Рішення

від 19.12.2011 по справі 2-2688/2011

ХАРЦИЗЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                                                 

                                                                _

---

                                                                                                                                                   Справа № 2-2688/2011р.

                                                                                                           

       РІШЕННЯ

           ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2011 року. Харцизький міський суд  Донецької області у складі:

головуючої - судді Саєнко О.Б., при секретарі - Романенко Н.В,

за участю позивачки – ОСОБА_1,  представника позивача –ОСОБА_2,

представника відповідача –ОСОБА_3, представника третьої особи –ОСОБА_4,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Харцизька Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_5 енд ОСОБА_5 Україна»про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, третя особа: Первинна профспілкова організація Київської місцевої професійної спілки «Захист праці»у ТОВ «ОСОБА_5 енд ОСОБА_5 Україна», -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1  звернулася до суду з дійсним позовом, вказуючи, що з 15.10.2008р працювала в ТОВ «ОСОБА_5 енд ОСОБА_5 Україна»- відповідача у справі, на посаді оброблювача інформаційного матеріалу відділу по роботі з ключовими клієнтами в торговельному центрі № 45 відповідача; 01.03.2010р переведена на посаду фахівця-аналітика з дослідження товарного ринку відділу по роботі з ключовими клієнтами, в обов'язки чого входило, здійснення моніторингу цін на товари в інших торговельних мережах, ніж відповідача, зокрема, в торговельних центрах ТОВ «ОСОБА_5 енд ОСОБА_5 Україна». Даний моніторинг здійснювався на підставі угоди між відповідачем та ТОВ "Ашан Україна гіпермаркет" про моніторинг цін.

Зазначає, що за весь час роботи у відповідача не мала жодних проблем з моніторингу цін та морально-психологічним кліматом в трудовому колективі торгівельного центру № 45 відповідача, не притягувалася до дисциплінарної відповідальності. Проте, починаючи з червня 2011р, представники ТОВ "Ашан Україна гіпермаркет" перешкоджали їй робити моніторинг цін, про що вона неодноразово повідомляла своє керівництво - торгівельний центр № 45 відповідача, яке ніяк не реагувала на такі повідомлення. Одночасно на неї почався здійснюватися морально-психологічний тиск, який посилився після того, як вона була обрана членом, профспілковим представником у торгівельному центрі № 45 та членом Ради профспілкових представників Первинної профспілкової організації Київської місцевої професійної спілки «Захист праці»у ТОВ «ОСОБА_5 енд ОСОБА_5 Україна».

Вказує, що морально-психологічний тиск у вигляді постійних вимог до неї написати заяву про звільнення з роботи за власним бажанням з погрозою звільнити її з роботи за штучностворені ними дисциплінарні проступки, здійснювався з боку керівництва торгівельного центру № 45 відповідача, зокрема, директора ОСОБА_6, його заступника ОСОБА_7, начальника відділу персоналу ОСОБА_8, керуючого торговельним залом ОСОБА_9, про що вона також повідомляла керівництво торгівельного центру № 45 .

Наказом від 12.08.2011р за № 45-109-к торгівельного центру № 45 ТОВ «ОСОБА_5 енд ОСОБА_5 Україна»її було звільнено із займаної посади фахівця-аналітика з дослідження товарного ринку відділу по роботі з ключовими клієнтами за прогул без поважних причин.

Вважає що її звільнено з порушенням порядку, встановленого законом, з чим  вона не погоджується за наступними доводами.

Так, з 29.06.2011р до 12.07.2011р їй було надана щорічна відпустка тривалістю 14 календарних днів і в цей час вона перебувала у м.Києві, проте під час цієї відпустки у період з 30.06.2011р по 04.07.2011р вона хворіла, про що вона повідомляла телефоном виконуючого обов'язки керівника її відділу, та надалі був виданий листок непрацездатності, який вона 08.07.2011р із м.Києва відправила поштовим відправленням на адресу торгівельного центру № 45 відповідача, і який 14.07.2011р було отримано уповноваженим представником підприємства відповідача.

Також, зазначає, що відповідач згідно із трудовим законодавством перед видачею наказу про звільнення, зобов'язаний був мати попередню згоду з Київською місцевою професійною спілкою «Захист праці»у ТОВ «ОСОБА_5 енд ОСОБА_5 Україна», відомості про що були відсутні в наказі про звільнення.

