Рішення

від 14.12.2011 по справі 13/148

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

13/148

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

14.12.11 р.                                                                                 Справа № 13/148                               

Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В. при помічнику судді Рассуждай С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю „Сфінкс - олвін” м. Одеса

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково–виробнича фірма Машинобудівне та Металургійне виробництво”, Донецька обл., м. Краматорськ

про: стягнення  9750грн.00коп.

за участю представників сторін:

від Позивача – не з'явився

від Відповідача – не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Сфінкс - олвін” м. Одеса (далі – позивач) звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково–виробнича фірма Машинобудівне та Металургійне виробництво”, Донецька обл., м. Краматорськ (далі – відповідач) про стягнення суми боргу в розмірі 9750грн.00коп.

Ухвалою від 29.09.2011р. суд порушив провадження по справі, призначив до розгляду на 13.10.2011р., сторони зобов'язані надати документи та вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до умов укладеного між сторонами договору № ММП-36/01-01 від 26.01.2010р. відповідач зобов'язався поставити товар, а позивач в свою чергу зобов'язався прийняти та сплатити за вказаний товар кошти. Позивач зазначає, що свої зобов'язання виконав належним чином, здійснивши передоплату в сумі 9750грн.00коп. за погоджений сторонами товар, однак відповідач свої зобов'язання щодо поставки товару не виконав, товар не поставив.

Справа слуханням відкладалась у зв'язку з неявкою відповідача та з метою надання йому права на захист, востаннє на 14.12.2011р., але відповідач у судові засідання не з'явився, витребуваних документів не надав, про поважність причин відсутності суд не повідомлений.

Судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судових засідання.

Так, суд надсилав ухвали суду відповідачу за адресою, вказаною у позові та договорі № ММП-36/01-01 від 26.01.2010р. - 84323, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Паркова, 20-1.

В той же час в матеріалах справи міститься Витяг з ЄДР за електронним запитом № 11385062 станом на 13.10.2011р., з якого вбачається, що місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробнича фірма машинобудівельне та металургійне виробництво”, ідентифікаційний код 34877311, значиться за адресою: 84301, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. 19 Партз'їзду, будинок 50, квартира 3. Достовірність відомостей з Єдиного державного реєстру встановлена ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців”. За цією адресою суд також направляв відповідачу ухвали у даній справі, в тому числі телеграму, яка не доставлена за відсутністю адресату.

Ухвали суду повернулися у зв'язку з закінченням терміну зберігання.

   При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, визначену в п.4 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 02.06.2006р. №01-8/1128 та в п.11 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 15.03.2007р. №01-8/123, таке надсилання вважається належним виконанням обов'язку щодо інформування сторін про судовий розгляд справи. До повноважень  господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця  проживання фізичних  осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.  Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої   кореспонденції,   повернуті  органами  зв'язку  з позначками  "адресат  вибув",  "адресат  відсутній"  і   т.п.,  з урахуванням  конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників   судового   процесу   про  вчинення  цим  судом  певних процесуальних дій.

Позивач своїх представників до жодного судового засідання не направив, проте у виконання ухвал суду надіслав витребувані документи, просив суд розглянути справу без участі представника.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, неявка сторін істотним чином не впливає на таку кваліфікацію та не є перешкодою для вирішення спору.

Дослідивши докази наявні в матеріалах справи, на які посилається позивач в обґрунтування позовних вимог, судом ВСТАНОВЛЕНО:

26.01.2010р. між позивачем (покупцем) та відповідачем (продавцем) був укладений договір № ММП-36/01-01, згідно з яким продавець зобов'язаний виготовити та відвантажити скоби такелажні типу СА по ОСТу 5.2312-79 згідно наданих якісних креслень покупця, а покупець прийняти та оплатити продукцію (в подальшому іменовану – товар) згідно специфікаціям, що є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно п. 3.1 договору строки та порядок поставки товару зазначаються в специфікаціях.

