Рішення

від 24.06.2008 по справі 15/57пн-к

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000,

м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

24.06.08                                                                                

Справа № 15/57пн-к

за позовом

ОСОБА_1, м.

Луганськ

до Товариства з обмеженою

відповідальністю «Агросвіт», м. Луганськ

про зобов'язання виплати частки майна частки прибутку

товариства

Суддя

Пономаренко Є.Ю.

Представники сторін:

від позивача -ОСОБА_2. - представник

за довіреністю № 172 від 07.04.08;

від відповідача - Шайтура О.М.,

представник за довіреністю № 5 від 08.05.08;

До початку слухання справи по суті

жоден з учасників судового процесу не заявив вимогу про фіксування  судового процесу з допомогою звукозаписувального

технічного засобу у зв'язку з чим відповідно до ст. ст. 4-4, 81-1

Господарського процесуального кодексу України таке фіксування судом не

здійснювалося.

Суть спору:

первісно заявлена позивачем вимога була сформульована, як вимога про стягнення з

відповідача заборгованості з несплаченої частки статутного фонду, яка складає

27,6 % від прибутку, отриманого відповідачем у 2006 році.

Поясненнями від 20.05.08 позивач

змінив предмет позову та просить 

зобов'язати відповідача виплатити позивачу вартість частини майна

товариства, пропорційну його частки у статутному фонді ТОВ «Агросвіт»(27,6%) та

належну йому частку прибутку, одержаного товариством у 2006 році до моменту

його виходу.

В судовому засіданні 24.06.2008р.

представник позивача запереченням на відзив від 23.06.2008р. відмовився від

позовної вимоги про зобов'язання відповідача виплатити позивачу вартість

частини майна товариства, пропорційну його частки у статутному фонді ТОВ

«Агросвіт»(27,6%) та підтримав позовну вимогу про зобов'язання відповідача

виплатити позивачу частину  прибутку в

розмірі 27,6 % отриману ТОВ «Агросвіт»у 2006 році до моменту виходу позивача зі

складу засновників.

Позов мотивовано тим, що позивач

вийшов з ТОВ «Агросвіт»у 2006 році, тому йому, на підставі ст. 54 Закону

України «Про господарські товариства», має бути сплачена частина прибутку,

одержана товариством до моменту його виходу.

Представник відповідача проти

позову заперечив посилаючись на те, що позивач продав за договором

купівлі-продажу свою частку в статутному фонді іншому учаснику. Тому, позивач

втратив будь-які права щодо частки в статутному фонді.

Клопотання представника позивача

про витребування відомостей в Головному управлінні статистики в Луганській

області та призначення судової бухгалтерської експертизи для з'ясування розміру

прибутку товариства, що підлягає сплаті позивачу, судом відхилені. Обставини,

що заявлені до з'ясування за клопотаннями позивача, відносно розміру прибутку

який підлягає сплаті позивачу не вплинуть на вирішення спору, оскільки

внаслідок продажу позивачем частки він втратив право на отримання прибутку та

його позов є необґрунтованим, що буде наведено нижче у даному рішенні. Крім

того, відповідачем надано звіт про фінансові результати за 2006 рік.

Розглянувши матеріали справи,

додатково надані документи, вислухавши представників сторін, дослідивши

фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що

провадження у справі в частині вимоги від якої позивач відмовився підлягає

припиненню за п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, а

у задоволенні позовної вимоги про зобов'язання відповідача виплатити позивачу

частину  прибутку в розмірі 27,6 %

отриману ТОВ «Агросвіт»у 2006 році до моменту виходу позивача зі складу

засновників слід відмовити з нижченаведених підстав.

Згідно статуту товариства з

обмеженою відповідальністю «Агросвіт», зареєстрованого відділом ліцензування,

державної реєстрації та міського реєстру Луганської міської ради 28.11.2001р.,

позивач виступив засновником даного товариства (п. 3.2).

Згідно п. 4.1 статуту розмір частки

позивача становив 27,6% статутного фонду товариства.

Позивачем при подачі позову була

додана заява до товариства від 05.07.2006р., за якою вказується, що ОСОБА_1.

прийняв рішення про вихід з товариства.

