Рішення

від 05.06.2008 по справі 9/42пн

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв

ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.06.08                                                                                

Справа № 9/42пн.

Судова колегія

у складі головуючого Ворожцова А.Г., суддів Корнієнко В.В.,

Пономаренка Є.Ю., розглянувши матеріали справи за позовом

Відкритого

акціонерного товариства "Стахановський завод "Юність", м. Стаханов 

Луганської області

до 1.

Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1,  м. Стаханов

     2.  Суб'єкта підприємницької діяльності

-фізичної особи ОСОБА_2, м. Стаханов

Третя особа,

яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -Стахановська

об'єднана державна податкова інспекція Луганської області

про витребування майна з чужого

незаконного володіння та визнання права власності

в присутності представників:         

від позивача -ОСОБА_8, дов.

НОМЕР_2 16.05.08,

від 1-го відповідача -ОСОБА_3.,

дов. НОМЕР_1 від 05.03.08,

від 2-го відповідача -не прибув,

від 3-ї особи -не прибув.

Суть спору: позивач  звернувся

з позовом, в якому просить:

1) зобов'язати

відповідачів повернути ВАТ "Стаханівський з-д "Юність" нежитлові

будівлі, розташовані за адресою: АДРЕСА_1

2) визнати

право власності на нежитлові будівлі, розташовані за вказаною адресою, за ВАТ

"Стаханівський з-д "Юність" (далі -ВАТ "Юність"),

а саме:

Ø          складально-зварювальний цех площею 692,6 кв.

м.,

Ø          фарбувальний цех площею 550,8 кв. м,

Ø          будівля механічного цеху площею 600,8 кв. м,

Ø          цех фізобладнання площею 6751,4 кв. м,

Ø          будівля складу ЛВЖ площею 101,6 кв. м,

Ø          будівля лісопильної рами площею 478,7 кв. м,

Ø          будівля столярної ділянки площею 148,5 кв. м,

Ø          будівля складу площею 1396,6 кв. м,

Ø          будівля гаража площею 820,6 кв. м,

Ø          будівля компресорної площею 23,9 кв. м,

Ø          будівля котельної площею 245,7 кв. м,

Ø          насосна станція площею 112,9 кв. м,

Ø          будівля механічного цеху площею 526,4 кв. м,

Ø          будівля прохідної площею 60,8 кв. м,

Ø          будівля побутового корпусу площею 789,0 кв. м,

Ø          будівля котельної площею 425,4 кв. м,

Ø          складські приміщення площею 265,1 кв. м,

Ø          прибудова до теплиці площею 13,0 кв. м,

Ø          приміщення для транспорту площею 178,4 кв. м,

Ø          будівля теплиці площею 283,2 кв. м.

Заявою про

уточнення позовних вимог позивач змінив другу вимогу та виклав її у наступній

редакції:

- зобов'язати

відповідачів усунути перешкоди у користуванні майном, яке розташоване за

вказаною вище адресою.

У зв'язку

з поданою заявою суд розглядає спір, виходячи із змінених позовних вимог.

Відзивом на

позовну заяву 1-й відповідач, ОСОБА_1., вважає, що позов не

підлягає задоволенню з наступних підстав.

1. Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України нікчемним є

правочин, недійсність якого встановлена законом, у такому випадку не

вимагається визнання судом такого правочину недійсним.

Договір

купівлі-продажу нежитлових будівель від 29.12.02р. і додаткова угода до нього

від 17.01.03р. були укладені позивачем у період дії ЦК УРСР в редакції 1963

року, рішенням господарського суду Луганської області від 02.09.03р. по справі

№ 6/9пд були визнані недійсними на підставі ст. 48 ЦК УРСР, тому вказаний

договір не є нікчемним і до спірних правовідносин не можуть застосовуватись

правові наслідки, встановлені для нікчемних договорів.

Крім того,

посилання позивача на постанову ВСУ від 02.11.04р. по справі № 17/4пд(18/367пд)

є необґрунтованим, оскільки у цій постанові викладена правова позиція відносно

випадку відчуження майна особою, яка не є власником і не мала

права відчужувати майно, а в даному випадку при укладенні договору

купівлі-продажу спірних будівель від 29.12.02р. і додаткової угоди до нього від

17.01.03р. мало місце порушення порядку відчуження майна його власником,

що встановлено судовим рішенням.

2. На час розгляду цієї справи договір

купівлі-продажу спірних будівель від 23.06.03р., нотаріально посвідчений за

реєстр. № 747, договір дарування 1/3 частки нежитлових будівель від 15.08.03р.,

нотаріально посвідчений за реєстр. № 1379 не визнані у судовому порядку

недійсними, а відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності

набувається на підставах, не заборонених законом, зокрема, правочинів та на

підставі ч. 2 вказаної статті право власності вважається набутим правомірним,

якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності

не встановлена судом.

1-й відповідач

звертає увагу на те, що відповідно до ст. 16 ЦК України та ст. 392 ЦК України

при наявності правових підстав можуть пред'являтися власниками

позови про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не

визнається іншою особою, а також у разі втрати власником документа, яким посвідчується

його право власності.

Крім того,

рішенням Стахановського міськсуду Луганської області від 10.11.03р. визнано, що

1-й та 2-й відповідачі за цією справою є добросовісними набувачами спірних  нежитлових приміщень і право власності

визнано за відповідачами.

3. 1-й відповідач вважає, що враховуючи дату

укладання договору купівлі-продажу спірних нежитлових приміщень від 23.06.03р.,

набуття права власності згідно умов договору з моменту його нотаріального

посвідчення, дату набуття чинності рішенням господарського суду Луганської

області від 02.09.03р. по справі № 6/9пд (12.10.04р. на підставі постанови ВСУ

від 12.10.04р.), строк позовної давності за позовними вимогами

сплинув, що є за ст. 367 ЦК України підставою для відмови у позові.

4. Позов пред'явлено до 2-го відповідача, СПД

ОСОБА_2., який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про смерть,

виданим повторно відділом реєстрації актів цивільного стану Стахановського

міського управління юстиції серії НОМЕР_1 від 06.11.07р., а спадкоємцями 2-го

відповідача є фізичні особи, що не є підприємцями, яким належить частина майна,

що належала СПД ОСОБА_2 За таких обставин ця справа не може розглядатися у

господарському суді.

В обгрунтування

позову позивач виклав таке.

Постановою від

05.08.05р. господарського суду Луганської області ВАТ "Юність" було

визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та на підставі ухвали № 9/5б

від 14.11.06р. ОСОБА_4 був призначений ліквідатором акціонерного товариства.

В період

процедури банкрутства ліквідатору стало відомо, що спірні нежитлові будівлі,

які раніше належали ВАТ "Юність", на підставі договору

купівлі-продажу від 29.12.02р. і додаткової угоди до нього від 17.01.03р. були

відчужені СПДОСОБА_5

23.06.03р.

підприємецьОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу здійснила відчуження

вищевказаного майна на користь ОСОБА_1, ОСОБА_6,ОСОБА_2. в рівних частках по

1/3.

15.08.03р.

ОСОБА_6 згідно договору дарування подарував 1/3 належної йому частки майна

ОСОБА_1

З 19 серпня

2003 року спірне майно належить в рівних частках 1-му та 2-му відповідачам.

Крім того,

заявнику стало відомо, що укладений договір купівлі-продажу нежитлових

будівель, про які йдеться вище, і додаткову угоду до нього від 17.01.03р. між

ВАТ "Юність" та СПДОСОБА_5 були визнані господарським судом Луганської

області недійсними (рішення від 02.09.03р. № 6/9пд), а 12.10.04р. постановою

ВСУ рішення господарського суду було залишено в силі. Цим рішенням було

зобов'язано СПДОСОБА_5 повернути ВАТ "Юність" спірні нежитлові

будівлі.

Таким чином,

констатує заявник, всі наступні договори купівлі-продажу та дарування не можуть

вважатися законними правочинами у зв'язку з нікчемністю набуття права власності

першим покупцем СПДОСОБА_5, що підтверджує порушення права власника

користування та розпоряджатися належним йому майном.

Оцінивши

обставини справи, вислухавши представників сторін та 3-ї особи, суд вважає

позов таким, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до

ч. 2 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого інтересу, який не

суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до

ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути:

Ø          визнання права (у т.ч. права власності). Цей

спосіб застосовується у випадку спору між суб'єктами права з приводу наявності

чи відсутності правовідносин між ними і, відповідно наявності чи відсутності

цивільного права та цивільного обов'язку.

Ø          відновлення становища, яке існувало до

порушення. Такий спосіб має місце у випадку, коли необхідно поновити порушене

право у повному обсязі (застосувати реституцію), наприклад, при визнанні

правочину недійсним.

Як вбачається з

матеріалів справи, договір купівлі-продажу нежитлових будівель від 29.12.02р. і

додаткова угода до нього від 17.01.03р. були укладені позивачем у період дії ЦК

УРСР в редакції 1963 року. Це було встановлено рішенням господарського суду

Луганської області від 02.09.03р. № 6/9пд, яке залишено в силі постановою ВСУ

від 12.10.04р. Зазначеним судовим рішенням було визнано недійсним договір купівлі-продажу

нежитлових будівель від 29.12.02р. і додаткову угоду до нього від 17.01.03р.,

укладені між ВАТ "Юність" та СПДОСОБА_5 та зобов'язано СПДОСОБА_5

повернути спірне майно, яке є предметом цього позову, ВАТ "Юність".

Щодо

позовних вимог стосовно 2-го відповідача, СПД ОСОБА_2.

Матеріали

справи містять документи, які свідчать про смерть 2-го відповідача - свідоцтво

про смерть, видане повторно відділом реєстрації актів цивільного стану

Стахановського міського управління юстиції серії НОМЕР_1 від 06.11.07р.

На звернення

господарського суду Стахановська державна нотаріальна контора повідомила листом

від 19.05.08 за № 160 про те, що свідоцтво про право на спадщину не видавалось.

За таких

обставин провадження у справі в частині позовних вимог до 2-го відповідача слід

припинити на підставі п. 6 ст. 80 ГПК України.

Щодо

позовних вимог стосовно 1-го відповідача, СПД ОСОБА_1

Суд не приймає

доводів 1-го відповідача про нікчемність спірного договору купівлі-продажу

нежитлових будівель від 29.12.02р., оскільки це спростовується судовим рішенням

від 02.09.03р. по справі № 6/9пд.

Суд

погоджується з доводами 1-го відповідача про те, що 1-й та 2-й відповідачі за

цією справою є добросовісними набувачами спірних  нежитлових приміщень відповідно до рішення

Стахановського міськсуду Луганської області від 10.11.03р. 

Відповідно до

ст. 145 ГК УРСР, яка була чинною на момент розгляду справи Стахановським

міськсудом, якщо майно за плату придбане у особи, яка не мала права його

відчужувати, про що набувач не знав і не повинен був знати (добросовісний

набувач), то власник вправі витребувати це майно від набувача лише в

разі, коли майно загублене власником або особою, якій

майно було передане власником у володіння, або викрадено у того чи іншого, або вибуло

з їх володіння іншим шляхом поза їх волею.

Ця норма

співвідноситься і з ч. 1 ст. 388 ЦК України, за якою якщо  майно за відплатним договором придбане

в особи,  яка не мала права його

відчужувати,  про що набувач не знав

і  не 

міг знати  (добросовісний  набувач), 

власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі,

якщо майно:

    1) було загублене власником  або 

особою,  якій  він 

передав майно у володіння;

    2) було 

викрадене  у  власника 

або особи,  якій він передав майно

у володіння;

    3) вибуло з володіння власника

або особи,  якій  він 

передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Відповідно до

п. 1 ч. 2 ст. 55 ГК України суб'єктами господарювання є господарські

організації -юридичні особи, створені відповідно до ЦК України,

державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього

Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та

зареєстровані в установленому законом порядку.

