Постанова

від 18.10.2006 по справі 8/566ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/566ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91016, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91016, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

П О С Т А Н О В А

Іменем України

18.10.06                                                                                 Справа № 8/566ад.

Суддя   Середа А.П.,  розглянувши матеріали справи за позовом

Приватного підприємства „ВАЛМі”, місто Лисичанськ Луганської області,

до  1. Відділення Державного казначейства у м. Лисичанську,           

     2.Державної податкової інспекції у місті Лисичанську, -

про стягнення  7699 грн. 55 коп.,

при секретарі судових засідань Качановській О.А.,

за участю прокурора -  Шидлаускаса П.В., - посвідчення №129 від 09.10.06 року;

в присутності представників сторін:

від позивача –Холод С.М., - довіреність №б/н від 14.07.2006 року;

від  1-го відповідача –не прибув;

від 2-го відповідача –Леонова З.Є. –головний державний податковий інспектор, - довіреність №9223/10 від 10.08.06 року; Тертична О.З. –головний державний податковий          інспектор, -  довіреність 11617/10 від 05.10.06 року, -  

встановив:

           суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з Державного бюджету на його користь суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (далі –ПДВ) за січень 2006 року у розмірі 7322 грн. 00 коп.; процентів, нарахованих на суму бюджетної заборгованості, у розмірі 157 грн. 55 коп. (її розрахунок викладено у тексті позовної заяви), а також витрат по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у загальній сумі 220  грн. 00 коп.          

          Розпорядженням заступника голови господарського суду Луганської області Воронька В.Д. від 18.08.06 року розгляд справи доручено судді цього суду Середі А.П.

          Відповідно до ст. 111 Кодексу адміністративного судочинства України (далі –КАСУ) попереднє судове засідання призначене та фактично відбулося 08.09.06 року.

          На підставі ст.150 КАСУ у судовому засіданні оголошувались перерви з 6 до 17 жовтня та з 17 до 18 жовтня 2006 року –з метою надання сторонам можливості подати до суду додаткові докази.

          У судовому засіданні прокурор та представники сторін подали клопотання про відмову від фіксації судового процесу технічними засобами, яке не суперечить вимогам ст.41 та п.2-1 розділу УІІ «Прикінцеві та перехідні положення»КАСУ, а тому його задоволено судом.

          Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

          1-й відповідач –Відділення державного казначейства у місті Лисичанську (далі –ВДК) позов не визнав, але і не заперечив проти нього, пославшись на те, що 2-м відповідачем -  Державною податковою інспекцією у місті Лисичанську (далі –ДПІ) на його адресу не було надано (у відповідності до чинного бюджетного та податкового законодавства) висновок про виплату з бюджету на користь позивача суми бюджетного відшкодування з ПДВ, - а тому ним таку виплату не здійснено.

Просить суд розгляд справи по суті здійснити за відсутності його представника.

(Цілком аналогічно викладена думка з цього приводу у відзиві ВДК від 13.10.06 року за №02-25/959).

З урахуванням того, що це клопотання відповідає вимогам ст.49 та частини 3 ст.122 КАСУ, судом його задоволено.   

2-й відповідач –ДПІ –позов не визнав, про що також зазначив у своєму відзиві на нього за  №11639/10 від 05.10.06 року, посилаючись при цьому на те, що вартість придбаного позивачем товару «за даними ДПІ, становить  8500,00 грн., що явно не співпадає  з даними податкової декларації за січень 2006 року»; крім того, «за думкою ДПІ, дані вищевказаної декларації потребують перевірки з причини, що є інформація, відповідно якої діяльність ПП «ВАЛМі»потребує додаткової перевірки».

Крім того, «слід звернути увагу суду, що директор підприємства перешкоджає  здійсненню перевірок та заважає ДПІ у м. Лисичанську зробити обґрунтований висновок відносно правомірності  бюджетного відшкодування».

У відзиві 2-го відповідача від 18.10.06 року за №12134/10 також йдеться про повне невизнання позову у зв'язку з тим, що він не відповідає вимогам чинного податкового законодавства України.

