Рішення

від 10.01.2012 по справі 13/493

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

Справа №  13/493

10.01.12

За позовом Приватного акціонерного товариства "Черкаситара"

до   Приватного виробничого підприємства "СІРІУС"    

про стягнення заборгованості

Суддя  Курдельчук І.Д.  

Представники :

від позивача       не з'явився

від відповідача   ОСОБА_1 –дов. № 0120 від 20.01.2011 р.

В судовому засіданні 10.01.2012 року відповідно до ст. 85 ГПК України  оголошено вступну і резолютивну частини рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ і СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду міста Києва звернулося з позовом Приватне акціонерне товариство "Черкаситара" до Приватного виробничого підприємства "СІРІУС" про стягнення заборгованості в розмірі 89 004,19 грн. з яких 80 056,42  грн. основного боргу, 5 440,56 грн. пені та 3 507,21 грн. 10% річних.  

Позов мотивований наявністю заборгованості, яка утворилася у відповідача перед позивачем у зв'язку з неповною оплатою відповідачем вартості поставленої позивачем товару за Договором № 21/10 на постачання виробів з гофрованого картону від 21.05.2010 року.

18.11.11 ухвалою Господарського суду міста Києва справу № 13/493 призначено до розгляду на 06.12.11, витребувано документи та докази, сторони зобов'язано вчинити дії.

06.12.2011 року в судове засідання з'явився представник відповідача, надав докази погашення існуючої заборгованості.

Позивач в судове засідання не з'явився, поважних причин неявки суду не повідомив, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав.

Ухвалою суду від 06.12.2011 року розгляд справи відкладено на 10.01.2012 року.

28.12.2011 року до суду через канцелярію надійшло клопотання, яким позивач просив суд припинити провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 80 056,42 грн. та стягнути з відповідача 5 440,56 грн. пені та 3 507,21 грн. 10% річних.

10.01.2012 року в судове засідання з'явився представник відповідача. Представник позивача в судове засідання не з'явився, витребувані судом документи не надав.

Відповідно до ст. 77 ГПК України в судовому засіданні оголошено перерву до 10.01.2012 року.

В ході розгляду справи представник відповідача заперечив проти позову та наполягав на відмові у його задоволенні.

Учасники судового процесу належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи ухвалою господарського суду за місцезнаходженням відповідно до довідок ЄДРПОУ, про що свідчить повідомлення про вручення з відміткою Укрпошти про отримання.

Відповідно до положень ст.ст. 64, 77, 87 ГПК України ухвала про відкриття провадження у справі (про відкладення розгляду справи) надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Господарський суд визнав наявні в матеріалах справи документи достатніми для вирішення спору та відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача ознайомлено з його правами та обов'язками у відповідності із ст.ст. 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог ст. 81-1 ГПК України в судових засіданнях складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши і з'ясувавши всі обставини та матеріали справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника відповідача, господарський суд -    

ВСТАНОВИВ:

21.05.2010 року між Закритим акціонерним товариством "Черкаситара" (правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Черкаситара") (надалі –позивач, постачальник) та Приватним виробничим підприємством "СІРІУС" (надалі –відповідач, покупець) було укладено договір № 21/10 на постачання виробів з гофрованого картону від 21.05.2010 року (надалі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується виготовити та передати, а покупець прийняти і оплатити товар відповідно до заявки, накладної та умов Договору.

Пунктами 4.3 та 4.3.1 Договору сторони передбачили порядок та строки оплати, згідно якого покупець зобов'язаний провести повну оплату за отриманий по накладним товар в розмірі 100% вартості товару протягом 15 календарних днів з моменту відвантаження партії товару.

Як стверджує позивач, на виконання умов Договору ним було поставлено відповідачу товар на загальну суму 140 018,02 грн. що підтверджується видатковими накладними (належним чином засвідчені копії накладних долучені до матеріалів справи):

- РН-0001198 від 16.06.2011 року на суму 23 961,60 грн.

- РН-0001222 від 17.06.2011 року на суму 38 400,00 грн.

- РН-0001223 від 20.06.2011 року на суму 35 723,62 грн.

- РН-0001244 від 22.06.2011 року на суму 11 980,80 грн.

- РН-0001375 від 05.07.2011 року на суму 29 952,00 грн.