Згідно п. 4.1 договору оплата товару здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця в розмірі 50% від загальної суми товару, поставляє мого за специфікацією для авансування замовлення. Залишок 50% від загальної суми товару, поставляє мого за специфікацією, покупець оплачує протягом 3-х банківських днів з моменту повідомлення продавцем про готовність товару до відвантаження.

Пунктами 10.9, 10.10 договору сторони встановили, що строк дії договору з моменту укладання до 31.12.2010р., у разі якщо покупець та продавець не повідомлять один одного про свій намір припинити дію договору, то даний договір вважається автоматично пролонгованим на кожний наступний рік на тих же умовах.

Специфікацією № 1 до договору № ММП -36/01-01 від 26.01.2010р. сторони погодили, що відповідач повинен здійснити поставку товару скоб СА 250 (комплект), в кількості 10 штук, ціною за одиницю 1666грн.67коп., загальною вартістю 20000грн.04коп.; строк виготовлення: протягом 2-х місяців з моменту отримання 50% передоплати з правом дострокової поставки; умови оплати: передоплата 50%, 50% перед відвантаженням.

Специфікацією № 2 до договору сторони передбачили поставку товару – Скоб СА 100 (комплект), в кількості 200 штук, ціною 325грн.00коп. за одиницю, загальною вартістю 78000грн.00коп., строк виготовлення та умови оплати залишились незмінними.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 26.07.2010р. надіслав на адресу відповідача заявку № 79 з проханням виготовити скоби СА -100 в кількості 50 штук.

В подальшому позивач перерахував на рахунок відповідача, в якості передоплати за погоджений товар, суму в розмірі 9750грн.00коп., про що свідчить наявне в матеріалах справи платіжне доручення № 723 від 30.08.2010р.

Однак, в позовній заяві позивач посилається на те, що отримавши суму попередньої оплати, відповідач свої зобов'язання щодо виготовлення та здійснення поставки товару не виконав, внаслідок чого позивач претензіями № 25 від 11.03.2011р. та № 35 від 31.05.2011р. просив відповідача сплатити кошти у розмірі 9750грн.00коп. за недопоставлений товар  протягом 5 банківських днів з моменту отримання претензії.

Позивач стверджує, що станом на день звернення до суду із позовною заявою відповідач не вчинив жодних дій, спрямованих на врегулювання спору, товар на суму передоплати в розмірі 9750грн.00коп. не поставлений, сума попередньої оплати не повернута.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором (не поставив позивачу скоби на суму передоплати), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши представлені в обґрунтування заявлених позовних вимог докази, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та матеріалів справи, суд дійшов наступних висновків.

Позивач посилається на невиконання відповідачем зобов'язання по поставці товару на суму передплати - 9750грн., що і є причиною спору.

Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій  осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Як вбачається із змісту позовної заяви предметом даного позову є стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 9750грн.00коп., у зв'язку з неналежним виконанням умов договору № ММП-36/01-01 від 26.01.2010р.

Зазначений договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків, визначених ним та за своєю правовою природою є договором поставки, підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

        Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

        Таким чином,  укладений між сторонами договір № ММП-36/01-01 від 26.01.2010р. породив у його сторін взаємні права та обов'язки, а саме: щодо позивача – оплатити і прийняти товар, а щодо відповідача – прийняти оплату і передати товар.

Як вже зазначалось, позивач на виконання умов договору за платіжним дорученням № 723 від 30.08.2010р., здійснив попередню оплату товару на суму 9750грн.00коп., однак стверджує, що відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання щодо поставці товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї (ч. 3 ст. 510 ЦК України).

У зв'язку з отриманням від позивача передплати за товар у сумі 9750грн. у відповідача виник обов'язок виготовити та відвантажити позивачу товар скоби такелажні типу СА по ОСТу 5.2312-79 відповідно до вертежів, а у позивача – право вимагати від відповідача виконання його обов'язку.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Умовами п. 3.1. договору № ММП-36/01-01 передбачено, що строк і порядок поставки товару вказуються в специфікаціях, однак наявними в матеріалах справи специфікаціями № 1, 2 до договору № ММП – 36/01-01 від 26.01.2010р. сторони не визначили строк поставки, встановивши лише, що продукція виготовляється відповідачем протягом 2-х місяців з моменту отримання 50% передоплати з правом дострокової поставки товару.

