Рішення

від 22.08.2011 по справі 2-304/11

МОСТИСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа  2-304/11

З А О Ч Н Е      Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м   У к р а ї н и

22.08.2011 року Мостиський районний суд Львівської області в особі:

головуючого судді -

ОСОБА_1,

при секретарі -

за участю: представника позивача –ОСОБА_2,

                  відповідача –не з’явився,  

ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Мостиська цивільну справу за позовом Приватної агрофірми «Поповицька» до ОСОБА_4, про визнання договору укладеним та стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача 01.07.2011р.  звернувся до суду із зазначеним позовом, покликаючись на те, що у 2009році між ПАФ «Поповицька» та ОСОБА_4 було укладено домовленість про продаж зернових, на підставі якої відповідачу було надано під реалізацію невеликі партії зерна, за які він вчасно розрахувався. В пізнішому відповідачу було поставлено зернові, згідно накладних, на загальну суму 55 669 гривень 90 коп. без укладання договору купівлі – продажу товару, так як відповідач аргументуючи поспішністю поставки товару реалізаторам, зазначив, що клієнти оплачують поставку товару готівкою, то проблем з розрахунками не буде.

Зазначає, що після цього на неодноразові звернення про повернення коштів по заборгованості відповідач не реагував і на даний час частково виконав взяті на себе зобов’язання, чим й підтверджує факт існування заборгованості. Проте за таких обставин їх права визначені чинним законодавством порушені.

Вважає, що між позивачем та відповідачем було досягнуто згоди на поставку товару, який було відпущено, згідно накладних, засвідчених підписами осіб, що свідчить про укладення договору купівлі – продажу товару.

Також, зазначає, що відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплату товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Вказує, що згідно накладних за поставлену продукцію загальна сума заборгованості відповідача становить 55 66,90 грн. Відповідачем частково проведені розрахунки за кредиторську заборгованість, та згідно прибуткових касових ордерів загальна сума погашеної заборгованості становить 7 206,00грн. Таким чином сума боргу відповідача з врахуванням часткового погашення становить – 48 463,90 грн. Загальна сума боргу з врахуванням індексу інфляції становить – 57 138,93грн. Також відповідач повинен сплатити в користь позивача три проценти річних, що становить 1 453,91 грн.

З огляду на наведене просить суд визнати договір купівлі – продажу товару (зерна) між позивачем ПАФ «Поповицька» та відповідачем ОСОБА_4 укладеним, та стягнути з відповідача в користь ПАФ «Поповицька» борг за вказаним договором у розмірі 57 138, 93 гривень та три проценти річних від суми боргу в розмірі 1 453, 91 гривні, а також покласти на відповідача судові витрати.

Представник позивача – приватної агрофірми «Поповицька» в судовому засіданні зменшив позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача суму боргу за договором купівлі – продажу без урахування індексу інфляції та трьох процентів річних у розмірі 48 469,9 гривень.

Відповідач – ОСОБА_4 був своєчасно і належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, однак в суд не з’явився і не повідомив про причини своєї неявки, а також від нього не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Враховуючи наведене та беручи до уваги думку представника позивача, який не заперечує щодо можливості ухвалення заочного рішення, суд вважає, що у справі є в наявності достатньо матеріалів про права і взаємовідносини сторін для розгляду справи за відсутності відповідача і постановлення заочного рішення,  оскільки прийняття такого рішення не суперечить закону та відповідає вимогам ст.224 ЦПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити з наступних підстав.

Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умова про предмет договору, умови які визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі – продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі – продажу може бути товар який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем в майбутньому.

Згідно ст.669 ЦК України кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі – продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому виражені.

Таким чином, істотними умовами договору купівлі-продажу, визначеними ЦК, є умови про предмет, кількість товару.

Відповідно до вимог ст.691 ЦК України покупець зобов’язаний оплатити товар за ціною встановленою у договорі купівлі – продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

З наведеної статті та положень ст.638 ЦК України випливає, що ціна договору купівлі - продажу є також істотною умовою договору купівлі-продажу,  якщо щодо такої за заявою однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, однією з яких є вчинення правочину у формі, встановленій законом.

Згідно ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь – якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Стаття 208 ЦК України визначає правочини, які належить вчиняти у письмовій формі, до них зокрема відносяться  правочини між фізичною та юридичною особою.

Статтею 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи.

Ураховуючи положення наведених норм закону, для встановлення судом факту укладення між ПАФ «Поповицька» та відповідачем ОСОБА_4 договору купівлі – продажу сільськогосподарської продукції «озимої пшениці» на загальну суму 55 669, 90 гривень, необхідно встановити, що між сторонами було в письмовій формі досягнуто згоди щодо предмету договору купівлі - продажу, кількості та ціни товару.

Відповідно до накладної №135 від 05.06.2009року ОСОБА_4 отримав від ПАФ «Поповицька», на підставі продажу, товар «озиму пшеницю» у кількості 230,80 центнера за ціною 70,833 на суму 19 618,00 гривень (з ПДВ).

