Постанова

від 15.12.2011 по справі 5021/1238/2011

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦ ІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" грудня 2011 р. Сп рава № 5021/1238/2011

Колегія суддів у с кладі: головуючий суддя , суддя , суддя

при секретарі Цвірі Д.М.

за участю представників с торін:

позивача - ОСОБА_1. (дов . б/н від 01.11.2011р.),

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому с удовому засіданні у приміщен ні Харківського апеляційног о господарського суду апеляц ійну скаргу відповідача (в х. № 4598С/3-11) на рішення господа рського суду Сумської област і від 22.09.11 р. у справі № 5021/1238/2011

за позовом Публічного акціонерного товариства "Ка лина - ЛТД", м. Червоноград,

до Товариства з обмеже ною відповідальністю автотр анспортного підприємства "УК РРОСТРАНС", м. Суми,

про стягнення 22 399,34 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарськ ого суду Сумської області ві д 22.09.2011 р. у справі № 5021/1238/2011 (суддя Г удим В.Д.) позов задоволено. Ст ягнуто з ТОВ АП "УКРРОСТРАНС" н а користь ПАТ "Калина - ЛТД" 4657,00 г рн. інфляційних збитків, 3341,91 гр н. пені, 14399,69 грн. 32% річних, 236,00 грн. в итрат на інформаційно-техніч не забезпечення судового про цесу, 632,57 грн. державного мита.

Відповідач з зазначеним рі шенням не погодився, звернув ся до Харківського апеляційн ого господарського суду з ап еляційною скаргою, в якій про сить скасувати рішення госпо дарського суду Сумської обла сті від 22.09.2011р. у справі № 5021/1238/2011 та в задоволенні позову в части ні стягнення 32% річних в розмі рі 14399,69 грн. відмовити.

Скаргу обгрунтовує, зокре ма, тим, що відповідно до умов договору, а саме п.9.6., передбач ено, що сторони дійшли згоди, щ о при не своєчасній сплаті то вару, не зарахована грошова с ума є сума якою користується відповідач та належить пози вачу і за час користування по зивач має право нарахувати, а відповідач в такому випадку зобов'язується сплатити від сотки за час користування ко штами позивача в розмірі 32% рі чних. Як зазначає відповідач , дане положення договору суп еречить нормам чинного закон одавства. Крім того, відповід но до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодек су України розмір неустойки може бути зменшений за рішен ням суду, якщо він значно пере вищує розмір збитків, та за на явності інших обставин, які м ають істотне значення. Відпо відно до ст. 233 Господарського кодексу України якщо належн і до сплати штрафні санкції н адмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має п раво зменшити розмір штрафни х санкцій; якщо порушення зоб ов' язання не завдало збиткі в іншим учасникам господарсь ких відносин, суд може з ураху ванням інтересів боржника зм еншити розмір належних до сп лати штрафних санкцій. Зазна чені норми ставлять право су ду на зменшення неустойки в з алежність від співвідношенн я її розміру і збитків. Розмір заявлених позивачем до стяг нення з відповідача штрафних санкцій (22 399,34 грн), становив пон ад 50% від суми основного боргу (40 857,34 грн.), що є надмірно великим и, враховуючи обставини вини кнення заборгованості відпо відача.

Представник позивача у ві дзиві на апеляційну скаргу (в х. №11974 від 07.12.2011р.) та у судовому за сіданні проти апеляційної ск арги заперечує та просить рі шення місцевого господарськ ого суду залишити без змін, а а пеляційну скаргу без задовол ення, посилаючись, зокрема, на те, що в апеляційній скарзі ві дповідач повідомляє про неві дповідність вказаного п.9.6 дог овору нормам чинного законод авства, однак не вказує які ж с аме приписи господарського ч и цивільного законодавства п орушені. Саме на законність н арахування позивачем відсот ків за час неправомірного ко ристування чужими коштами ві дповідачем вказує чинне зако нодавство, так, у ч. 2 ст. 625 Цивіль ного кодексу України зазначе но, що боржник, який прострочи в виконання грошового зобов' язання, на вимогу кредитора з обов'язаний сплатити суму бо ргу з урахуванням встановлен ого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простро ченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений д оговором або законом, а у ч. 4 ст . 232 Господарського кодексу Ук раїни вказується на те, що від сотки за неправомірне корист ування чужими коштами справл яються по день сплати суми ци х коштів кредитору, якщо зако ном або договором не встанов лено для нарахування відсотк ів інший строк. Також, як зазна чає позивач, відповідно до ч.2 ст. 343 ГК України платник грошо вих коштів сплачує на корист ь одержувача цих коштів за пр острочку платежу пеню в розм ірі, що встановлюється за зго дою сторін, але не може переви щувати подвійної облікової с тавки Національного банку України, що діяла у період, з а який сплачується пеня. Тому , розрахунок суми пені було зр облено у відповідності з дію чим законодавством.

