Постанова

від 24.10.2006 по справі 18/256

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18/256

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  РІВНЕНСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

33001, м. Рівне, вул. Яворницького, 59

Постанова

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "24" жовтня 2006 р.                                                                                Справа №  18/256

Господарський суд Рівненської області в складі головуючого судді  Гудак А.В. за участю  секретаря судового засідання  помічника судді Церковної Н.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Страхова компанія "Міжрегіональний страховий альянс"     

до відповідача  Державна податкова інспекція у Радивилівському районі Рівненської області

про   скасування податкового повідомлення-рішення №00003022250/0 від 28.09.2006 року ДПІ в Радивилівському районі Рівненської області

від позивача    –Константинова О.В. - бух. ( дов. в справі); Антонюк К.П. ( дов. в справі);

від відповідача–Коритнюк В.О. - юрист ( дов. в справі); Ненза В.Р. -зав. сектором за фінансовими установами та операціями у сфері ЗЕД ( дов. в справі); Шатковський О.Ю. - СДПР ( дов. в справі)

В судовому засіданні оголошувалась перерва.  

Статті  27, 29, 49, 51, 127 Кодексу адміністративного судочинства  України  роз'яснені.

В судовому засіданні оголошувалась перерва

СУТЬ СПОРУ: Позивач - Товариство з додатковою відповільністю "Страхова компанія "Міжрегіональний страховий альянс" (м. Радивилів, Рівненської області) звернувся з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення № 00003022250/0 від 28.09.06, прийнятого ДПІ у Радивилівському районі.  Свої вимоги обгрунтовує тим, що  відповідно до ст.3 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” (далі –Закон), об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного  згідно з п. 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону, та суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9  Закону.

Одночасно п.7.2 Закону, в якому  йдеться про оподаткування страхової діяльності, застосовано термін “оподаткований доход від страхової діяльності”, тобто згідно цього пункту, оподаткування страхових компаній здійснюється щодо об'єкту “доход”, коли йдеться про страхову діяльність,  та щодо суб'єкту “податок”, коли йдеться про іншу господарську діяльність.

Ст.4 Закону встановлено (п.4.1). що валовим доходом є загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному  шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами, зокрема,  доходи від здійснення банківських, страхових та інших операцій з надання фінансових послуг, торгівлі валютними цінностями, цінними паперами, борговими зобов'язаннями та вимогами (п.4.1.2), тобто Закон поширює застосування терміну “валовий доход” також і на осіб, які надають страхові послуги, тобто страхові та перестрахові компанії.

Відповідно до ст.5 Закону, валові витрати виробництва та обігу –сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Закон містить особливий  пункт 5.4, який застосовується в разі виникнення витрат подвійного призначення.  Законом не встановлюється зміст поняття “витрати подвійного призначення”, однак із контексту закону випливає.  що такими витратами є додаткові витрати, які є необхідними для виконання основних статутних цілей платника податків, зокрема, витрати на науково-технічне забезпечення, на гарантійне обслуговування, професійну підготовку кадрів і таке інше.

Підпункт 5.4.6 Закону встановлено, що до витрат подвійного призначення належать витрати із страхування майнових ризиків платника податків, а в разі, якщо  умови страхування передбачають виплату страхового відшкодування на користь платника податку –страхувальника, застраховані збитки, понесені таким платником податку,  відносяться до його валових витрат у податковий період їх понесення.

Таким чином,  в  разі, якщо страхова компанія    здійснює страхування майнових ризиків, безпосередньо пов'язаних із здійсненням страхової діяльності, слід застосовувати загальні приписи Закону, тобто визначення розміру бази оподаткування шляхом зменшення суми валового доходу на суму валових витрат, до яких включаються застраховані збитки, як витрати   подвійного  призначення.

Відповідно до  Закону України “Про страхування”   страхові компанії  надають страхові послуги  шляхом укладення договорів страхування та перестрахування.  Оскільки договори перестрахування укладаються для компенсації витрат на страхове відшкодування, виплати за договорами перестрахування є часткою вартості страхових послуг, що відповідає вимогам п.5.10  ст.5 Закону.

