Постанова

від 24.11.2011 по справі 11/5025/838/11

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

11/5025/838/11

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2011 року                                                                               Справа № 11/5025/838/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Дужич С.П. ,  суддя Василишин А.Р.

при секретарі Левчук І.О.

за участю представників сторін:

позивача: представник не з'явився третьої особи на стороні позивача < Текст > 

відповідача: представник не з'явився третьої особи на стороні відповідача < Текст > 

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача  товариства з обмеженою відповідальністю "Добряк" на рішення господарського суду Хмельницької області у справі № 11/5025/838/11 від 11.10.11р. (суддя Радченя Д.І.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк"  в особі відділення "Хмельницька регіональна дирекція" ПАТ "ВТБ Банк"    

до відповідача  Товариства з обмеженою відповідальністю "Добряк"

про стягнення заборгованості по кредитному договору № 235-2006/01 від 29 грудня 2006 року в сумі 6502,19 доларів США, що станом на 28.04.2011 р. за офіційним курсом НБУ становить 51792,54 грн., з яких: 3 146,00 доларів США, що становить 25059,15 грн.  - заборгованість по погашенню кредиту з березня 2010 р. по квітень 2011 р.; 706,06 доларів США, що становить 5624,05 грн. - сума заборгованості нарахованих відсотків за користування кредитом з 01.05.2010 р. по 11.04.2011 р.; 2104,00 долари США, що становить 16759,20 грн. - сума строкової заборгованості за кредитом станом на 11.04.2011 р.; 46,69 доларів США, що становить 371,90 грн. - пеня за несвоєчасну сплату процентів (плати) за користування кредитом з 01.06.2010 р. по 31.01.11 р.; 499,44 доларів США, що становить 3978,24 грн. - заборгованість по сплаті тридцять відсотків річних за прострочення виконання грошового зобов'язання по своєчасному поверненню кредиту за період з березня 2010 р. по 10.04.2011 р. включно.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області у справі № 11/5025/838/11 від 11.10.11р. позов публічного акціонерного товариства „ВТБ Банк” до товариства з обмеженою відповідальністю "Добряк" про стягнення заборгованості по кредитному договору № 235-2006/01 від 29 грудня 2006 року в сумі 6502,19 доларів США, що станом на 28.04.2011 р. за офіційним курсом НБУ становить 51792,54 грн., з яких: 3146,00 доларів США, що становить 25059,15 грн.  - заборгованість по погашенню кредиту з березня 2010 р. по квітень 2011 р.; 706,06 доларів США, що становить 5624,05 грн. - сума заборгованості нарахованих відсотків за користування кредитом з 01.05.2010 р. по 11.04.2011 р.; 2104,00 долари США, що становить 16759,20 грн. - сума строкової заборгованості за кредитом станом на 11.04.2011 р.; 46,69 доларів США, що становить 371,90 грн. - пеня за несвоєчасну сплату процентів (плати) за користування кредитом з 01.06.2010 р. по 31.01.2011 р.; 499,44 доларів США, що становить 3978,24 грн. - заборгованість по сплаті тридцять відсотків річних за прострочення виконання грошового зобов'язання по своєчасному поверненню кредиту за період з березня 2010 р. по 10.04.2011 р. включно - задоволено частково. Стягнено з товариства з обмеженою відповідальністю "Добряк"  на користь публічного акціонерного товариства „ВТБ Банк 6493,85 доларів, що станом на 28.04.2011 р. за офіційним курсом НБУ становить 51726,10 грн., в тому числі: 3146,00 доларів США, що становить 25059,15 грн.  - заборгованість по погашенню кредиту з березня 2010 р. по квітень 2011 р.; 706,06 доларів США, що становить 5624,05 грн. - сума заборгованості нарахованих відсотків за користування кредитом з 01.05.2010 р. по 11.04.2011 р.; 2104,00 долари США, що становить 16759,20 грн. - сума строкової заборгованості за кредитом станом на 11.04.2011 р.; 38,35 доларів США, що становить 305,46 грн. - пеня за несвоєчасну сплату процентів (плати) за користування кредитом з 01.06.2010 р. по 01.12.2010 р.; 499,44 доларів США, що становить 3978,24 грн. - заборгованість по сплаті тридцять відсотків річних за прострочення виконання грошового зобов'язання по своєчасному поверненню кредиту за період з березня 2010 р. по 10.04.2011 р., 64,94 доларів США  державного мита, 235,69грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.  В частині стягнення 8,34 доларів США (еквівалент 66,43 грн.) пені   відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зі змісту вказаної статті вбачається, що три процента річних є за своєю правовою природою платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.   