В наслідок вищевказаного порушення трудового законодавства з боку відповідача, вважає, що останній повинен сплатити їй середній заробіток за час вимушеного прогулу  з 12.08.2011р по день винесення рішення суду із розрахунку середньоденної заробітної плати - 136,70грн.

Просила поновити її на посаді фахівця-аналітика з дослідження товарного ринку відділу по роботі з ключовими клієнтами торгівельного центру № 45 ТОВ «ОСОБА_5 енд ОСОБА_5 Україна»з 12.08.2011р, стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.  

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 уточнила частину позовних вимог та просила стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 12 439,70грн. Іншу частину позовних вимог підтримала цілком, та надала пояснення, зазначені в позовній заяві.

Представник позивача –ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримав вимоги позивачки ОСОБА_1, надав аналогічні пояснення та з посиланням на «Граничних розмірів компенсації витрат, пов*язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ», просив присудити на його користь  добові за три доби (1 доба –день виїзду з м.Києва, 1 доба –день перебування в м.Харцизьку, 1 доба –день приїзду в м.Київ) згідно до розрахунку: 0,2 (мінімальна заробітна плата) х 941грн=188,20грн.

Представник відповідача ТОВ «ОСОБА_5 енд ОСОБА_5 Україна»–ОСОБА_3, в судовому засіданні позовні вимоги не визнала  та пояснила, що дійсно згідно із наказом № 45-109-к від 12.08.2011р позивачку було звільнено з посади фахівця-аналітика з дослідження товарного ринку відділу по роботі з ключовими клієнтами за прогул без поважних причин, згідно із ч.4 ст.40 КЗпП України. Позивачка вважає звільнення незаконним, аргументуючи це тим, що під час щорічної відпустки з 29.06.2011р по 12.07.2011р вона хворіла протягом 5 днів, а тому самовільно продовжила собі відпустку на три дні з 13.07.2011р по 15.07.2011р. Вважає позовні вимоги безпідставними, а позов таким, що не підлягає задоволенню, так як у відповідності із ст.ст.78, 80 КЗпП України дні тимчасової непрацездатності працівника до щорічних відпусток не включаються, а щорічна відпустка повинна бути перенесена на інший період або продовжена у разі тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої у встановленому порядку. Так, у підтвердження своєї непрацездатності в період з 30.06.2011р по 04.07.2011р позивачка надала листок непрацездатності серія АВЗ № 936106 від 30.06.2011р, який виданий у м.Києві, тобто поза місцем проживання та роботи позивачки, адже місцем реєстрації проживання позивачки є місто Харцизськ, Донецька область, що являється порушенням п.3.8 Інструкції про порядок заповнення листка непрацездатності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства праці та соціальної політики України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 03.11.2004р за № 532/274/136-ос/1406 , в якому передбачено, що особам, у яких тимчасова непрацездатність настала поза постійним місцем проживання і роботи, ЛН видається за підписом головного лікаря, що засвідчується круглою печаткою закладу охорони здоров'я. Запис здійснюється у графі "ОСОБА_4 листка непрацездатності дозволяю" із обов'язковим записом у медичних картах амбулаторного чи стаціонарного хворого. Однак, листок непрацездатності, наданий позивачкою, не відповідає зазначеним вимогам, про що позивачку було повідомлено листом № 38 від 29.07.2011р та повернуто їй листок непрацездатності для дооформлення, однак позивачка необхідних дій не здійснила та оформленого належним чином листка непрацездатності відповідачу не надала. У зв’язку з чим  остання не мала права вимагати, а відповідач не мав законних підстав для подовження відпустки їй чи перенесення днів щорічної чергової відпустки, які припали на час її хвороби.

