Ухвала

від 22.12.2011 по справі 5020-1843/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

5020-1843/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

УХВАЛА

22 грудня 2011 року справа № 5020-1843/2011

За заявою Публічного акціонерного товариства „Сведбанк” про вжиття заходів до забезпечення грошових вимог кредиторів, у справі

за заявою          Публічного акціонерного товариства „Сведбанк”,

ідентифікаційний код 19356840

(04655, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 18-В)

до                              Товариства з обмеженою відповідальністю „Кримський картон”,

ідентифікаційний код 31656274

(99003, м. Севастополь, вул. Комуністична, 10-А)

про визнання боржника банкрутом,

Суддя Головко В.О.,

Представники учасників судового процесу:

заявник (ПАТ „Сведбанк”) –явку уповноважених представників не забезпечив;

боржник (ТОВ „Кримський картон”) –явку уповноважених представників не забезпечив.

ВСТАНОВИВ:

15.11.2011 Публічне акціонерне товариство „Сведбанк” (далі –заявник, ПАТ „Сведбанк”) звернулось до господарського суду міста Севастополя (далі –суд) із заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Кримський картон” (далі –боржник, ТОВ „Кримський картон”) про визнання боржника банкрутом.

Водночас, у тексті заяви міститься вимога про вжиття заходів до забезпечення грошових вимог ПАТ „Сведбанк” до ТОВ „Кримський картон” у сумі 572 587,18 грн у вигляді накладення арешту на все майно, що належить боржнику /арк. с. 3-6/.

Ухвалою суду від 22.11.2011 порушено провадження у справі № 5020-1843/2011; призначено підготовче засідання суду на 01.12.2011.

01.12.2011 у зв'язку із неявкою учасників провадження у справі про банкрутство у судове засідання та невиконання ними вимог суду, в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, підготовче судове засідання було відкладено на 21.12.2011.

У засіданні суду 21.12.2011 представник заявника підтримала зазначену заяву та просила її задовольнити, зазначивши, що невжиття заходів до забезпечення грошових вимог ПАТ „Сведбанк” може призвести до втрати майна, за рахунок якого можуть бути погашені кредиторські вимоги.

Боржник явку уповноваженого представника не забезпечив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином.

Розглянувши заяву ПАТ „Сведбанк” про вжиття заходів до забезпечення його кредиторських вимог, дослідивши надані докази та заслухавши пояснення представника заявника, суд дійшов висновку, що його вимога про вжиття заходів до забезпечення вимог кредиторів не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Згідно з частиною першою статті 12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, пунктом 73 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 15 „Про судову практику в справах про банкрутство” (далі – Постанова № 15) господарський суд має право за клопотанням сторін або учасників провадження у справі про банкрутство чи за своєю ініціативою вжити заходів щодо забезпечення вимог кредиторів, у тому числі передбачених статтею 67 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до пункту 2 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/611 від 23.08.1994 „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову” (далі –Роз'яснення № 02-5/611), забезпечення позову (в даному випадку –забезпечення вимог кредиторів) є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.

Статтею 67 Господарського процесуального кодексу України визначено заходи до забезпечення позову (в даному випадку –забезпечення вимог кредиторів), до яких, зокрема, належить накладення арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві (в даному випадку –боржнику).

Згідно із пунктом 6.3 Роз'яснення № 02-5/611, у провадженні зі справ про банкрутство арешт може бути накладено на все належне боржникові (закріплене за ним) майно незалежно від поділу його на основні чи оборотні засоби.

Водночас, Пленум Верховного Суду України у пункті 73 Постанови № 15 зауважує на тому, що у виборі заходів забезпечення суду слід враховувати, що такі заходи не повинні унеможливлювати оперативно-господарську діяльність боржника, тобто не повинні мати характеру повної заборони на здійснення перерахування коштів, передачу майна, укладення угод, необхідних для провадження такої діяльності.

У накладенні арешту на майно чи забороні розпорядження майном господарському суду слід зазначити, щодо якого конкретно майна вживаються заходи забезпечення та які саме дії забороняється вчиняти органам управління боржника.

Відповідно до пункту 3 Роз'яснення № 02-5/611 умовою застосування заходів до забезпечення позову (в даному випадку –забезпечення вимог кредиторів) є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача (боржника) на момент пред'явлення позову до нього (в даному випадку –порушення провадження у справі про банкрутство), може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Натомість, з матеріалів справи убачається, що у боржника відсутнє майно, яке є предметом застави, та інше майно (в тому числі нерухоме майно, транспортні засоби та земельні ділянки), на яке можна звернути стягнення /арк. с. 22/.

Крім того, в Інформаційному листі Вищого господарського суду України № 01-8/2776 від 12.12.2006 „Про деякі питання практики забезпечення позову” наголошується на тому, що, якщо заяву про вжиття заходів до забезпечення позову (вимог кредиторів) подано учасником судового процесу, останній повинен обґрунтувати причини звернення із такою заявою. З цією метою та з урахуванням вимог, передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Тобто, заява про вжиття заходів до забезпечення вимог кредиторів повинна бути обґрунтована поданням належних та допустимих доказів, що підтверджують викладені в ній обставини.

Обґрунтування необхідності забезпечення вимог кредиторів полягає в доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення кредиторських вимог.

Проте, заявник не навів достатнього та належного обґрунтування необхідності вжиття заходів до забезпечення власних кредиторських вимог та не надав жодного доказу, який би підтверджував таку необхідність.

За викладених обставин, заява Публічного акціонерного товариства „Сведбанк” про вжиття заходів до забезпечення його грошових вимог в сумі 572 587,18 грн задоволенню не підлягає.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 66, 86 Господарського процесуального кодексу України, статтею 12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, суд –

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства „Сведбанк” про вжиття заходів до забезпечення грошових вимог кредиторів відмовити.

Суддя                                                               підпис                                                  В.О. Головко