Постанова

від 21.12.2011 по справі 36/207

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" грудня 2011 р. Справа № 36/207

Вищий господарський суд Ук раїни у складі колегії судді в:

головуючого Козир Т.П.

суддів Гольцової Л.А.

Іванової Л.Б.

перевіривши матеріали

касаційної скарги Фірми "Т.М.М." - товариств а з обмеженою відповідальніс тю

на рішення

та на постанову Господарського суду міст а Києва від 29.08.2011

Київського апеляційного г осподарського суду від 10.10.2011

у справі № 36/207

господарського суду міста Києва

за позовом Фірми "Т.М.М." - товариства з обмеженою відповідальніст ю

до Товариства з обмеженою ві дповідальністю "Ласка Лізинг "

про визнання частково недійс ним договору фінансового ліз ингу

за участю представників ст орін:

позивача: ОСОБА_ 1, довіреність б/н від 05.12.2011;

відповідача: ОСОБ А_2, довіреність б/н від 10.01.2011;

ВСТАНОВИВ:

Фірма "Т.М.М." - тов ариства з обмеженою відповід альністю звернулась до Госпо дарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обме женою відповідальністю "Ласк а Лізинг" про визнання недійс ними п.п. 6.1.2, 12.4, 12.5, 12.6, 12.8 договору фін ансового лізингу від 25.04.2007 № 807/04/20 07.

Рішенням Господарськ ого суду міста Києва від 29.08.2011 у справі № 36/207 (суддя Трофименко Т.Ю.) в позові відмовлено повн істю.

Постановою Київськог о апеляційного господарсько го суду від 10.10.2011 (колегія судді в у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., судді - Гаври люк О.М., Мальченко А.О.) рішення Господарського суду міста К иєва від 29.08.2011 у справі № 36/207 залиш ено без змін.

Не погоджуючись з рішенням Господарського с уду міста Києва від 29.08.2011 та пос тановою Київського апеляцій ного господарського суду від 10.10.2011 у справі № 36/207, Фірма "Т.М.М." - товариства з обмеженою відпо відальністю звернулась до Ви щого господарського суду Укр аїни з касаційною скаргою, в я кій просить скасувати вказан і судові акти, прийняти нове р ішення, яким позовні вимоги з адовольнити.

Обґрунтовуючи підстави з вернення з касаційною скарго ю, скаржник послався на поруш ення судами обох інстанцій н орм матеріального та процесу ального права.

Ознайомившись з ма теріалами та обставинами спр ави на предмет надання їм суд ами попередніх інстанцій нал ежної юридичної оцінки та по вноти встановлення обставин справи, дотримання норм мате ріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційн а скарга не підлягає задовол енню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним г осподарськими судами під час розгляду справи встановлено , що між позивачем (Лізингооде ржувач) та відповідачем (Лізи нгодавець) 25.04.2007 укладено догов ір фінансового лізингу № 807/04/2007, за умовами якого Лізингодав ець зобов' язався придбати у свою власність транспортний засіб у відповідності до вст ановленої Лізингоодержувач ем специфікації: Тип: Обладна ння; Марка, модель:екскаватор -погрузчик 4СХ SM (одна одиниця) ; Заводський №: буде встановле ний в акті здачі-приймання ма йна; Рік випуску: 2007р.; Специфік ація продавця: додаток до дог овору купівлі-продажу від 25.04.20 07 р.; та передати його без надан ня послуг з керування та техн ічної експлуатації Лізингоо держувачу у якості предмету лізингу у тимчасове володінн я та користування за плату, а Л ізингоодержувач зобов' яза вся прийняти його на умовах д аного договору.

Предметом спору у да ній справі є вимога Лізингоо держувача про визнання недій сним п. 6.1.2 договору з підст ав непогодження істотної умо ви договору та невідповіднос ті застосування валютних кое фіцієнтів структурі лізинго вих платежів, встановлених ч . 2 ст. 16 Закону України "Про фіна нсовий лізинг", а також визнан ня недійсними п. п. 12.4, 12.5, 12.6, 12.8 до говору з підстав суперечно сті їх приписам ст. 1212 ЦК Україн и.

Статтею 204 ЦК України встан овлено презумпцію правомірн ості правочину, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не вс тановлена законом або якщо в ін не визнаний судом недійсн им.