Зазначала, що згідно із п. ч.2 ст.11 Закону України «Про відпустки»в разі тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої у встановленому порядку, щорічна відпустка повинна бути перенесена на інший період або продовжена. Такі саме вимоги містить й п.1 ч.2 ст.80 КЗпП України. Отже, діюче законодавство України не встановлює виключного обов'язку роботодавця автоматично продовжити відпустку працівника, як на тому наголошує позивачка, а пропонує два варіанти подальшого використання днів відпустки, що збереглися за працівником внаслідок його тимчасової непрацездатності. Виходячи із змісту вищезазначених статей питання щодо невикористаних через хворобу днів відпустки має бути узгоджене працівником та роботодавцем шляхом подання заяви та видання відповідного наказу. При цьому, п. 6.4.2 Правил внутрішнього трудового розпорядку Торговельного центру № 45 ТОВ «ОСОБА_5 кеш енд керрі Україна»містить конкретний порядок дій у разі хвороби працівника, яка настала під час перебування його у щорічній черговій відпустці. Так, згідно з вимогами зазначених правил у разі хвороби працівника, яка настала під час його перебування у щорічній черговій відпустці, працівник зобов'язаний: повідомити свого безпосереднього керівника про свою хворобу (день відкриття листа непрацездатності); наступного робочого дня, після закриття лікарняного приступити до роботи. Дні щорічної відпустки, які припали на час хвороби працівника, зберігаються за працівником і дата/період їх подальшого використання вирішується виходячи із виробничих можливостей і оформлюється наказом директора. В перший робочий день, після хвороби, працівник подає заяву на ім'я директора: - щодо перенесення повністю або частково кількості днів щорічної чергової відпустки, які припали на час його хвороби. В заяві зазначається бажана дата початку відпустки і її тривалість, попередньо погодженої з безпосереднім керівником; або - щодо подовження щорічної чергової відпустки. В заяві зазначається дата початку відпустки і її тривалість, попередньо погодженої з безпосереднім керівником. Відпустка може надаватись з наступного дня, який наступає за днем закриття лікарняного. Дні подовження працівником щорічної чергової відпустки без оформлення їх наказом директора - вважаються прогулом. З даними Правилами позивачка була ознайомлена при прийомі на роботу, про що свідчить її підпис на наказі про прийом на роботу № 45-195-к від 15.10.2008р. Крім того, позивачці було двічі нагадано про діючий порядок подовження чи перенесення відпустки через хворобу у телефонних розмовах, про що свідчать доповідні записки фахівців відділу по роботі з ключовими клієнтами ОСОБА_10 та ОСОБА_11 У засвідчення факту невиходу Позивачки на роботу комісією було складено три акти про нез'явлення на робочу зміну від 13.07.2011р, 14.07.2011р, 15.07.2011р. Після виходу позивачки на роботу з нею була проведена бесіда з метою з'ясування причин її відсутності на роботі з 13.07.2011р по 15.07.2011р включно, однак від дачі пояснень позивачка відмовилася, свою відмову не аргументувала, про що було складено відповідний акт. При цьому, після появи на роботі 18.07.2011р позивачка власноруч написала заяву про надання їй 5 днів відпустки з 22.08.2011р у зв'язку з накладенням відпустки з 29.06.2011р по 12.07.2011р та лікарняного листа з 30.06.2011р по 04.07.2011р.  Таким чином, позивачка була не тільки обізнана про порядок узгодження питання щодо перенесення днів відпустки, що зберігаються за працівником внаслідок тимчасової непрацездатності, але й здійснила певні дії щодо такого перенесення, однак незважаючи на це протягом 3 днів після закінчення відпустки самовільно без законної підстави не виходила на роботу.

Також зазначає, що ствердження позивачки про те, що в наказі про її звільнення не міститься жодних відомостей про отримання згоди на звільнення первинної профспілкової організації, не відповідає дійсності, так як у виконання вимог трудового законодавства відповідач направив до Первинної профспілкової організації Київської місцевої професійної спілки «Захист праці»у ТОВ «ОСОБА_5 кеш енд керрі Україна», членом якої є позивачка, подання про надання згоди на звільнення Позивачки №  40 від 21.07.2011р. З 21.07.2011 року (дня направлення подання про надання згоди на звільнення позивачки) й до 12.08.2011р (дня звільнення позивачки) пройшов 21 день, однак за цей час Первинна профспілкова організація Київської місцевої професійної спілки «Захист праці»у ТОВ «ОСОБА_5 кеш енд керрі Україна»відповіді на подання так і не надіслала, а отже виходячи з положень ч.5 ст.43 КЗпП України вважається, що орган первинної профспілкової організації дав згоду на звільнення Позивачки.

Вважає, що звільнення позивачки на підставі п.4 ст.40 КЗпП України за прогул без поважних причин є законним, проведеним з додержанням передбаченої діючим законодавством України процедури, та відповідно позовні вимоги є необґрунтованими , просила відмовити у їх задоволенні.