18.10.06 року 2-й відповідач звернувся до суду з клопотанням про призначення по справі судової експертизи, на вирішення якої запропонував поставити такі питання:

1)якою повинна бути та чи є належною комплектність придбаного позивачем товару під назвою «Стенд діагностики та очищення каналу подачі палива електроклапанних форсунок  v-6*»;  

2)чи входить до складу цього комплекту (тобто стенду) «блок сопряжения с программой аналитической обработки данных», а також чи може цей стенд використовуватися за своїм прямим призначенням  без вищезгаданного блоку;

3)визначити  та довести, якою є  звичайна ціна  вищезгаданого стенду.

Позивач проти призначення та проведення  цієї судової експертизи заперечує, оскільки вона, на його думку,  не має відношення до предмету спору по цій справі, а 2-й відповідач, звертаючись до суду з клопотанням про призначення та проведення експертизи, просто влаштовує  тяганину.

Прокурор не заперечує проти призначення та проведення вищезгаданої судової експертизи.

Суд, розглянувши це клопотання, відхилив його, про що виніс відповідну ухвалу.

          Заслухавши прокурора, представників сторін та свідка Кучеряву О.Г., дослідивши обставини справи та додатково надані  матеріали,  суд  дійшов наступного.

          І.1.  14.03.2002 року виконавчим комітетом Лисичанської міської ради Луганської області  Приватне підприємство «ВАЛМІ», ідентифікаційний код №31805988, зареєстроване в якості суб'єкта підприємницької діяльності –юридичної особи, у зв'язку з чим зроблено реєстраційний запис №13811200000000597; його включено до Єдиного державного реєстру, що підтверджується довідкою Управління статистики у місті Лисичанську №47 від 14.10.05 року.

          21.03.02 року ДПІ у місті Лисичанську підприємство зареєстроване в якості платника податку на додану вартість, що підтверджується доданим до справи свідоцтвом №16445699.

          2. 20 лютого 2006 року позивач надав до ДПІ податкову декларацію з податку на додану вартість (далі –ПДВ), вхідний номер до ДПІ –1625, при цьому в рядку 25 показав  суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню, у розмірі 7322,00 грн., а на рядку 25.1 – цю ж суму, яку він бажає отримати шляхом перерахування  на його рахунок  у банку.

          До податкової декларації позивач додав розрахунок суми бюджетного відшкодування, який, як видно з долученого до справи примірника, того ж дня (тобто 20.02.06 року) отримано ДПІ.

          20.02.06 року ДПІ зареєстровано надходження від ПП „ВАЛМІ” заяви про повернення суми бюджетного відшкодування у розмірі 7322,00 грн., з посиланням на номер розрахункового рахунка, на який він бажає його отримати.

          Того ж дня копію цієї декларації він надав до ВДК у місті Лисичанську.   

          Тобто у такий спосіб позивач повністю виконав вимоги  підпункту 7.7.4 п. 7.7. ст. 7 Закону України від 03.04.97 року №168/97-ВР „Про податок на додану вартість” (далі –ЗУ№168/97).

          3. Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ, отримавши  вищезгадану декларацію, керувалась підпунктом 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 цього Закону, в якому сказано:

          протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній  даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.          

          01.03.06 року ДПІ складено довідку №51/1601/31805988  - про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість.

          Згідно цій довідці було встановлено наступне:

          01.12.05 року між Приватним підприємцем Кунченком Володимиром Миколайовичем (Продавець), - з одного боку, -  та Приватним підприємством „ВАЛМІ” (Покупець), - з іншого боку, - укладено договір №1201, згідно якому продавець продає, а покупець - купує  стенд діагностики та очищення каналу подачі палива електроклапанних форсунок у кількості 1 штука по ціні 53040,00 грн. (з урахуванням ПДВ) (пункт 1.1 договору).

          Сума ПДВ становить 20% від суми  вартості товару (п.2.3 договору).

          Договором передбачено, крім того, всі інші важливі його  умови.

