Постанова

від 06.08.2008 по справі 22/103

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

22/103

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01033, м.Київ,  вул.Жилянська 58-б                                                       тел. 284-37-31

Іменем   України

                                          П О С Т А Н О В А

06.08.08 р.                                                                                          № 22/103          

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді:                    Разіної Т. І (доповідач по справі),

суддів:

                                                  Агрикової  О.В.

                                                  Жук Г. А.

за участю представників сторін:

від позивача: представник Ковшар  Т.Г. за довір. № 19/4 від 02.01.2008р.

від відповідача: директор Заболотний В.А. за наказом № 1 від 05.02.1992 р.

розглянувши  у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу малого приватного науково-виробничого підприємства-центр «Оптималіст»на рішення господарського суду Полтавської області від 06.05.2008 року,

у справі        № 22/103

за позовом  Полтавського обласного комунального виробничого підприємства

                     теплового господарства «Полтаватеплоенерго», м. Полтава

до                  малого приватного науково-виробничого підприємства-центр

                   «Оптималіст», м. Полтава

про               спонукання до укладання додаткової угоди до  договору

            За результатами розгляду апеляційної скарги Київський міжобласний апеляційний господарський суд

В С Т А Н О В И В:

У березні 2007 р. Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства «Полтаватеплоенерго»(далі по тексту –позивач) звернувся до господарського суду Полтавської області з позовною заявою до малого приватного науково-виробничого підприємства-центр «Оптималіст»(далі по тексту –відповідач)  про внесення змін у договір (в порядку ст.ст. 1, 2 ГПК України). Позивач просив господарський суд -  спонукати  відповідача до укладення додаткової угоди № 2 до договору № 471 від 26.07.2000 року укладеного між позивачем та відповідачем в редакції позивача.

Позивач   в судовому засіданні 28.04.07  подав в порядку ст. 22 ГПК України заявою від 27.04.2007 року за вих. № 19/1100, якою просить суд спонукати відповідача до укладення  додаткової угоди № 2, визнавши укладеною додаткову угоду № 2 по договору № 471 від 26.07.2000 р. в редакції позивача.

Уточнені позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що  позивач додаткову угоду направив рекомендованим листом 19.09.2006 року. Позивач листом від 05.02.2007 року повторно направив додаткову угоду для розгляду та підписання. В порушення ч. 3 ст. 188 ГК України, ст.11 ГПК України відповідач залишив вказані пропозиції без відповіді (а.с.34).

          Рішенням господарського суду Полтавської області від 06.05.2008 р. у справі № 22/103 (суддя Георгіївський В.Д.) (далі по тексту –оскаржуване рішення), позовні вимоги задоволено,  визнано укладеною додаткову угоду № 2 по договору № 471 від 26.07.2000 р. в редакції позивача  та стягнуто з відповідача на користь позивача судові витрати.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням місцевого господарського суду, мале приватне науково-виробниче підприємство-центр «Оптималіст»звернулося до Київського міжобласного апеляційного господарського суду зі скаргою без номеру від 21.05.2008 р., в якій підприємство не погоджується з прийнятим рішенням та просить скасувати його і прийняти нове рішення, яким в задоволенні вимог Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго»у внесенні змін у договір шляхом укладення додаткової угоди № 2 від 05.02.2007 р. відмовити повністю.  

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач вказує, що підприємство в порушення процесуального права не було повідомлено про заміну судді і зміну місця засідання суду;  суд не надав належної оцінки  тексту додаткової угоди, обставинам її досудового проходження.    Судове рішення припиняє дію договору після 31.12.2007 року, тоді як позивач такої вимоги не заявляв.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якій   вказує, що  рішення господарського суду прийнято  після повного, всебічного та об'єктивного дослідження доказів та пояснень сторін; вказує, що предметом спору по справі є укладання  в судовому  порядку додаткової угоди. Проект додаткової угоди  відповідачу було направлено 05.02.2007 року, а не 19.09.2006 року.  Просить апеляційний суд  рішення господарського суду Полтавської області від 06.05.2008 року у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

Відповідно до розпорядження заступника голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 05.08.2008 року, у зв'язку з відпусткою судді Фаловської І.М., розгляд справи  здійснювати у складі колегії суддів: головуючого судді Разіної Т.І., суддів Арикової О.В. та Жук Г.А.

