Ухвала

від 24.04.2007 по справі 22ц-720/2007

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22 Ц- 720 / 2007 р

Справа № 22 Ц- 720 / 2007 р.                                           Головуючий у 1-й інстанції Верещак A.M.

Категорія                                                                            Доповідач Мережко М.В.

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня   2007 р.   колегія суддів судової палати в цивільних

справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого

- Дьоміної О.О.

Суддів                  - Мережко

М.В., Данілова О.М.

При

секретарі- Колесник Н.І.

Розглянувши в відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за

апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2на рішення Білоцерківського міськрайонного

суду Київської області від 15 грудня 2006 р. по справі за позовом ОСОБА_3,

ОСОБА_4, ОСОБА_5до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про визнання дійсним договору

купівлі-продажу, визнання недійсним договору дарування квартири, та визнання

права власності на квартиру.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення

сторін, дослідивши матеріали справи , перевіривши доводи апеляційної скарги,

колегія суддів, -

Встановила:

У  червні 2006 р. позивачі звернулися в суд з

зазначеним позовом .

Свої вимоги обґрунтовували тим, 02 липня 2005 року

ОСОБА_3. уклав з відповідачем ОСОБА_2. попередній договір купівлі-продажу

квартири за адресою :АДРЕСА_1. Договір був нотаріально посвідчений 02 липня

2005 року 2-ою Білоцерківською міською державною нотаріальною конторою

Київської області, реєстровий номер 2-4474.

Відповідно до умов договору, сторони домовились про

істотні умови договору, і на виконання цього договору і на підтвердження

дійсних намірів про наступне укладення договору, ОСОБА_3. передав ОСОБА_2. 51

000 грн, суму еквівалентну 10 000 доларам США. Відповідач передав позивачам

ключі від квартири, і з 02 липня 2007 року вони проживають в спірній квартирі.

Відповідно до умов договору відповідач зобов'язувався з

моменту підписання договору , квартиру не відчужувати, іншим особам, не

надавати її в користування та не передавати під заставу.

Позивачі свої зобов'язання виконали , однак відповідач

всупереч вимог договору так і не уклав з ними договору купівлі-продажу, на

неодноразові вимоги укласти договір відповідач ухиляється від нотаріального

посвідчення договору.

Вважає, що домовленість між сторонами про продаж квартири

та отримання грошей відповідачем підтверджують волевиявлення відповідача щодо

продажу квартири, однак в подальшому відповідач відмовився від нотаріального

оформлення договору купівлі-продажу, у зв"язку з чим він змушений

звернутися до суду за захистом свого права.

Просить визнати

дійсною угоду купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладену 02 липня 2005 року

між ОСОБА_3. та ОСОБА_2.

Крім того, позивачам стало відомо , що 10 травня 2006 року відповідач уклав

договір дарування квартири, згідно якому квартиру він подарував своїй матері

ОСОБА_1.

Позивачі вважають , що ОСОБА_2. незаконно оформив

вказаний договір дарування, тому просили визнати його недійсним, та

зобов"язати ОСОБА_1 повернути їм спірну квартиру.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15

грудня 2006 р. позов ОСОБА_3. задоволений.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2., ОСОБА_1. подали апеляційну

скаргу, в якій просять скасувати рішення, посилаючись на його незаконність, та

ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Апеляційна

скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом першої інстанції між сторонами укладений 02 липня 2005

року попередній договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1

Укладаючи цей договір, сторони домовились про істотні

умови укладення в подальшому договору купівлі-продажу - ціну, строки, порядок проведения розрахунків.

На підтвердження виконання договору, ОСОБА_3. виконав

свої зобов'язання - сплатив аванс, і відповідач передав йому ключі від

квартири, і з 02 липня 2005 року позивач з сім"єю проживає у вищевказаній

квартирі.

В обумовлений сторонами строк договір купівлі-продажу не був укладений, у

зв"язку з тим, що квартира перебувала під забороною відчуження. Цієї

обставини відповідач не заперечує. Відповідач також не заперечував, що вони

домовились з позивачем про продовження терміну дії договору до зняття заборони

відчуження на квартиру.

Судом першої інстанції встановлено , що після зняття заборони на відчуження

квартири, відповідач ОСОБА_2., з метою уникнути виконання зобов"язання

перед ОСОБА_3., оформив договір дарування на ім."я своє)' матері

ОСОБА_1.., однак дана угода укладена без наміру створити правові наслідки,

оскільки ОСОБА_1 забезпечена житлом, а позивачі продовжують проживати в спірній

квартирі, і будь-яких претензій до ОСОБА_3. та інших позивачів ОСОБА_1. не

пред"являла.

Крім того , як встановлено судом , відповідачі Власюк

протягом всього розгляду справи не ставили питання про повернення позивачам

внесеного авансу, або покласти дану суму на депозит суду, про виселення

позивачів з спірної квартири.

Відповідно до ст..

220 ЦК України

якщо сторони домовилися щодо всіх істотних умов договору, що підтверджується

письмовими доказами , і відбулося повне або часткове виконання договору, але

одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати

такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору

не вимагається.

Враховуючи, що попереднім договором сторони письмово

домовились щодо всіх істотних умов договору купівлі-продажу, і частково

відбулося виконання даного договору , з одного боку сплата вартості майна, з

другого боку передача майна ( квартири) , тому суд дійшов правильного висновку

,що між сторонами фактично відбувся договір купівлі - продажу квартири, і цей

договір підлягає визнанню дійсним , з стягненням решти вартості квартири на

користь ОСОБА_2..

Відповідно до ст..

234 ЦК України

фіктивним є правочин , який вчинено без наміру створення правових наслідків,

які обумовлювалися цим правочином.

Фіктивний

правочин визнається судом недійсним.

Оскільки договір дарування квартири , укладений ОСОБА_2.

10 травня 2006 року, вчинений без наміру створення правових наслідків , суд

дійшов правильного висновку про визнання вказаного договору недійсним.

За таких обставин, суд першої інстанції вірно встановив

фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався

на закон, що регулює спірні правовідносини, доводи апеляційної скарги не

спростовують висновків суду, тому. підстав для скасування рішення суду першої

інстанції колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 303,307,308, 313,314,315, 317,319    ЦПК України, колегія суддів -

Ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_1

- відхилити.                                                                                             

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської

області від 15 грудня 2006 р. - залишити без змін..

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та

може бути оскаржена протягом двох місяців до Верховного Суду України в касаційному

порядку.