Визнання договору недійсн им є одним із способів захист у, який застосовується судом у випадках та порядку, визнач еному цивільним законодавст вом.

Відповідно до приписів ста тті 215 ЦК України підставою не дійсності правочину є недоде ржання в момент вчинення пра вочину сторонами вимог, які в становлені частинами першою - третьою, п' ятою та шостою с татті 203 цього Кодексу; а саме: з міст правочину не може супер ечити цьому Кодексу, іншим ак там цивільного законодавств а, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє пра вочин, повинна мати необхідн ий обсяг цивільної дієздатно сті; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрям ований на реальне настання п равових наслідків, що обумов лені ним. Зміст правочину скл адають як права та обов'язки, п ро набуття, зміну, припинення яких домовилися учасники пр авочину.

Стаття 6 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбач ає, що договір лізингу має бут и укладений у письмовій форм і. Істотними умовами договор у лізингу є: предмет лізингу; с трок, на який лізингоодержув ачу надається право користув ання предметом лізингу (стро к лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яки х за заявою хоча б однієї із ст орін має бути досягнуто згод и. Строк лізингу визначаєтьс я сторонами договору лізингу відповідно до вимог цього За кону.

Частиною 2 статті 189 ГК Україн и встановлено, що ціна є істот ною умовою господарського до говору. Ціна зазначається у д оговорі у гривнях.

Відповідно до статті 524 ЦК Ук раїни зобов'язання має бути в иражене у грошовій одиниці У країни - гривні. Сторони можут ь визначити грошовий еквівал ент зобов'язання в іноземній валюті.

Судами попередніх інстанц ій встановлено, що відповідн о до п. 2.3 договору вартість май на, яке передається Лізингод авцем Лізингоодержувачу, скл адає суму еквівалентну 88 118,00 "у.е .", в тому числі ПДВ у розмірі 20% - 14 683,33 "у.е.", виражена у гривнях Укр аїни. Вартість майна, що перед ається Лізингодавцем Лізинг оодержувачу, в гривнях стано вить суму авансу, внесеного у відповідності до п. 6.4. договор у, загальну суму платежів в по гашення вартості майна, зазн ачену в Графі 4 Графіку внесен ня платежів (додаток № 1 до дог овору) по Курсу 1 та викупну ва ртість, зазначену в додатку № 1 до договору по Курсу 1.

Судами також з'ясовано, що с торонами в додатку № 1 - Графі к внесення платежів, який є не від' ємною частиною договор у, погоджено загальну суму пл атежів в погашення вартості майна та загальну суму лізин гових платежів, а відтак коле гія суддів Вищого господарсь кого суду України вважає, що с уди першої та апеляційної ін станцій правомірно відхилил и доводи позивача щодо непог одження сторонами істотної у мови договору фінансового лі зингу - ціни.

Відносно посилань позивач а на невідповідність п. 6.1.2 дого вору ч. 2 ст.16 Закону України "Пр о фінансовий лізинг", суди вих одили з того, що ст. 16 Закону Укр аїни "Про фінансовий лізинг" в изначено, що сплата лізингов их платежів здійснюється в п орядку, встановленому догово ром. Лізингові платежі можут ь включати: суму, яка відшкодо вує частину вартості предмет а лізингу; платіж як винагоро ду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію в ідсотків за кредитом; інші ви трати лізингодавця, що безпо середньо пов'язані з виконан ням договору лізингу.

Господарськими судами вст ановлено, що згідно з п. 6.1 догов ору сторони погодили, що валю тою договору є умовна одиниц я. Під умовною одиницею розум іється сума, відображена в гр ивнях та дорівнює одному Євр о по курсу згідно п. 6.1.1 договор у.

Пунктом 6.1.1 договору визначе ні такі поняття: Курс 1 - курс, вс тановлений НБУ для одного Єв ро станом на 21.05.2007 року; Курс 2 - ку рс, встановлений НБУ для одно го Євро на дату, визначену для проведення чергового лізинг ового платежу згідно графіку внесення платежів (додаток № 1) до даного договору.