За згодою присутніх  представників сторін  в судовому засіданні 06.08.08 була оголошена вступна і резолютивна частини постанови згідно ст. 85 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга малого приватного науково-виробничого підприємства-центр «Оптималіст» від 27.05.08 року підлягає задоволенню,  виходячи з наступних підстав.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

У відповідності до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Як зазначається в частині першій ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Із матеріалів справи вбачається, що:

- між сторонами  26 липня 2000 року  був укладений та підписаний договір № 471 на відпуск теплової енергії  у вигляді гарячої води.

15.02.2003 року  сторонами підписана додаткова угода №1 до договору № 471 на відпуск теплової енергії  у вигляді гарячої води.

Договір укладений на період  для опалення з 01.01.2000 р по 31.12.2005 р.  і вважається  продовженим на наступний рік, якщо за місяць до закінчення його строку не надійде заяви від  однієї із сторін про відмову від цього договору або його перегляд.

Представники сторін підтвердили, що вказаний договір в судовому порядку недійсним не визнавався.

Колегія суддів зазначає, що із змісту укладеного договору, в саме п. 10 вбачається, що  оплата за опалення  за гаряче водопостачання, що проводить «споживач», стягується  на основі тарифів  згідно з прейскурантом К-15-02, затвердженим 21.03.2000 р. розпорядженням  облдержадміністрації  за № 121.

В судовому засіданні представники сторін підтвердили, що пропозиція  щодо внесення змін до договору № 471 від 26 липня 2000 року виходила від Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго»,  а саме –направлення відповідачу  19.08.2006 року  пропозиції укласти  додаткову  угоду № 2  до договору № 471 від 26.07.2000 р.

Доказом  направлення цієї пропозиції позивач  в якості доказу надав список згрупованих поштових відправлень рекомендованих листві поданих в Полтавапочтамт та фіскальний чек  (а.с.13). З вказаного списку не вбачається, яка саме  поштова кореспонденція, листи, угоди  та інше було направлено на адресу  МП НВПЦ «Оптималіст».

Додана до позовної заяви ксерокопія додаткової угоди № 2 (а.с.14) не містить дати (число та місяць) підписання  уповноваженим представником позивача.

Колегія суддів зазначає, що ксерокопія  додаткової угоди № 2 (а.с.14) не  відповідає  ксерокопії додаткової угоди № 2 ,  яка надана до відзиву на позов (а.с.21, 38).

Пунктом 20 договору сторони обумовили, що у випадку зміни тарифів  «теплопостачальна організація»повідомляє про це «споживача» і розрахунок проводиться  з дня затвердження нових тарифів, якщо в 7-денний термін від споживача не надійшло заперечень змін умов договору.

Позивач листом за вих. №  9/2514-1 від 16.08.2006 року  повідомив відповідача –«Споживача»за договором  про зміну тарифів, посилаючись на те, що 10 серпня 2006 року на сесії обласної ради розглянуті погоджені з місцевими радами розрахунки  економічно - обґрунтованих тарифів і прийняте рішення щодо встановлення тарифів на послуги теплопостачання.

Закон України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004 N 1875-IV визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.

Пунктом 2) частини першої статті 7 Закону України  «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону  належать до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг.

Пунктом 4  ч. 1 ст. 6 вказаного Закону передбачено, що до повноважень Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері житлово-комунальних послуг належить, зокрема взаємодія з органами місцевого самоврядування з питань надання житлово-комунальних послуг та регулювання цін/тарифів у межах своїх повноважень.

Засади організації та діяльності органів та посадових осіб місцевого самоврядування регламентується Законом України "Про місцеве самоврядування" N 280/97-ВР від 21.05.97 р. Відповідно до підпункту 2 пункту "а" ч. 1 ст. 28 зазначеного Закону до відання виконавчих органів міських рад віднесені повноваження щодо встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності відповідної територіальної громади, а в разі, якщо вказані послуги надаються підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності - погодженням в установленому порядку цих питань з даними підприємствами, установами та організаціями.

Вказані повноваження є власними (самоврядними) повноваженнями виконавчого органу, який створюється для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування.