Наявність домовленості позивача та відповідача щодо строку передачі відповідачем позивачу товару матеріалами справи не підтверджується.

В той же час відповідно до п. 7.4 договору у випадку не поставки товару в установлений строк покупець зобов'язан делегувати свого представника для огляду товару у продавця, якщо товар представнику покупця не буде представлений, то покупець має право на розірвання договору та повернення перерахованих коштів в односторонньому порядку та у письмовому вигляді.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від  дня  пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до змісту претензій позивача № 25 від 11.03.2011р. та № 35 від 31.05.2011р., адресованих відповідачу, в матеріалах справи наявна засвідчена копії квитанції від 01.06.2011р. про надіслання, позивач послався на невиконання відповідачем на дату складання претензії зобов'язань по виготовленню та поставці товару та вимагав повернення грошових коштів у сумі 9750грн. протягом п'яти банківських днів з моменту отримання претензії.

Відповідач залишив претензію без відповіді. Протилежне відповідачем не доведено.

На сьогоднішній день товар на суму 9750грн. не поставлений, грошові кошти не повернуті. Суду не надано належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст. 33,34 ГПК України щодо поставки продукції на вказану суму попередньої оплати, перерахованої позивачем, доказів продовження сторонами договірних стосунків з поставки продукції на суму грошових коштів, отриманих від позивача, так і доказів повернення грошових коштів позивачу у сумі 9750грн. Отримавши вимогу повернути кошти у розмірі відповідач залишив її без відповіді та задоволення, не повідомив про здійснення поставки на вказану суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, яка застосовується до спірних правовідносин з огляду на їх правову природу, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або  повернення йому суми попередньої оплати.

Враховуючи ті обставини, що з часу здійснення позивачем передплати, на суму якої відповідач не передав позивачу товар, пройшов тривалий термін (більше року), суд вважає правомірною вимогу позивача, наведену в претензіях, адресованих відповідачу, про повернення відповідачем отриманих від позивача у якості передплати грошових коштів, проти якої відповідач не заперечив, а також у зв'язку з якою як не здійснив поставку товару, так і повернення коштів.

Обов'язок відповідача повернути кошти у сумі 9750грн. виник у зв'язку зі зверненням позивача до відповідача з претензією.

За наведеного, є правомірними та підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача передплати у сумі 9750грн.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 цього ж Кодексу  господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписом ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України підлягають віднесенню на позивача.

Керуючись ст.ст. ст. ст. 509, 525, 526, 530, 693 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

                                                        ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Сфінкс - олвін” м. Одесса до Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково –виробнича фірма Машинобудівне і Металургійне виробництво”, Донецька обл., м. Краматорськ про стягнення суми боргу в розмірі 9750грн.00коп.  задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково–виробнича фірма Машинобудівне і Металургійне виробництво” (84301, Донецька обл., м. Краматорськ, вул.. 19 Партз'їзду, буд. 50, кв. 3, ідентиф. код 34877311, р/р 26003053603185 в Краматорській філії КБ „Приватбанк”, МФО 335548) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Сфінкс - олвін” (65078, м. Одеса, Малиновський р-н, вул. Космонавтів, буд. 36,  ідентиф.код 34877311, р/р 26002310869501 в АК „Південний” м. Одеси, МФО 328209) грошові кошти у розмірі 9750грн.00коп.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

У судовому засіданні 14.12.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

                                            Повний текст рішення складено та підписано  16.12.2011р.

Суддя                                                               Макарова Ю.В.           

< Список >                                                                  Макарова Ю.В.     

< Список >                                                                  Макарова Ю.В.    

< Текст >