Постанова

від 20.12.2011 по справі 20/1676-10

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

20/1676-10

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" грудня 2011 р.                                                           Справа № 20/1676-10  

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий  суддя                                                     Мельник О.В.

суддя                                                                             Грязнов В.В. ,

 суддя                                                                             Савченко Г.І.

при секретарі судового засідання Яремі Г.В.

розглянув апеляційну скаргу  відповідача  Приватного підприємства "Аграрна компанія 2004" на  рішення  господарського суду Хмельницької області від 25.10.11 р. у справі № 20/1676/11     

за позовом Прокурора Чемеровецького району в інтересах держави в особі Управління агропромислового розвитку Чемеровецької районної державної адміністрації

до  Приватного підприємства "Аграрна компанія 2004"

з участю третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог Головного управління Державного казначейства України у Хмельницькій області.

про стягнення 505200 грн. коштів резервного фонду бюджету

За участю представників:

прокурора - не з'явився,

позивача - не з'явився,  

відповідача - Сапьолкіної Н.В.,

третьої особи - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Чемеровецького району звернувся до місцевого господарського суду із позовом в інтересах держави в особі Управління агропромислового розвитку Чемеровецької районної державної адміністрації до  приватного підприємства "Аграрна компанія 2004" про стягнення 505200 грн. коштів резервного фонду бюджету.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 25.10.2011 року вказаний позов задоволено. Стягнуто з ПП "Аграрна компанія 2004" на користь управління агропромислового розвитку Чемеровецької районної державної адміністрації 505200,00 грн. (суддя Гладій С.В.).

Своє рішення суд першої інстанції нормативно обґрунтував ст.ст. 173, 174, 175, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 629 Цивільного кодексу України та встановив, що на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України № 1010-р від 28.07.2008р., розпоряджень Хмельницької обласної державної адміністрації № 428/2008-р від 12.08.2008р. і Чемеровецької райдержадміністрації № 3841/2008-р від 18.08.2008р. було виділено із резервного фонду державного бюджету і перераховано на рахунок відповідача кошти в сумі 505200,00 грн. Умови надання, використання і строк повернення зазначених коштів визначено сторонами шляхом укладення договорів № 3 від 19.09.2008р. та № 13 від 26.12.2008р. Враховуючи, що доказів добровільного повернення коштів не подано, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені наявними в матеріалах справи належними доказами, заявлені відповідно до норм чинного законодавства і підлягають задоволенню.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Хмельницької області від 25.10.2011 року та припинити провадження у справі. Апелянт зокрема зазначає, що судом порушено норми матеріального права –ч. 1 ст. 2, ч. 4 ст. 17 Бюджетного кодексу України, ст. 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік", ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні".  Вказує на те, що позов подано не уповноваженим на те суб'єктом, в інтересах органу, який позбавлено законом право здійснювати стягнення бюджетної заборгованості, з порушенням визначеного механізму стягнення, а також порушено правила розмежування юрисдикції. Вважає, що договори № 3 від 19.09.2008 року та № 13 від 26.12.2008 року є адміністративними, а відтак спір має вирішуватись згідно норм КАС.

Представник Управління агропромислового розвитку Чемеровецької райдержадміністрації надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу ПП "Аграрна компанія 2004" без задоволення.    

Від представника Головного управління державного казначейства України у Хмельницькій області надійшли письмові пояснення, згідно яких просить залишити рішення господарського суду Хмельницької області від 25.10.2011 року без змін та справу слухати за відсутності представника третьої особи. Вказує, що умови щодо повернення коштів, виділених з резервного фонду бюджету ПП "Аграрна компанія 2004" визначені не були, а тому кошти були перераховані за КЕКВ 1310 як "субсидії і поточні трансферти підприємствам (установам, організаціям)", що відповідає розпорядчим документам КМУ, Міністерства фінансів України, Хмельницької обласної та Теофіпольської районної державної адміністрації.