Доказів подання (надіслання,

вручення) даної заяви товариству відповідача позивачем не надано.

Проте, відповідачем разом із

відзивом на позов надано копію договору купівлі-продажу частки у статутному

фонді від 17.07.2006 р.

Договір посвідчений нотаріально та

проведена його державна реєстрація, про що складено витяг про державну

реєстрацію в Державному реєстрі правочинів №2641064 від 17.07.2006 р.

Згідно даного договору

купівлі-продажу позивач у справі - ОСОБА_1. продав, а покупець -ОСОБА_3.

придбав у власність частку у статутному капіталі ТОВ  «Агросвіт»у розмірі 27,6 %.

Згідно розділу 2 договору оплата

вартості частки здійснена покупцем у повному обсязі.

Відповідно до п. 4.2. договору

право власності на відчужувану частку у статутному капіталі товариства

переходить до покупця з моменту державної реєстрації змін до установчих

документів товариства.

Такі зміни були внесені шляхом

викладення статуту в новій редакції, за яким позивач вже не є учасником

товариства відповідача. Державна реєстрація цих змін здійснена 19.07.2006р.

Позивач підтвердив факт укладення

вказаного договору купівлі-продажу та відповідно перехід права на частку до

покупця.

В обґрунтування позовної вимоги

позивач посилається на ст. 54 Закону України «Про господарські товариства».

Зазначена стаття регламентує вихід

учасника з товариства та наслідки такого виходу, а саме проведення оплати

вартості частки майна товариства та частки прибутку одержаного товариством в

даному році до моменту виходу учасника.

У спірній ситуації відбувся не

вихід позивача в розумінні ст. 54 Закону України «Про господарські товариства»,

а відступлення (продаж) частки передбачений ст. 53 вказаного Закону.

Вихід учасника з товариства,

передбачений ст. 54 Закону України «Про господарські товариства», та продаж

(відступлення) частки іншій особі відповідно до ст. 53 даного Закону, мають

різну правову природу та відповідно різі юридичні наслідки.

Згідно ч. 1 ст. 147 Цивільного

кодексу України та ч. 1 ст. 53 Закону України «Про господарські

товариства»учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати

чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному

або кільком учасникам цього товариства.

При відчуженні частки у статутному

фонді іншій особі відбувається одночасний перехід до неї всіх прав та обов'язків,

що належали учаснику, який її відступив.

Відповідно до п. 4.3. договору

купівлі-продажу частки у статутному фонді від 17.07.2006 р. з моменту державної

реєстрації змін до установчих документів товариства, продавець (позивач)

втрачає усі права та обов'язки щодо товариства, що були обумовлені статусом

учасника цього товариства.

Згідно п. 4.3. вказаного договору

купівлі-продажу з моменту державної реєстрації змін до установчих документів

товариства відбувається одночасний перехід до покупця всіх прав та

обов'язків, що належали продавцю, як учаснику товариства.

При цьому, право на отримання

частини прибутку від діяльності товариства за рік у випадку відчуження частки

іншій особі отримує набувач частки.

Таким чином, при продажу частки

іншому учаснику учасник -продавець 

втрачає право на отримання від товариства оплати вартості частки майна

товариства пропорційну розміру частки учасника та відповідно право на отримання

частки прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу.

Договір купівлі-продажу є

відплатним договором.

Продавець частки має право

визначати ціну продажу своєї частки враховуючи питання «відшкодування»собі

розміру своєї частки та прибутку товариства до моменту продажу. Разом з тим,

фактична ціна продажу може бути меншою від розміру частки та розміру прибутку,

що залежить від котирування (попиту) такої частки та домовленості сторін.

Таку компенсацію, що передбачена

при виході ст. 54 Закону України «Про господарські товариства», у разі

відчуження частки учасник отримує від набувача частки як ціну її продажу.

У цьому випадку, такому учаснику,

що продав свою частку не повинні виплачуватися вказані виплати (розмір частки

та прибуток) ще й товариством.

Тому, є логічним не передбачення

законодавцем в ст. 53 Закону України «Про господарські товариства»та ст. 147 ЦК

України, питань виплат товариством вартості частки майна та частки прибутку

учаснику, який продав свою частку.

