Рішення

від 21.12.2011 по справі 11/332

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

11/332

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  11/332

21.12.11

За позовомКомунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва "Плесо"

до

про   Товариства з обмеженою відповідальністю "Колімфо"стягнення 41301,01 грн.

Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивачавід відповідачаМалюга В.М. - представник;не з‘явились

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 14.11.2011 оголошено перерву до 21.12.2011.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва "Плесо" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Колімфо" основного боргу у розмірі 37641,90 грн., пені у розмірі 685,48 грн., збитків від інфляції у розмірі 2703,44 грн., 3% річних у розмірі 270,19 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконав умови договору оренди від 07.09.2009 щодо здійснення розрахунків за оренду, у зв'язку з чим позивачем заявлено вимогу про стягнення заборгованості.

Відповідач проти задоволення позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позов.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши їх пояснення, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва

В С Т А Н О В И В:

          07.09.2009 року між Комунальним підприємством виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва "Плесо", як орендодавцем (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Колімфо", як орендарем (відповідач) був укладений договір оренди приміщення.

За умовами договору позивач на підставі рішення Київської міської ради від 24.01.2008  №21/4493  "Про продовження термінів дії договорів оренди, надання дозволів на укладення договорів суборенди та встановлення пільгових орендних ставок" передав відповідачу в оренду нерухоме майно: а саме: нежиле приміщення, що знаходяться за адресою: Гідропарк, о. Долобецький, пляж "Венеція", №К.10 під кафе.

07.09.2009 між сторонами був підписаний акт прийому –передачі об'єкта оренди до договору оренди приміщення від 07.09.2009, відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв  нерухоме майно, а саме: одноповерхову будівлю  загальною площею 75,8 кв.м за адресою:  Гідропарк, о. Долобецький, пляж "Венеція".

Строк дії договору  сторонами визначений з 07.09.2009 по 07.09.2012  (п. 9.1 договору).

Порядок розрахунків між сторонами погоджено в розділі 3 договору, відповідно до якого за користування майном  відповідач сплачує позивачу плату, місячний розмір якої на час підписання договору становить 3790,00 грн. Розмір плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць. Розмір плати може бути змінено на вимогу однієї із сторін у разі зміни цін і тарифів та в інших випадках, передбачених законодавством України. Додатково до плати за користування майном нараховується податок на додану вартість в розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується відповідачем разом зі сплатою за користування майном.

Плата за користування майном сплачується відповідачем незалежно від наслідків господарської діяльності відповідача щомісячно не пізніше 10-го числа поточного місяця на рахунок позивача (п.3.6 договору). Зобов'язання відповідача по сплаті плати за користування майном забезпечуються у вигляді авансового платежу в розмірі не менше, ніж плата за користування майном за два місяці. Відповідач сплачує авансовий платіж протягом 10 календарних днів з дати підписання договору. Позивач зараховує авансовий платіж як плату за користування майном за два місяці. Відповідач має право сплачувати плату за користування майном авансом за будь-який період в межах строку дії договору. Індексація плати за користування майном в цьому випадку проводиться у відповідності до індексу інфляції за певний період.

Позивач стверджує, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання щодо сплати орендної плати за договором від 07.09.2009 за період з червня 2010 року по лютий 2011 року, і станом на день розгляду справи заборгованість відповідача з орендної плати за цей період становить 37641,90 грн., у зв'язку з чим позивач просить стягнути вказану суму з відповідача.

Виходячи зі змісту укладеного між сторонами договору від 07.09.2009, договір є договором найму, а тому до нього застосовуються положення законодавства про найм (оренду).

Пунктом 3 ст.18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено обов'язок орендаря вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до  ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вказує позивач, заборгованість відповідача у розмірі 37641,90 грн. виникла за період з червня 2010 року по лютий 2011 року у зв‘язку з тим, що відповідач жодного платежу за оренду не здійснив. Однак, вказане твердження позивача спростовується наданим самим же позивачем актом звірки,  в якому відображено надходження від відповідача за період з червня 2010 року по лютий 2011 року коштів на загальну суму 20647,96 грн. Крім того, в акті звірки вказана заборгованість відповідача за травень 2010 року на суму 34477,38 грн., однак за вказаний період позивачем вимоги не заявлені.

Також відповідачем надано до матеріалів справи копії платіжних доручень, а саме: від 13.05.2010  на суму 33509,29 грн., від 18.06.2010  на суму 10000,00 грн., від 19.07.2010 на суму 4078,76 грн., від 08.10.2010 на суму 5000,00 грн., від 08.04.2011 на суму 20000,00 грн.; копії квитанцій до прибуткового касового ордера від 19.04.2011 на суму 10000,00 грн., від 28.04.2011 на суму 8000,00 грн.