Прокурор правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористався.  

05.12.2011 року до Рівненського апеляційного господарського суду надішли письмові пояснення, в яких апелянт в якості додаткового обґрунтування своєї правової позиції посилається на постанову Вищого господарського суду України від 20.07.2011 року по справі № 20/1640-10.

20.12.2011 року апелянт подав письмові пояснення про те, що станом на 11.11.2011 року за відповідачем заборгованості за бюджетними позичками та фінансовими допомогами, в тому числі наданими з резервного фонду бюджету України нема.

Апелянт також заявив клопотання про зупинення провадження у справі, обґрунтовуючи його неможливістю розгляду даної справи до перегляду в апеляційному порядку рішення господарського суду по справі № 17/5025/55/11 за позовом ПП "Аграрна компанія 2004" до Управління агропромислового розвитку Чемеровецької районної державної адміністрації про визнання недійсним договору № 3 від 19.09.2008 року.

Наведене клопотання відхилене колегією суддів з огляду на наступне.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 79 ГПК України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Поряд з тим, встановлені у рішенні по справі № 17/5025/55/11 факти жодним чином не впливають на оцінку доказів апеляційним судом у даній справі, оскільки станом на день винесення рішення по справі № 20/1676-10 вони ще не існували, договір № 3 від 19.09.2008 року, дійсність якого є предметом розгляду по справі № 17/5025/55/11, був чинним. Вказане, у свою чергу, у разі визнання оскарженого договору недійсним не позбавляє права відповідача на перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

У судовому засіданні представник відповідача підтримала доводи та вимоги апеляційної скарг, з підстав наведених у ній. Просила скасувати рішення господарського суду Хмельницької області від 25.10.2011 року та відмовити в позові повністю.

Прокурор, представники позивача та третьої особи на розгляд справи до суду апеляційної інстанції не з'явились, про час, день та місце судового засідання повідомлялись належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Розглянувши апеляційну скаргу та відзив на неї, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Хмельницької області від 25.10.2011 року слід залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанцій та вбачається з матеріалів справи, на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України № 1010-р від 28.07.2008 року "Про часткову компенсацію витрат сільськогосподарських підприємств, які зазнали збитків внаслідок стихії, що сталася у Волинській, Львівській, Рівненській та Хмельницькій областях", розпорядження голови Хмельницької обласної державної адміністрації підписане розпорядження № 428/2008-р "Про розподіл коштів, виділених Кабінетом Міністрів України на часткову компенсацію витрат сільськогосподарських підприємств, які зазнали збитків внаслідок стихії, що сталася в червні-липні 2008 року на території Хмельницької області»від 12.08.2008 року, головою Чемеровецької районної державної адміністрації Хмельницької області прийнято розпорядження № 384/2008-р від 18.08.2008 року, яким зобов'язано спрямувати кошти, виділені з резервного фонду державного бюджету підприємствам для часткової компенсації витрат сільськогосподарських підприємств, які зазнали збитків унаслідок стихії, що сталася на території Чемеровецького району. Визначено розпорядником по використанню вказаних коштів управління агропромислового розвитку райдержадміністрації та затверджено розподіл коштів на часткову компенсацію витрат сільськогосподарських підприємств, які зазнали збитків унаслідок стихії (а.с. 15).

Згідно реєстру розподілу коштів, затвердженого додатком № 1 до розпорядженням голови районної державної адміністрації № 428/2008-р від 18.08.2008 року, ПП "Аграрна компанія 2004" виділено наступні суми на покриття втрат загиблих культур: 235000 грн. - озима пшениця, 50400 - ячмінь, 104300 - горох, 68100 - озимий ріпак, а всього 457800 грн. (а.с. 16).

19.09.2008 року Управління агропромислового розвитку Чемеровецької райдержадміністрації (надавач коштів) та ПП "Аграрна компанія" уклали договір надання та використання коштів резервного фонду державного бюджету № 3, згідно п. 1.1 якого надавач коштів надає, а отримував коштів отримує кошти виділені відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 28.07.2008 року № 1010-р в сумі 457800 грн. (далі в постанові –договір № 3, а.с. 5).

