Рішення

від 24.10.2011 по справі 2-518/2011

КАМ'ЯНСЬКО-ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

      

                            Справа № 2-518/2011

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" жовтня 2011 р.                                         м. Кам’янка-Дніпровська

Кам’янсько-Дніпровський районний суд Запорізької області у складі: головуючого - судді Васильченка В.В.; при секретарі Тарасовій І.В.; за участі позивача: ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні правом власності,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому зазначає, що згідно рішення міської ради № 7 від 27.03.2007 року їй передано у власність земельні ділянки площею 0,1 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд і площею 0,0943 га для ведення  садівництва, про що видано відповідні державні акти. Відповідач порушив межову лінію земельних ділянок та встановила свій паркан на відстані 0,33м-0,40 м. і з порушенням норм ДБН 360-92 на відстані менше 1 м від межі земельних ділянок збудували яму для нечистот, гараж, баню, теплицю. Відповідач не бажає добровільно зрізати гілки дерев які засмічують та затіняють її земельну ділянку. 24.11.2010 року вона звернулась з заявою до міськради про вирішення спору. 07.12.2010 року комісія міськради вийшла на місце і відмовилась вирішувати земельний спір, тому просить суд усунути порушення її права власності на земельну ділянку по вул. Калініна, 133 у м. Кам’янка-Дніпровська Запорізької області та забов’язати ОСОБА_3: звільнити її земельну ділянку згідно державного акту ЯГ № 714369 по лінії БВ від встановленого паркану та відновити межові знаки земельної ділянки по лінії БВ межовими стовпчиками в кількості 10 шт. з інтервалом 5 м, встановивши між точками Б і В; перенести розташовану на відстань не менше 1 м від межі її земельної ділянки по лінії БВ державного акту ЯГ № 714369, гараж, баню, теплицю; перенести від межі її земельної ділянки, яму для нечистот; зобов’язати відповідача зрізати гілки дерев які затіняють її земельну ділянку.

В ході судового розгляду позивач подав додаткову позовну заяву, якою фактично уточнив позовні вимоги та просив суд : визнати державний акт ОСОБА_3 від 05.09.2010 р. недійсним, згідно до ст. 96 (Г,Е,Є) 103 ЗК України, а також порушення норм ДБН 360-92 3.25. 2; усунути порушення її права власності на земельну ділянку по вул. Калініна133, у м. Кам’янка-Дніпровська Запорізької області та зобов’язати ОСОБА_3 звільнити її земельну ділянку згідно державного акту ЯГ № 714369 на лінії БВ межовими стовпчиками в кількості 10 шт. встановивши між точками Б і В державного акту ЯГ № 714369, перенести баню, теплицю, будівельне сміття, збудований вольєр для собаки на відстань 1 м від межі; перенести від межі земельної ділянки ми для нечистот; зобов’язати відповідача зрізати дерева під корінь.

Позивач позовні вимоги підтримала у повному обсязі, надали пояснення аналогічні описовій частини позовних вимог, просили суд позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з’явилась. На адресу суду надала заперечення до позову та письмову заяву, в якій просила суд розглянути справу без її участі.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав в повному обсязі, надав пояснення аналогічні письмовим запереченням ОСОБА_3

Суд, заслухавши пояснення сторін, показання свідків, перевіривши матеріали справи, вважає, що у задоволені позову слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено такі факти і відповідні їм правовідносини.

Судом установлено, що ОСОБА_1 має на праві приватної власності дві земельні ділянки одним масивом, які розташовані за адресою: м. Кам’янка-Дніпровська вул. Калініна, 133 - одна площею 0,10 га на підставі державного акту серії ЯГ № 714369 від 06.09.2007 р. для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, інша площею 0,0943 га на підставі державного акту серії ЯГ № 714370.

Відповідачу ОСОБА_3 належить на праві приватної власності земельна ділянка площею 0,1 га, яка розташована за адресою: м. Кам’янка-Дніпровська вул. Калініна, 131 на підставі державного акту від 06.09.2010 р. (а.с. 17).