Крім того, позивачем на вимогу суду, надано розрахунок заборгованості, відповідно до якого за спірний період відповідачем перераховано позивачу кошти на суму 30226,86 грн.

Дослідивши надані відповідачем копії платіжних доручень та квитанцій, судом встановлено, що платіжні доручення від 18.06.2010 на суму 10000,00 грн., від 19.07.2010 на суму 4078,76 грн., від 08.10.2010 на суму 5000,00 грн., всього на загальну суму 19078,76 грн. підтверджують сплату відповідачем заборгованості за спірний період.

Також судом приймаються в якості доказів про сплату заборгованості за спірний період платіжне доручення від 08.04.2011 на суму 20000,00 грн., квитанції до прибуткового касового ордера від 19.04.2011 на суму 10000,00 грн., від 28.04.2011 на суму 8000,00 грн., всього на загальну суму  38000,00 грн. з огляду на те, що позов заявлений за період з червня 2010 року по лютий 2011 року, розмір щомісячної орендної плати по договору встановлений сторонами на рівні 3790,00 грн. з урахуванням індексу інфляції, то сплачуючи у квітні 2011 року кошти відповідач також погашав заборгованість за попередні періоди.

За таких обставин, в матеріалах справи наявні докази, що підтверджують сплату відповідачем орендної плати по договору за період з червня 2010 року по квітень 2011 року на загальну суму 57078,76 грн. Окрім того, позивач у своїх розрахунках вказує про сплату відповідачем заборгованості по інших платіжним дорученням та квитанціям.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про недоведеність позивачем заборгованості з орендної плати відповідача по договору, станом на момент звернення позивача до суду.

Отже факт невиконання відповідачем зобов'язань за договором щодо здійснення передбачених платежів матеріалами справи не підтверджується.

Тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 37641,90 грн. основного боргу визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 685,48 грн., збитків від інфляції у розмірі 2703,44 грн., 3% річних у розмірі 270,19 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 6.2 договору передбачено, що за несвоєчасну сплату орендних платежів орендар сплачує на користь орендодавця пеню у розмірі 0,5% від розміру несплачених орендних платежів за кожен день прострочення.

Вирішуючи питання про правомірність стягнення з відповідача пені, судом враховується, що відповідач орендну плату перераховував несвоєчасно. Однак перевіривши розрахунок пені позивача, суд визнає його невірним, оскільки позивачем не враховано факту сплати відповідачем орендної плати на суму 19078,76 грн. з червня по жовтень 2010 року, зобов‘язання відповідача за вказаний період складають 20520,45 грн.. Тобто, прострочення відповідача за червень –жовтень 2010 року  за 184 дня, як про це зазначає позивач, відсутня. Заборгованість відповідача станом на 09.10.2010 за жовтень 2010 року складала 1441,69 грн. Заборгованість за листопад - грудень 2010 року та січень-лютий 2011 року була погашена відповідачем у квітні 2011 року. Таким чином та з урахуванням того, що позивач розраховує пеню тільки за заборгованість, яка виникла у червні –вересні 2010 року, то вимоги позивача про стягненню пені також не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Оскільки факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання по сплаті орендної плати на користь позивача встановлений судом та по суті відповідачем не спростований, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та збитків від інфляції є правомірними.

Однак, перевіривши розрахунок позивача інфляційних втрат суд визнає його невірним, оскільки цей розрахунок позивач здійснив виходячи з заборгованості в сумі 37641,90 грн. за період з червня 2010 року по лютий 2011 року. За розрахунком суду розмір інфляційних втрат становить 413,16 грн.

Розрахунок 3% річних позивача також містить аналогічну помилку. За розрахунком суду з врахуванням періоду, по який позивач нараховував 3% річних (11.03.2011), розмір 3% річних становить 113,20 грн.  

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати у зв'язку із частковим задоволенням позову покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва          

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Колімфо" (02094, м. Київ, вул. Попудренка, 52, вул. Хрещатик, 44, ідентифікаційний код 31065136, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва "Плесо" (02660, м. Київ, вул. Микільсько –Слобідська, 7, ідентифікаційний код 23505151) інфляційні втрати у розмірі 413 (чотириста тринадцять) грн. 16 коп., 3% річних у розмірі 113 (сто тринадцять)  грн. 20 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 5 (п‘ять) грн. 26 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 3 (три) грн. 00 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

  Суддя                                                                                                 Ю.М. Смирнова

Дата підписання рішення: 30.12.2011