Оскільки означені збитки, які п.п. 5.4.6  п.5.4 ст.5 Закону віднесено до витрат подвійного призначення, безпосередньо впливають на страхову діяльність та прямо з нею пов'язані, слід вважати, що на суму таких витрат слід зменшити суму доходу від страхової діяльності шляхом зміни компенсації вартості страхових послуг, що має бути відображено у рядках 04.1 Декларації, але під час складення Декларації цю суму помилково було внесено до іншого рядку, як витрати від договору перестрахування.

Документи, які було надано для перевірки, містили, зокрема, договір перестрахування на суму відповідальності 97947543 грн., згідно ковер-ноту № 16/05-01 від 16.05.06, який Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Міжрегіональний страховий альянс" (надалі - ТДВ “СК”МСА”)  уклало в якості перестрахувальника, та договір страхування Ф /17-05 від 17.05.06 на страхову суму 97947543 грн., який ТДВ “СК”МСА” уклало з Товариством з додатковою відповідальністю "Страховою компанією "Паритет" ( Донецька обл., м.Макіївка) в якості страхувальника. Цей останній договір  відповідає визначенню витрат подвійного значення, які відносяться до валових витрат страховика при здійсненні страхової діяльності.

Просить позов задоволити.

Відповідач надав  заперечення проти позову, які обгрунтовує тим, що  ТДВ СК “Міжрегіональний страховий альянс” подано до ДПІ у Радивилівському районі “Декларацію з податку на доходи (прибуток) страховика за І півріччя 2006 року” (вх. № 6248 від 01.08.06), в якій відображено валові внески, одержані платником або нараховані на його користь за договорами страхування і перестрахування, у т.ч. комісійні винагороди цедента, отримані від перестраховика в сумі 98446763,00 грн. (рядок 01 Декларації), суму валових внесків, сплачених товариством за договорами перестрахування в сумі 97957139,00 грн. (рядок 02 Декларації) та оподатковуваний дохід від страхової діяльності товариства за І півріччя 2006 року в сумі 489624.00 грн.

За результатами перевірки ТДВ СК “Міжрегіональний страховий альянс” за період з 18.01.05 по 30.06.06 (акт № 94/23/33246721 від 20.09.06) встановлено, що сума валових внесків, одержаних платником або нарахованих на його користь за договорами страхування і перестрахування, у т.ч. комісійних винагород цедента, отриманих від перестраховика за І півріччя становить 98446763,00 грн.. а сума страхових платежів, сплачених  ТДВ СК “Міжрегіональний страховий альянс” за договорами перестрахування з резидентами –9596 грн.

Розбіжності між даними платника та за результатами перевірки стосовно суми сплачених страхових платежів за договорами перестрахування виникло внаслідок того,  що в рядок  02 Декларації з податку на доходи (прибуток) страховика “Сума валових внесків, сплачена платником за договорами перестрахування з резидентами” включено 97947543 грн. –сума виплати страхового відшкодування, виплаченого внаслідок настання страхового випадку  по ТОВ «Независимый  Фигансово-Страховой Альянс» (Російська Федерація м.Москва) по договору факультативного пропорційного перестрахування (сліп) № № МСА-СИ-05/2006-1 від 12.05.06, що суперечить вимогам п.п. 7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” № 283/97-ВР від 22.05.97 (зі змінами та доповненнями) а саме:

В п.п. 7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” № 283/97-ВР від 22.05.97 (зі змінами та доповненнями) говориться, що для цілей оподаткування страхової діяльності під оподатковуваним доходом слід розуміти суму страхових платежів, страхових внесків, страхових премій (далі –сума валових внесків), одержаних (нарахованих) страховиками-резидентами протягом звітного періоду за договорами страхування і перестрахування ризиків на території України або за її межами, зменшених на суму страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), сплачених страховиком за договорами перестрахування з резидентом.

Таким чином, занижено скоригований оподатковуваний доход від страхової діяльності за І півріччя 2006 року в сумі 97947543 грн. (в т.ч. за П квартал 2006 року –97947543 грн.).

Виплата страхового відшкодування в зв'язку із настанням страхового випадку для ТОВ «Независимый Финансово-Страховой Альянс» (Російська Федерація, м.Москва)  по договору факультативного пропорційного перестрахування (сліп) №  МСА-СИ-05/2006-1 від 12.05.06 в сумі 97947543  грн. е є збитками, оскільки було укладено договір перестрахування на суму  відповідальності перестраховика із ТОВ «Южнорусская перестраховочная компания» (Російська Федеоація, м.Москва) згідно ковер-ноту від 16.05.06 № 16/05-01 на повну страхову суму, а отже має право подати регресивний позов по відшкодуванню даної суми до  ТОВ «Южнорусская перестраховочная компания».

Згідно із п.2 ст. 224 Господарського кодексу України: «Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрати або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі неналежного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною”.

Таким чином,   збитками  виплачені кошти на відшкодування страхового випадку в сумі 97947543 грн. можуть стати лише після невиконання (неналежного виконання) контрагентом Страхувальника своїх зобов'язань відповідно до ковер-ноту № 16/05-01 від 16 травня 2006 року, який укладено позивачем з іТОВ «Южнорусская перестраховочная компания».

Просить в позові відмовити.

Заслухавши пояснення  представників сторін, оцінивши та дослідивши докази наявні в матеріалах справи, суд –

в с т а н о в и в:

Позивачем було укладено договір факультативного пропорційного перестрахування № МСА-СИ-05/2006-1 від 12.05.06 із ТОВ «Независимый Финансово-Страховой Альянс»( ТОВ  «НФСА»), за яким, внаслідок виникнення страхового випадку, скаржником було здійснене часткове страхове відшкодування ТОВ «НФСА» шляхом заліку   зустрічних однорідних вимог на суму 525216059,84 російських рублів, що відповідає 97947543 грн. за курсом НБУ на дату здійснення розрахунків.

Ризик збитків, які могли виникнути внаслідок укладення договору № МСА-СИ-05/2006-1 від 12.05.06, позивачем було перестраховано за договором про загальні умови факультативного перестрахування № 61605-01 від 16.05.06 із ТОВ «Южнорусская перестраховочная компания»(ТОВ «ЮПК»).

Згідно ковер-ноту № 16/05-01 по договору № 61605-01 від 16.05.06 ТОВ “ЮПК” було зобов'язано відшкодувати збитки позивача в разі настання страхового випадку за договором № МСА-СИ-05/2006-1 від 12.05.06, в даному випадку –97947543 грн.

Ризик невиконання ТОВ “ЮПК” своїх обов'язків по відшкодуванню збитків позивача за договором № 61605-01 від 16.05.06, позивач застрахував за договором добровільного страхування фінансових ризиків № 01/17-05 від 17.05.05 із ТДВ “Страхова компанія “Парітет”.

Виникнення страхового випадку за договором № МСА-СИ-05/2006-1 від 12.05.06 та здійснення позивачем страхової виплати на користь ТОВ “НФСА” призвело до виникнення  страхового випадку,  перестрахованого позивачем за договором № 61605-01 від 16.05.06 згідно ковер-ноту № 16/05-01, що дало підставу для звернення позивача до ТОВ “ЮПК” із вимогою про страхове відшкодування в розмірі суми виплати на користь ТОВ “НФСА”, тобто 97947543 грн.  Однак, ТОВ “ЮПК” листом № 1-24/06 від 24.06.06 повідомило про неможливість здійснення  виплати страхового відшкодування.

Відмова перестраховика від виплати страхового відшкодування за договором № 61605-01 від 16.05.06 було страховим випадком  згідно договору № 01/17-05 від 17.05.05 із ТДВ “СК “Парітет”, про  що  позивач повідомив ТДВ “СК “Парітет” листом № 2006/24/06-01 та заявою  про страховий випадок від 24.06.06 в сумі розміром  97947543 грн.

ТДВ “СК “Парітет” згідно страхового акту від 25.06.06 визнало страховий випадок та виникнення збитків позивача (страхувателя), однак листом № 25/06-01 від 25.06.06 повідомило позивача про неможливість здійснення виплати страхового відшкодування.

Під час проведення виїзної позапланової  перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 18.01.05 по 30.06.06 позивачем було надано декларацію, в якій згідно вимог ст.4 Закону України “Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами  та державними цільовими фондами”, ним самостійно було обчислено суму податкового зобов'язання.