Представник третьої особи Первинної профспілкової організації Київської місцевої професійної спілки «Захист праці»у ТОВ «ОСОБА_5 енд ОСОБА_5 Україна»–ОСОБА_4 в судовому засіданні  підтримав позовні вимоги ОСОБА_1, просив їх задовольнити, вказуючи, що позивачка є членом Профспілкової організації, представником Профспілкової організації у торгівельному центрі № 45 відповідача та членом Ради профспілкових представників Первинної профспілкової організації Київської місцевої професійної спілки «Захист праці»у ТОВ «ОСОБА_5 енд ОСОБА_5 Україна». Профспілкова організація не давала згоду на звільнення позивачці, у зв*язку з чим  відповідач звільнив її з порушенням норм  КЗпП України та Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».

Вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи та оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд знаходить позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:

Згідно Статуту ТОВ «ОСОБА_5 енд ОСОБА_5 Україна», затвердженого 30.05.2011р, вказане підприємство являється юридичною особою предметом і цілями діяльності якого  є експлуатація торговельних комплексів, продаж товарів споживачам, оптова та роздрібна торгівля, а також інша господарська діяльність з метою отримання прибутку (а.с.114-127). Директором даного підприємства являється ОСОБА_6 (а.с.108).

Так, в судовому засіданні встановлено і сторонами не заперечувалося, що ОСОБА_1 з 15.10.2008р працювала в ТОВ «ОСОБА_5 енд ОСОБА_5 Україна»на посаді оброблювача інформаційного матеріалу відділу по роботі з ключовими клієнтами в торговельному центрі № 45; 01.03.2010р переведена на посаду фахівця-аналітика з дослідження товарного ринку відділу по роботі з ключовими клієнтами  (а.с.7-8, 52)

Згідно листка непрацездатності серії АВЗ № 936106, ОСОБА_1 у період часу з 30.06.2011р по 04.07.2011р була на лікарняному (а.с.10-11).

Згідно подання,  підписаного заступником директора ТЦ ОСОБА_7   торгівельного центру № 45 ТОВ «ОСОБА_5 енд ОСОБА_5 Україна», вбачається, що воно подано до ППО  КМПС  «Захист праці»ТОВ «ОСОБА_5 енд ОСОБА_5 Україна»про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 за п.4 ст.40 КЗпП України. (а.с.49).

Згідно наказу № 45-109-к від 12.08.2011р ТОВ «ОСОБА_5 енд ОСОБА_5 Україна», торгівельного центру № 45 ОСОБА_1 звільнена з займаної посади 12.08.2011р  за прогул без поважних причин (а.с.9).

Застосовуючи норми матеріального і процесуального права суд виходить з наступного:

Відповідно до ст..212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден  доказ не має для суду наперед встановленого значення.

На підставі ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, таким чином, суд вважає, що заявлені позовні вимоги   не підтверджені доказами .

Згідно до  ч.2 ст.59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частиною 4 ст.40 КЗпП України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також терміновий трудовий договір до спливу строку його дії може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом лише у випадках прогулу (в тому разі відсутністю на роботі більш трьох годин на протязі робочого дня) без поважних причин.

Відповідно до вимог ч.1 ст.43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»профспілки, їх об'єднання здійснюють представництво і захист трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілок в органах державної влади та органах місцевого самоврядування, у відносинах з роботодавцями, а також з іншими об'єднаннями громадян.

Відповідно до  ч. 1 ст. 37 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»профспілкові організації на підприємствах, в установах, організаціях та їх структурних підрозділах представляють інтереси своїх членів і захищають їх трудові., соціально-економічні права та інтереси.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 являється членом Профспілкової організації, представником Профспілкової організації у торгівельному центрі № 45 відповідача та членом Ради профспілкових представників Первинної профспілкової організації Київської місцевої професійної спілки «Захист праці»у ТОВ «ОСОБА_5 енд ОСОБА_5 Україна»і з 12.08.2011р остання звільнена з займаної посади за прогул без поважних причин без попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації, членом якої вона є.

Доводи представника відповідача, проте, що не дочекавшись відповіді за поданням з профспілки  відповідач  зрозумів це я умовчана згода на звільнення позивачці, суд  вважає хибними та такими що суперечать вимогам ч.1 ст.43 КЗпП України.