Відповідач у судове засід ання не з' явився, про причин и не з' явлення суд не повідо мив, хоча був належним чином п овідомлений про час і місце с лухання справи ухвалою суду від 28.10.2011р. (відповідна ухвала н аправлена на адресу відповід ача, зазначену ним в апеляцій ній скарзі), про що свідчить по відомлення про вручення пошт ового відправлення уповнова женій особі відповідача.

Зважаючи на належне повідо млення відповідача про час т а місце засідання суду, а тако ж те, що явка представників ст орін у судове засідання не бу ла визнана обов' язковою, ко легія суддів вважає за можли ве розглянути апеляційну ска ргу відповідача за відсутнос ті його представника, за наяв ними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали спр ави, а також викладені в апеля ційній скарзі доводи відпов ідача, заслухавши у судовому засіданні пояснення уповнов аженого представника позива ча, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуаль ного права, а також повноту вс тановлення обставин справи т а відповідність їх наданим д оказам, та повторно розгляну вши справу в порядку ст. 101 ГПК У країни, колегія суддів Харкі вського апеляційного господ арського суду вважає, що апел яційна скарга не підлягає за доволенню, зважаючи на таке.

В травні 2011р. ЗАТ „Калина - ЛТД ” звернулося до господарськ ого суду Полтавської області з позовом до ТОВ Автотранспо ртне підприємство „Укрростр анс” про стягнення 40857,34 грн. заб оргованості за поставлений т овар відповідно до договору № 0036-СКЦ/АТП-24/2009 від 20.07.2009 року, укла деного між сторонами.

Позов обґрунтовано тим, що 2 0.07.2009р. між ЗАТ „Калина- ЛТД”, про давцем, та ТОВ Автотранспорт не підприємство „Укрростран с”, покупцем, укладено догові р № 0036-СКЦ/АТП-24/2009, згідно з яким п родавець протягом строку дії договору зобов' язався за з амовленнями покупця, за умов и їх підтвердження, поставля ти та передавати через мереж у АЗС у власність покупця сма рт-картки та нафтопродукти, в асортименті, а покупець зобо в' язався приймати товар на АЗС та оплачувати його на умо вах визначених договором.

Відповідно до п.4.7 договору п окупець зобов' язаний 1, 10, 20 чи сла кожного календарного міс яця здійснювати оплату за па ливо, що отримується у розмір і 30% від суми, що була сплачена у попередньому місяці. Кінцев ий розрахунок за паливо, отри маного у звітньому місяці, ма є бути проведений покупцем д о 5 робочого дня, місяця слідую чого за звітнім, на підставі д аних акту фактичної виборки (видаткової накладної) з урах уванням платежів, що були про ведені на протязі звітного м ісяця.

Як зазначає позивач, за час дії договору він поставив ві дповідачу через мережу АЗС с вітлі нафтопродукти на загал ьну суму 547537,34 грн., що підтвердж ується видатковими накладни ми та актами прийому- передач і.

Відповідно до п.п. 5.2, 5.3 догово ру перехід права власності н а товар відбувається в момен т передачі товару уповноваже ному представнику покупця за умови пред' явлення смарт- к артки на АЗС в робочий час.

Однак, відповідач свої зобо в' язання за договором викон ує не належним чином, поставл ені нафтопродукти оплатив ча стково на загальну суму 506680,00 гр н. Тому, станом на час зверненн я до суду з позовом сума забор гованості склала 40857,34 грн.

21.07.2011 року позивач подав до су ду заяву про збільшення позо вних вимог, в якій просив стяг нути з відповідача 67039,06 грн., в т ому числі 40857,34 грн. заборгован ості за поставлений товар ві дповідно до договору № 0036-СКЦ/А ТП-24/2009 від 20.07.2009року, укладеного м іж сторонами, 4657,74 грн. інфляцій них збитків, 7124,29 грн. пені, 14399,69 гр н. 32 % річних.

