Постанова

від 07.12.2011 по справі 13/2515

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.12.2011                                                                                           № 13/2515

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Куксова В.В.

суддів:             

за участю представників сторін:

від прокуратури: не з’явився,

від позивача: не з’явився,

від відповідача: представник – ОСОБА_1 – за довіреністю, Кочума Г.П. – керівник,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Елемент Лізинг», м. Київ

на рішення Господарського суду Черкаської області від 14.02.2011 р.

у справі № 13/2515 (суддя Скиба Г.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Елемент Лізинг», м. Київ

до Приватного підприємства «Перевізник-17145», смт. Лисянка Черкаської області

про розірвання договору, зобов ’язання вчинити певні дії та стягнення 94 800,91 грн. заборгованості та санкцій,

                                          В С Т А Н О В И В :

          У грудні 2010 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Елемент Лізинг» звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Приватного підприємства «Перевізник-17145» про розірвання договору фінансового лізингу №ЭЛ/Кив-0286/ДЛ від 11.06.2008 р., зобов‘язання відповідача повернути предмет лізингу згідно вказаного договору –пасажирський автобус А07А1-60, стягнення з відповідача на свою користь 94 800,91 грн. заборгованості та санкцій, мотивуючи вимоги тим, що 11.06.2008 р. між ТОВ «Елемент Лізинг» та ПП «Перевізник-17145» був укладений договір фінансового лізингу №ЭЛ/Кив-0286/ДЛ, відповідно до п. 3 якого відповідачу було передано позивачем пасажирський автобус А07А1-60, державний номер НОМЕР_1, за плату у тимчасове володіння та користування на умовах загальних правил фінансового лізингу транспортних засобів, що є додатком №1 до договору та його невід‘ємною частиною. Свої зобов‘язання по договору позивач виконав належним чином, що підтверджено актом приймання-передачі транспортного засобу, а відповідач, починаючи із 28.12.2009 р., лізингові платежі у повному об‘ємі не сплачує, що є неналежним виконання зобов‘язань по договору.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 14.02.2011 р. у справі № 13/2515 позов задоволено частково, стягнуто з ПП «Перевізник-17145» на користь ТОВ «Елемент Лізинг» 74800,91 грн. заборгованості, з них борг по платежах 62333,33 грн., незавершений лізинговий платіж 7594,14 грн. та 4873,44 грн. пені, 948,01 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в частині стягнення 20000 грн. боргу провадження у справі припинено за відсутністю предмету спору, в решті вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю «Елемент Лізинг» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково з посиланням на те, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

          Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2011 р. рішення  господарського суду Черкаської області від 14.02.2011р. у справі  № 13/2515 скасовано в частині відмови у розірванні договору фінансового лізингу, повернення предмета лізингу та стягнення заборгованості за лізинговими платежами у сумі 62333,33 грн; в цій частині прийнято по справі нове рішення, яким позов задоволено частково; розірвано договір фінансового лізингу № ЭЛ/Кив-0286/ДЛ від 11.06.2008 р. укладений між ТОВ «Елемент Лізинг» та ПП «Перевізник-17145»; зобов’язано ПП «Перевізник-17145» повернути ТОВ «Елемент Лізинг» предмет лізингу за договором № ЭЛ/Кив-0286/ДЛ від 11.06.2008 р. пасажирський автобус А07А1-60, шасі НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_1; стягнуто з ПП «Перевізник-17145» на користь ТОВ «Елемент Лізинг» заборгованість за лізинговими платежами у сумі 63333,33 грн; в частині стягнення з ПП «Перевізник-17145» на користь ТОВ «Елемент Лізинг» заборгованість за лізинговими платежами у сумі 19000 грн. провадження у справі припинено; в частині стягнення з ПП «Перевізник-17145» на користь ТОВ «Елемент Лізинг» заборгованість по незавершених лізингових платежах в сумі 7594,14 грн. та пені в сумі 4873,44 грн. рішення господарського суду Черкаської області від 14.02.2001р. залишено без змін.