Перевіривши розрахунок річних доданий позивачем до позовної заяви з врахуванням встановлення сторонами в договорі іншого розміру процентів від простроченої суми, а саме 30% та зважаючи на п. 9.1 укладеного між сторонами договору № 235-2006/01 від 29 грудня 2006 року суд вважає правомірним нарахування 30% річних в сумі 499,44 доларів США, що становить 3978,24 грн. - заборгованість по сплаті тридцять відсотків річних за прострочення виконання грошового зобов'язання по своєчасному поверненню кредиту за період з березня 2010 р. по 10.04.2011 р. включно.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції товариство з обмеженою відповідальністю "Добряк" звернулось до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції від 11.10.11р. у справі 11/5025/838/11 та прийняти нове рішення, яким  просить повернути справу на новий розгляд до господарського суду Хмельницької області.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню. Крім того, апелянт, як на підставу скасування, посилається на те, що судом винесено рішення яке ґрунтується не на законі, а лише на здогадках, не беручи до уваги діюче законодавство.

Зокрема, апелянт, як на підставу скасування, посилається на те, що:

- суд порушив ст. 65 Цивільного процесуального кодексу України, оскільки жодного разу на адресу представників не надходило ухвали та повістки, та на адресу відповідача судові повідомлення приходи із запізненням, не даючи змоги приймати участь у засіданнях, тому вважає, що було порушено вимоги ГПК України, а саме: гласності, рівності, змагальності сторін.

- порушення матеріального права відображається в стягненні з відповідача суми 64, 94 долари США, однак, вважає, що ціна позову визначається у іноземній валюті та гривнях відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову, вказує, що дане положення можна застосовувати і до обрахування державного мита, яке підлягає сплаті відповідачем.

Представник позивача в судове засідання не з'явився; про день та час судового засідання був повідомлений належним чином; обґрунтованого відзиву на апеляційну скаргу не подав, клопотань про відкладення розгляду справи на іншу дату до суду не надходило.

Рівненський апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що рішення господарського суду Хмельницької  області від 11.10.11р. у даній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Добряк" - без задоволення з наступних підстав.

У відповідності до ч.2 п.1 ст.175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

За статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Як вбачається із матеріалів справи, кредит за кредитним договором №235-2006/01 від 09.12.2006р. наданий відповідачу - ТОВ "Добряк" у доларах США у розмірі 14500,00 дол. США, що підтверджується меморіальним валютним ордером №22_18 від 29.12.2006р., меморіальним ордером №22_29 від 29.12.2006р., платіжним дорученням №141 від 29.12.2006р. та банківською випискою.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.192 Цивільного кодексу України, законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України – гривня. Іноземна валюта може використовуватись в Україні у випадках та порядку встановлених законодавством.

Частина 1 ст.533 Цивільного кодексу України встановлює загальне правило, відповідно до якого грошове зобов'язання має бути виконане в гривнях. Разом з тим, частина 3 цієї статті допускає можливість використання іноземної валюти при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями у випадках, порядку та на умовах, встановлених законодавством.

Аналогічний режим використання національної та іноземної валюти при виконанні грошових зобов'язань передбачений і Господарським кодексом України. Зокрема ч.2 ст.198 Господарського кодексу України передбачає, що грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях; грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.

Згідно ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Спеціальне законодавство України у сфері банківської діяльності та діяльності небанківських фінансових установ не містить приписів, які б забороняли банкам та іншим фінансовим установам надавати кредити в іноземній валюті.

Відповідно до ст.2 Закону України „Про банки і банківську діяльність” кошти, це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Випадки, порядок та умови здійснення банками операцій в іноземній валюті унормовано Законами України „Про банки і банківську діяльність” і „Про Національний банк України”, Декретом Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання та валютного контролю”.

Статтями 47, 49 Закону України „Про банки і банківську діяльність” визначено операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується, Такі операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.

Правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю регулюються Декретом Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання та валютного контролю” № 15-93 від 19.02.1993р., статтею 1 якого віднесено надання кредитів в іноземній валюті до валютних операцій.