Комісією у складі: начальника Управління агропромислова розвитку райдержадміністрації, начальника Фінансового Управління райдержадміністрації, начальника Державної податкової інспекції у Чемеровецькому районі, начальника відділу статистики у Чемеровецькому районі, начальника Районної насіннєвої інспекції, начальника Державної інспекції захисту рослин, Голови асоціації сільськогосподарських товаровиробників району, Голови асоціації фермерів району та начальника Управління Держкомзему у Чемеровецькому району затверджено реєстр сільськогосподарських підприємств Чемеровецького району, що мають право на отримання субвенції з бюджетних коштів для ліквідації наслідків стихійного лиха, що сталося 23-27 липня 2008 року станом на 24.12.2008 року, у тому числі також виділено ПП "Аграрна компанія 2004" 47400 грн. (а.с. 17).

26.12.2008 року сторони уклали договір № 13, зміст якого ідентичний змісту договору № 3, крім суми виділених коштів, а саме за договором № 13 - 47400 грн. (далі в постанові –договір № 13, а.с. 6).

Відповідно до п. 1.2 договорів, отримувач коштів зобов'язаний використати кошти на придбання матеріальних ресурсів згідно розпорядження Кабінету Міністрів України №1010-р від 26.07.2008 р.

Згідно п. 2 договорів, кошти надаються отримувачу коштів через відділення державного казначейства у Чемеровецькому районі.

Пунктом 3.3  договорів передбачено, що отримувач коштів зобов'язується повернути надані кошти повністю до 01.09.2009 року.

Договори набувають чинності з моменту підписання його сторонами і діють до моменту остаточного виконання (п. 8.2 договорів).

Вказані договори підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені відбитками їх печаток.

На виконання розпорядження № 384/2008-р від 18.08.2008 року, Управління агропромислового розвитку райдержадміністрації перерахувало відповідачу кошти у сумі 457800 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 2484 від 25.09.2008 року та 47400 грн. згідно копії платіжного доручення № 205 від 26.12.2008 року (а.с. 7).

Оскільки кошти в сумі 505200 грн. в строк, визначений п. 3.3 договорів, тобто до  01.09.2009 року, повернуті не були, прокурор звернувся до суду із даним позовом.

Задовольняючи позов, господарський суд першої інстанції виходив з приписів чинного законодавства, що передбачають надання спірних коштів лише на умовах повернення та є підставою для виникнення у відповідача цивільного обов'язку, що ним належним чином не виконаний.

Колегія суддів погоджується з таким висновком господарського суду Хмельницької області, з огляду на наступне.

Положення ст.ст. 173, 193, 198, 199 Господарського кодексу України визначають, що господарськими зобов'язаннями, включаючи виконання грошових зобов'язань, визначаються зобов'язання, що виникають між суб'єктами господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, які можуть виникати безпосередньо із закону, іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність договору. При цьому, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, у встановлений строк, відповідно до закону, інших правових актів, статуту, Цивільного кодексу України. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами, договорами, статутними та уставними документами. Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання в разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.   

Відповідно до ст.ст. 509, 510, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язанням з правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. Загальними умовами зобов'язання є те, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, статуту товариства, Закону України „Про господарські товариства”, інших законодавчих актів.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. (статті 525, 625 Цивільного кодексу України).

Пунктом 3 статті 116 Конституції України визначено, що Кабінет Міністрів України забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 Конституції України,  Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання. Аналогічне положення містяться і у ч. 1 ст. 52 Закону України "Про Кабінет Міністрів України".