Відповідно до накладної №136 від 09.06.2009року ОСОБА_4 отримав від ПАФ «Поповицька», на підставі продажу, товар «озиму пшеницю» у кількості 26,74 центнера за ціною 70,833 на суму 22 72,90 гривень (з ПДВ).

Відповідно до накладної №137 від 15.06.2009року ОСОБА_4 отримав від ПАФ «Поповицька», на підставі продажу, товар «озиму пшеницю» у кількості 397,40 центнера за ціною 70,833 гривні, на суму 33 779,00 гривень (з ПДВ).

Згідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»  до документів, що підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей відноситься, зокрема, накладна, форма якої є типовою формою первинного обліку, затвердженою відповідними нормативно-правовими актами.

Стаття 9 цього Закону зазначає, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи - регістри бухгалтерського обліку. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і в регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.         

Також, за змістом ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву підприємства, установи, від імені яких складено документ, назву документа (форми), дату і місце складання, зміст, обсяг та одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність їх оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вищевказані накладні  №135 від 05.06.2009року №136 від 09.06.2009року №137 від 15.06.2009року містять назву та реквізити підприємства,  від імені якого складено документ, назву документа, дату складання, зміст, обсяг та одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність їх оформлення, їх підпис, прізвище, ім’я, особистий підпис осіб які брали участь у здійсненні господарської операції та особи, якою отримано вказаний товар.

Таким чином зазначені накладні підтверджують факт укладення між ПАФ «Поповицька» та відповідачем ОСОБА_4 договору купівлі – продажу сільськогосподарської продукції «озимої пшениці» у загальній кількості 654,94 центнера, за ціною 70,833 гривень за центнер, на загальну суму 55 669, 90 гривень (з ПДВ).

ПАФ «Поповицька» свій обов’язок передати товар покупцеві за вищенаведеним договором купівлі – продажу виконала. Факт отримання ОСОБА_4 товару по зазначених накладних підтверджується його підписом на таких.

Згідно ст. 692 ЦК України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Повна ціна переданого товару за вищевказаним договором купівлі – продажу становить 55 669, 90 гривень.

Як вбачається із прибуткових касових ордерів №25 від 04.05.2011року №26 від 13.05.2011року та №28 від 17.05.2011року відповідачем ОСОБА_4 частково сплачено ПАФ «Поповицька» заборгованості за вищенаведеним договором купівлі - продажу на загальну суму 7 200 гривень, оскільки матеріали справи не містять будь-яких доказів того, що між сторонами існує інший договір, ні ж той, на який посилається позивач.

Згідно довідки №28 від 22.07.2011року виданою ПАФ «Поповицька» з 05.06.2009року по 22.07.2011року від ОСОБА_4 в касу підприємства надійшло 7 200 гривень в погашення заборгованості.

Згідно довідки №196 від 25.07.2011року ПАТ «Креді Агрікольбанк» на поточний рахунок ПАФ «Поповицька» кошти від платника ОСОБА_4 не поступали.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов’язання виникають, зокрема, із договорів. Зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону або договору, а за відсутності таких вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Всупереч зазначеним вимогам договору та Закону відповідач свої зобов’язання перед ПАФ «Поповицька» належним чином не виконав. Сума боргу по оплаті товару, з врахуванням частково погашеної заборгованості становить 48 469,9 гривень і така підлягає стягненню з відповідача в користь позивача, оскільки не погашена в добровільному порядку.  

Крім того, у відповідності до ст.88 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача в користь позивача  сплачені останнім та документально підтверджені судові витрати: 585 грн. 93 коп. сплаченого судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.   

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.ст.10, 11, 57-60, 79, 88, 209, 212, 214-215, 218, 224-226  ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити.

Визнати укладеним договір купівлі – продажу сільськогосподарської продукції «озимої пшениці» у загальній кількості 654,94 центнера, на загальну суму 55 669, 90 гривень між Приватною агрофірмою «Поповицька» (продавець) та ОСОБА_4 (покупець).

Стягнути з ОСОБА_4, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, в користь Приватної агрофірми «Поповицька» (юридична адреса: 81350 Львівська область, Мостиський район с.Поповичі, розрахунковий рахунок 26003000020609 у ПАТ «Креді Агріколь»,

ЗКПО 03761159, МФО 300614) заборгованість за договором купівлі - продажу в сумі 48 469,9  (сорок вісім тисяч чотириста шістдесят дев’ять) гривень 90 копійок.; 585 (п’ятсот вісімдесят п’ять) гривень 93 коп. судового збору, 120 (сто двадцять) гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього 49 175 ( сорок дев’ять тисяч сто сімдесят п’ять) гривень 83 копійки.  

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10-ти днів з дня отримання його копії.  

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення  заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Мостиський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя

ОСОБА_1