Рішення

від 10.09.2008 по справі 38/130

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

38/130

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

10.09.08 р.                                                                                                    Справа № 38/130                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Радіонової О.О.

при секретарі судового засіданні Какуша Н.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні  в  м. Донецьку справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова група „Інтерпап” м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Інтерком - 2007” м. Донецьк

про  стягнення  13 096грн.13коп.  

за участю

представників сторін:

від позивача: Небога О.П. представник за дов. №  9 від 08.01.2008р.    

від відповідача: не з'явився

Суть спору:

Позивач,  Товариство з обмеженою відповідальністю Торгова група „Інтерпап” м.Київ, звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Інтерком - 2007” м. Донецьк про стягнення  основного боргу у розмірі   12 600грн.97коп., пені  у розмірі 280грн.94коп. та відсотків за користування чужими грошовими коштами у розмірі 214грн.22коп., а всього 13 096грн.13коп.

        В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договір купівлі-продажу № 7/Д від 01.10.2007р.

05.09.2008р. на адресу господарського суду надійшов лист із Головного  управління статистики у Донецькій області від 29.08.2008р. № 14/4-20/1002, відповідно до якого, Товариство з обмеженою відповідальністю „Фірма „Інтерком - 2007” значиться у ЄДРПОУ як юридична особа (ідентифікаційний код  35151553) та знаходиться за адресою: 83121, м.Донецьк, Київський район, вул.Челюскінців,299, який судом розглянутий, прийнятий до уваги та залучений до матеріалів справи.

Відповідач у судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, витребувані документи не представив, про причину неявки суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце проведення судового засідання, що підтверджено відміткою канцелярії суду, а саме ухвала про порушення справи від 26.08.2008р. була направлена відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням 26.08.2008р. за адресою вказаною позивачем у позовній заяві, але на адресу господарського суду повернувся конверт з відміткою “ за зазначеною адресою не проживає”, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, відповідно до вимог  ст. 75 ГПК України.

10.09.2008р. на адресу господарського суду Донецької області від позивача надійшло клопотання № 377-юр від 08.09.2008р., в якому він просить суд припинити провадження в частині стягнення основного боргу у розмірі 12600,97грн. у зв'язку з її погашення відповідачем та стягнути з відповідача пеню в сумі 280,94грн. та відсотки за користування чужими грошовими коштами в сумі 214,22 грн.  До клопотання позивач залучив докази погашення відповідачем суми заборгованості.

 Клопотання судом розглянуте, прийняте до уваги та залучене до матеріалів справи.

 Крім того, позивач у судовому засіданні надав лист № 376-юр від 08.09.2008р., в якому повідомив суд про зміну своїх реквізитів та додав копії правовстановлюючих документів, які судом розглянуті, прийняті до уваги та залучені до матеріалів справи.

        Перед початком розгляду справи по суті представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно із ст. 22 ГПК України.

У судовому засіданні позивач надав клопотання про відмову від фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом прийняте до розгляду, уваги та задоволено.

Відповідно до вимог ст. 81-1 ГПК України судом складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази по справі та вислухавши  уповноваженого представника позивача, господарський суд

                                                              ВСТАНОВИВ:

01.10.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Торгова група „Інтерпап” м.Київ (за договором – продавець, далі – позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Фірма „Інтерком - 2007” м. Донецьк  (за договором – покупець, далі – відповідач)  було укладено договір купівлі – продажу № 7/Д (далі - договір), згідно якого,  продавець  зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати у власність покупцеві, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити паперову продукцію, (далі – товар), що перераховані в рахунку-фактурі або специфікації, які є невід'ємною частиною цього договору (п.1.1 договору).

Розділом 5 договору сторони передбачили умови платежів, а саме: розрахунки за кожну партію здійснюються шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця у повному обсязі, або частками на протязі 14 календарних днів з дня передачі  товару (п.5.2 договору).

Пунктом 5.5 договору сторони передбачили у разі прострочення покупцем оплати поставленого товару, покупець зобов'язаний сплатити повну вартість товару, а також, згідно зі ст.692 Цивільного кодексу України, сплачує відсотки за користування чужими грошовими коштами у розмірі 0,05% від суми заборгованості за кожен день прострочки.

Розділом 10 договору сторони передбачили відповідальність, а саме: у разі порушення термінів оплати товару покупець виплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на період несплати, від суми заборгованості за кожний день прострочки. Пеня нараховується за весь період прострочення виконання зобов'язання (п.10.2)

Суд вважає договір купівлі-продажу № 7/Д від 01.10.2007р.  укладеним згідно вимог ст.638 ЦК України.

На виконання  умов договору купівлі-продажу № 7/Д від 01.10.2007р. позивачем було поставлено відповідачу товар на суму 12 600грн.97коп., що підтверджується  накладною № ДГ-0000887  від 26.06.2008р. та довіреністю серії ЯОР №854596 від 26.06.2008р. на ім'я Пастухова Є.Ф.

Оскільки, після подачі позову відповідачем була у повному обсязі сплачена заборгованість, яка склала суму у розмірі 12 600грн.97коп.,  позивач просить суд припинити провадження в частині стягнення суми основного боргу у розмірі                                   12 600грн.97коп.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору згідно п. 10.2  договору позивач наполягає на стягненні з відповідача  пені у розмірі 280грн.94коп. та згідно п.5.5 договору - відсотків за користування чужими грошовими коштами у розмірі 0,05% від суми заборгованості за кожний день прострочки у розмірі 214грн.22коп., у зв'язку з порушення грошових зобов'язань.