За приписами ст. 20 Закону України "Про Кабінет Міністрів України", Кабінет Міністрів України у сфері економіки та фінансів забезпечує здійснення заходів, передбачених державними програмами ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, приймає рішення з питань ліквідації наслідків інших аварій, а також пожеж, катастроф, стихійного лиха, утворює згідно із законом державні резервні фонди фінансових і матеріально-технічних ресурсів та приймає рішення про їх використання та приймає рішення про використання коштів резервного фонду Державного бюджету України.

Згідно ч. 1 ст. 24 Бюджетного кодексу України, резервний фонд бюджету формується для здійснення непередбачених видатків, що не мають постійного характеру і не могли бути передбачені при складанні проекту бюджету. Порядок використання коштів з резервного фонду бюджету визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абз. 10, 14 п. 1 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про Кабінет Міністрів України", Кабінет Міністрів України утворює згідно із законом державні резервні фонди фінансових і матеріально-технічних ресурсів та приймає рішення про їх використання.

Постановою Кабінету Міністрів України № 415 від 29.03.2002 року затверджено Порядок використання коштів резервного фонду бюджету, який визначає напрями використання коштів резервного фонду державного бюджету та місцевого бюджету і встановлює процедури, пов'язані з виділенням коштів резервного фонду відповідного бюджету та звітуванням про їх використання.

Пунктом 5 вказаного Порядку визначено, що розподіл бюджетного призначення резервного фонду відповідного бюджету провадиться за рішенням Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої держадміністрації, виконавчого органу відповідної ради.

Відповідно до ч. 2 п. 11 Порядку, кошти із резервного фонду бюджету суб'єктам господарської діяльності недержавної форми власності або суб'єктам господарської діяльності, у статутному фонді яких корпоративні права держави становлять менше ніж 51 відсоток, виділяються через головних розпорядників бюджетних коштів лише на умовах повернення.

Враховуючи, що ПП "Аграрна компанія 2004" не містить у статутному фонді корпоративних прав держави, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що кошти в сумі 505200 грн. були виділені відповідачу із резервного фонду бюджету лише на умовах повернення.

Вказана позиція апеляційного суду узгоджується також із правою позицією Вищого господарського суду України, викладеній у постанові від 11.10.2011 року по справі № 11/5025/508/11. 

За таких обставин, відсутність в розпорядженні Кабінету Міністрів України від № 1010-р 28.07.2008 року "Про часткову компенсацію витрат сільськогосподарських підприємств, які зазнали збитків внаслідок стихії, що сталася у Волинській, Львівській, Рівненській та Хмельницькій областях", а також у виданому на його підставі розпорядженні голови Хмельницької обласної державної адміністрації № 428/2008-р від 12.08.2008 року "Про розподіл коштів, виділених Кабінетом Міністрів України на часткову компенсацію витрат сільськогосподарських підприємств, які зазнали збитків внаслідок стихії, що сталася в червні-липні 2008 року на території Хмельницької області" застереження щодо повернення до державного бюджету коштів сільськогосподарськими підприємствами недержавної форми власності не обмежує дію пункту 11 Порядку використання коштів резервного бюджету, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 року № 415 про обов'язковість повернення таких коштів відповідними суб'єктами.

Відтак, стягнення з ПП "Аграрна компанія 2004" на користь Управління агропромислового розвитку Чемеровецької райдержадміністрації коштів в сумі 505200 гривень є обґрунтованим.

Апеляційний суд відхиляє твердження апелянта про те, що договори № 3 та № 13 є адміністративними договорами безвідсоткової позики або фінансової допомоги, а даний спір підлягає вирішенню за правилами адміністративного судочинства, з огляду на наступне.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 07.12.2010 року по справі № 20/1826-10, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 20.09.2011 року (а.с. 53-55), в позові ПП "Аграрна компанія 2004" до Управління агропромислового розвитку Чемеровецької районної державної адміністрації про визнання недійсним договору № 13 від 26.12.2008 року відмовлено.

