Рішення

від 22.12.2011 по справі 40/388

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  40/388

22.12.11

За позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама"

до   Товариства з обмеженою відповідальністю "Туристична компанія "Діскавері Тур"    

про  стягнення заборгованості 11 709,70 грн

Суддя  Пукшин Л.Г.  

Представники сторін:

від позивача:        ОСОБА_1.- за довіреністю № 196-5569/нр від 14.09.11.                                                                                        

від відповідача:    не з'явився.    

В судовому засіданні 22.12.11, в порядку ч. 1 ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Туристична компанія "Діскавері Тур" про стягнення заборгованості 11 709,70 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач  систематично не виконує своїх обов'язків у частині внесення плати за право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення  рекламних засобів відповідно до договору № 00365 на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів), що перебуває (-ють) у комунальній власності територіальної громади м.Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження якими здійснюють органи місцевого самоврядування м.Києва від 24.04.08 р. Внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість у розмірі 11 709,70 грн, з них: 8 883,0 грн - сума основного боргу, 635,74 грн - інфляційне збільшення заборгованості, 248, 35 грн. - 3 % річних,  610, 26 грн - пеня, 1 332,45 грн. - штраф.

Ухвалою суду від 28.10.11 порушено провадження у справі № 40/388 та призначено до розгляду в судовому засіданні на 15.11.11.

У судове засідання 15.11.11 представник позивача з'явився, вимоги ухвали суду виконав, надав довідку з ЄДРПОУ з якої вбачається, що відповідач зареєстрований за іншою адресою, ніж та, що вказана  в позові.

Відповідач не забезпечив явку уповноваженого представника у судове засідання, вимоги ухвали суду не виконав.

Керуючись ст.ст. 77, 86 ГПК України, суд відклав розгляд справи на 06.12.11 у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання та необхідністю витребувати у позивача додаткові докази.

Ухвалою суду від 06.12.11 розгляд справи відкладався до 22.12.11 через неявку сторін у судове засідання.

У судове засідання 22.12.11 представник позивача з'явився, надав додаткові докази по справі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з'явився, своїх представників не направив, про поважність причин неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року” (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. № 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.11.11 було надіслано на адресу відповідача, що зазначена у Витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України –03150 м. Київ, вул. Ямська, 44, отже відповідач не реалізував своє процесуальне право на участь в судовому засіданні господарського суду.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Судом заслухані пояснення представника позивача, досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, суд встановив:

24 квітня 2008 року між Головним управлінням з питань реклами виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) (робочий орган), Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) “Київреклама” (підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Туристична компанія «Діскавері Тур»(розповсюджувач зовнішньої реклами»було укладено Договір № 00365 на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів), що перебуває (-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження якими здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва (далі –договір).

Відповідно до п. 2.1 Договору робочий орган надало відповідачу в тимчасове користування місця для розміщення рекламних засобів на підставі оформлених належним чином дозволів на розміщення зовнішньої реклами, а розповсюджувач зовнішньої реклами використовує надані місця відповідно до типових правил розміщення зовнішньої реклами, порядку розміщення зовнішньої реклами в м. Києві та здійснює оплату за їх використання.

Згідно з п.2.2 договору місця для розміщення рекламних засобів зазначаються в додаткових угодах до цього договору, які є невід'ємною його частиною.

Відповідно до п. 3.6.15 договору відповідач зобов‘язується не пізніше 15 числа  поточного місяця отримувати у позивача та сплачувати рахунки за право тимчасового користування.

Відповідно до п. 4.3 розрахунки за Договором здійснюються відповідачем щомісячно не пізніше 25 числа поточного місяця на поточний рахунок позивача.

Пунктом 8.1 договору встановлено, що договір набирає чинності після його підписання сторонами та скріплення печатками з моменту реєстрації робочим органом та діє протягом дії пріоритету та/або дозволу.

Згідно п. 8.2 договору строк дії договору зазначається у додаткових угодах до цього договору по кожному місцю розміщення рекламного засобу окремо.