Відповідно до ст.ст. 192, 533, 1054 Цивільного кодексу України, ст.198 Господарського кодексу України, ст.ст. 32, 44 Закону України „Про Національний банк України”, ст.ст. 2, 47, 49 Закону України „Про банки і банківську діяльність”, ст.ст. 1, 4, 34 Закону України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг”, ст.ст. 1, 3, 5 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання та валютного контролю” банки та інші фінансові установи, які у встановленому порядку отримали генеральну ліцензію Національного банку України на здійснення валютних операцій, мають достатні юридичні підстави та право для надання резидентам України кредитів в іноземній валюті.

Частиною 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 гл.71 (позика).

Згідно ст.1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позичальникові позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно ч.2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

У відповідності із ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язань або одностороння зміна його умов не допускається.

ТОВ "Добряк" своїх зобов'язань за кредитним договором №235-2006/01 від 09.12.2006р. належним чином та в повному обсязі не виконав, внаслідок чого позивач звернувся до суду з позовом за захистом порушеного права.

На момент прийняття рішення у нього виникла перед позивачем заборгованість в розмірі 3852,06 доларів США, з яких: 3 146,00 доларів США - заборгованість по погашенню кредиту з березня 2010 р. по квітень 2011 р. та 706,06 доларів США, - сума заборгованості по нарахованих відсотках за користування кредитом з 01.05.2010 р. по 11.04.2011 р.

Вимоги позивача про стягнення простроченої заборгованості по погашенню кредиту з березня 2010 р. по квітень 2011 р. в сумі 3 146,00 доларів США (еквівалент 25059,15 грн.) та заборгованості по нарахованих відсотках за користування кредитом з 01.05.2010 р. по 11.04.2011 р. в сумі 706,06 доларів США, (еквівалент 5624,05грн.) є правомірними та підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлено до стягнення 46,69 доларів США, (еквівалент 371,90 грн.) пені за несвоєчасну сплату процентів (плати) за користування кредитом з 01.06.2010 р. по 31.01.11 р.

Частиною 3 ст. 549 ЦК України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання. Відповідно до ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст. 3  зазначеного Закону розмір пені, передбачений ст.1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГПК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ч. 6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 9.2. договору сторони погодили, що у разі несвоєчасної сплати процентів за користування кредитом, позичальник зобов'язаний сплатити на користь банку пеню за кожен день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент прострочення, від суми боргу.

Враховуючи вимоги діючого законодавства, зважаючи на п. 9.2 укладеного між сторонами договору №235-2006/01 від 09.12.2006р. та поданий позивачем уточнений розрахунок пені, здійснивши її перерахунок, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що правомірним є нарахування та підлягає стягненню з відповідача 38,35 доларів США (еквівалент 305,46грн.) пені за несвоєчасну сплату процентів (плати) за користування кредитом з 01.06.2010 р. по 01.12.10 р.

В частині стягнення 8,34 доларів США (еквівалент 66,43грн.) пені за несвоєчасну сплату процентів (плати) за користування кредитом за період з 01.12.2010 року по 31.01 2011 року судом першої інстанції правомірно відмовлено.

При поданні позовної заяви до місцевого господарського суду Хмельницької області позивачем заявлено до стягнення з відповідача проценти в розмірі 30% річних в сумі 499,44 доларів США, що становить 3978,24 грн. - заборгованість по сплаті тридцять відсотків річних за прострочення виконання грошового зобов'язання по своєчасному поверненню кредиту за період з березня 2010 р. по 10.04.2011 р. включно. Обґрунтовуючи правомірність заявленої суми вимоги позивач підставою вказує п. 9.1. договору, та обчислює останню як 30 відсотків річних від простроченої суми (розрахунок доданий до позовній заяві).

Господарський суд Хмельницької області прийшов до висновку що такий вид відповідальності за порушення грошового зобов'язання є сумою річних із визначеною ставкою у 30 процентів, нарахування яких не суперечить ст. 625 ЦК України.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зі змісту вказаної статті вбачається, що три проценти річних є за своєю правовою природою платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.   

Суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Доводи, викладені апелянтом у апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду апеляційної скарги у судовому засіданні, спростовуються вищевикладеним.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з врахування всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.  < Текст > 

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103 - 105 ГПК України, суд  –

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Хмельницької області від 11.10.2011р. у справі №11/5025/838/11 залишити без змін, апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Добряк" - без задоволення.

Справу №11/5025/838/11 повернути  господарському суду Хмельницької області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий  суддя                                                                      Юрчук М.І.

Суддя                                                                                              Дужич С.П.  

Суддя                                                                                              Василишин А.Р.  

 01-12/17108/11  17108/11