Згідно ч. 2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Враховуючи, що під час розгляду справ № 20/1676-10 та № 20/1826-10 брали участь ті самі сторони, факт, що договір № 13 від 26.12.2008 року є господарським, а не адміністративним є преюдиційним. Так само, як і  не потребує доведенню факт, що спори, які виникають у сторін під час виконання договорів № 3 та № 13 підлягають вирішенню в порядку господарського судочинства, що також встановлено в постанові від 20.09.2011 року по справі № 20/1826-10, яку ПП "Аграрна компанія 2004" до Вищого господарського суду не оскаржила.

Позиція судової колегії стосовно того, що даний спір підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства узгоджується із правовою позицією Вищого господарського суду України, викладеною в постанові від 13.07.2011 року по справі № 11/5025/190/11 та в постанові № 17/5025/55/11 від 09.11.2011 року.   

Колегія суддів також зауважує, що апелянт помилково ототожнює поняття "договору позики" та "бюджетної позички".

Так, згідно ч. 1 ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до Бюджетного кодексу України, кредитування бюджету - операції з надання коштів з бюджету на умовах повернення, платності та строковості, внаслідок чого виникають зобов'язання перед бюджетом (надання кредитів з бюджету), та операції з повернення таких коштів до бюджету (повернення кредитів до бюджету). Для цілей цього Кодексу до кредитів з бюджету також належать бюджетні позички та фінансова допомога з бюджету на поворотній основі.

Правовідносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів та розгляду звітів про їх виконання, а також контролю за виконанням Державного бюджету України та місцевих бюджетів (ст. 1 Бюджетного кодексу України), не є господарськими; до відповідних відносин не застосовується також і Цивільний кодекс України (ч. 2 ст. 1 цього Кодексу).

Згідно постанови від 20.09.2011 року по справі № 20/1826-10, договір № 13 від 26.12.2008 року є саме договором позики, а ніяк не бюджетною позичкою, а відповідно твердження апелянта є намаганням трактувати зміст постанови на свою користь.  

В обґрунтування своєї позиції, апелянт посилається на довідку Управління державного казначейства у Чемеровецькому районі № 02-17/823 від 11.11.2011 року, згідно якої за ПП "Аграрна компанія 2004" заборгованості за бюджетними позичками та фінансовими допомогами, в тому числі наданими з резервного фонду бюджету України немає.

Поряд з тим, кошти виділені з резервного фонду Державного бюджету України для ПП "Аграрна компанія 2004" не є бюджетними позичками чи фінансовою допомогою, а надані згідно договорів № 3 та № 13 на підставі вільного волевиявлення сторін, за відсутності адміністративного підпорядкування. Отже, в даному випадку відносини позики виникли на підставі двосторонньої цивільно-правової угоди, з визначенням прав та обов'язків сторін.

У своїй скарзі апелянт також посилається на те, що позов подано не уповноваженим на те суб'єктом в інтересах органу, який позбавлено законом право здійснювати стягнення бюджетної заборгованості.

Судова колегія відхиляє такі посилання скаржника з огляду на те, що  ст. 121 Конституції України  на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.   

Відповідно до ст. 35 Закону України "Про прокуратуру" обсяг і межі повноважень прокурора, який бере участь у судовому процесі, визначаються вказаним Законом та процесуальним законодавством України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. В позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому саме полягає порушення інтересів держави і обґрунтовує необхідність їх захисту (ч. 2 ст. 2 ГПК України).

Положенням вказаної норми надано офіційне тлумачення у Рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 року №3-рп/99, яким визначено поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" як орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави.

При цьому, Конституційний Суд України зазначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів.  Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарюючих товариств з частиною державної власності у статутному фонді. Разом з тим, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й у діяльності приватних підприємств, товариств.

З врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, у кожному конкретному випадку прокурор чи його заступник самостійно визначає, з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, вказує в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Однією з форм представництва, що визначено в ч. 3 ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру"  є звернення до суду з позовами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб.