Відповідно вимог ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається  як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач у підтвердження позовних вимог посилається на договір купівлі-продажу № 7/Д від 01.10.2007р.,  рахунок –фактуру № ДГ-0000887 від 24.06.2008р., накладну ДГ-0000887 від 26.06.2008р., довіреність серії ЯОР №854596 від 26.06.2008р., розрахунок ціни позову, розрахунок пені, розрахунок відсотків, клопотання від 08.09.2008р. №377-юр, лист від 08.09.2008р. №376-юр, правовстановлюючі документи тощо.

Відповідно до ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивач обґрунтовує свої вимоги нормами Господарського кодексу України, Цивільного кодексу  України, тому судом при розгляді справи застосовані ці  норми, бо суд не має право самостійно змінювати предмет або підстави позову.

Оскільки між сторонами по справі уклалися господарські правовідносини, то  судом застосовані положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, який регулює правовідношення у господарській сфері.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема,  з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать (абзац третій ч. 1 ст. 174 ГК України).

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору   ( п. 1 ст. 193 ГК України).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом в силу приписів  абзацу 2 п. 1 ст. 193 ГК України.

Частиною 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. У випадках встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або не настання певної події.

Ст.509 ЦК України передбачено, що у силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана здійснити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, наприклад: передати майно, виконати роботи, оплатити кошти та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Оскільки відповідач у процесі розгляду спору погасив суму заборгованості у розмірі 12 600грн.97коп., провадження у справі в цій частини підлягає припиненню у зв'язку із відмовою позивача від позову в цій частині.

До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язань може забезпечуватися в т.ч. неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання ( ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми ( неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

В даному випадку, пунктом 10.2 Договору передбачено, що у разі порушення термінів оплати товару покупець виплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на період несплати, від суми заборгованості за кожний день прострочки. Пеня нараховується за весь період прострочення виконання зобов'язання .

Відповідно до частини 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку  України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, згідно з пунктами 1, 3 якого розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторони, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З огляду на викладене, враховуючи встановлення Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” граничного розміру відповідальності за прострочення платежу у вигляді пені, розмір якої не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за прострочку платежу за договором може бути стягнута лише сума неустойки, яка не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Як видно з розрахунку пені, наданого позивачем, сума нарахованої пені не перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, яка є граничним розміру пені і може бути стягнута за прострочку виконання грошового зобов'язання.

Отже, відповідачу за період  з  11.07.2008р. по 13.08.2008р. обґрунтовано нарахована пеня у сумі  280грн.94коп., яка підлягає стягненню.

Згідно частини 3 ст. 692 ЦК України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства ( ч. 2 ст. 536 ЦК України). Це право виникає у продавця лише у разі, якщо продавець передав покупцю товар, який відповідає умовам договору чи закону.

Пунктом 5.5 договору передбачено, що у разі прострочення покупцем оплати поставленого товару, покупець зобов'язаний сплатити повну вартість товару, а також, згідно зі ст.692 Цивільного кодексу України, сплачує відсотки за користування чужими грошовими коштами у розмірі 0,05% від суми заборгованості за кожен день прострочки.

Отже, відповідачу нараховані проценти за безпідставне  користування грошовими коштами за період з 11.07.2008р. по 13.08.2008р. у розмірі 214грн.22коп., які суд вважає доказаними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що витрати по сплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу треба віднести на відповідача, який необґрунтовано довів розгляд справи до суду.

Враховуючи викладене та керуючись 174, 193, 230, 343 Господарського кодексу України,  ст.ст.11, 509, 526, 546, 549, 692 ЦК України, ст.ст.22, 33, 43, 44, 49, 75, 78,  п.4 ст. 80, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України,  господарський суд, -

                                                              ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова група „Інтерпап” м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Інтерком - 2007” м. Донецьк про стягнення  пені  у розмірі 280грн.94коп. та відсотків за користування чужими грошовими коштами у розмірі 214грн.22коп. задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Інтерком - 2007” м. Донецьк (83121 м.Донецьк, вул.Челюскінців,299, р/р 26005020000030 у ВАТ КБ Південкомбанк, МФО 335946, ЄДРПОУ 35151553) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова група „Інтерпап” м.Київ (юридична адреса: 03028,  м.Київ, вул.Саперно-Слобідська, 8а, офіс 291, фактична адреса: 49000, м.Дніпропетровськ, вул.Глинки,17, р/р 260040131899 у ЗАТ “Банк НРБ”, МФО 320627, ЄДРПОУ 35137937) пеню у розмірі  280грн.94коп., відсотки за користування чужими грошовими коштами у розмірі 214грн.22коп. держмито в сумі 130грн.96коп. та витрати на інформаційно-технічне  забезпечення судового процесу в сумі 118грн.00коп.

В частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі                                   12 600грн.97коп. провадження у справі припинити у звязку з відмовою позивача від позову в цій частині.

Рішення оголошено у судовому засіданні 10.09.2008року.

Видати наказ після набрання рішення законної сили, по закінченні десятиденного строку з дня його прийняття.

               Суддя                                                                                                                                           

Надруковано 4 примірника:

1 – до справи

3—сторонам у справі