Рішення

від 06.12.2011 по справі 2-8/11

ЗАСТАВНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

 Заставнівський районний суд Чернівецької області                                           

Справа  № 2-8/11

Категорія 36

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

06.12.2011  року  Заставнівський районний суд  Чернівецької області  в складі:

головуючого судді Угриновської Л.Я.

при секретарі Давидюк О.І., Ковалюк О.І., за участю сторін: позивачки ОСОБА_1, представника позивачки ОСОБА_2, відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, представника відповідачки та третьої особи ОСОБА_7, третіх осіб, що заявили самостійні вимоги ОСОБА_8, ОСОБА_9, представника територіальної громади ОСОБА_10, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Заставна цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_11 про визнання права власності на спадкове майно за заповітом та за позовом третіх осіб ОСОБА_9, ОСОБА_8 про визнання права власності на будівельні матеріали, використані в процесі будівництва житлового будинку,

                                                                В С Т А Н О В И В :

Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом, в якому просить постановити рішення, яким визнати за нею право власності на спадкове майно: на 1\2 частину житлового будинку з господарськими спорудами, що розташований в с. Кадубівці вул.. Кармелюка, 5 Заставнівського району Чернівецької області і складається із житлового будинку літ. А, вартістю 90835 грн.; літньої кухні літ Б, вартістю 20840 грн.; сараю літ. В., вартістю26564 грн.; вбиральні літ.Г, вартістю 684 грн.; хвіртки – воріт №1, вартістю 1542 грн.; огорожі №2, вартістю 5611 грн.; криниці літ.К, вартістю 3065 грн.; а  загальною вартістю 149141 грн.,  а також право власності на земельні ділянки згідно Державних актів на право власності : серії ЯБ №188151, розміром 0,04 га, вартістю 958.72 грн., що розташована на території Кадубовецької сільської ради Заставнівського району Чернівецької області, кадастровий номер земельної ділянки 7321585200:004:0129;  та серії ЧВ № 096212, розміром 1,16 га, вартістю 25389.60 грн., що розташована на території Кадубовецької сільської ради Чернівецької області, кадастровий номер  земельної ділянки 7321585200:01:001:0105. В мотивування заяви посилається на те, що 26.08.2009 року помер її батько ОСОБА_12. На згадане вище майно відкрилась спадщина. Позивачка посилається на те, що є спадкоємцем майна померлого батька за заповітом, в установленому порядку прийняла спадщину, звернувшись із заявою до нотаріальної контори, проте у видачі свідоцтва про право на спадщину їй відмовлено, оскільки в померлого не було правовстановлюючих документів на будинок, оригіналів Державних актів на землю.

Треті особи ОСОБА_9 та ОСОБА_8 заяви самостійний позов до сторін по справі, в якому просять визнати за ними та позивачкою по справі ОСОБА_1, відповідачкою ОСОБА_6 право власності на будівельні матеріали, що використані в процесі будівництва житлового будинку з господарськими спорудами, що розташований в с. Кадубівці вул. Кармелюка, 5 Заставнівського району в рівних частках, а саме по ј ідеальній частці. В мотивуванння позову посилаються на те, що вони є дітьми відповідачки ОСОБА_6, котра в період із 19.08. 1988 року по 09.09. 2005 року перебувала у шлюбі із ОСОБА_12. Батьки працювали у місцевому колгоспі «Росія» ( реорганізований у ТОВ «Лан»),  і вітчиму було виділено земельну ділянку розміром 0,08 га для будівництва житлового будинку та надано дозвіл на будівництво. Треті особи посилаються на те, що двір, в якому вони проживали відносився до типу колгоспного двору, головою якого був ОСОБА_13, а вони із матір»ю були членами колгоспного двору. Житловий будинок був побудований в 1993 році, проте до цього часу в експлуатацію не зданий. Треті особи посилаються на те, що будівництво будинку  здійснювалось також і їхніми зусиллями, за рахунок їхніх коштів та праці, а тому він є їхньою спільною сумісною власністю та власністю матері ОСОБА_6, покійного вітчима ОСОБА_12.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги, пояснила, що вона є дочкою ОСОБА_12 від першого шлюбу. 26.08. 2009 року помер її батько ОСОБА_12. Після його смерті відкрилась спадщина на частину житлового будинку з господарськими спорудами, що розташований в с. Кадубівці Заставнівського району вул. Кармелюка, 5 а також на земельні ділянки площею 1,16 га та 0,04 га , котрі згідно Державних актів належали батьку. 05.11. 2004 року батько ОСОБА_12 склав заповіт, яким все своє майно заповів їй. Спадкоємців, котрі б мали право на обов»язкову частку при спадкуванні по заповіту немає. Позивачка ОСОБА_1 пояснила, що в жовтні 2009 року вона звернулась із заявою до нотаріуса про видачу їй свідоцтва про право власності на спадкове майно, проте у видачі свідоцтва їй відмовлено, оскільки у померлого батька не було правовстановлюючих документів на житловий будинок, а оригінали Державних актів про право власності на землю  у неї відсутні. Позивачка вказала, що в період із 20.06. 1989 по 09.09. 2005 року її батько перебував в зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_6 і житловий будинок із господарськими будівлями по вул. Кармелюка, 5 в с. Кадубівці Заставнівського району є спільним майном подружжя. Позивачці відомо, що після розлучення батька  згідно  акту  розподілу було проведено добровільний розподіл житлового будинку. Крім цього позивачка ОСОБА_1 позов третіх осіб не визнала.

Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 визнали повністю. Вказали, що вони є дітьми померлого ОСОБА_12І від першого шлюбу. Їм відомо про те, що батько все своє майно заповів сестрі ОСОБА_1, котра прийняла спадщину.

Відповідачка ОСОБА_6 в судовому засіданні позов ОСОБА_1 не визнала, проти вимог третіх осіб по справі не заперечує. Пояснила, що не заперечує, щоб позивачка ОСОБА_1 оформила право власності на земельні ділянки в порядку спадкування по заповіту, для чого остання може звернутись до нотаріальної контори. Відповідачка пояснила також, що коли зареєструвала шлюб із ОСОБА_12, то обоє працювали в колгоспі. За чоловіком була закріплена земельна ділянка для будівництва житлового будинку. Вказала, що будівництво велось в період 1991-1997 років, згідна, що будинок є спільним майном її та ОСОБА_12, проте вважає, що з її сторони був більший вклад в будівництво. ОСОБА_6 вважає, що оскільки будинок по вул. Кармелюка,5 не був зданий в експлуатацію, то в покійного ОСОБА_12І не виникло право власності на нього і позов в частині визнання права власності на Ѕ частину вказаного будинку в порядку спадщини задоволенню не підлягає. Відповідачка ОСОБА_6 пояснила, що будівництво будинку велось за її кошти, участь в будівництві приймали її діти, треті особи по справі.           

Третя особа по справі ОСОБА_8, ОСОБА_9  підтримали заявлені вимоги. Пояснили, що відповідачка по справі ОСОБА_6 їхня мати. В період 1988-2005 років остання перебувала у шлюбі із ОСОБА_12. Будівництво житлового будинку по вул. Кармелюка,5 проводилось для  проживання дочки ОСОБА_14. На початок будівництва в 1990 році їй виповнилось 13 років, брату 16 років,  і вони своєю працею приймали участь в будівництві.  ОСОБА_8 Вказала, що в 20 років мала самостійний заробіток і вносила вклад в будівництво будинку. Треті особи вважають, що мають право кожен на ј вартості будівельних матеріалів, використаних в процесі будівництва  спірного житлового будинку.

Представник територіальної громади позов ОСОБА_1 визнав повністю.