При цьому, відповідно до ч. 5 ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру",  прокурор самостійно визначає підстави для представництва в судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

З правового аналізу вищевказаних норм законодавства випливає, що прокурор у межах своєї компетенції має право звертатись до суду з позовними заявами вимоги яких, спрямовані на захист в суді інтересів держави, зокрема місцевих органів виконавчої влади, у випадках наявності порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок противоправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Прокурором Чемеровецького району у позовній заяві чітко визначені підстави представництва держави в особі органу виконавчої влади - Управління агропромислового розвитку РДА, яке є стороною договорів № 3 та № 13 відповідно до розпорядження голови адміністрації № 384/2008-р від 18.08.2008 року та наділене відповідними повноваженнями. Неповернення відповідачем коштів, виділених з резервного фонду державного бюджету спричиняє збитки державі.

Таким чином, колегія суддів вважає, що у даному випадку прокурор Чемеровецького району зазначив у чому саме відбулося порушення інтересів держави, обґрунтував необхідність їх захисту та зазначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Враховуючи викладене, прокурор згідно діючого законодавства наділений правом звернутись до суду з даною позовною заявою для захисту інтересів держави.

Більше того, Управління агропромислового розвитку Чемеровецької РДА діяло в межах своєї компетенції, оскільки п. 3 ст. 3, ст. 627 ЦК України закріплено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до Положення "Про управління агропромислового розвитку районної державної адміністрації" Управління є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в органах Державного казначейства, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, а тому відповідно до п. 1 ст.179 ГК України має право укладати договори з суб'єктами господарювання та за приписами ст. 1 ГПК України бути позивачем у суді.

Колегія суддів не надає правової оцінки постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 14.12.2010 року у справі №2-а-8648/10/2270/16, оскільки такий доказ не був поданий до суду першої інстанції.

Так, згідно ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

У апеляційній скарзі ПП "Аграрна компанія - 2004" вказує, що суд першої інстанції вирішив спір за одне судове засідання, внаслідок чого відповідач був позбавлений права подати нові докази.

Поряд з тим, ухвалою господарського суду Хмельницької області від 22.09.2010 року справу призначено до розгляду на 07.10.2010 року, судове засідання з 07.10.2010 року було відкладене на 19.10.2010 року, з 19.10.2010 року - на 01.11.2010 року, 01.11.2010 року - провадження у справі було зупинено, 06.10.2011 року - поновлено та призначено судове засідання на 25.10.2011 року.

Враховуючи, що представник відповідача надав свій письмовий відзив на позов, брав участь у судових засіданнях, тому обставин, що перешкоджали подати такий доказ суду першої інстанції не наведено, що в свою чергу за приписами ст. 101 ГПК України унеможливлює його прийняття судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів також зауважує, що рішення суду першої інстанції прямо не породжує прав та обов'язків Державного казначейства, яке до участі у справі залучено не було, тому апеляційний суд не вбачає підстав для скасування у зв'язку з цим, прийнятого судом першої інстанції правильного по суті рішення на корить держави, з одних лише формальних міркувань.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є помилковими та не ґрунтуються на доказах, що свідчили б про надання коштів резервного фонду бюджету на інших умовах та в іншому порядку, ніж передбачено Порядком використання коштів резервного фонду бюджету, затвердженого постановою № 415 Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 року (зі змінами та доповненнями), та змінювали б нормативно обумовлений обов'язок повернення таких коштів.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд – 

ПОСТАНОВИВ:

1.  У задоволенні клопотання Приватного підприємства "Аграрна компанія 2004" про зупинення провадження у справі № 20/1676-10 до вирішення справи № 17/5025/55/11 відмовити.

2. Рішення господарського суду Хмельницької області від 25.10.2011 року у справі № 20/1676-10 залишити без змін, апеляційну скаргу приватного підприємства "Аграрна компанія 2004" - без задоволення.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                                       Мельник О.В.  

Суддя                                                                                              Грязнов В.В.  

Суддя                                                                                              Савченко Г.І.  

  01-12/18292/11  18292/11