У зв*язку з чим , суд дійшов висновку ,що позивачцю було незаконно звільнено з посади фахівця –аналітика з дослідження товарного ринку відділу по роботі з ключовими клієнтами торговельного центру № 45  Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_5 енд ОСОБА_5 Україна»12.08.2011р.  за прогул без поважних причин  за  ч.4 ст.40 КЗпП , так як відповідач не отримав попередню згоду виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Судом встановлено, що позивачка звільнена з підприємства відповідача 12.08.2011р, кількість робочих днів вимушеного прогулу ОСОБА_1 станом на 19.12.2011р складає  91 робочий день.

Згідно розрахункових листків  по заробітній платі позивачці, вбачається , що середньоденна заробітна плата у  позивачці за період з червня 2011р по липень 2011р складає 136,70грн.  (а.с.18-19)

Суд, в  судовому засіданні зобов*язав представника відповідача  ОСОБА_12В  надати довідку про середньоденну заробітну плату   позивачці на час її звільнення, але суду зазначена довідка надана не була.

Таким чином, при розрахунку середнього заробітку позивачці за час вимушеного прогулу , суд береза за основу надані позивачем розрахункові листки  по її заробітній платі.

Отже,  середній заробіток за час вимушеного прогулу позивачки складає у розмірі 12 439,70грн , із розрахунку: 91 (робочих днів) х  136,70грн (середньоденна заробітна плата у  позивачці за період з червня 2011р по липень 2011р), які суд вважає за необхідне стягнути з ТОВ «ОСОБА_5 енд ОСОБА_5 Україна»на користь ОСОБА_1

Також, відповідно до ч.3 ст.88 ЦПК України, якщо позивач, на користь якого постановлено рішення, звільнений від сплати судових витрат, суд присуджує стягнення судового збору з відповідача на користь держави, а саме 188,20грн.  

Відповідно до ч. 5 ст. 235 КЗпП України, п.2 ч.1 ст.367 ЦПК України, суд допускає рішення суду в частині  поновлення на роботі  і стягнення заробітної  плати за один місяць в сумі 1 036 грн.64 коп.  -до  негайного виконання.

У стягнені з відповідача на користь представника позивача ОСОБА_2- добових, су вважає, слід відмовити за необґрунтованістю, так як хоча він відповідно до ст.85 ЦПК України, має право на стягнення  витрат на добові, але у судовому засіданні представник позивача не надав  письмових доказів ,що він переїжджав до іншого населеного пункту, у зв*язку з явкою до суду.

               Керуючись ст.ст.40 ч.4, 232, 233, 235 КЗпП України, п.5 «Граничних розмірів компенсації витрат, пов*язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ», затверджених Постановою Кабінету міністрів України від 27.04.2006р № 590, ст.ст.10, 11, 60, 61, 79, 85, 88, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШІВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1  до  Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_5 енд ОСОБА_5 Україна»про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, третя особа: Первинна профспілкова організація Київської місцевої професійної спілки «Захист праці»у ТОВ «ОСОБА_5 енд ОСОБА_5 Україна»- задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 на посаді фахівця –аналітика з дослідження товарного ринку відділу по роботі з ключовими клієнтами торговельного центру № 45  Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_5 енд ОСОБА_5 Україна»з 12 серпня 2011 року.

Стягнути з  Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_5 енд ОСОБА_5 Україна»( 02140, м.Київ, просп.Григоренка,43, ідентифікаційний код 35093223) на користь ОСОБА_1 середній заробіток  за час вимушеного прогулу у розмірі 12 439 грн. 70 коп.

Рішення в частини  поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяці в сумі 1 036 грн.64 коп.  допустити до негайного виконання.

Стягнути з  Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_5 енд ОСОБА_5 Україна»( 02140, м.Київ, просп.Григоренка,43, ідентифікаційний код 35093223) на користь на держави (р/р 31218206700088, код платежа 22030001 в ГУ ДКУ у Донецькій області, МФО 834016, код ЄДРПОУ банку 34686480, отримувач - державний  бюджет м.Харцизька, код ЄДРПОУ суду 02895679) судовий збір в сумі 188,20грн.

 У стягнені з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_5 енд ОСОБА_5 Україна»на користь представника позивача ОСОБА_2 добових –відмовити за необґрунтованістю.

 Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Донецької області через Харцизький міський суд Донецької області протягом 10 днів з дня його проголошення, шляхом подання апеляційної скарги.               

    Повне рішення суду складено 23.12.2011 року.

Суддя: