Постанова

від 08.12.2011 по справі 5004/1677/11

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5004/1677/11

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" грудня 2011 р.                                                           Справа № 5004/1677/11  

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого  судді                         Філіпова Т.Л.

судді                                                   Саврій В.А. ,

 судді                                                   Маціщук А.В.   

при секретарі Карпець О.О.     

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача -  не з'явився

розглянувши  апеляційну скаргу відповідача Приватного акціонерного товариство "Волиньхолдінг"  на рішення господарського суду Волинської області від 19.10.11 р. у справі № 5004/1677/11

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Бісмак, ЛТД"

до                Приватне акціонерне товариство "Волиньхолдінг"

про              стягнення в сумі 207 240 грн. 95 коп. та про визнання правочину недійсним

          Рішенням господарського суду Волинської області від 19.10.2011р. у справі №5004/1677/11 (суддя Гончар М.М.) задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бісмарк, ЛТД»до Приватного акціонерного товариства «Волиньхолдінг»про стягнення 207240 грн. 95 коп. та про визнання правочину недійсним.

          Не погоджуючись із рішенням господарського суду Волинської області від 19.10.11р. у справі №5004/1677/11 відповідач Приватне акціонерне товариство «Волиньхолдінг»подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Волинської області  від 19.10.2011 року по справі №5004/1677/11 в частині стягнення з ПрАТ «Волиньхолдінг»203986,81 грн. основного боргу, 2703,87 грн. –пені, 550,27 грн. –3% та прийняти нове рішення про відмову у задоволені позовних вимог щодо стягнення 207 240,95 грн.

          Доводи апеляційної скарги грунтуються на тому, що враховуючи положення ст.103,104 ГПК України, ПрАТ «Волиньхолдінг»просить скасувати рішення по справі №5004/1677/11 в зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення по справі та порушенням, неправильним застосуванням норм матеріального права.

          Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.11.2011р. у даній справі апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Волиньхолдінг»прийнято до провадження,  справу призначено до слухання.

          В судове засідання  08.12.2011 р. представники сторін не з'явився, хоча про час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені  належним чином. Враховуючи, що  про час і місце судового розгляду сторони повідомлені належним чином, колегія суддів вважає, що нез"явлення представників сторін не перешкоджає розгляду   апеляційної скарги.

          Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесу-ального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Бісмак, ЛТД» - постачальник  та Приватне акціонерне товариство «Волиньхолдінг»  - покупець 06.12.2010року уклали договір поставки №10/85.

У відповідності до п.1.1 Договору,  постачальник зобов'язується систематично постачати і передавати у власність покупцю визначений даним договором товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах договору.

Відповідно до пункту  1.3. Договору поставка товару здійснюється попартійно, на підставі замовлень покупця.

Згідно  п.3.1. Договору загальна вартість договору складається з вартості окремих партій товару, що постачаються Постачальником покупцю відповідно до умов даного договору, але не може перевищувати 1 100 000 грн., враховуючи ПДВ 20%.

Пунктом 8.1. договору поставки №10/85 від 06.12.2010р. встановлено, що оплата за поставлений товар здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 10 календарних днів з дати поставки на склад покупця і підписання сторонами видаткових накладних на товар.

У відповідності  до п. 9.1. договору – за неоплату товару відповідачу нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки від суми вартості неоплаченого товару, що складає 2 703, 87 грн.

          Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2011 року, але в будь-якому випадку не раніше завершення виконання Сторонами прийнятих на себе зобов'язань протягом дії цього договору. Договір підписано постачальником  ТОВ «Бісмак, ЛТД» та покупцем  ВАТ «Волиньхолдінг», скріплено відбитками печаток сторін.

Разом з тим 24 червня 2011 року було укладено угоду про внесення змін Договору поставки №10/85 від 06.12.2010 року.

Пунктом 5 Угоди про внесення змін зазначено, що всі зобов'язання Сторін, які виникли та/або були виконані за Договором між ВАТ «Волиньхолдінг» як Покупцем та ТОВ «Бісмак, ЛТД» як Продавцем, з 24 червня 2011 року вважаються такими, що виникли та/або були виконані на підставі Договору ПрАТ «Волиньхолдінг» як Покупцем та ТОВ «Бісмак, ЛТД» як Продавцем.

Відповідно до договору поставки №10/85 від 06.12.2010 р. та видаткових накладних №36 від 01.07.2011р. на суму 117 592, 09 грн., №38 від 04.07.2011р. на суму 65 399, 52 грн., №39 від 06.07.2011р. на суму 3 499, 20 грн., №42 від 13.07.2011р. на суму 17 496 грн. відповідачу були поставлені ароматизатори на загальну суму –203 986, 81 грн.

Оплата поставленого товару відповідачем не здійснена.