Згідно з абзацом 7 ст. 13 Закону України "Про теплопостачання" від 02.06.2005 N 2633-IV встановлення для відповідної територіальної громади в порядку і межах передбачених законодавством, тарифів на теплову енергію, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності, крім тарифів на теплову енергію, що виробляється на установках комбінованого виробництва і електричної енергії, віднесено до повноважень органів місцевого самоврядування.

Із змісту заяви,  якою  позивач просить суд спонукати відповідача до укладення  додаткової угоди № 2, визнавши укладеною додаткову угоду № 2 по договору № 471 від 26.07.2000 р. в редакції позивача, вбачається,  що  уточнені позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що   комунальне підприємство  додаткову угоду  № 2  до договору направило  повторно  листом 05.02.07  відповідачу для розгляду та підписання (а.с.34),  а  відповідач залишив без відповіді вказані пропозиції.

Колегія суддів установила, що позивач листом від 05.02.2007 року за вих. № 9/306-1 надав відповідь на лист відповідача на №136 від 29.12.2006 року з додатками. Однак, в цих додатках відсутнє  посилання на   додаткову угоду  № 2 до  договору № 471 від 26.07.2000 р. (а.с.16).

Посилання в рішенні  господарського суду на вказаний  лист  позивача від 05.02.07, яким ніби то було направлено  відповідачу проект  додаткової угоди  № 2   є хибним та не відповідає матеріалам справи.

Позивач не надав суду доказів повторного направлення, а   саме 05.02.2007 року, відповідачеві оспорюваної додаткової угоди № 2 до договору № 471 від 26.07.2000 року.

 Частина третя статті  188 Господарського Кодексу  України передбачає, що  сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору,  у  двадцятиденний  строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результат її розгляду.

Частиною першою статті 11 ГПК України передбачено,  підприємство чи організація, які вважають за необхідне  змінити чи розірвати  договір, надсилають пропозиції про це   другій стороні за договором.

Підприємство, організація, які одержали пропозицію про зміну чи розірвання договору, відповідають на неї не пізніше  20 днів після одержання  пропозиції. Якщо підприємства і організації  не досягли згоди щодо зміни чи розірвання договору,  а також у разі неодержання відповіді в установлений строк з урахуванням поштового обігу, заінтересована сторона має право  передати спір на вирішення господарського суду.

Частина друга статті  651 ЦК України  передбачає, що договір може бути змінено або розірвано за рішення суду на вимогу однієї  із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Враховуючи вищевикладене,  колегія суддів  апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом було невірно дано оцінку наявним обставинам справи в їх сукупності, що мало значення для правильного вирішення спору і призвело до порушення норм матеріального та процесуального  законодавства та прийняття неправильного рішення.

Відповідно до Роз'яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у п. 1 постанови від 29.12.1976 р. № 11 «Про судове рішення»із змінами і доповненнями, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до ст. 104 ГПК України неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, а також порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 49 ГПК України  судові витрати за розгляд позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 40, 85, 99, 101, 103-105  Господарського процесуального кодексу України,  Київський міжобласний  апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ :

1. Апеляційну скаргу малого приватного науково-виробничого підприємства-центр «Оптималіст»на рішення господарського суду Полтавської області від 06.05.2008 року задовольнити.

2.  Рішення господарського суду Полтавської області  від 06.05.2008 року у справі № 22/103 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким  в задоволенні позову Полтавському обласному комунальному виробничому підприємству теплового господарства «Полтаватеплоенерго»відмовити.

          3. Стягнути з Полтавського обласного комунального виробничого підприємства      теплового господарства «Полтаватеплоенерго»(36800, м. Полтава, вул. Комарова, 2-а; код 03338030) на користь малого приватного науково-виробничого підприємства-центр «Оптималіст»( 36007, м. Полтава, вул. Кучеренко, 9; код 13936660)   42 грн. 50 коп. державного мита   при подачі апеляційної скарги.  Видати наказ.

4. Видачу наказу доручити господарському суду Полтавської  області.

5. Матеріали справи № 22/103 повернути до господарського суду Полтавської  

   області.

Головуючий суддя:                                                                      Разіна Т. І

Судді:

                                                                                                    Агрикова  О.В.

                                                                                                    Жук Г. А.

Дата відправки  18.08.08