Крім того, додатково до наведених

підстав відмови у задоволенні позову слід зазначити наступне.

Згідно звіту про фінансові

результати за 2006 рік у звітному періоді (тобто 2006р.) товариство спрацювало

зі збитками у розмірі 21,3тис грн.

Згідно п. 3  Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1

«Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства

фінансів України від 31 березня 1999 р. N 87 та зареєстрованого в Міністерстві

юстиції України 21 червня 1999 р. за N 391/3684, Звіт про фінансові результати

це звіт про доходи, витрати і фінансові результати діяльності підприємства.

Так, вказаний звіт є належним та

допустимим засобом доказування при з'ясуванні 

питання щодо отриманого товариством прибутку.

Тому, навіть якщо позивач і мав би

право на отримання частини прибутку за законом, то така виплата могла бути

здійснена, якщо товариство дійсно мало такий прибуток згідно документів його

звітності.

Відмова позивача від позову в

частині позовної вимоги про зобов'язання відповідача виплатити позивачу

вартість частини майна товариства, пропорційну його частки у статутному фонді

ТОВ «Агросвіт»(27,6%) приймається судом оскільки такі дії позивача не

суперечать законодавству та не порушують чиї-небудь права та охоронювані

законом інтереси.

Представнику

позивача роз'яснені наслідки відмови від позову, передбачені ч. 2 ст. 80

Господарського процесуального кодексу України.

За наведених обставин провадження у

справі в частині вказаної вимоги підлягає припиненню на підставі п.4 ч.1 ст.80

ГПК України.

На

підставі вищевикладеного у задоволенні позовних вимог слід відмовити частково.

У задоволенні позовної вимоги про

зобов'язання відповідача виплатити позивачу частину  прибутку в розмірі 27,6 % отриману ТОВ

«Агросвіт»у 2006 році до моменту виходу позивача зі складу засновників слід

відмовити. В частині позовної вимоги про зобов'язання відповідача виплатити позивачу

вартість частини майна товариства, пропорційну його частки у статутному фонді

ТОВ «Агросвіт»(27,6%) провадження у справі підлягає припиненню на підставі п.4

ч.1 ст.80 ГПК України.

Відповідно до ст. 49 ГПК України

судові витрати сплачені позивачем у складі: державного мита у сумі 85 грн., а

також витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118

грн. покладаються на позивача у справі.

Зайве сплачене державне мито у сумі

78 грн. 50 коп., перераховане квитанцією від 25.02.2008р. №174-33 підлягає

поверненню позивачу.

На підставі викладеного, керуючись

ст. ст. 49,  п. 4 ч. 1 ст. 80, 82, 84,

85  Господарського процесуального кодексу

України, суд

в и р і ш и

в:

1. У задоволенні позову

ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросвіт»про зобов'язання

виплати частки майна частки прибутку товариства відмовити частково.

2. Відмовити у задоволенні вимоги

про зобов'язання відповідача виплатити позивачу частину  прибутку в розмірі 27,6 % отриману ТОВ

«Агросвіт»у 2006 році до моменту виходу позивача зі складу засновників.

3. Припинити провадження у справі в

частині позовних вимог про зобов'язання відповідача виплатити позивачу вартість

частини майна товариства, пропорційну його частки у статутному фонді ТОВ

«Агросвіт»(27,6%).

4. Витрати зі сплати позивачем

державного мита у сумі 85 грн. 00 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення

судового процесу в сумі  118 грн. 00 коп.

покласти на позивача.

5. Повернути ОСОБА_1, 1938 року

народження, який зареєстрований за адресою м. Луганськ, АДРЕСА_1,

ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зайво сплачене за квитанцією від 25.02.2008р.

№174-33 державне мито у сумі 78 грн. 50 коп. Підставою для повернення

сплаченого державного мита є дане рішення підписане суддею та скріплене

печаткою суду.

В судовому засіданні за згодою

представників сторін було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення, оформлене відповідно до ст. 84 ГПК України, підписано  27.06.2008 р. На підставі ч. 3 ст. 85 ГПК України

дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня

його підписання.

Суддя  

Є.Ю. Пономаренко