Відповідно до п. 6.1.2 договору поточний лізинговий пла тіж, який підлягає оплаті в гр ивнях, розраховується як доб уток суми лізингового платеж у відображеної в "у.о." згідно Г рафи 3 додатку № 1 на відповідн у дату проведення платежу та Курсу 2. При цьому в погашення вартості майна відноситься сума, відображена в гривнях т а розрахована як додаток від повідної суми в "у.о.", зазначен ої в Графі 4 додатка № 1 та Курсу 1. Різниця загальної суми пото чного лізингового платежу, в ираженого у гривнях та суми п латежу, який відноситься в по гашення вартості майна, вира женого в гривнях, вважається комісією Лізингодавця.

Згідно з частинами 1, 2 статті 533 ЦК України грошове зобов'яз ання має бути виконане у грив нях. Якщо у зобов'язанні визна чено грошовий еквівалент в і ноземній валюті, сума, що підл ягає сплаті у гривнях, визнач ається за офіційним курсом в ідповідної валюти на день пл атежу, якщо інший порядок її в изначення не встановлений до говором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Частиною 2 ст. 632 ЦК України пе редбачено, що допускається м ожливість зміни ціни після у кладення договору у випадках і на умовах, встановлених дог овором або законом, тобто, сто рони мають право узгодити в д оговорі як розмір ціни (плати , винагороди тощо), так і спосі б її визначення чи подальшої зміни.

Постановою Верховного Суд у України від 04.07.2011 у справі №12/149 з а позовом ТОВ "Райффайзен Ліз инг Аваль" до ТОВ "Спецгортехн іка" про стягнення заборгова ності за договором фінансово го лізингу, прийнятою у відпо відності до ст.ст. 11123-11125 ГПК Укра їни встановлено, що положенн я чинного законодавства визн ачають національну валюту Ук раїни як єдиний законний пла тіжний засіб на території Ук раїни, однак не містить забор они на вираження у договорі г рошових зобов'язань в інозем ній валюті, визначення грошо вого еквівалента зобов'язанн я в іноземній валюті, а також н а здійснення перерахунку гро шового зобов'язання у випадк у зміни НБУ курсу національн ої валюти по відношенню до ін оземної валюти.

Положення ст. 11128 ГПК України встановлюють обов'язковість судових рішень Верховного с уду України.

Як суд першої інстанції так і апеляційний господарський суд, підставно зазначили, що чинним законодавством Укр аїни обмежене застосування і ноземної валюти лише як засо бу платежу в розрахунках між резидентами, однак, не містит ь приписів щодо заборони на в изначення грошового еквівал енту зобов'язання в іноземні й валюті. При цьому, порядок ви значення сум, що підлягають с платі у гривнях, сторони можу ть визначити у договорі.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновка ми судів попередніх інстанці й, що спірний п. 6.1.2 догов ору, зміст якого спрямовани й на встановлення порядку зд ійснення перерахунку грошов ого зобов'язання у випадку зм іни курсу НБУ національної в алюти України по відношенню до іноземної валюти, не супер ечить чинному законодавству , в тому числі ч. 2 ст. 16 Закону Укр аїни "Про фінансовий лізинг", я кий не містить прямої заборо ни щодо встановлення в догов орі порядку визначення розмі ру лізингових платежів та ко місії внаслідок збільшення к урсу долара США по відношенн ю до гривні.

Також, колегія суддів вва жає законним та обґрунтовани м висновок судів про те, що п.п . 12.4, 12.5, 12.6, 12.8 договору фінансо вого лізингу узгоджуються з вимогами чинного законодавс тва та не суперечать ним.

При цьому, суд касаційної ін станції враховує, що за припи сами ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні догово ру, виборі контрагента, визна ченні умов договору з урахув анням вимог цього Кодексу, ін ших актів цивільного законод авства, звичаїв ділового обо роту, вимог розумності та спр аведливості.

Статтею 6 цього ж Кодексу вс тановлено право сторін уклас ти договір, який не передбаче но актами цивільного законод авства, але відповідає загал ьним засадам цивільного зако нодавства; сторони мають пра во відступити в договорі від положень актів цивільного з аконодавства та врегулювати свої відносини на власний ро зсуд; сторони в договорі не мо жуть відступити від положень актів цивільного законодавс тва, якщо в цих актах прямо вка зано про це, а також у разі, якщ о обов'язковість для сторін п оложень актів цивільного зак онодавства випливає з їх змі сту або суті правовідносин с торін.