Судом встановлено, що предметом спору між сторонами та третіми особами по справі є житловий будинок із господарськими будівлями, розташований по вул. Кармелюка, 5 в с. Кадубівці Заставнівського району Чернівецької області. Згідно рішення зборів уповноважених колгоспників колгоспу «Росія» від 13.09. 1990 року ОСОБА_12 виділено земельну ділянку для будівництва житлового будинку розміром 0.08 га. Згідно рішення виконкому 215/12 від 12.12. 1990 року останньому дозволено будівництво житлового будинку із господарськими спорудами на відведеній земельній ділянці, видано будівельний паспорт, затверджено проект забудови. Судом встановлено, що ОСОБА_12  20.06. 1989 року зареєстрував шлюб із ОСОБА_6.  09.09. 2005 року шлюб між ними розірвано. Відповідно до акту добровільного поділу, затвердженого в сільській Раді  житлового будинку подружжя провело добровільний поділ будинку в натурі, стало проживати в ньому роздільно. Судом встановлено, що будівництво спірного житлового будинку велось в період 1991 -1997 років. За життя ОСОБА_12 житловий будинок не був зданий в експлуатацію, хоча подружжя проживало в ньому із 1997 року. Той факт, що він не пройшов реєстрацію в органах технічної інвентаризації не свідчить про те, що він є самочинним. Оскільки будинок був збудований в сільській місцевості, то згідно довідки сільської ради він зареєстрований в погосподарській книзі сільської ради за ОСОБА_12. Інвентарна справа виготовлена  в РБТІ  на ОСОБА_12. Відповідно до ст. 22 КпШС України майно, нажите подружжям за час шлюбу є його спільною сумісною власністю. Спірний житловий будинок із господарськими спорудами в с. Кадубівці вул. Кармелюка, 5 є спільним майном бувшого подружжя ОСОБА_12 та ОСОБА_6.  26.08. 2009 року ОСОБА_12 помер. Після його смерті відкрилась спадщина на належне йому майно: 1\2 частину спірного будинку із господарськими спорудами та на земельні ділянки  розміром 1,16 га, 0,04 га, які згідно Державних актів на право власності на землю серії ЧВ № 096212 та серії ЯБ № 188851, які належали померлому. Спадкоємцем майна померлого за заповітом від 05.11. 2004 року є позивачка ОСОБА_1, котра в установленому порядку прийняла спадщину. Спадкоємців, котрі б мали право на обов»язкову частку при спадкуванні по заповіту на час відкриття спадщини немає. За поданою ОСОБА_1 заявою до нотаріальної контори відкрита спадкова справа. Із-за відсутності правовстановлюючих документів на житловий будинок, оригіналів Державних актів на земельні ділянки вона не може оформити спадщину в нотаріальній конторі. Постановою нотаріуса  їй відмовлено у видачі свідоцтва про право власності на спадщину. Посилання відповідачки ОСОБА_6 в заперечення позову на те, що оскільки спірний житловий будинок не був зданий в експлуатацію забудівником, не пройшов державну реєстрацію і в спадкодавця не виникло право власності на нього, внаслідок чого позивачка ОСОБА_1 не може успадкувати його частини в даному випадку суд вважає безпідставним. Оскільки житловий будинок будувався згідно із законом, то до спадкоємця як до складу спадщини переходять обов»язки забудівника ( отримати узгодження, здати в експлуатацію.).  

Відповідно до п. 6 Пленуму Верховного Суду України №20 від 22.12. 1995 року  « Про судову практику у справах про захист права приватної власності» встановлено, що до правовідносин, які виникли до 15.04. 1991 року  застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було  придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватись за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності, на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15.04. 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими , що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору; б) розмір частки члена двору визначається виходячи із рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Пред»являючи позов про визнання права власності на будівельні матеріали, використані в процесі будівництва, треті особи посилались на те, що двір відносився до групи колгоспних дворів, а також, що вони були членами колгоспного двору. Доказів цього ними суду не представлено. Враховуючи, що спірний житловий будинок був збудований в період, коли колгоспні двори припинили своє існування відповідно до діючого законодавства, то спірний житловий будинок не може бути майном колгоспного двору, і до правовідносин не може поширюватись законодавство, що діяло до 15.04. 1991 року.

