Рішення

від 06.12.2011 по справі 22/5025/1957/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" грудня 2011 р.

Справа № 22/5025/1957/11

за позовом ОСОБА_1, м. Деражня, Хмельницька область   

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Коричинецьке", с. Коричинці, Деражнянський район, Хмельницька область

про стягнення 25560,00 грн., з яких 4542,00 грн. - три процента річних, 21018,00 грн. - інфляційні втрати                                                                                                                

                                                                                               Суддя           Заверуха С.В.

Представники сторін:

позивача -  ОСОБА_1

відповідача - не з'явився        

Повне рішення складено та підписано 06.12.2011р.

Суть спору: позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 25560,00 грн., з яких 4542,00 грн. - три процента річних, 21018,00 грн. - інфляційні втрати.                                   

На підтвердження позовних вимог позивач посилається на те, що рішенням господарського суду Хмельницької області від 07.10.2010р. по справі №11/16/634 позов задоволено, з відповідача на користь позивача стягнуто 151425,00 грн. вартості частки майна товариства, 88550,00 грн. інфляційних нарахувань та 3% річних в суму 13866,00 грн.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 22.03.2011р. апеляційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Коричинецьке" с.Коричинці Деражнянського району залишено без задоволення, рішення господарського суду області від 07.10.2010 р. без змін. Постановою Вищого господарського суду України від 19.05.2011р. касаційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Коричинецьке" залишено без задоволення, постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 22.03.2011 р., у справі № 11/16/634 залишено без змін. У зв'язку із вступом рішення суду від 07.10.2010 р. у закону силу з моменту прийняття постанови апеляційною інстанцією (22.03.2011 р.) судом винесено ухвалу від 01.06.2011р. про видачу наказу на  примусове виконання рішення суду. Видано відповідний наказ  від 01.06.2011р. про стягнення з відповідача на користь позивача суми 151425,00 грн. частки вартості майна товариства, 88550,00 грн. інфляційних нарахувань, 13866,00 грн.  –3% річних, 2538,41 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 4875,60 грн. витрат на проведення судової експертизи.

Позивач стверджує, що сума присуджена судом  до стягнення згідно наказу суду від 01.06.2011р. по справі №11/16/634 відповідачем досі не сплачена, тому дана заборгованість вважається простроченою.

Посилаючись на п. 2 ст. 625 ЦК України позивачем нараховані відповідачу на суму 151425,00 грн. за попередній період з 01.09.2010р. по 30.08.2011р. інфляційні нарахування у розмірі 21018,00 грн. та 3% річних у розмірі 4542,00 грн., які позивач просить стягнути у заявленому позові.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та наполягав на їх задоволенні. Позивачем надано суду докази надсилання відповідачу претензії від 14.10.2011р. (копія квитанції).

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, відзив на позов та витребувані судом документи не надав. Копія ухвали суду про порушення провадження у справі від 01.11.2011р. направлена  на адресу відповідача, про що свідчить поштове повідомлення про вручення.

Розглядом наявних матеріалів справи встановлено наступне.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 07.10.2010р. по справі №11/16/634 залишеним без змін Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 22.03.2011р. позов ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Коричинецьке" про стягнення 253841,00 грн., з яких 151 425,00 грн. вартості частки майна товариства, 88550,00 грн. інфляційних нарахувань та  13866,00 грн. 3% річних, задоволено повністю.

          Постановою Вищого господарського суду України від 19.05.2011р. касаційну скаргу   сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Коричинецьке" залишено без задоволення, а постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 22.03.2011р. у справі №11/16/634 залишено без змін.

          Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 01.06.2011р. суд видав наказ на примусове виконання рішення господарського суду від 07.10.2010р. та Постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 22.03.2011р.

          Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 25.11.2011 р.  виправлено описку допущену в мотивувальній частині рішення господарського Хмельницької області від 07.10.2010 р. замінено в тексті рішення дату з 31.09.2010 р. по 31.08.2009 р., щодо нарахування інфляційних втрат та 3% річних.   

          Згідно постанови ДВС про повернення виконавчого документа стягувачеві від 14.11.2011 року виконавчий документ - наказ №11/16/634 від 01.06.2011 року, повернений стягувачеві у зв'язку з відсутністю майна на яке можна звернути стягнення, відсутність коштів на рахунках боржника та відсутності коштів в касі підприємства.    

          Однак, до теперішнього часу боржником (СТОВ "Коричинецьке") грошові кошти стягнуті рішенням суду в сумі 253841,00 грн., з яких 151 425,00 грн. вартості частки майна товариства, 88550,00 грн. інфляційних нарахувань та  13866,00 грн. 3% річних, позивачу не перераховані, тому, на думку останнього, зазначена сума вважається простроченою.

          Таким чином, позивач на підставі ст. 625 ЦК України нарахував до сплати відповідачем за період з 01.09.2010р. по 30.08.2011р. інфляційні втрати та три процента річних від простроченої суми 151 425,00 грн. та звернувся з претензією до відповідача про сплату три процента річних в сумі 4542,00 грн. та інфляційних втрат в розмірі 21 018,00 грн., загалом 25 560,00 грн.

          Вказана претензія від 14.10.2011р. отримана відповідачем 21.10.2011р., про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштової кореспонденції, однак залишена без відповіді та задоволення.