Відповідно до

ч. 2 ст. 65 ГК України власник здійснює свої права щодо управління

підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до

статуту підприємства чи інших установчих документів, а згідно з ч. 5 цієї

статті керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства,

представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого

самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та

громадянами…

Згідно із ч. 1

ст. 89 ГК України управління діяльністю господарського товариства здійснюють

його органи та посадові особи… Ця норма кореспондується з ч. 1 ст. 23 Закону

України "Про господарські товариства".

Матеріали

справи містять копію вироку місцевого суду м. Стаханова Луганської області від

23.05.07р. по справі № 1-315/07 щодо голови правління ВАТ "Юність"

ОСОБА_7., яким встановлено, що спірне майно було продано товариством приватному

підприємцюОСОБА_5 під час знаходження цього майна під податковою заставою за

договором купівлі-продажу від 29.12.02 та додаткової угоди від 17.01.03, в

якості оплати покупецьОСОБА_5 передала за актом приймання-передачі вексель від

17.01.03 № 643040076872 номіналом 288908 грн.

Суд визнав

ОСОБА_7. винним у скоєнні злочину, передбаченого ст. 367 ч. 2 КК України,

оскільки він уклав угоду шляхом зловживання службовим становищем та з

перевищенням посадових повноважень. Свою вину керівник товариства визнав у

повному обсязі.

Умисел

юридичної особи визначається як умисел тієї посадової або іншої фізичної особи,

яка підписала договір від імені юридичної особи, маючи на це належні

повноваження.

Враховуючи, що

вироком суду підтверджений факт вибуття спірного майна поза волею юридичної

особи, тобто неправомірним шляхом, суд вважає, що власник, ВАТ

"Юність", має право вимагати повернення нерухомого майна на законних

підставах  відповідно до ч. 1 ст. 388 ЦК України,

незважаючи на рішення Стахановського міськсуду Луганської області від

10.11.03р., оскільки цим рішенням встановлений лише факт добросовісного

придбання майна 1-м та 2-м відповідачами, та, відповідно права власності на це

майно.

Однак,

відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється

тривалістю у три роки.

Відповідно до

ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли

особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу,

яка його порушила.

Позивач, ВАТ

"Юність", як юридична особа, повинен був дізнатися про порушення

свого права у жовтні 2004 року, оскільки постанова ВСУ прийнята

12.10.04, у цій справі ВАТ "Юність" виступало в якості відповідача,

який відповідно до ст. 22 ГПК України мав право та обов'язок приймати у цій

справі участь, знайомитися з матеріалами справи, тощо.

Відповідно до

ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування

якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За таких

підстав позов не підлягає задоволенню.

На підставі

викладеного, керуючись ст. ст. 49, 80 п. 6, 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

          1. У задоволенні позовних вимог до

1-го відповідача, СПД ОСОБА_1, АДРЕСА_1 про

повернення позивачу, ВАТ "Стаханівський з-д "Юність",

нежитлові будівлі, розташовані за адресою:АДРЕСА_2 та усунення перешкоди у

користуванні майном, яке розташоване за вказаною вище адресою, - відмовити.

2. Провадження

у справі в частині позовних вимог до 2-го відповідача, СПД ОСОБА_2.

-припинити.

3. Судові

витрати покласти на позивача.

4. Скасувати

заходи щодо забезпечення позову, застосовані ухвалою господарського суду

Луганської області від 22.02.08.

Рішення набирає

законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

          Рішення підписане 09.06.08р.

Головуючий                                                           

А. Г. Ворожцов

Суддя                                                                     

В. В. Корнієнко

Суддя                                                                     

Є. Ю. Пономаренко