Судом встановлено, що на початок будівництва спірного житлового будинку третій особі ОСОБА_8 виповнилось 13 років, третій собі ОСОБА_9 16 років. Самостійного заробітку вони не мали. Посилання третіх осіб на те, що вони є співвласниками будівельних матеріалів, використаних в будівництві спірного будинку і що це є їх спільною сумісною власністю відповідно до ст. 368 ЦК України є безпідставним. На момент будівництва житлового будинку із господарськими спорудами відносини спільної власності регулювались нормами ст.112 ЦК України 1963 року, в послідуючому Законом України «Про власність» На відміну від права спільної часткової власності, право спільної сумісної власності може виникнути тільки на підставах, прямо передбачених законом. Спільна сумісна власність характеризується як власність без визначення часток. Треті особи по справі не представили суду доказів про те, що між ними, відповідачкою ОСОБА_6, ОСОБА_12 був договір про створення спільної сумісної власності, тобто будівництва житлового будинку із господарськими спорудами, на який кожен із них матиме право. Посилання третіх осіб в своїх поясненнях на те, що житловий будинок будувався для ОСОБА_8, та обставина, що ніхто із третіх осіб не проживав в будинку після його будівництва і не проживає там на даний час, те що після розлучення матері і добровільного поділу будинку ніхто із них не претендував на частку в майні суперечить тому, що малось на меті створення спільної сумісної власності. Треті особи не представили суду доказів про те, який саме вклад кожен із них вніс в будівництво житлового будинку.  Пояснення свідків ОСОБА_15, ОСОБА_16 в тій частині, що  треті особи, будучи дітьми залучались до фізичних робіт під час будівництва будинку не є підтвердженням створення ними спільної сумісної власності, і суд розцінює такі обставини як допомогу. Письмові заяви ОСОБА_17, ОСОБА_18, подані в підтверденння участі в будівництві спірного будинку третіх осіб суд вважає неналежними доказами. Враховуючи наведене, суд вважає, що спірний житловий будинок в с. Кадубівці вул. Кармелюка, 5 є спільною сумісною власністю ОСОБА_12 та ОСОБА_6, бувшого подружжя, а тому вимоги третіх осіб є безпідставні і задоволенню не підлягають.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст.328,392, 1235,1236, 1241, 1268  ЦК України, ст.ст.  213-215 ЦПК України , суд

                                                            В И  Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1\2 частину житлового будинку із господарськими спорудами, що розташований в с. Кадубівці вул. Кармелюка,5 і складається із житлового будинку літ.А, вартістю 90835 грн.; літньої кухні літ.Б, вартістю 20840 грн.; сараю літ. В, вартістю 26564 грн.; вбиральні літ. Г, вартістю 684 грн.; хвіртки воріт №1, вартістю 1542 грн.; огрожі№2, вартістю 5611 грн.; криниці літ.К- 3065 грн.; а загальною вартістю 149141 грн. в порядку спадщини за заповітом після смерті батька ОСОБА_12, померлого 26.08. 2009 року.

Визнати за ОСОБА_1 право власності  на земельні ділянки: розміром 0,04 га, вартістю 958 грн., кадастровий номер 7321585200:004:0129, що розташована на території Кадубовецької сільської ради  згідно Держаного акту про право власності на землю серії ЯБ№ 188851;  на земельну ділянку розміром 1,16 га, вартістю 25389.60 грн., кадастровий номер 5200:01:001:0105, що розташована на території Кадубовецької сільської ради згідно Державного акту про право власності на землю серії ЧВ № 096212 в порядку спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_12, померлого 26.08. 2009 року.

Вказані Державні акти про право власності на землю визнати такими , що втратили чинність.

В позові третіх осіб ОСОБА_9, ОСОБА_8 про визнання права власності на будівельні матеріали, використані в процесі будівництва житлового будинку в с. Кадубівці вул. Кармелюка, 5 Заставнівського району відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга подається до Чернівецького апеляційного суду через районний суд   протягом 10 днів з часу проголошення.

Суддя                                                                            Л.Я. Угриновська