          (Примірник договору, разом з специфікацією №1 до нього, додано до матеріалів справи.

          Дані про його розірвання, скасування чи визнання недійсним у порядку, встановленому законом, у справі відсутні).  

          3.1. На підтвердження виконання договору позивач надав:

            платіжне доручення №68 від 22.12.05 року –про перерахування на користь продавця по договору  суми вартості отриманого товару у розмірі 53040,00 грн., пославшись при цьому як на підставу платежу на договір №1201 від 01.12.05 року (платіжне доручення має службові відмітки обслуговуючої банківської установи);

           видаткову накладну №1201 від 01.12.05 року, згідно якій ПП Кунченко В.М. відпустив на користь ПП „ВАЛМі” Стенд діагностики та очищення каналу подачі палива електроклапанних форсунок у кількості 1 шт. загальною вартістю (з ПДВ) –53040,00 грн.., а без ПДВ –44200,00 грн.;

          податкову накладну №1201 від 01.12.05 року –про відпуск ПП Кунченком В.М. на користь ПП «ВАЛМі»вищезгаданого стенду загальною вартістю 53040,00 грн., з яких ПДВ становить 8840,00 грн.;

          витяг з журналу-ордеру  ПП „ВАЛМі” за №152 за грудень 2005 року, згідно якому спірний стенд оприходувано покупцем.

          (Копію кожного з вищеназваних документів долучено  до справи та оглянуто судом у судовому засіданні).

          4.За результатами перевірки, згідно вищезгаданій довідці, ДПІ дійшла висновку про те, що „розмір визначеного платником відшкодування ПДВ відповідає визначеному при проведенні документальної невиїзної (камеральної) перевірки. Проте в ході доперевірочного аналізу встановлено, що в перевіряємому періоді ПП „ВАЛМі” заявило суму бюджетного відшкодування по декларації за січень 2006 року, яка перевищує вартість основних фондів станом на 01.12.05 року в два і більше разів. Вказаний факт потребує подальшої документальної перевірки”.

          В той же час, згідно тій же довідці, ДПІ встановлено, що згідно податкових декларацій з ПДВ, наданих позивачем до ДПІ впродовж 12 місяців 2005 року, загальний обсяг оподатковуваних за ставкою 20% операцій ПП „ВАЛМі” становить 1.268.469 грн. 00 коп.

          (З довідкою у день її складення ознайомлені директор та головний бухгалтер підприємства, які підписали її без заяв та застережень).

          4.1. В період з 10 по 14 квітня 2006 року ДПІ у місті Лисичанську проведено виїзну позапланову перевірку ПП „ВАЛМІ” з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок в установі банку за січень 2006 року, за результатами якої  19.04.06 року складено довідку №25/23-31805988 „Про результати виїзної позапланової перевірки ППП „ВАЛМі” з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок в установі банку за січень 2006 року”, з якою  19.04.06 року ознайомлені під розписку директор та головний бухгалтер підприємства, які підписали її без заяв та застережень.

          Згідно цій  довідці  ДПІ  дійшла висновку про те, що „за результатами перевірки порушень не встановлено”.

          Як вбачається з тексту цієї довідки, підставами для її проведення ДПІ вказано „направлення від 10.04.06 року №79, видане ДПІ у місті Лисичанську”, з посиланням на норму  ст. 11-1 Закону України від 04.12.90 року №509-ХІІ „Про державну податкову службу в Україні” (далі –ЗУ №509-ХІІ).

          Суд вважає, що цю перевірку ДПІ проведено з порушенням вимог чинного податкового законодавства, а саме: з порушенням норм наступних частин ст. 11-1 ЗУ №509-ХІІ:

          частини 6, - в якій передбачено чіткий перелік підстав для проведення позапланової  виїзної  перевірки, - але ДПІ у тексті довідки не послалася на жоден з них;

          частини 8, - згідно якій позапланова виїзна перевірка може проводитися лише на підставі рішення суду.

