Рішення

від 24.06.2008 по справі 12/102

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ 

СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ 

24.06.2008                                                                                    

Справа  № 12/102

за

позовом товариства з

обмеженою відповідальністю „ХіПП - Ужгород”,               с. Кібляри Ужгородського району

до

фізичної особи

-підприємця ОСОБА_1, м. Ужгород

про стягнення суми 3 627,07 грн.

-основного боргу; 325,28 грн. -пені; 49,49 грн. -3% річних та 411,28 грн.

-штрафу.

                                                                                                       Суддя    Тисянчин 

В. М.

                      Представники:

Від

позивача - Шевченко

В.В., (представник за довіреністю № 01/2007 від 02.11.2007 року)

Від

відповідача - не

з'явився (явка на розсуд сторін)

СУТЬ

СПОРУ: заявлено

позов товариством з обмеженою відповідальністю „ХіПП - Ужгород”, с.

Кібляри Ужгородського району до фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, м.

Ужгород про стягнення суми 3 627,07 грн. -основного боргу; 325,28 грн. -пені;

49,49 грн. - 3% річних та 411,28 грн. -штрафу.

              Представнику позивача роз'яснено

права і обов'язки передбачені                

ст. ст. 20, 22 ГПК України.

Клопотання

про технічну фіксацію судового процесу не заявлено.

          Позивач підтримує позовні вимоги

посилаючись на їх обгрунтованість матеріалами справи.

Письмовим

відзивом на позов (вх. № 6532 від 23.06.2008 року)  відповідач визнала борг в повному обсязі та

просить суд надати відстрочку виконання рішення суду строком на 3 місяці.

Наведене

відповідач мотивує тим, що в результаті перевірки ліцензійним органом йому, як

суб'єкту господарювання, заборонено здійснювати продаж медикаментів, лікарських

засобів (в т.ч. дитяче харчування, косметику), чим зупинено здійснення аптечної

діяльності, а також тим, що на утриманні відповідача знаходиться малолітня

дитина.

Разом

з тим, відповідачем повідомлено про те, що зупинення його господарської

діяльності відбулось з причини приватного підприємства                                „Сіті - Сайт”,

м. Київ, що здійснювало оформлення дозвільних документів, а тому наголошує про

відсутність вини в діях відповідача. 

          Вивчивши доводи позовної заяви та

матеріали справи, дослідивши їх, 

заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

          Заборгованість відповідача в сумі 3 627,07 грн.  -основного боргу щодо оплати за поставлену,

згідно договору № 05-11-07 від 05.11.2007 року, продукцію дитячого харчування

та косметику, підтверджується матеріалами справи, зокрема:

          - видатковими накладними за листопад,

грудень 2007 року та січень, лютий 2008 року;

          - 

накладними на повернення від 11.04.2008 року; 

          - актами звірки взаємних розрахунків

з 01.12.2007 року по 07.02.2008 року та з 01.01.2008 року по 22.04.2008 року;

-  розрахунком позову, а за таких обставин сума

основного боргу підлягає стягненню примусово.

       Заявлені вимоги позивача (лист

-нагадування вих. № 02/08 від 04.01.2008 року) про добровільне погашення боргу

відповідач не виконав, чим порушив   ст.

ст. (11; 526); 509; 530 ЦК України (чинного з 01.01.04).

Саме

ця обставина і послужила підставою для звернення позивача до суду з даною

позовною заявою.

         Відповідно до ст. 175 ГК України

майново -господарські зобов'язання, які виникають між учасниками господарських

відносин, регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей

передбачених Господарським кодексом України.

          Таким чином, на день розгляду спору у

суді, обставини спору (права і зобов'язання сторін) оцінюються судом з огляду

на правила ЦК та ГК України.

Відповідно

до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином і в

установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору чи

вимог, що звичайно ставляться.

У

відповідності до ст. 509 ЦК України в силу зобов'язання -кредитор вправі

вимагати виконання обов'язку від боржника у випадку невиконання останнім своїх

зобов'язань у відносинах. Підставою виникнення зобов'язання є юридичний факт.

В даній

правовій ситуації юридичним фактом, на підставі якого виникли зобов'язальні

відносини між сторонами, є поставка продукції дитячого харчування та косметики

(ст. 11 ЦК України).

Отже,

обов'язок відповідача оплатити вартість поставленої продукції дитячого харчування

та косметики є безспірним.

Одностороння

відмова від виконання зобов'язання не допускається              (ст. 615; 625 ЦК України).