          Постановою Вищого господарського суду України від 08.11.2011 р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2011 р. у справі № 13/2515 скасовано; справу направлено до Київського апеляційного господарського суду для перегляду.

          У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає, що за 2010 р. ним сплачено лізингових платежів на суму 51 500 грн. За 2011 р. в жовтні місяці він повністю розрахувався з позивачем сплативши 162 571,28 грн., а всього 323 406,61 грн., з яких 193 300,01 грн. вартість автобуса з ПДВ, 101 621,77 грн. винагорода лізингової компанії, переплата становить 28 484,83 грн. Зазначає, щов даний час позивач не має до відповідача претензій по сплаті лізингових платежів та поверненню автобуса, у зв’язку з чим відповідачу було передано автобус на баланс підприємства і поставлено на облік в органах ДАІ як власність ПП «Перевізник 17145».

          Представники відповідача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечували, просили залишити її без задоволення оскаржуване рішення без змін.

          Товариство з обмеженою відповідальністю «Елемент Лізинг» явку свого представника в судове засідання не забезпечио, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (абзац 4 пункту 3.6. Роз’яснень Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 із змінами та доповненнями «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Неявка представника позивача в судове засідання не перешкоджає розгляду справи, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення спору по суті.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, відзив на апелчційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників відповідача, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.06.2008 р. між ТОВ «Елемент Лізинг» (лізингодавець)  та ПП «Перевізник-17145» (лізингоотримувач) був укладений договір фінансового лізингу № ЭЛ/Кив-0286/ДЛ (Договір фінансового лізингу), відповідно до п. 3 якого відповідачу було передано пасажирський автобус А07А1-60, державний номер НОМЕР_1, за плату у тимчасове володіння та користування на умовах загальних правил фінансового лізингу транспортних засобів, що є додатком №1 до договору та його невід’ємною частиною.

Факт передачі предмету лізингу підтверджується актом приймання-передачі від 27.06.2008 р.

                Відповідно до п. 1.1 вказаних правил відповідач зобов’язаний оплатити лізингові платежі у строки та в розмірі, що передбачені графіком лізингових платежів - додаток №3 до договору та його невід’ємна частина.

                Згідно п. 5.1 додатку №1 передбачено право позивача нараховувати пеню у розмірі 0,1% від суми, що підлягає оплаті за календарний день прострочення, у разі прострочення відповідачем строків сплати платежів.

                Відповідно до п. 8.2 договору фінансового лізингу, позивач має право розірвати договір або відмовитись від його виконання в однобічному порядку, без відшкодування відповідачу збитків у випадку, зокрема, коли заборгованість по оплаті лізингових платежів перевищить 30 календарних днів, що передбачено у п. 8.2.4, яким також встановлено обов’язок відповідача при розірванні договору із наведених причин, повністю оплатити заборгованість по лізинговим платежам та суми неустойки.

                Згідно п. 8.5 договору фінансового лізингу, при настанні випадків, зазначених у п. п. 8.2.4-8.2.12, і невиконання умов зазначених у п.8.4 даних правил, лізингодавець має право вимагати від лізингоотримувача повернути йому предмет лізингу. При цьому, лізигоомтимувач зобов’язаний протягом 5 (п’яти) календарних днів з дати одержання повідомлення від лізингодавця доставити предмет лізингу в робочому стані з урахуванням нормального зносу до місця, зазначеного лізингодавцем.

   Відповідно до п.3 ч.2 ст.11 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингоодержувач зобов’язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі. Сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором (ч.1 ст.16 Закону України "Про фінансовий лізинг").

Згідно ст. 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак відповідач, починаючи із 28.12.2009 р. в порушення умов договору фінансового лізингу  лізингові платежі у повному обсязі не сплатив, в результаті  чого  утворилась  заборгованість в сумі 74800,91 грн.,  з яких  62333,33 грн. заборгованість за лізинговими платежами, 7594,14 грн. незавершений лізинговий платіж, 4873, 44 грн. пеня, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.  