Таким чином, суперечність п равочину актам законодавств а, як підстава його недійснос ті, повинна ґрунтуватися на п овно та достовірно встановле них судами обставинах справи про порушення певним правоч ином (чи його частиною) імпера тивного припису законодавст ва чи укладення певного прав очину всупереч змісту чи сут і правовідносин сторін. Саме по собі відступлення сторон ами від положення законодавс тва, регулювання їх іншим чин ом, не свідчить про суперечні сть змісту правочину цьому К одексу, іншим актам цивільно го законодавства, а також мор альним засадам суспільства.

Відповідно до ст. 33 ГПК Украї ни кожна сторона повинна дов ести ті обставини, на які вона посилається як на підставу с воїх вимог і заперечень.

Колегія суддів відз начає, що судами попередніх і нстанцій встановлено не дове дення позивачем невідповідн ості та суперечності п.п. 12.4, 1 2.5, 12.6, 12.8 договору фінансового лізингу актам цивільного за конодавства. Посилання позив ача на ст. 1212 ЦК України, як на пі дставу для визнання спірних пунктів договору недійсним, правомірно не прийняті судам и, оскільки положення цієї ст атті визначають загальні умо ви існування цивільно-правов их зобов'язань, які виникають у зв'язку із так званим безпід ставним збагаченням, тобто н абуттям або збереженням майн а без достатньої правової пі дстави, а оспорюваними пункт ами договору врегульований п орядок вилучення та реалізац ії предмета лізингу у випадк у порушення лізингоотримува чем умов договору.

Наявність умов, за яких ви никає зобов'язання із набутт я або збереження майна без до статньої правової підстави у відповідності до ст. 1212 ЦК Укра їни, підлягає доведенню та вс тановленню на загальних підс тавах при вирішенні спору пр о право, а отже доводи скаржни ка щодо обов'язку Лізингодав ця повернути Лізингоодержув ачу сплачені кошти в частині , яка відшкодовує частину вар тості предмета лізинга, у вип адку розірвання договору, жо дним чином не стосуються пре дмету спору та не спростовую ть правильного висновку про відсутність обставин, з яким и закон пов'язує визнання дог овору недійсним.

Відповідн о до ст. 1115 ГПК України, у касаці йній інстанції скарга розгля дається за правилами розгляд у справи у суді першої інстан ції за винятком процесуальни х дій, пов'язаних із встановле нням обставин справи та їх до казуванням. Касаційна інстан ція використовує процесуаль ні права суду першої інстанц ії виключно для перевірки юр идичної оцінки обставин спра ви та повноти їх встановленн я у рішенні або постанові гос подарського суду.

Переглядаючи у касаційно му порядку судові рішення, ка саційна інстанція на підстав і встановлених фактичних обс тавин справи перевіряє засто сування судом першої чи апел яційної інстанції норм матер іального і процесуального пр ава. Касаційна інстанція не м ає права встановлювати або в важати доведеними обставини , що не були встановлені у ріше нні або постанові господарсь кого суду чи відхилені ним, ви рішувати питання про достові рність того чи іншого доказу , про перевагу одних доказів н ад іншими, збирати нові доказ и або додатково перевіряти д окази (ст. 1117 ГПК України).

З урахуванням навед ених правових положень та вс тановлених судами попередні х інстанцій обставин справи, колегія суддів Вищого госпо дарського суду України вважа є, що доводи, викладені заявни ком у касаційній скарзі є нео бґрунтованими, оскільки вони , фактично, стосуються переоц інки доказів у справі, що вихо дить за межі компетенції суд у касаційної інстанції.

Беручи до уваги межі перег ляду справи в суді касаційно ї інстанції та повноваження останнього, колегія суддів п риходить до висновку, що оска ржувані судові рішення відпо відають вимогам матеріально го та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1117, 1119 , 11111 Господарського процесуал ьного кодексу України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Фірм и "Т.М.М." - товариства з обмеже ною відповідальністю залиши ти без задоволення, а рішення Господарського суду міста К иєва від 29.08.2011 та постанову Київ ського апеляційного господа рського суду від 10.10.2011 у справі № 36/207 - без змін.

Головуючий суддя Т. П. КОЗИР

Судді Л.А. ГОЛЬЦОВА

Л.Б. ІВАНОВА