11.08.2011 року позивач подав до су ду заяву про уточнення позов них вимог, в якій просив в зв'я зку з погашенням відповідаче м суми основного боргу, стягн ути з відповідача 22399,34 грн., в то му числі 4657,74 грн. інфляційних з битків, 3341,91 грн. пені відповідн о до п. 9.5. договору, 14399,69 грн. 32 % річн их відповідно до п. 9.6. договору .

18.08.2011р. відповідач подав до су ду клопотання про зменшення штрафних санкцій, в якому про сив суд зменшити розмір пені до 10 % від заявленої суми, в зад оволенні позовних вимог щодо стягнення 32% річних в позові в ідмовити.

Задовольняючи позовні ви моги суд першої інстанції ви ходив з того, що вимоги позива ча є правомірними та обґрунт ованими і тому дійшов виснов ку про їх задоволення.

З таким висновком погоджує ться колегія суддів апеляцій ної інстанції.

Дійсно відповідно до ста тті 526 Цивільного кодексу Укра їни зобов'язання має виконув атися належним чином відпові дно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів ци вільного законодавства, а за відсутності таких умов та ви мог - відповідно до звичаїв ді лового обороту або інших вим ог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цив ільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлени й строк (термін) його викона ння, то воно підлягає виконан ню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Циві льного кодексу України поруш енням зобов' язання є його н евиконання або виконання з п орушенням умов, визначених з містом зобов' язання (ненале жне виконання).

Правові наслідки порушенн я зобов' язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України, зокрема, щодо сплати неустойки. Неустойкою (штраф ом, пенею) є грошова сума або і нше майно, які боржник повине н передати кредиторові у раз і порушення боржником зобов' язання.

Відповідно до частини 1 стат ті 230 Господарського кодексу У країни штрафними санкціями в изнаються господарські санк ції у вигляді грошової суми (н еустойка, штраф, пеня), яку уча сник господарських відносин зобов' язаний сплатити у ра зі порушення ним правил здій снення господарської діяльн ості, невиконання або ненале жного виконання господарськ ого зобов' язання.

Відповідно до п.9.5. договору у разі затримки покупцем стро ку оплати отриманої продукці ї, продавець має право стягну ти з нього пеню у розмірі подв ійної облікової ставки НБУ, щ о діяла у період, за який стягу ється пеня, від неоплаченої с уми покупця за кожен день про строчення, за весь період про строчення. Отже, стягнення пе ні у разі неналежного викона ння взятих на себе зобов' яз ань покупця передбачено умов ами укладеного сторонами дог овору та узгоджується з прип исами чинного законодавства .

Тому, нарахована позивачем пеня, розмір якої згідно з под аним розрахунком становить 3341,91 грн. є обґрунтованою.

Відповідно до ст. 625 Цивільно го кодексу України боржник, я кий прострочив виконання гро шового зобов'язання, на вимог у кредитора зобов'язаний сп латити суму боргу з урахуван ням встановленого індексу ін фляції за весь час простроче ння, а також три проценти річ них з простроченої суми, якщ о законом або договором не в становлений інший розмір про центів.

Згідно з поданим позивачем розрахунком інфляційні збит ки складають 4657,74 грн., які також є обґрунтованими.

Колегія суддів погоджуєть ся з висновком суду першої ін станції, що проценти річних, є самостійною формою цивільно -правової відповідальності з а порушення грошових зобов'я зань та можуть стягуватися п оряд із пенею.

Відповідно до п.9.6 договору с торони прийшли згоди, що при н есвоєчасній сплаті товару, н е зарахована грошова сума є с умою якою користується покуп ець та належить продавцю і за час користування продавець має право нарахувати, а покуп ець в такому випадку зобов' язується сплатити відсотки з а час користування коштами п родавця в розмірі 32% річних.

Згідно з поданим розрахунк ом позивача 32 % річних складаю ть 14399,69 грн.

За таких обставин, колегія с уддів вважає, що позовні вимо ги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задо воленню.

Щодо клопотання відповіда ча про зменшення штрафних са нкцій до 10 % від заявленої суми , колегія суддів зазначає.

Відповідно до п. 3 ст. 83 Господ арського процесуального код ексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має пр аво зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (ш трафу, пені), яка підлягає стяг ненню зі сторони, що порушила зобов' язання.