          Відповідачем в ході розгляду справи у суді першої інстанції сплачено на користь позивача 20 000 грн. платежів (основного боргу з відповідним призначенням платежу за спірний період 2009-2010 р.), а тому місцевий господарський суд правомірно припинив провадження у справі в цій частині за відсутністю предмету спору на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

          При цьому колегія суддів враховує посилання відповідача на те, що що за 2010 р. ним сплачено лізингових платежів на суму 51 500 грн. За 2011 р. в жовтні місяці він повністю розрахувався з позивачем сплативши 162 571,28 грн., а всього 323 406,61 грн., з яких 193 300,01 грн. вартість автобуса з ПДВ, 101 621,77 грн. винагорода лізингової компанії, однак зазначає, що на день прийняття рішення місцевим господарським судом 14.02.2011 р. у відповідача була наявна заборгованість. Тому з нього правомірно стягнуто заборгованість в сумі 74800,91 грн.

          Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про розірвання договору фінансового лізингу №ЄЛ/Кив-0286/ДЛ від 11.06.2008 р. та про повернення предмету ліингу місцевий господарський суд правомірно виходив з наступного.

Відповідно до положень ст. 651 ЦК України, ст. 188 ГК України та п. 8.2. додатку №1 до договору про дострокове припинення договору, позивачем заявлено вимогу про дострокове розірвання даного договору фінансового лізингу. Наявність прострочення сплати лізингових платежів протягом 30 днів відповідачем не заперечено. В той же час суд врахував вимоги ч.2 ст. 188 ГПК України про обов’язкове надсилання стороною договору письмової пропозиції іншій стороні про розірвання договору. Передати спір на вирішення суду сторони вправі лише після недосягнення згоди по розірванню договору.

Згідно інформаційного листа ВГСУ №01-8/471 від 06.08.2008р. стосовно права позивача на звернення до суду для розірвання договору, недотримання зацікавленою стороною процедури розірвання договору не є підставою у відмові в прийнятті позовної заяви до розгляду, або її повернення чи припинення. Суд не обмежував позивача в реалізації його конституційного права на звернення до суду. В той же час позивач не доводить, яке його право порушено і в який спосіб він буде захищати право. Одночасно суд врахував, що подання позовної заяви до суду не є пропозицією до відповідача про розірвання договору. Позивач не позбавлений права на застосування санкцій до відповідача, нарахування йому інфляційних збитків та відсотків за користування чужими грошовими коштами.

          Договором передбачено право односторонньої відмови Лізингодавця від договору –п. 8.2. додатку №1 до договору. В даному спорі така документальна відмова не зафіксована, письмових претензій, повідомлень чи вимог відповідачу не надходило, тому у суду немає підстав вважати даний договір розірваним чи припиненим.

          Пунктом 4 ч. 1 ст. 10 Законом України «Про фінансовий лізинг» передбачено право лізингодавця вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором порядку.

В той же час Лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів ( п. 2 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг»), чим не скористався позивач.

          Відповідно до п. 8.5 додатку №1 до договору фінансового лізингу, при порушення умов договору Лізингодавець має право вимагати повернення предмету лізингу. Лізингоотримувач зобов’язаний повернути предмет лізингу у 5-денний термін з моменту отримання повідомлення (вимоги) Лізингодавця. Таке повідомлення (вимога) позивачем відповідачу не направлялась.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладені обставини місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про задоволення позову частково, з даним висновком погоджується і колегія суддів, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам законодавства.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення.

          Відповідно до п. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з’ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку, рішення суду першої інстанції відповідає законодавству, матеріалам справи та не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

                                          П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Елемент Лізинг» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 14.02.2011 р. у справі № 13/2515 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 13/2515 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                                      

Судді