Комісією органу місцевого самоврядування був складений акт від 07.12.2010 року, відповідно до якого встановлено відхилення встановленої межі в сторону вул. Калініна, 133 в розмірі 0,15 м, що відповідає ширини стовпчиків паркану (а.с. 7).

Відповідно до кадастрової зйомки земельної ділянки фактична ширина земельної ділянки складає 20,31 м. (що відповідає її державному акту), на лінії закінчення паркану 20,05 м. (Відповідність розміру земельної ділянки державному акту в кінці земельної ділянки не визначено). В ході судового розгляду позивачем надано ще один план-схему земельної ділянки виконаний ТОВ "Аспект" відповідно до якого ширина земельної ділянки позивача по вулиці складає 20,22м з середини паркану шириною 0,15 м., в кінці земельної ділянки ширина складає 20,13 м. Відповідно до державного акту ОСОБА_1 земельна ділянка по лініям В-Г повинна мати ширину 20,12 м (а.с. 18, 19, 44).

Допитаний в суді свідок ОСОБА_4 пояснив, що з вікна його будинку видно що паркан стоїть у дворі його матері ОСОБА_5, на межі розташована зливна яма, гілки горіха який росте у дворі ОСОБА_3 звисають у сусідній двір. Також майже на межі розташована лазня, а теплиця стоїть на 0,5 м. від межі.

Свідок ОСОБА_6 суду пояснила, що гілки горіха який росте у дворі ОСОБА_3 звисають у двір її матері ОСОБА_5 На межі розташована зливна яма. Поряд прибудована лазня, теплиця розташована на малій відстані від межі. Високий паркан затемняє будинок.

Виходячи з положень ст.ст. 8, 124 Конституції України, статей 26,30, 87-90, 97,100, 102 118,123, 128, 143-146, 149, 151, 153-158, 161, 210, 212 ЗК України судами підвідомчі справи за заявами, зокрема про визнання недійсною відмови в розгляді заяв громадян про вирішення земельного спору,що відповідно до визначеної ЗК України компетенції розглядався органом місцевого самоврядування чи органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів, з рішенням якого одна із сторін у земельному спорі не погоджується.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про місце самоврядування»та ст. 19 Закону України «Про землеустрій» до повноважень виконавчих органів сільради віднесена організація та здійснення землеустрою.

Згідно ст. 184 ЗК України до змісту землеустрою відноситься встановлення (відновлення) на місцевості меж землеволодінь і землекористувань.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про землеустрій»землеустрій забезпечує: в) встановлення і закріплення на  місцевості меж земельних ділянок власників і землекористувачів.

Як вбачається з матеріалів справи між позивачем та відповідачем виник земельний спір щодо розташування межі їх земельних ділянок, а відповідно і розташування об’єктів нерухомості відносно цієї межі. Позивач не зверталась до відповідних органів місцевого самоврядування або установ, які мають право проводити роботи з землеустрою з заявами про безпосереднє відновлення та встановлення на місцевості твердих межових знаків її земельної ділянки. Суд враховує, що відповідно до ст. 107 ЗК України та п. 4.3 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, яка затверджена Наказом Державного комітету з земельних ресурсів від 18.05.2010 р. №376 відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі раніше розробленої та затвердженої відповідно до ст. 186 ЗК України документації із землеустрою. У разі відсутності такої документації розробляється технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Суд самостійно не може встановити відповідність фактичної межи (паркану) документації з землеустрою. Належних та допустимих доказів підтверджуючих невідповідність фактичної межи межовим знакам або документації з землеустрою позивачем не надано. До фактичних розмірів спірних земельних ділянок, встановлених комісіями органу місцевого самоврядування суд відноситься критично, оскільки при обстеженні земельних ділянок їх вимірювання здійснювалось невідомими засобами вимірювання, що позбавляє можливості враховувати похибки таких засобів, не має прив’язки до твердих межових знаків, більш того висновки актів комісії протирічать один одному, а також суперечать планам кадастрової зйомки. Згідно плану-схеми земельної ділянки по вул. Калініна, 133, який зроблений ліцензійною установою ТОВ «Аспект»за замовленням позивача, ширина земельної ділянки ОСОБА_1 по вулиці повністю співпадає з даними державного акту - 20,31 м. Згідно іншого плану схеми ТОВ «Аспект» –20,22 м з середини паркану, шириною 0,15 м, що також відповідає державному акту. Тверді межові знаки на планах-схемах не відображені. Також суд враховує, що відповідно до п. 3.10 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, яка затверджена Наказом Державного комітету з земельних ресурсів від 18.05.2010 № 376 середньоквадратична похибка місцезнаходження межового знака в містах та селищах допускається в розмірі 0,2 м.

До показань допитаних в судовому засіданні свідків суд відноситься критично, оскільки їх суб’єктивні оцінки наявності порушень межі не основані на знаннях документації з землеустрою.

Оскільки позивачем не доведений факт невідповідності існуючої межі земельних ділянок документації землеустрою, то суд не може зробити висновки щодо порушення права власності позивача збудованими на території відповідача об’єктами нерухомості, будівельним сміттям та гілками дерев, які проникають на земельну ділянку позивача. Суд приймає до уваги, що позивачем не доведені відстані від спірних об’єктів нерухомості як до межи, так і до її жилого будинку, що позбавляє суд можливості зробити висновки щодо порушень будівельних та (або) санітарних норм. Позивач не заявляв клопотань щодо проведення відповідних будівельно-технічних експертиз. Більш того, суд бере до уваги ту обставину, що позивач визнає факт того, що спірні об’єкти нерухомості розташовані на території земельної ділянки відповідача, та це не заперечується самим відповідачем.

Позивач не зазначає, яким чином порушуються її право власності об’єктами, які розташовані на сусідній земельній ділянці. Позивачем не надано доказів, що зазначені споруди є самочинними та збудовані з порушенням існуючих будівельних та санітарних норм. Періоди затінення земельної ділянки або житлового будинку позивача гілками дерев більш норм передбачених Санітарними нормами та правилами забезпечення інсоляції жилих та суспільних будівель та територій жилої забудови позивачем не доведено, так і не доведено перепон для  цільового використанні земельної ділянки позивача та перешкод в реалізації свого права в зрізанні гілок.

Відповідно до ст. 105 ЗК України у випадку проникнення коренів і гілок з однієї земельної ділянки на іншу власники земельних ділянок мають право відрізати корені дерев і кущів, які проникають із сусідньої земельної ділянки, якщо таке проникнення є перепоною у використанні земельної ділянки за цільовим призначенням.

Зміст права власності визначений ст. 317 ЦК України, як право володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Вимоги позивача про захист права власності від порушень не пов’язаних з позбавленням володіння не підлягають задоволенню, оскільки позивачем в суді не доведено такий елемент необхідний для задоволення негаторного позову як те, що відповідач своїми неправомірними діями (бездіяльністю) створює перешкоди в користуванні або розпорядженні майном позивача.

Вимога про скасування державного акту на земельну ділянку виданого на ім’я відповідача також не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не зазначено правових підстав для його скасування, не надано доказів щодо його протиправності або незаконності та не доведено порушень її прав та інтересів даним актом, який відповідно до ст. 126 ЗК України тільки підтверджує право власності та виданий на підставі чинного рішення Кам’янсько-Дніпровської міської ради № 124 від 10.12.2009 р. Посилання позивача, як на підставу для скасування державного акту на ст. 96 (Г,Е,Є) 103 ЗК України, а також порушення норм ДБН 360-92 3.25 суд не приймає до уваги як не безпідставні.

Відповідно до ст. 11 ЦК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь по справі.

Згідно із ст. 60 ЦПК України кожна особа зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 ЦПК України.

В силу приписів ст. 61 ЦПК України обставини, визнанні сторонами по справі та іншими особами, які беруть участь по справі, не підлягають доказуванню.

Оцінивши всі докази у їх сукупності, їх допустимості, належності, а також достатності, враховуючи факт, що позивачем не доведено обставин на які вона посилається як на підставу своїх вимог, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 слід залишити без задоволення.

На підставі ст.ст. 317, 391, 393 ЦК України, ст. 105, 107, 126, 152, 184 ЗК України, керуючись ст.ст. 6, 10, 11, 60, 61, 88, 208-216, 218 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні правом власності залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через Кам’янсько-Дніпровський районний суд Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

суддя