Рішення

від 14.12.2011 по справі 36/409

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  36/409

14.12.11

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «K-TRADE LTD»

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення 51 840, 00 грн.

Суддя Трофименко  Т.Ю.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2 –дов. № 01/12/2011-7 від  01.12.2011 р.

від відповідача: не з’явились   

Обставини справи :

Товариство  з обмеженою відповідальністю «K-TRADE LTD»звернулось до Господарського суду міста Києва  з вимогою про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 вартості неповернутого зі зберігання майна в розмірі 51 840, 00 грн. відповідно до договору зберігання № 0102-02/З від 01.02.2011 р. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань щодо повернення майна відповідно до умов вищезазначеного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.11.2011 р. порушено провадження у справі № 36/409, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 14.12.2011 р. за участю представників сторін, яких зобов’язано надати суду певні документи.

У даному судовому засіданні представник позивача  підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача на виклик суду не з’явився, відзив на позовну заяву у порядку, передбаченому ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, з нормативно обґрунтованими поясненнями по суті заявлених вимог не надав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ним відзиву на позов і витребуваних судом документів, суд, на підставі ст. 75 ГПК України, приходить до висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами без участі вищезазначеного учасника судового процесу.

У судовому засіданні 24.12.2011 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.02.2011 р. між Товариством  з обмеженою відповідальністю TRADE LTD»(далі-поклажодавець) та Фізичною-особою підприємцем ОСОБА_1 (далі-зберігач) укладено договір зберігання № 0102-02/3, за умовами якого поклажодавець передав, а зберігач прийняв на платне зберігання товарно-матеріальні цінності (майно), виражені індивідуальними ознаками, які він зобов’язався повернути поклажодавцю у тому ж стані, що був на момент зберігання, на першу його вимогу.

Відповідно до п. 1.2. договору поклажодавець передав майно зберігачу згідно акту приймання-передачі, який є невід’ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 2.5. договору у випадку неповернення майна поклажодавцю в строк не пізніше трьох днів з моменту вимоги поклажодавця, зберігач зобов’язаний в строк не пізніше двох банківських днів відшкодувати поклажодавцю вартість майна переданого на зберігання, яке обчислюється  за правилами:

а) Узгоджена сторонами вартість майна переданого на зберігання вказується в Акті приймання - передачі у національній валюті України (гривня).

б) Сторони погодились, що при зміні курсу долара США до гривні на момент оплати відшкодування вартості майна, розмір відшкодування вартості майна змінюється пропорційно до зміни курсу долара США, що встановлюється на момент здійснення оплати, на міжбанківській валютній біржі (Україна), при цьому курс визначається як середньоарифметичне значення між курсом продажу та курсом придбання долара США за підсумком торгів на міжбанківській валютній біржі.

в) Сторони поголились, що для визначення розміру відшкодування вартості майна використовуються дані про курс долара США на міжбанківській валютній біржі (Україна), які оприлюднюються щодня на Інтернет-сайті Українського фінансового серверу, і на дату укладання цієї додаткової угоди розміщений за електронною адресою: http://www.ufs.соm.на.

Відповідно, розмір відшкодування вартості майна па момент оплати обчислюється за наступною формулою якщо К2/К 1> 1,01:

X=Q/KlxK2

X- розмір відшкодування вартості майна на момент оплати з урахуванням зміни курсу долара США;

Q- вартість майна зазначена в Акті приймання-передачі;

КІ- курс долара США (середньоарифметичне значення між курсом продажу та курсом придбання долара США за підсумком торгів на міжбанківській валютній біржі) на момент передачі майна-Зберігачу;

К2- курс долара США (середньоарифметичне значення між курсом продажу та курсом придбання долара США за підсумком торгів на міжбанківській валютній біржі) на момент відшкодування вартості майна .

Пунктом 7.1. договору передбачено, що даний договір набирає чинності з моменту укладання (підписання його сторонами) і діє протягом року –до 01.02.2012 р.

01.02.2011 р. поклажодавець передав, а зберігач прийняв на зберігання наступні товарно-матеріальні цінності: комп’ютер Bravo 20.20 в кількості 6 шт. та комп’ютер Bravo 10.50 в кількості 5 шт., всього на загальну суму разом з ПДВ – 51 840, 00 грн., що підтверджується актом приймання-передачі на зберігання товарно-матеріальних цінностей (майна).

З матеріалів справи вбачається, що 30.08.2011 р. відповідач отримав від позивача лист № 26/08/11-1 п від 26.08.2011 р., в якому Товариство з обмеженою відповідальністю «K-TRADE LTD»вимагає у Фізичної  особи-підприємця ОСОБА_1 повернути у 3-денний строк майно передане на зберігання  за договором зберігання № 0102-02/3 від 01.02.2011 р. на загальну суму  51 840, 00 грн.

Відповіді на вищезазначений лист позивач не отримав, станом на день розгляду справи відповідач майно не повернув.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач не виконав умови договору зберігання № 0102-02/3 від 01.02.2011 р. щодо повернення майна зі зберігання, у зв’язку з чим останній зобов’язаний відшкодувати відповідачу вартість неповерненого майна в розмірі 51 840, 00 грн.

За таких обставин позивач просить стягнути з відповідача відповідно до договору зберігання № 0102-02/3 від 01.02.2011 р. вартість неповернутого  майна в розмірі 51 840, 00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Оцінюючи подані позивачем  докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають  задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.   Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов'язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому.

Згідно з ст. 938 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.  Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.   Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк.

Статтею 953 Цивільного кодексу України передбачено, зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов’язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач у судове засідання не з‘явився, заявлених до нього вимог не спростував, відсутність у нього заборгованості станом на день розгляду справи не довів.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору зберігання № 0102-02/3 від 01.02.2011 р, а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.  

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача відповідно до договору зберігання № 0102-02/3 від 01.02.2011 р. вартості  неповернутого майна в розмірі 51 840, 00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при задоволенні позову судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, ?

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «K-TRADE LTD»задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1  (04128, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем у процесі виконавчого провадження, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «K-TRADE LTD»(01042, м. Київ, провулок Новопечерський, буд. 5, код 20055687) вартість  неповернутого зі зберігання  майна в розмірі 51 840 (п’ятдесят одна тисяча вісімсот сорок) грн. 00 коп., судовий збір в розмірі 1411 (одна тисяча чотириста одинадцять) грн.. 50 коп.  

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

           Суддя

                                                                         Трофименко Т.Ю.

                                              Повний текст рішення складений: 19.12.2011 р.