          Жодних  доказів правомірності проведення цієї позапланової виїзної перевірки ДПІ до суду не надано.

          4.2. Перевіряючи доводи 2-го відповідача з приводу того, що директор ПП „ВАЛМі” чинить перепони для здійснення перевірок ДПІ у частині, що стосується проведення перевірок обґрунтованості заявленої до відшкодування суми ПДВ у розмірі 7322,00 грн., - суд дійшов висновку про те, що вони не відповідають дійсності з огляду на таке:

          1)ДПІ 10-14.04.06 року на підприємстві  НЕЗАКОННО проведено позапланову виїзну перевірку, - однак її фахівці посадовими особами підприємства були допущені на підприємство, здійснили перевірку та склали відповідну довідку;

          2)що стосується доводів ДПІ про те, що 12.07.06 року головний бухгалтер ПП „ВАЛМі” Кучерява Олена Геннадіївна не допустила фахівців ДПІ на територію підприємства з метою проведення ними ДРУГОЇ позапланової перевірки, - то, як вбачається з „акту відмови головного бухгалтера ПП „ВАЛМі” від допуску та проведення перевірки” за  №8/23, складеного фахівцями ДПІ 12.07.06 року, -  намагання провести цю перевірку мало місце знову без рішення суду,  тобто з порушенням вимог частини 8 ст. 11-1 ЗУ №509-ХІІ, - а тому у суду немає підстав вважати дії головного бухгалтера Кучерявої О.Г. незаконними;

          3)головний бухгалтер Кучерява О.Г., будучи допитана у судовому засіданні в якості свідка, повністю підтвердила факт намагання фахівців ДПІ провести 12.07.06 року ДРУГУ позапланову перевірку  без законних підстав.

          З огляду на доводи, викладені у трьох попередніх підпунктах пункту 4.2, суд вважає, що вони спростовують доводи ДПІ про незаконність дій посадових осіб ПП „ВАЛМІ” при здійсненні ДПІ заходів, спрямованих на проведення перевірки обґрунтованості заявленої до відшкодування суми ПДВ.

          5.Перевіряючи доводи ДПІ стосовно того, що ціна стенду -  предмету вищезгаданого договору №1201 від 01.12.05 року, - не відповідає дійсності, - суд запропонував ДПІ надати докази у цій частині, - але окрім паспорта на стенд, наданого підприємством  державній податковій інспекції на її вимогу, а також інтернет - інформації щодо вартості цього стенду, - ДПІ доказів не надала; у встановленому порядку договір №1201 від 01.12.05 року не оспорила.

          Позивач стверджує, що він купив спірний стенд за ціну, яка вказана у договорі №1201 від 012.05 року, - тобто за 53040,00 грн.

          Ці доводи  ніким не спростовані.

          6.На вимогу суду до ДПІ -  надати  докази проведення зустрічної перевірки продавця  за договором №1201 від 01.12.05 року –приватного підприємця Кунченка В.М., - представники ДПІ у судовому засіданні в усній формі повідомили, що така перевірка проведена, що мається довідка з цього приводу, - але на вимогу суду надали  для огляду ксерокопію довідки, яка не містить ані реєстраційного номера, ані дати проведення, ані підписів  відповідно до форми довідки, - заявивши при цьому, що не можуть зараз надати її для долучення до справи.

          З огляду на це суд не вважає цю довідку за доказ та не приймає її до уваги.

          7.Представники ДПІ у судовому засіданні  щодо ПП Кунченка В.М. пояснили, що ним підтверджено факт продажу стенду - ПП „ВАЛМі”, надано належне документальне підтвердження цієї операції, - однак ДПІ відповідні докази до суду не надані.

          Дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає  задоволенню у повному обсязі з таких підстав.

          ІІ.1.Згідно підпункту 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.97 року №168/97-ВР „Про податок на додану вартість” сума  ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду  і сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.  

          2.Позивачем вірно визначено суму цього податку за січень 2006 року та бюджетного відшкодування з нього за той же місяць 2006 року, що підтверджується наявними у справі доказами, які ДПІ не спростовані та не оспорені.