В цієї декларації позивачем було внесено до рядку 2 декларації (сума валових внесків, сплачена за договорами перестрахування) суму в розмірі 97947543,00 грн.

За наслідками  перевірки  встановлено, що скоригований оподатковуваний дохід від страхової діяльності занижено на 97947543,00 грн. (п.3.1.1 арк. 12 Акту) та занижено податок на прибуток на 2938426,29 грн. (п.3.1.5 арк. 14 Акту), так як порушено п.п. 7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Відповідно до п. 6.1 ст.6 Закону України “Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами  та державними цільовими фондами”, у разі коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до ст. 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для  такого нарахування,  посилання на норму податкового закону, відповідно до якого був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, сума податку чи збору (обов'язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов'язання (штрафних санкцій за їх наявності).

На результатами акту перевірки ДПІ у Радивилівському районі Рівненської області прийнято та надіслано податкове повідомлення-рішення № 00003022250/0 від 28.09.06,  яким  визначено податкові  зобов'язання по податку на прибуток в сумі  2938426,29 грн.: в т.ч.    основного платежу 1763055,78 грн.,  штрафних санкцій з посиланням на  порушення  позивачем п.п. 7.2.1 п.7.2. ст.7 Закону України “Про оподаткування  прибутку підприємств”.

Відповідно до ч.7 ст.1 Закону України “Про систему оподаткування”, будь-які податки і збори (обов'язкові платежі), які запроваджуються законами України, мають бути включені до цього Закону.  Всі інші закони України про оподаткування мають відповідати принципам, закладеним у цьому Законі.

Згідно п.3 ч.1 ст.14 Закону України “Про систему оподатквання”, до загальнодержавних податків належить податок на прибуток підприємств.

Відповідно до ст.3 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, об'єктом оподаткування  є прибуток, який  визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з п.4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених ст.5 цього закону, та суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із ст. 8 і 9 цього Закону.

Одночасно, п.7.2 Закону  “Про оподаткування прибутку підприємств”, в якому йдеться про оподаткування страхової діяльності, використовує термін “оподаткований доход від страхової діяльності”. Тобто згідно цього пункту, оподаткування страхових компаній здійснюється щодо об'єкту “доход”, коли йдеться про страхову діяльність, та щодо об'єкту “податок”, коли йдеться про іншу господарську діяльність.

Підпунктом 4.1.2 п.4.1 ст.4  Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” встановлено, що валовим доходом є загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого)  протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її  континентальному  шельфі, виключній (морській)  економічній зоні, так і за її межами, зокрема, доходи від здійснення банківських, страхових та інших операцій з надання фінансових послуг, торгівлі валютними цінностями, цінними паперами, борговими зобов'язаннями  та вимогами.

Згідно п.п. 4.1.3 п.4.1 ст.4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, валовий дохід включає доходи від операцій, передбачених статтею 7 цього Закону, тобто, зокрема, доходи від страхових операцій.

Частиною 1 ст.5 Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг”, право на здійснення операцій з надання фінансових послуг надається лише фінансовим установам, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичними особами –об'єктами підприємницької діяльності (далі –суб'єкти підприємницької діяльності). Таким чином, доходи від надання страхових послуг Законом віднесено до валового доходу платника податків –фінансової установи, яка надає такі послуги, а не особи, яка отримує страхові послуги.

Під час здійснення діяльності з надання страхових послуг, страхова компанія отримує доход від страхової діяльності у вигляді отриманих страхових премій та інших платежів страхувальників, визначених ст.10 Закону України “Про страхування”, та несе витрати у вигляді сплати страхових премій перестраховикам, та страхових виплат внаслідок настання страхового випадку, визначених ст.9 цього Закону.

Відповідно до ст.5 цього Закону “Про оподаткування прибутку підприємств”, валові витрати виробництва та обігу (далі –валові витрати) –сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг),  які  придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, для цілей оподаткування страхової діяльності під оподатковуваним доходом слід розуміти суму страхових платежів, страхових внесків, страхових премій (далі – сума валових внесків),  одержаних (нарахованих) страховиками-резидентами протягом звітного періоду за договорами страхування і  перестрахування ризиків на території України або за її межами, зменшених на суму страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), сплачених страховиком за договорами перестрахування з резидентом.

Відповідно п.п. 7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, якщо страховик одержує доходи із джерел інших, ніж ті, що визначені у п.п. 7.2.1 цього пункту, такі доходи оподатковуються за ставкою, встановленою п.10.1 ст.10 цього Закону. При цьому до категорії валових витрат, пов'язаних з одержанням таких доходів, не включаються витрати, які понесені страховиком під час здійснення операцій із страхування (перестрахування).

Закон України “Про систему оподаткування” не передбачає такого податку, як податок на доход, та указує (ч.7 ст.2), що податки і збори (обов'язкові платежі), справляння яких  не передбачено цим законом, крім визначених Законом України  “Про джерела фінансування дорожнього господарства України”, сплаті не підлягають.

Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” встановлює, що об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення валових доходів на валові витрати, позаяк у п.п. 7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону указує лише на порядок визначення доходу, що підлягає оподаткуванню, але не встановлює, що доход від страхової діяльності є об'єктом оподаткування відмінним від прибутку.

Оскільки закон не може містити внутрішніх суперечок, оподатковуваний доход страховика, про який йдеться у п.7.2 ст.7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, слід розуміти, як оподатковуваний прибуток. При цьому встановлюється, який доход відноситься до прибутку, що оподатковується за пільговою стакою, а який доход вілноситься до прибутку, який оподатковується за загальною ставкою податку. Такий висновок підтверджується указівкою на відповідні витрати, на розмір яких зменшується доход для цілей оподаткування, а також указівкою на відповідні витрати, які не можуть включатись до валових витрат.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, валові витрати виробництва та обігу  (далі – валові витрати) –сума будь- яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або  нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Здійснення страхових виплат внаслідок настання страхового випадку є  відкладальною обставиною договору страхування (перестрахування), згідно ч.1 ст. 212 ЦК України, тому такі виплати Законом України “Про оподаткування” не віднесено до витрат платника податків при  визначенні оподатковуваного доходу страховика, на відміну від витрат на перестрахування, які здійснюються з метою компенсації вартості страхової послуги у випадку, коли страховик здійснює страхове відшкодування.

Відповідно до п.5.4 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, до валових витрат віднесено витрати подвійного призначення, які мають особливий характер застосування.

Законом не встановлюється зміст поняття “витрат подвійного призначення”, однак із  контексту  закону слід, що такими витратами є додаткові витрати, які є необхідними для виконання основних статутних цілей платника податків, зокрема, витрати на науково-технічне забезпечення, на гарантійне обслуговування, професійну підготовку кадрів і таке інше.

Зокрема, п.п. 5.4.6 п.5.4 ст.5 Закону встановлено, що до валових витрат подвійного призначення належать витрати із страхування майнових ризиків платника податків, а в разі, якщо умови страхування передбачають виплату страхового відшкодування на користь платника податку –страхувальника, застраховані збитки, понесені таким платником податку, відносяться до його валових витрат у податковий період їх понесення.

Таким чином, перестрахування за договором про загальні  умови  факультативного перестрахування № 61605-01 від 16.05.06 із ТОВ “ЮПК” було компенсацією вартості страхової послуги позивача за  договором факультативного пропорційного перестрахування № МСА-СИ-05/2006-1 від 12.05.06 із ТОВ “НФСА”, а збиток від договору № 61605-01 від 16.05.06, який позивачем було застраховано за договором № 01/17-05 від 17.05.05 із ТДВ “СК”Парітет”, в разі його виникнення надавав позивачеві право зменшити оподатковуваний доход від страхової діяльності на розмір застрахованих збитків.

Твердження відповідача про те, що збитки, на які посилається позивач, не виникли, суд вважає  помилковими з огляду на наступне.

Згідно ч.2 ст.22 ЦК України, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або  пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для  відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи,  які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не  було порушене (упущена вигода).

Згідно п.2 ст. 224 ГК України,  під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрати або пошкодження її майна, а також не одержані  нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Право на отримання страхової виплати за договором перестрахування внаслідок настання страхового випадку є правом перестрахувальника, а страхова виплата на користь перестрахувальника є його доходом, тому невиплата перестраховиком страхової виплати при  настанні страхового випадку є збитками позивача внаслідок порушення його права.