Відповідно до ст. 233 Господар ського кодексу України у раз і якщо належні до сплати штра фні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредит ора, суд має право зменшити ро змір санкцій. При цьому повин но бути взято до уваги: ступін ь виконання зобов'язання бор жником; майновий стан сторін , які беруть участь у зобов'яза нні; не лише майнові, але й інш і інтереси сторін, що заслуго вують на увагу. Якщо порушенн я зобов'язання не завдало зби тків іншим учасникам господа рських відносин, суд може з ур ахуванням інтересів боржник а зменшити розмір належних д о сплати штрафних санкцій.

Відповідно до положень ст. 3 , ч. 3 ст. 509 Цивільного кодексу Ук раїни загальними засадами ци вільного законодавства та, в одночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов'язання м іж сторонами є добросовісніс ть, розумність і справедливі сть.

Стаття 83 Господарського про цесуального кодексу України надає господарському суду п раво, приймаючи рішення, змен шувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пен і), яка підлягає стягненню зі с торони, що порушила зобов'яза ння.

Приписами частини 3 ст. 551 Цив ільного кодексу України пере дбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішен ням суду, якщо він значно пере вищує розмір збитків, та за на явності інших обставин, які м ають істотне значення.

Відповідно до пункту 2.4. роз'я снення Вищого арбітражного с уду України від 29.04.1994 № 02-5/293 "Про де які питання практики застосу вання майнової відповідальн ості за невиконання чи ненал ежне виконання грошових зобо в'язань", вирішуючи питання пр о зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторо ни, що порушила зобов'язання (п ункт 3 статті 83 Арбітражного п роцесуального кодексу Украї ни), арбітражний суд повинен о б'єктивно оцінити, чи є даний в ипадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслу говують на увагу, ступеня вик онання зобов'язань, причини н еналежного виконання або нев иконання зобов'язання, незна чності прострочення у викона нні зобов'язання, невідповід ності розміру пені наслідкам порушення, негайного добров ільного усунення винною стор оною порушення та його наслі дків.

Правовий аналіз названих с татей свідчить, що вони не є ім перативними та застосовують ся за визначених умов на розс уд суду.

Як свідчать матеріали спра ви, відповідачем ні до суду пе ршої інстанції, ні до апеляці йного суду не надано доказів належного виконання взятих на себе за договором зобов'яз ань щодо своєчасної оплати о триманого товару або обґрун тованих заперечень проти поз овних вимог та не доведено, що даний випадок є винятковим, в иходячи з інтересів сторін.

Тому, як вірно зазначено суд ом першої інстанції, вимоги п озивача щодо стягнення з від повідача як 3341,91 грн. пені так і 4657,74 грн. інфляційних і 14399,69 грн. 32% р ічних є правомірними.

Відповідно до статті 33 Госп одарського процесуального к одексу України кожна сторон а повинна довести ті обстав ини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і з аперечень. Докази подают ься сторонами та іншими учасниками судового процес у.

Відповідно до статті 32 Госп одарського процесуального к одексу України доказами у сп раві є будь-які фактичні дані , на підставі яких господарсь кий суд у визначеному зак оном порядку встановлює ная вність чи відсутність обст авин, на яких ґрунтуються вим оги і заперечення сторін, а та кож інші обставини, які мають значення для правильного ви рішення господарського спор у.

Відповідно до статті 43 Госп одарського процесуального к одексу України Господарс ький суд оцінює докази з а своїм внутрішнім перекона нням, що ґрунтується на всебі чному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сук упності, керуючись законом.

На підставі викладеного, ко легія суддів дійшла висновку , що апеляційна скарга є необґ рунтованою і не може бути під ставою для скасування оскарж уваного рішення по даній спр аві, тому рішення господарсь кого суду Сумської області в ід 22.09.2011 р. у справі № 5021/1238/2011 слід за лишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 91, 99, 101, 102, п.1 статті 103, статтею 105 Господа рського процесуального коде ксу України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ві дповідача залишити без задов олення.

Рішення господарського су ду Сумської області від 22.09.2011 р. у справі № 5021/1238/2011 залишити без з мін.

Постанова набирає законно ї сили з дня її прийняття і мож е бути оскаржена до Вищого го сподарського суду України пр отягом двадцяти днів.

Головуючий суддя

Суддя

Суддя

Повний текст постанов и складено 12.12.2011р.