          За таких обставин позивач звернувся до суду з даним позов за захистом порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

           Досліджуючи  надані докази, оцінюючи їх в сукупності, судом береться до уваги наступне.

          Згідно з ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під  час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

          Так, рішенням господарського суду Хмельницької області від 07.10.2010р., залишеного без змін Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 22.03.2011р. та Постановою Вищого господарського суду України від 19.05.2011р., встановлено, що позивачу, як учаснику СТОВ "Коричинецьке", було виплачено лише 20 000,00 грн., у зв'язку із чим заборгованість відповідача становить 151 425,00 грн., яку позивач просив стягнути в примусовому порядку. При цьому суд встановив правомірним нарахування позивачем на суму несплаченого в строк зобов'язання - 88550,00 грн. інфляційних втрат та 13 866,00 грн. 3% річних за весь період прострочи виконання зобов'язання, тобто з 03.12.2007 р. по 31.08.2010 р.

          За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

          Звертаючись до суду з позовом, позивач у певній процедурній формі реалізує надану йому статтею 16 Цивільного кодексу України можливість захистити свої цивільні права та інтереси в суді, при цьому судове рішення може породжувати, змінювати чи припиняти права та обов'язки тільки у випадках, встановлених актами цивільного законодавства (частина 5 статті 11 Цивільного кодексу України).

          Зобов'язання припиняється на підставах, встановлених законом, зокрема, виконанням, здійсненим належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

          Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

          Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

          Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому за таких обставин та враховуючи, що постановлення судового рішення не припиняє виконання грошового зобов'язання, суд приходить до висновку щодо права позивача вимагати застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ст. 625 ЦК України.

          При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу ( аналогічна позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 14.09.2010 № 36/358, від 16.02.2011 № 17/177-10 та постанові Верховного Суду України від 04.07.2011 № 13/210/10).

          Судом встановлено, що сума основного боргу в розмірі 151425 грн. не виплачена відповідачем до даного часу, про що свідчать пояснення позивача, та постанова ДВС від 14.11.2011 р. про повернення виконавчого документа стягувачеві. Крім того, дане твердження не спростовано самим відповідачем.    

          З наявного в матеріалах справи розрахунку вбачається, що позивачем нараховано до сплати відповідачем інфляційні втрати в сумі 21018,00 грн. та три процента річних в розмірі 4542,00 грн. з врахуванням основного боргу в розмірі 151425,00 грн. за період з 01.09.2010р. по 30.08.2011р. При цьому позивач посилається на те, що рішенням суду від 07.10.2010р. було стягнуто інфляційні втрати та три процента річних по 31.08.2010р.

          Перевіривши розрахунок трьох процентів річних, наведений позивачем в позовній заяві, судом приймається до уваги те, що три процента річних з суми боргу 151 425,00 грн. за період з 01.09.2010р. по 31.08.2011р. складатимуть 4542,75 грн., тому позовні вимоги позивача в частині стягнення 4542,00 грн. (сума яку просить стягнути позивач) підлягають задоволенню судом в повному обсязі.

          Перевіривши розрахунок інфляційних втрат за період з 01.09.2010р. по 31.08.2011р. з врахуванням заборгованості в розмірі 151425,00 грн., судом встановлено в ньому помилку, зокрема, позивачем невірно визначено середній індекс інфляції в зазначений період. Так, за розрахунком суду у визначений позивачем період середній індекс інфляції складатиме 108,89 %, у зв'язку з чим інфляційні втрати за період з 01.09.2010р. по 30.08.2011р. становлять 13456,21 грн. При цьому судом звертається увага на те, що в липні та серпні 2011р. індекс інфляції складав 98,7% та 99,6 % відповідно, тобто існувала деінфляція.

          За таких обставин, позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 21 018,00 грн. підлягають задоволенню судом частково в сумі 13456,21 грн., в решті частині в сумі 7561,79 грн. суд відмовляє, оскільки останні заявлено безпідставно з огляду на визначений позивачем період.

          Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

          Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

          Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, суд прийшов до висновку, щодо часткового задоволення позовних вимог в сумі 17 998,21 грн., з яких 4542,00 грн. три процента річних, 13456,21 грн. інфляційні втрати.

          У відповідності до ст.49 ГПК України витрати по оплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають покладенню на відповідача пропорційно задоволеним вимогам (70,42%).           

          Керуючись ст.ст.1, 12, 33, 44, 49, 82, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1, м. Деражня, Хмельницька область до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Коричинецьке", с. Коричинці, Деражнянський район, Хмельницька область про стягнення 25560,00 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Коричинецьке" (Хмельницька область, Деражнянський район, с. Коричинці, код 03788187) на користь ОСОБА_1 (Хмельницька область, м. Деражня, вул. Робітнича, 9) 4542,00 грн. (чотири тисячі п'ятсот сорок дві гривні 00 коп.) три процента річних, 13456,21 грн. (тринадцять тисяч чотириста п'ятдесят шість гривень 21 коп.) інфляційних втрат, 179,98 грн. (сто сімдесят дев'ять гривень, 98 коп.) державного мита, 166,19 грн. (сто шістдесят шість гривень 19 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В решті позову відмовити.

Суддя                                                                                                                  С.В. Заверуха

Повне рішення складено та підписано 06.12.2011р.

віддрук. 3 прим.:

1 - до справи,

2 - позивачу,

3 - відповідачу (рекоменд.).

Помічник судді Гураль Л.Л.