Рішення

від 21.12.2011 по справі 11/409

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

11/409

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  11/409

21.12.11

За позовомПублічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк»

Допро   Товариства з обмеженою відповідальністю «УА Реалті»    стягнення 7802,76 грн.

Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивачавід відповідача Степанов М.Ю. - представник не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк»про стягнення Товариства з обмеженою відповідальністю «УА Реалті»7802,76 грн. заборгованості за договором фінансового лізингу №2801/0300/6/10 від 31.03.2010.

Позовні вимоги мотивовані тим, що  в порушення умов укладеного між сторонами договору фінансового лізингу, відповідачем не виконано обов'язку щодо своєчасної сплати лізингових платежів, внаслідок чого в останнього перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі  7 000, 00 грн. Крім того, за прострочення виконання грошового зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача 802,76 грн. пені.

Відповідач явку повноважних представників у судове засідання не забезпечив, відзив на позов не надав.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання та зважаючи на відсутність будь-яких клопотань відповідача, суд, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, приходить до висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами без участі представника відповідача.

          Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

В С Т А Н О В И В:

          31.03.2010 між Публічним  акціонерним товариством  Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк»та Товариством з обмеженою відповідальністю «УА Реалті»укладено договір фінансового лізингу №2801/0300/6/10 (надалі –Договір), відповідно до п. 1.1 якого лізингодавець передає лізингоодержувачу, а лізингоодержувач отримує від лізингодавця в платне володіння та користування, на умовах фінансового лізингу фотовиводний апарат Heidelberg Signasetter PRO, вартість та термін поставки якого наведено у додатку №2 до цього Договору, що є невід'ємною його частиною.

          Згідно з п. 3.1 Договору предмет лізингу передається лізингодавцем і приймається лізингоодержувачем на умовах сплати лізингоодержувачем лізингодавцю лізингової плати за володіння та користування предметом лізингу шляхом перерахування лізингових платежів лізингодавця.

          Відповідно до ч. 1 статті 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

          Статтею 1 Закону України «Про фінансовий лізинг»передбачено, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

          Відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом (стаття 2 вказаного Закону).

          Статтею 762 Цивільного кодексу України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

          Статтею 11 Закону України «Про фінансовий лізинг»встановлено обов'язок лізингоодержувача своєчасно сплачувати лізингові платежі у повному обсязі. Сплата   лізингових   платежів   здійснюється  в  порядку, встановленому договором (ст. 16 Закону).

          Розмір лізингових платежів визначено у Додатку № 3 до Договору, що є невід'ємною його частиною та включає в себе: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно (комісія лізингодавця); інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням Договору.

          Відповідно до п. 3.4 Договору (в редакції укладеної між сторонами додаткової угоди № 1 від 29.07.2010 до Договору) лізингові платежі сплачуються лізингоодержувачем щомісячно у сумі та строки, зазначені у додатку №3 до цього Договору, шляхом безготівкового перерахування на рахунок лізингодавця. Винагорода лізингодавцю нараховується лізингодавцем на поточний місяць в перший робочий день поточного місяця та сплачується лізингоодержувачем щомісячно в складі лізингових платежів.

          Договір, як то передбачено статтею 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

          Умовами Договору, а саме пунктом 4.4.3, передбачено обов'язок лізингоодержувача своєчасно сплачувати лізингові платежі.

          Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором (ст. 193 Господарського кодексу України).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

          Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

          В порушення умов Договору відповідач не здійснив оплату лізингових платежів за жовтень, листопад і грудень 2010 року, у зв'язку з чим позивач скористався своїм правом на відмову від Договору, передбаченим п. 7.1, та направив на адресу відповідача вимогу-повідомлення № 34 від 06.01.2011. У вказаному листі позивач повідомив про відмову від Договору та вимагав сплати існуючої заборгованості. Договором (п.7.1.1) передбачено, що відмова від договору є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалась або могла довідатися про таку відмову. Вимога-повідомлення отримана відповідачем 10.01.2011, про що свідчить наявна в матеріалах справи копія поштового повідомлення.

          З матеріалів справи вбачається, що заборгованість по сплаті лізингових платежів відповідачем не погашена, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 7 000,00 грн. (з яких 3000,00 грн. –відшкодування вартості предмета лізингу, а 4 000,00 грн. комісія лізингодавця) є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

          Крім основного боргу, за порушення виконання грошового зобов'язання позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 802,76 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Умовами Договору, а саме п.9.2, передбачено, що за несвоєчасну сплату лізингових платежів Лізингодавець має право застосувати до Лізингоодержувача штрафні санкції у вигляді пені у розмірі 1 % (але не більше подвійної облікової ставки НБУ) від суми, простроченого платежу за кожний календарний день прострочення.

Так як факт прострочення виконання грошового зобов'язання встановлений судом, то вимога позивача про стягнення з відповідача пені є обґрунтованою. Проте суд здійснює перерахунок пені, нарахованої відповідачем, оскільки при здійсненні розрахунку суми пені позивачем не враховано положення ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, відповідно до якого нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За розрахунком суду з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 386,45 грн.

В частині стягнення пені за прострочення виконання зобов'язання по сплаті комісії лізингодавця за січень 2011 року суд відмовляє, так як строк оплати вказано платежу закінчується 30 січня, а 10 січня 2011 року у зв'язку з відмовою позивача від Договору дія останнього припинилась, отже, після вказаної дати відсутня норма Договору, яка передбачає відповідальність у вигляді пені.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.          

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на  сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва          

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УА Реалті»(03143, м. Київ, вул. Заболотного,15, ідентифікаційний код 35839518) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк»(69037, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Сорок років Рад. України, 39 Д, , ідентифікаційний код 13857564) 7 000  (сім тисяч) грн. 00 коп. заборгованості по сплаті лізингових платежів, 386 (триста вісімдесят шість) грн. 45 коп. пені, а також 96 (дев'яносто шість) грн. 55 коп. державного мита та 223 (двісті двадцять три) грн. 40 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

     Суддя                                                                                                    Ю.М. Смирнова

                                                                                     Дата підписання рішення: 28.12.2011