          3.Як сказано у підпункті 7.7.2 п.7.7 ст. 7 ЗУ №168/97-ВР, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована на підставі підпункту 7.7.1 п.7.7 ст. 7 ЗУ №168/97-ВР має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, що складає суму податку, фактично сплаченого одержувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг), а залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

          Вищепереліченими доказами позивач довів, що він сплатив як вартість товару, так і, в його складі, –суму ПДВ, яку він просить відшкодувати з Державного  бюджету.

          4.Підпункт 7.7.5  п. 7.7. ст. 7 ЗУ №168/97–ВР покладає на податкові органи  обов'язок провести впродовж 30 днів з дня надходження податкової декларації з ПДВ  камеральну перевірку заявлених у декларації з ПДВ даних, а підпункт 7.7.6 зобов'язує протягом 5-денного терміну надати до органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь платника податку.

          На підставі цього висновку орган Державного казначейства сплачує платнику податку  належну йому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з державного бюджету на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку.

          Як вбачається з наявних у справі документів, Позивачем декларацію з ПДВ за січень 2006 року подано до ДПІ 20.02.06 року, - а це означає, що у строк до 20.03.06 року ОДПІ належало здійснити  камеральну перевірку викладених у ній даних та не пізніше 25.03.2006 року вирішити питання щодо виплати Позивачу суми бюджетного відшкодування з ПДВ (тобто скласти та надати до ВДК відповідний висновок).

          З матеріалів справи вбачається, що ДПІ, не виявивши під час проведення камеральної перевірки (довідка від 01.03.06 року) порушень, з урахуванням того, що платником податку заявлено бюджетне відшкодування по декларації за січень 2006 року у сумі, яка у два і більше разів перевищує вартість його основних фондів, - дійшла висновку про необхідність проведення додаткової перевірки з цього приводу.

          Провівши за станом на 19.04.06 року (тобто з порушенням строку, встановленого підпунктом 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 ЗУ №168/97, в якому сказано, що податковий орган має право протягом такого ж строку (тобто 30 днів від дня проведення  первісної (камеральної) перевірки, - а значить –не пізніше 01.04.06 року) незаконну виїзну позапланову перевірку та не встановивши жодних порушень щодо  права ПП „ВАЛМі” на відшкодування з державного бюджету ПДВ у сумі 7322,00 грн., - ДПІ не склала висновок, передбачений  абзацом другим підпункту 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 ЗУ №168/97, та не надіслала його на адресу ВДК у місті Лисичанську.

          В той же час вона не надала до суду належних та допустимих доказів правомірності таких дій її фахівців та такого ставлення їх до виконання покладених на них службових обов'язків.

          5.Суд вважає, що норма, викладена у підпункті 7.7.11 п. 7.7 ст. 7 ЗУ №168/97, спростовує висновок ДПІ про те, що факт заявлення позивачем до відшкодування з бюджету суми ПДВ, яка у два та більше разів перевищує вартість належних йому основних фондів, ставить під сумнів правомірність відшкодування з Державного бюджету на його користь від'ємного значення ПДВ.

          Так, у названому підпункті сказано:

          такі особи не мають права на отримання бюджетного відшкодування:

          а)особа, яка:

          була зареєстрована як платник цього податку менш, ніж за 12 календарних місяців  до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування, та/або мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів);

          б)особа, яка є платником єдиного податку за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності, що передбачають сплату цього податку у спосіб, відмінний від встановленого цим Законом, або звільнення від такої сплати.

          Жодна з цих підстав не має відношення до позивача по справі.

          ІІІ. З урахуванням викладеного суд при вирішенні цього спору керується:

          частиною 2 статті 19 Конституції України, в якій сказано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

          статтею 3 Закону України №509-ХІІ, в якій сказано, що органи державної податкової служби України у своїй діяльності  керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади... з питань оподаткування, виданими у межах їх повноважень;

          вищецитованим підпунктом 7.7.5 та 7.7.6 п. 7.7 ст. 7 ЗУ №168/97;

          статтею 71 КАСУ,  у частині 1 якої сказано:

          кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків. встановлених статтею 72 цього Кодексу;

          частиною 2 тієї ж статті, в якій говориться:

          в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (як це має місце по цьому спору).

