Постанова

від 13.12.2011 по справі 2а-5768/11/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

 13 грудня 2011 року           < Час проголошення >           № 2а-5768/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі судді Качур І.А., при секретарі  Крупічко Ю.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Вітамакс УКР,, до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва у м. Києві про скасування податкового повідомлення –рішення № 0008382302/0 від 20.10.2010р.

В С Т А Н О В И В:

       Товариство з обмеженою відповідальністю ,,Вітамакс УКР,, (надалі –позивач) звернулось до суду позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва (надалі –відповідач) про скасування податкового повідомлення –рішення № 0008382302/0 від 20.10.2010р.

        В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам чинного законодавства, прийняте з порушенням процедури проведення перевірки, а відтак зачіпає охоронювані законом права та інтереси позивача і тому підлягає скасуванню.

        Відповідач проти позову заперечував, вважав рішення правомірним, винесеним на підставі, у спосіб та межах, передбачених чинним законодавством, а відтак правових підстав для його скасування не має.

           Відповідно до частини шостої ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

           З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог ст. 122, ч.6 ст.128 КАС України, суд дійшов до висновку про розгляд справи у письмовому провадженні.

         Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, задоволення позову, з огляду про наступне.     

       Відповідачем 06.10.2010р. проведена документальна виїзна перевірка позивача щодо підтвердження відомостей по взаємовідносинам з платником податків «Рекламно-маркетингове агентство «Креатив-технолоджи»(код за ЄДРПОУ 33922504) за день-травень 2010 року та з ПП «Карделен-лантрейд»(код за ЄДРПОУ 36671831) за червень-липень 2010 р., за результатами якої складено Акт №798/23-02/35811639. Після цього відповідачем було складено податкове повідомлення-рішення №0008382302/0 від 20.10.2010 р. на загальну суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість 1 492 343,00 грн., в тому числі 1 013 711,00 грн. за основним платежем та 478 632,00 грн. - штрафні санкції. Матеріалами справи підтверджено, що позивач отримав лише корінець такого податкового повідомлення-рішення.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач провів документальну невиїзну перевірку  позивача  без його   належного  повідомлення.

При цьому, дані, що містяться в Акті перевірки не відповідають дійсності та викладені без належного документального їх підтвердження, сам Акт перевірки містить грубі порушення вимог законодавства щодо його оформлення.

Матеріалами справи підтверджено, що позивача жодним чином не повідомлено про наслідки перевірки, не ознайомлено з актом перевірки, а відтак це спричинило неможливість внесення  зауважень.

         Відповідно до абз.3. п.1.2. Наказу Державної податкової адміністрації України „Про проведення Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства,, від 10 серпня 2005 року № 327 (далі за текстом Наказ № 327), що діяв на момент проведення перевірки, невиїзною документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, та  інших  документів,   пов'язаних  з  нарахуванням   і  сплатою   податків  та  зборів (обов’язкових платежів),  незалежно від способу їх подачі.

        Відповідно до абз.3. п 1.11 вищевказаного у № 327 „у разі неявки посадових осіб суб'єкта господарювання для проведення невиїзної документальної перевірки протягом 10 днів після отримання після отримання письмового запрошення органу податкової служби складається акт про неявку посадових осіб суб'єкта господарювання на запрошення органу податкової служби".

         Крім того, відповідно до п. 4.3 Наказу № 327 «підписання акта виїзної планової чи Позапланових перевірок посадовими особами суб'єкта господарювання та посадовими особами   державної  податкової  служби,   які  здійснювали   перевірку,   здійснюється у разі проведення невиїзних документальних перевірок - у приміщенні органу державної податкової куди посадові особи суб'єкта господарювання письмово запрошуються для підписання.

        Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, про те, що на момент проведення перевірки, правових підстав для її проведення не було, виходячи із наступного.

         Відповідно до п.2.1.3 Наказу №327 вступна частина акту невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок повинна містити серед інших дані про підстави для проведення перевірки відповідно до Закону України "Про державну податкову службу в Україні" та інших законодавчих актів. Жодне посилання на таку підставу в Акті перевірки відсутнє у зв'язку з фактичною відсутністю підстав для її проведення взагалі. Відсутні не лише підстави проведення такої перевірки, але й взагалі невідомий її правовий статус та нормативний документ, на підставі якого така перевірка проводилась. Акт перевірки помилково містить посилання лише на службове посвідчення посадової особи відповідача, що проводила перевірку, як на підставу її проведення, але наявність лише такого посвідчення не надає посадовим особам відповідача права на її проведення за відсутності визначених законом підстав для цього.

          Що стосується висновку, що міститься у Акті перевірки, про порушення позивачем - 1 1 п 3.1 ст. З, пп. 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а також п.3 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997р. № 165, в результаті чого позивачем нібито занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1 013 711,00 грн., то цей висновок є безпідставним та необґрунтованим виходячи з наступного.

              Відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. З Закону України «Про податок на додану вартість» об 'єктом оподаткування є операції платників податку з: поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України, у тому числі операції з:  - передачі права власності на об'єкт застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості законодавця; - передачі об'єкта фінансового лізингу в розпорядження лізингоотримувача;  - поставки   послуг   з   міжнародних   перевезень   пасажирів, багажу та вантажів автомобільним транспортом, а також міжнародних відправлень будь-яким видом транспорту відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту їх митного оформлення, а також від пункту їх митного оформлення до пункту гг означення (доставки) на митній території України; - поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів (крім, міжнародних відправлень) будь-яким видом транспорту (крім автомобільного) на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту прикордонного контролю з їх випуску за межі державного кордону України, а також  пункту прикордонного контролю з їх впуску у межі державного кордону України до пункту їх призначення (доставки) на митній території України; - в інших випадках, визначених цим Законом».

          Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»,  податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

            Відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем., банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ   що підтверджує прийняття платежу постачальником  від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника. Уразі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого начальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту.

          Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за  ставкою, встановленою пунктом законом, протягом такого тайного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в  оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі   інших   необоротних   матеріальних   активів   та   незавершених   капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого  використання у  виробництві  та/або  поставці  товарів   (послуг)  для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

         Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

  Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). У зв’язку з тим, що позивачем не заявлено вимогу про стягнення з бюджету судового збору, суд не присуджує понесені ним судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись статтями  7, 8, 9, 10, 11, 71, 128, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд-

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити.

      2.Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва № 0008382302/0 від 20.10.2010р.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                                          І.А. Качур