Відтак,

договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Крім

цього, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, відповідачу відповідно до

п. 8.2 укладеного договору нарахована до сплати пеня в розмірі 325,28 грн. При

оцінці правильності нарахування пені відповідно до                         п. 2 ст. 258 ЦК

України; ст. ст. 216 -218, 220 ГК України; Положень Закону України від

22.11.1996 року „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових

зобов'язань”, судом визнано обґрунтовані позовні вимоги в цій частині і такими,

що заслуговують на увагу суду.

Однак,

з огляду підстав, що заслуговують на увагу суду зазначених в описовій частині

рішення суд обмежує, як виняток, стягнення пені до 50 грн.,             а в решті вимог в цій частині

позову провадження у справі підлягає припиненню (п. 3 ст. 83 ГПК України, ч. 3

ст. 509, ч. 3 ст. 551 ЦК України).

Боржник,

який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора

зобов'язаний сплатити суму боргу, а також 3% - річних від простроченої суми

(п.2 ст. 625 ЦК України). Тому, вимоги позивача в частині стягнення  49,49 грн. -3% річних правомірні і підлягають

задоволенню.

Відповідно

п.8.2 укладеного договору та ст. 549 ЦК України за неналежне виконання

договірних зобов'язань відповідач повинен сплатити штраф у відсотках 10 % від

суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.        

Однак,

судом вже застосовується стягнення 

різновиду неустойки у вигляді пені, тому стягнення неустойки у вигляді

штрафу судом обмежується, як виняток, до 50 грн., а в стягненні решти суми

штрафу -провадження у справі підлягає припиненню (ст.ст. 230 - 233 ГК України).

До того ж, судом береться до уваги задоволення позовних вимог в частині

стягнення  3 % річних.

При

постановленні судового рішення враховується характер зобов'язання, наслідки

його невиконання, особа відповідача, ступінь його вини, суспільно - державну

значимість господарської діяльності сторін, обставини, що впливають на

неможливість виконання відповідачем зобов'язання належним чином та межі

здійснення цивільних прав (п.3 ст. 13 ЦК України), де не допускаються дії

особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання

правом в інших формах, безпідставного збагачення за рахунок погіршення

фінансово -майнового стану сторони у спорі.

За

ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є

припинення дії, яка порушує право.

Отже,

із встановлених судом обставин вбачається, що склад цивільно -правової

відповідальності є наявним на момент судового розгляду справи.

                 Встановлюючи дійсні обставини

справи, суд посилається на фактичні дані, на підставі яких господарський суд у

визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин на

яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають

значення для правильного вирішення спору, в даному випадку -письмовими

доказами. При цьому, заяви та пояснення не приймаються судом за преюдицію, а

перевіряються на достовірність.

          Досліджуючи критерії розмежування

вини, суд констатує про відсутність обставин для настання фінансово -правової

відповідальності в повному обсязі через обставини поважності причин зупинення

аптечної діяльності, документально стверджених відповідачем. Позаяк, на

обмеженість фінансово -правової відповідальності не може не впливати

добровільне визнання боргу відповідачем. Втім, поважні причини визнаються лише

ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення

сторони та пов'язані з дійсно істотними труднощами для своєчасного вчинення

зобов'язань процесуальних дій.    

                   Таким чином, позивачем доведені

ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень,

однак позов підлягає задоволенню частково, поклавши відшкодування судових

витрат за змістом ст. 49 ГПК України на відповідача, відстрочивши виконання

рішення суду строком на 1 місяць, як виняток, чим частково задоволити

клопотання відповідача з огляду підстав, що заслуговують на увагу суду.

Виходячи

з викладеного, оцінивши повноту, достатність позовних матеріалів,

проаналізувавши подані по справі доказові документи для вирішення спору,

керуючись ст. 124 Конституції України; ст. 2 Закону України „Про судоустрій

України”;  ст.ст. 4, 33, 34, 36, 43, 44,

49, 82 - 84, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити 

частково.

2.          Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_1                   (АДРЕСА_1; код НОМЕР_1)

на користь                   товариства

з обмеженою відповідальністю „ ХіПП - Ужгород ”                                  ( с. Кібляри,

85 А Ужгородського району; код 13596193) суму  3 627,07 (три тисячі шістсот двадцять сім

грн. 07 коп.) - основного боргу;                      50 (п'ятдесят грн.) -

пені; 49,49 (сорок дев'ять грн. 49 коп.) -3% річних; 50 (п'ятдесят грн.) -

штрафу та 102 (сто дві грн.) -  у

відшкодування витрат по оплаті держмита; 118 (сто вісімнадцять грн.) -у

відшкодування витрат на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ з 25.07.2008 року.

3.  В

стягненні решти пені та штрафу -провадження у справі припинити.

Дане

рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального

кодексу України.

        Суддя                                                                                    

Тисянчин В. М.