          Жодну з перелічених вимог 2-м відповідачем по цьому спору належним чином не виконано.

          Відповідачі позовні вимоги не спростували.

          З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про те, що позивач належним чином довів законність та обґрунтованість своїх вимог, а тому вони підлягають повному задоволенню.

          Керуючись частиною 1 ст.94 КАС України, суд стягує з Державного бюджету  на користь ПП  „ВАЛМі” понесені ним витрати по сплаті державного мита у сумі 3 грн. 40 коп.

          Інша частина державного мита у сумі 98,60 грн. (102,00 грн. –3,40 грн.),  яка позивачем сплачена надмірно, підлягає поверненню у порядку, передбаченому частиною 2 ст. 89 КАСУ, - тобто на підставі ухвали суду, винесеної за клопотанням особи, яка його сплатила.

          Оскільки позивачем  сплачено судові витрати у розмірі 118,00 грн. - на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, які не передбачені чинним КАСУ, - вони підлягають поверненню на його користь.

Судом прийнято до уваги те, що обидва відповідачі згідно ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.101.93 року №7/93 “Про державне мито” при зверненні до суду з позовом звільнені від сплати державного мита.

          На підставі викладеного,  п.п. 7.7.1, 7.7.2, 7.7.5 та 7.7.6 п.7.7. ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР „Про податок на додану вартість”, керуючись ст.ст. 71, ч. 1 ст. 94, ст.ст. 158-163 та 167 КАС України,  суд

п о с т а н о в и в :

           1.Позов задовольнити у повному обсязі.

          2.Стягнути з Державного бюджету України - на користь Приватного підприємства „ВАЛМІ”, ідентифікаційний код 31805988, яке знаходиться за адресою: місто Лисичанськ, вул. Свердлова, 275, офіс 218, р/р 260084426 у ЛОД АППБ „Аваль” міста Луганська, МФО 304007, - бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за січень 2006 року у сумі   7322 (сім тисяч триста двадцять дві) грн. 00 коп. та пеню у  сумі 157 (сто п'ятдесят сім) грн. 55 коп., а всього –7479 грн. 55 коп.

          3.Стягнути з Державного бюджету України - на користь Приватного підприємства „ВАЛМІ”, ідентифікаційний код 31805988, яке знаходиться за адресою: місто Лисичанськ, вул. Свердлова, 275, офіс 218, р/р 260084426 у ЛОД АППБ „Аваль” міста Луганська, МФО 304007, -  витрати по сплаті державного мита у сумі 3 (три) грн. 40 коп.

          4.Повернути Приватному підприємству „ВАЛМІ”, ідентифікаційний код 31805988, яке знаходиться за адресою: місто Лисичанськ, вул. Свердлова, 275, офіс 218, р/р 260084426 у ЛОД АППБ „Аваль” міста Луганська, МФО 304007, - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. –як такі, що не передбачені чинним Кодексом адміністративного судочинства України. Підставою для повернення цих коштів є данна постанова скріплена гербовою печаткою суду. Повернути Приватному підприємству „ВАЛМІ” платіжне доручення №124 від 26.07.06 року на суму 118,00 грн.

          Відповідно до частини 4 ст. 167 КАС України  за згодою прокурора та представників сторін у судовому засіданні 18.10.2006 року оголошено тільки вступну та резолютивну частини постанови.

Постанова набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо такої заяви не буде подано.

Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку  подається  заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції  викладаються  в  апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення  постанови у повному  обсязі  відповідно  до статті 160 цього Кодексу - з  дня  складення  в  повному обсязі. Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне оскарження.

Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

          Постанову у повному обсязі складено та підписано 23.10.2006 року.

Суддя                                                                                                          А.П.Середа