Постанова

від 12.12.2011 по справі 13/493

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.2011 № 13/493

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рєпіної Л.О.

суддів: Корсакової Г.В.

ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державне підприємство "Національний центр ОСОБА_2"

на рішення господарського суду міста Києва від 20.09.2011

у справі № 13/493 (ОСОБА_3Д.)

за позовом Державне підприємство "Національний центр ОСОБА_2"

до ТОВ "ЦЕЗ"

про стягнення заборгованності в розмірі 4145603,50 грн.

дослідивши та вивчивши матеріали вправи, апеляційну скаргу, заслухавши доповідь судді - доповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва № 13/493 від 20.09.2011 р. відмовлено у задоволенні позову ДП «Національний центр ОСОБА_2» до ТОВ «ЦЕЗ» про стягнення 4 145 603,50грн.

Позивач, звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення норм процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить його скасувати та прийняти нове рішення про стягнення заборгованості в повному обсязі.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, причини суду не відомі. З матеріалів справи вбачається, що про розгляд справи 12.12.2011 представник позивача повідомлений належним чином про що свідчить розписка та протокол судового засідання від 28.11.2011. Щодо відповідача, то за його клопотанням попереднє судове засідання було відкладене, інших клопотань та заяв від сторін не надходило. Враховуючи вимоги ст. 102 ГПК України колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутність представників що не з'явились.

Розглянувши справу за правилами розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов наступного висновку.

Як встановлено матеріалами справи, 02.11.2009 сторонами, за результатами тендеру, укладено договір № 116 на складання проекту та ремонту виробничих приміщень, за умовами якого відповідач зобов'язався забезпечити складання проектної документації на ремонт виробничих приміщень і внутрішніх інженерних мереж (систем водопроводу, каналізації,опалення, вентиляції, кондиціонування повітря, протипожежних систем, систем електропостачання) на об'єкті по вул. Васильківська 1, м. Києва, загальною площею 4807,34 кв.м., строком виконання робіт до 31.03.2010року.

Відповідно до ст. ст. 525-526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання і одностороння зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Позивач звернувся до господарського суду з позовом, мотивуючи вимоги тим, що на виконання умов договору ним було перераховано 5 646 765,60грн., але відповідачем роботи не завершені, роботи виконані на суму 2 646 151,45 грн., що підтверджується актами здачі-приймання робіт. В зв'язку з порушенням умов договору, відповідач повинен повернути 3 000 614,15грн., з урахуванням 3% річних, а також сплатити пеню та штраф за неналежне виконання зобов'язань.

Відмовляючи у задоволенні позову, господарський суд виходив з того, що сума боргу зі штрафними санкціями в розмірі 4 145 603,50грн. належним чином позивачем не доведена, вимоги є необґрунтованими, а отже такими, що не підлягають задоволенню.

Позивач, заперечуючи проти рішення зазначає, що відмовляючи у задоволенні позову з причин нібито відмови позивача здійснити оплату судової експертизи, судом першої інстанції не враховано що підприємство майже півроку існувало без керівника. Позивач перебуває у стані реорганізації, в зв'язку з чим не затверджений розподільчий баланс та не відкрито бюджетне фінансування, а відтак не могло виконати приписи ухвали щодо проведення оплати за судову експертизу. На думку позивача, господарський суд повинен був залишити позов без розгляду в порядку п.5 ст. 81 ГПК України, а не відмовляти у його задоволенні. Крім того, суд першої інстанції не навів доводів та мотивів не взяття до уваги належних доказів, а саме первинної бухгалтерської документації, а відтак рішення місцевого суду не необґрунтованим.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Колегія суддів вважає недоцільними посилання позивача на відсутність керівника підприємства враховуючи, що підприємство - самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами. Функції, права та обов'язки структурних підрозділів підприємства визначаються положеннями про них, які затверджуються в порядку, визначеному статутом підприємства або іншими установчими документами ( ст. ст.62,64 ГК України). Отже, відсутність генерального директора підприємства не вказує на повну відсутність іншої уповноваженої особи, яка до призначення безпосереднього керівника, здійснює дії, направлені на належне функціонування підприємства, в тому числі підписання фінансових документів (оплата судової експертизи). Відсутність бюджетного фінансування не є підставою вважати, що у позивача взагалі відсутні кошти, забезпечені власними доходами.

Судова колегія не може погодитись з доводами позивача, що господарський суд повинен був залишити позов без розгляду в порядку п.5 ч.1 ст. 81 ГПК України, оскільки застосування вказаної норми можливо у разі якщо позивач не подав витребувані документи чи не направив свого представника в засідання господарського суду без поважних причин. В даному випадку представник бере участь у судових засіданнях, а проведення судової експертизи та складання відповідного висновку не входить до компетенції позивача, за таких обставин, суд не повинен залишати позов без розгляду, а має розглянути справу по суті.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання це є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За змістом ст. 877 ЦК України підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, визначені проектно-кошторисній документації.

Між тим, з матеріалів справи вбачається, що сторони у справі не дійшли згоди щодо вартості та обсягу виконаних робіт за червень-липень 2010 року, що лишає суд можливості прийняти правильне рішення без висновку судової експертизи, судова колегія погоджується з висновками місцевого суду щодо недоведеності позивачем позовних вимог, отже позов є таким, що не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги, а рішення господарського суду є обґрунтованим і таким, що відповідає чинному законодавству.

Керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ДП «Національний центр ОСОБА_2» залишити без задоволення, рішення господарського суду м. Києва № 13/493 від 20.09.2011 -без змін .

2. Матеріали справи повернути господарському суду м. Києва.

Головуючий суддя Рєпіна Л.О.

Судді Корсакова Г.В.

ОСОБА_1

14.12.11 (відправлено)