Разом з тим, 09.09.2011р. ПрАТ «Волиньхолдінг» надіслало ТзОВ «Бісмак, ЛТД» вимогу №403/01-12 про відшкодування збитків в сумі 227 771 грн., які виникли у зв"язку  зі сплатою грошових зобов'язань та штрафних санкцій, нарахованих за результатами проведеної перевірки та прийняття податковим органом  відповідних повідомленнь-рішеннь. Підставою нарахування був висновок ДПІ Шполянського району Черкаської області в акті перевірки ТзОВ «Бісмак, ЛТД» №286/23/34118300 від 10.05.2011р. про встановлення нікчемності договору №133 від 10.12.2010р., укладеного між ТзОВ «Бісмак, ЛТД» та ПрАТ «Волиньхолдінг».

На адресу позивача відповідачем було направлено заяву від 20.09.2011р. № 419/01-12 про зарахування однорідних зустрічних вимог у сумі  206 303, 23 грн. У заяві про зарахування однорідних зустрічних вимог відповідач вказує, що він є кредитором за вимогою про відшкодування збитків від 09.092011р. №403/01-12 у сумі 206 303, 23 грн.

Дослідивши матеріали справи та  обставини   на предмет повноти їх встановлення, надання їм  судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги  стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Рівненського   апеляційного  господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків до яких, зокрема, відносяться договори та інші правочини.

Договором є  домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних  прав  та обов"язків (ст.626 ЦК України). Господарським зобов"язанням  є зобов"язання, що виникає  між суб"єктом господарювання  та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Господарським  кодексом України.

Згідно з ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та  інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких,  які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання,  придбання  або збереження майна суб'єкта або суб'єктом  господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок  подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.  

Спірні правовідносини сторін виникли щодо  виконання договору постачання товарів, які регулюються як загальними положеннями про зобов'язання, так і  положеннями закону щодо поставки.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.2 статті 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За правилами  статтей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинно виконуватися належним чином та в установлений строк згідно з умовами договору та вимог цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. З цими нормами кореспондуються і приписи статті 193 Господарського кодексу України, що визначають загальні умови виконання господарських зобов'язань. Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За правилами п.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

вЗ огляду на викладене, висновок господарського суду Волинської області  про порушення  відповідачем зобов"язань за договором поставки підтверджено   об"єктивно  та повно встановленими у справі обставинами  та правильним застосуванням положень матеріального закону.

Щодо позовної вимоги про визнання недійсним  правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог  слід зазначити про таке.

Згідно з частиною третьою ст. 203 ГК України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. Аналогічні правила містить і стаття 601 ЦК України. Заява однієї сторони про зарахування зустрічної однорідної вимоги є одностороннім правочином, який має наслідком припинення зобов'язань.

За змістом наведених положень закону  припинення зобов"язання зарахуванням можливе за таких умов: вимоги є зустрічними, тобто існують у двох сторін, однорідними за своєю юридичною кваліфікацією,  та такими, строк виконання зобов"язань за якими вже настав або визначений моментом вимоги.

Як встановлено судом першої інстанції,  відповдач має невиконане грошове  зобов"язання перед позивачем, яке  випливає з договору поставки товару. Строк виконання цього зобов"язання вже настав.

Натомість, відповдачем заявлено до зарахування вимогу про відшкодування збитків, яка не може вважатись однорідною  вимозі  про сплату грошового боргу.

Під збитками згідно статті 224 Господарського кодексу України розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов"язання або  додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. Обставини неналежного виконання зобов"язання або порушення правил  здійснення господарської діяльності  можуть бути визнані  винною стороною або доведені у судовому порядку.

Відповідно до положень частини 1 статті  203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Відповідно до ст.215 ЦК України  підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення сторонами вимог, які встановлені  частинами першою-третьою,  п"ятою  та шостою статті 203 цього Кодексу.

Пленум Верховного суду України  у постанові  № 9 від 06.11. 2009р.  "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними " судам необхідно враховувати, що згідно із статтями  4,10, 203 ЦК України зміст праочину не може суперечити ЦК, іншим законам України які приймаются відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов"язковість яких  надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1,8  Конституції  України).    

Таким чином, правочин про зарахування зустрічних однорідних вимог, вчинений ПрАТ "Волиньхолдінг" відповідно до заяви  про зарахування від 20.09.2011р. № 419/01-12 на суму 206 303,23 грн.  правомірно визнаний судом першої  інстанції недійсним, оскільки не відповідає вимогам  статті 601 ЦК України, частині 3 статті 203 ГК України.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводами апеляційної скарги  висновків  господарського суду не спростовано, підстав для скасування або  зміни рішення, встановлених статтею 104  Господарського процесуального кодексу  України, не  встановлено, а відтак  апеляційну скаргу   слід залишити  без задоволення, рішення господарського суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105,109,110 Рівненський апеляційний господарський  суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Волиньхолдінг"  на рішення  господарського суду Волинської  області від 19.10.2011р. у справі №5004/1677/11  – залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції – без змін.

Справу №5004/1677/11  повернути до господарського суду Волинської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України  протягом двадцяти днів з дня набрання   постановою законної сили.

Головуючий суддя                                                                       Філіпова Т.Л.  

Суддя                                                                                              Саврій В.А.  

Суддя                                                                                              Маціщук А.В.  

01-12/17705/11  17705/11