з міста) в Ленінському районі м.Донецька для будівництва автозаправочного комплексу, шляхом укладання прямого договору оренди з Донецькою міською радою в порядку, передбаченому Земельним кодексом України та Законом України "Про оренду землі", які діяли на момент звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Мостком", м.Донецьк з заявкою до Донецького міського голови.

Стягнути з Донецької міської ради, м.Донецьк на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Мостком", м.Донецьк витрати по сплаті державного мита в сумі 85 грн. 00 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118  грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні 28.08.2008р. оголошено повний текст рішення.

               Суддя