Проте, як встановлено судом, товар, отриманий відповідачем згідно  видаткової накладної РН-0001198 від 16.06.2011 року на суму 23 961,60 грн., було поставлено позивачем згідно іншого договору, а саме –Договору № 12/10/10 від 12.10.10.   

Крім того, як вбачається із зазначених видаткових накладних позивачем було поставлено 680 одиниць товару - гофропіддон 290х280х70 поза межами замовлень, а саме на 2 611,20 грн. (680х3.20) більше, ніж було замовлено відповідачем.

Таким чином, суд вважає, що в межах спірного договору –Договору № 21/10 на постачання виробів з гофрованого картону від 21.05.2010 року, позивачем було поставлено товар на загальну суму 113 445,22 грн.

Проте, відповідачем в порушення умов Договору поставлений позивачем товар було оплачено частково, а саме в розмірі 36 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 1565 від 31.08.2011 року на загальну суму 16 000,0 грн. та № 130 від 13.09.2011 року на загальну суму 20 000,00 грн.

Отже, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість, яка станом на дату звернення позивача до суду з позовом склала 77 445,22 грн.

Зважаючи на викладене, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Дослідивши зміст спірного договору суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Пунктами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що сума основного боргу відповідача перед позивачем за поставлений, але частково неоплачений товар є належним чином доведеною,  документально підтвердженою та складає 77 445,22 грн.

До прийняття рішення у справі відповідач надав докази погашення суми боргу в розмірі 80 056,42 грн.

Зважаючи на те, що поставлений поза межами замовлень, а отже і Договору товар на суму 2 611,20 грн. було також оплачено відповідачем, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 2 611,20 грн.  

За таких обставин, та враховуючи заяву позивача про припинення провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення 77 445,22 грн. основного боргу підлягає припиненню на підставі п1-1ч.1 ст.80 ГПК України.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов'язань, тому є підстави для застосування встановленої договором та законодавством  відповідальності.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Зважаючи на порушення відповідачем вимог щодо своєчасної та повної оплати поставленого позивачем товару, позивач нарахував та просив суд стягнути з відповідача 5 440,56 грн. пені.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Відповідно до ч.2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного чи неналежним чином виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Пунктом 6.3 Договору сторони передбачили, що у випадку недотримання покупцем термінів оплати, покупець виплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня, за кожен день прострочення від суми простроченого товару за увесь час прострочення.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як передбачено ст.ст.1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Здійснивши перерахунок розміру пені  суд  дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення 5 440,56 грн. пені підлягають задоволенню повністю.

Крім пені, позивач нарахував та просив суд стягнути з відповідача 3 507,21грн. 10% річних.  

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п. 6.3 Договору, у випадку недотримання покупцем термінів оплати, покупець виплачує постачальнику суму боргу з урахуванням 10 % річних за весь період прострочення платежу.  

Здійснивши перерахунок, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення 3 507,21грн. 10% річних підлягають задоволенню в повному обсязі.

Отже, оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення 2 611,20 грн. основного боргу задоволенню не підлягають, провадження у справі в частині стягнення 77 445,22 грн. основного боргу підлягає припиненню, вимоги щодо стягнення 5 440,56 грн. пені та 3 507,21грн. 10% річних підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 32-34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

ВИРІШИВ:

1. В частині позовних вимог щодо стягнення з Приватного виробничого підприємства "СІРІУС"основного боргу в розмірі 2 611,20 грн. відмовити . 

2. Провадження у справі в частині стягнення з Приватного виробничого підприємства "СІРІУС" основного боргу в розмірі 77 445,22 грн. припинити.

3. Позов задовольнити частково.

4. Стягнути з Приватного виробничого підприємства "СІРІУС" (04050, м. Київ, вул. Тургенівська, 65, код ЄДРПОУ 21487555) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час примусового виконання рішення на користь Приватного акціонерного товариства "Черкаситара" (18002, м. Черкаси, а/с 526; 18008, м. Черкаси, вул. Смілянська, 159/5; 19635, Черкаська обл., Черкаський р-н, с. Білозгіря, вул. Леніна, б. 112, код ЄДРПОУ 22805494) 5 440,56 грн. пені, 3 507,21 грн. 10% річних, 1 727,92 грн. судового збору.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                                           І.Д. Курдельчук

дата складення 11.01.2012