04.09.09 сторонами було укладено додаткову угоду № 2 до Договору, відповідно до умов якої сторони погодили розмір базової плати без ПДВ –367,50 грн. за право користування місцем розміщення ОЗР за адресою: Шевченківський район, вул.. Пушкінська, 39, дата прийняття рішення про надання дозволу –05.05.07, дата кінця строку дії –01.01.12.

Таким чином, строк дії договору в редакції додаткової угоди № 2 від 04.09.2009 було встановлено до 01.01.2012 (до закінчення строку дії дозволу на розміщення зовнішньої реклами).

Позивачем до матеріалів справи надані копії рахунків за період з січня 2009 року по вересень 2011 року на загальну суму 9031,00 грн., які відповідачем оплачені частково в розмірі 148,88 грн., у зв‘язку з чим станом на момент розгляду справи заборгованість відповідача складає8883,00 грн.

Позивач звернувся до відповідача з претензією № 196-5704/КР від 20.09.11 з вимогою про сплату заборгованості за договором № 00365 від 24.04.08. Відповідач відповідь на претензію не надав., вимоги позивача не виконав.

Відповідачем не надано до матеріалів справи жодних доказів в підтвердження здійснення оплати по договору, факт наявності та розмір заборгованості не спростовано.

Як визначено частинами 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України).

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення заборгованості у розмірі 8883,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 610,26 грн., штраф у розмірі 1332,45 грн., 3% річних у розмірі 248,35 грн., інфляційні втрати у розмірі 635,74 грн.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Порушення відповідачем строків оплати, передбачених п. 4.3. Договору є порушенням зобов'язання, що відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України тягне за собою правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплату неустойки.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 7.4. Договору за несвоєчасну та /або неповну сплату платежів за право тимчасового користування місцем (-ями) Розповсюджувач зовнішньої реклами сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у термін, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Згідно з п. 7.5 договору за прострочення внесення платежів, що складає більше 1 місяця, відповідач сплачує штраф у розмірі 15% простроченої суми.

За перерахунком суду, розмір пені є більшим, ніж заявлений позивачем. Однак оскільки позивач не заявляв клопотання про вихід суду за межі позовних вимог, з урахуванням обмежень, встановлених ч. 1 ст. 83 ГПК України, з відповідача підлягає стягненню пеня у розмірі, заявленому позивачем.

Враховуючи положення ст. 6, ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до умов яких сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагентів та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог про стягнення штрафу.

Суд погоджується з обґрунтованим розрахунком штрафу позивача, який наданий в додатку до позовної заяви, тому вимоги про стягнення штрафу у розмірі 1332,45 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Перевіривши розрахунок інфляційного збільшення суми заборгованості та 3% річних, наданий позивачем, суд встановив, що їх розмір становить суму більшу, ніж заявлено позивачем. Оскільки,  відповідно до ст. 83 ГПК України суду не надано права виходити за межі позовних вимог, то до стягнення підлягає інфляційне збільшення боргу та 3 % річних в сумі, заявленій позивачем, тобто 635,74 грн. та 248,35 грн. відповідно.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 32, 44, 49, 75 ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,  -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Туристична компанія «Діскавері Тур» (03150 м. Київ, вул. Ямська, 44, ідентифікаційний код 33630876) з будь-якого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження, на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" (01030, м. Київ, вул. М Коцюбинського, 12-А, ідентифікаційний код 26199714)  суму основного боргу у розмірі 8 883 (вісім тисяч вісімсот вісімдесят три) грн 00 коп., штраф у розмірі 1 332 (одну тисячу триста тридцять дві) грн 45 коп., пеню у розмірі 610 (шістсот десять) грн 26 коп., 3% річних у розмірі 248 (двісті сорок вісім) грн 35 коп., інфляційне збільшення суми боргу в розмірі 635 (шісток тридцять п'ять) грн 74 коп.,  витрати по сплаті державного мита у розмірі 117 (сто сімнадцять) грн 10 коп. та 236 (двісті тридцять шість) грн 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                        Пукшин Л.Г.

дата підписання рішення 22.12.2011 р.