Щодо місця відображення зазначеного збитку, як витрат подвійного призначення, у податковій декларації страховика, то згідно п.3.1 Наказу ДПА України № 146 від 31.03.03 “Про затвердження форми декларації з податку на доходи (прибуток)  страховика та Порядку її складання, рядок 04.1 заповнюється на підставі п.5.10 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Відповідно до п.5.10 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” у разі, коли після продажу товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку –продавець та платник податку –покупець здійснюють відповідний перерахунок валових доходів або валових витрат (балансової вартості основних фондів) у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації.

Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” не встановлює змісту дефініції “компенсація”, але з контексту Закону (п.1.19, п.п.1.22.1, п.1.23, 1.31, п.п. 1.35.1, 4.2.2, 4.2.3, п.5.1, п.п. 5.3.9, 5.4.3, 5.6.2, 7.6.3, 7.11.2, 8.4.9, 11.3.5, 12.1.1, 12.1.2, 12.3.6, 12.4.1, 12.4.5)  слід, що компенсацією є надання (або отримання) еквіваленту вартості товару, роботи або послуги.

У відзиві на позов відповідач  зазначив, що віднесення до зміни компенсації вартості страхових послуг виплати страхового відшкодування є порушенням податкового законодавства. Однак суд не приймає це твердження відповідача до уваги з огляду на наступне.

Для  компенсації вартості страхових послуг сплачується страхова премія, а також в певних випадках укладається договір перестрахування. Неотримання страхової виплати від договору перестрахування є зменшенням компенсації вартості страхової послуги. Зменшення компенсації вартості страхової послуги може бути застосовано для зменшення доходу страховика лише в разі, якщо таку операцію було  застраховано.

Згідно абз. 4 п.п. 7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” доходи, одержані страховиком-цедентом у звітному періоді від перестраховиків за договорами перестрахування, зменшуються на суму здійснених страховиком - цедентом страхових виплат (страхового відшкодування) у частині (в межах часток), в якій перестраховик несе відповідальність згідно з укладеними із страховиком - цедентом договорами перестрахування, та оподатковуються у  загальному порядку за ставкою, визначеною  пунктом 10.1 статті 10 цього Закону.

Зважаючи на те, що витрати страховика від здійснення страхових виплат законом не віднесено до його валових витрат, тоді як доходи від отримання перестрахового відшкодування оподатковуються у загальному порядку, таке коригування доходу прямо свідчить  про  компенсаційну роль  перестрахування щодо страхової виплати.

Страхова послуга, яку надає страхова компанія , полягає у прийнятті на себе   зобов'язання щодо здійснення страхової виплати, та   виконані цього   зобов'язання при настанні страхового випадку.

Страхова премія, яку сплачує  страхувальник  страховику  під час укладення  договору страхування, може розглядатись лише як частина компенсації вартості страхових послуг, оскільки внаслідок настання страхового випадку страховик сплачує страхову виплату, що значно перевищує розмір страхової премії. Одночасно, для компенсації своїх витрат на здійснення страхової виплати, страховик може укладати договори перестрахування, які компенсують вартість страхових послуг в  разі здійснення страхової виплати.

З огляду на викладене суд прийшов до висновку, що віднесення збитків від договору перестрахування за умови, що ці збитки було застраховано до витрат страховика шляхом відображення цих витрат як зміни компенсації вартості страхових послуг є правомірним, та таким, що відповідає чинному законодавству.

За наведених обставин позов обгрунтований та підлягає до задоволення.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задоволити. Скасувати податкове повідомлення-рішення № 00003022250/0 від 28.09.06.

2.Присудити з Державного бюджету України на користь ТзОВ "Страхова компанія"Міжрегіональний страховий альянс" ( код ЄДПРОУ 33246721,  м.Радивилів, вул.Шкільна, 1, Рівненської обл.) судовий збір ( державне мито) в сумі 85, 00 грн.

Видати виконавчий лист після набрання постановою законної сили в порядку, передбаченому ч.1 ст.258 КАС України.  

3.Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.   

     Суддя                                                           Гудак А.В.

Постанова підписана  "30" жовтня 2006 року