Постанова

від 10.01.2012 по справі 5020-1157/2011

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

         

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 січня 2012 року

Справа № 5020-1157/2011

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Заплава Л.М.,

суддів                                                                      Проценко О.І.,

                                                                                          Латиніна О.А.,

за участю представників сторін:

представник позивача, ОСОБА_2, довіреність №  б/н   від 01.06.2011;

представник відповідача, ОСОБА_3, довіреність №  74   від 09.02.2009;

розглянувши  апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця  ОСОБА_4 на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Харченко І.А.) від 15.11.2011 у справі № 5020-1157/2011

за позовом           приватного акціонерного товариства "Швейна фабрика ім. Ніни Онілової" (вул. Айвазовського, 3,Севастополь,99011)

до фізичної особи - підприємця  ОСОБА_4 (АДРЕСА_1)

про спонукання повернути приміщення                                                            

                                                             ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Швейна фабрика імені Ніни Онілової" звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про спонукання повернути шляхом звільнення нежитлові приміщення цокольного поверху будівлі площею 78,6 кв.м  розташований по АДРЕСА_2, що зазначені на плані технічного паспорту КП «БТІ та ДРОНМ»СМР під літерами II-1 площею 30,2 кв.м, ІІ-2 площею 2,3 кв.м, ІІ-З площею 3.3 кв.м, ІІ-4 площею 22,8 кв.м, 11-5 площею 3,2 квм, ІІ-6 площею 16,8 кв.м.

Рішенням господарського суду міста Севастополя  від 15.11.2011 по справі № 5020-1157/2011 (суддя Харченко І.А.) позов  приватного акціонерного товариства "Швейна фабрика ім. Ніни Онілової"   задоволено. Зобов'язано фізичну особу-підприємця ОСОБА_4 звільнити нежитлові приміщення цокольного поверху будівлі площею 78,6 кв.м по АДРЕСА_2, що зазначені на плані технічного паспорту КП «БТІ та ДРОНМ»СМР під літерами II-1 площею 30,2 кв.м, ІІ-2 площею 2,3 кв.м, ІІ-З площею 3.3 кв.м, ІІ-4 площею 22,8 кв.м, 11-5 площею 3,2 квм, ІІ-6 площею 16,8 кв.м  та повернути  їх приватному акціонерному  товариству "Швейна фабрика імені Ніни Онілової".

   Не погодившись з постановленим судовим актом, фізична особа - підприємець  ОСОБА_4 звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить рішення господарського суду першої інстанції скасувати, у задоволенні позову відмовити.

        Доводи  апеляційної скарги мотивовані порушенням  судом при прийнятті рішення норм  права, неповним з'ясування обставин, що мають значення для справи, висновки, викладенні у рішенні суду не відповідають встановленим  обставинам  справи.

          Господарський суд  неправомірно не врахував  при прийнятті рішення   факти  встановлені  в постанові Вищого господарського суду  України  від 28.01.2010 по справі № 5020-11/014, постанові Вищого господарського  суду України  від 31.05.2011 по справі № 5020-4/236, постанові Севастопольського апеляційного господарського суду від 26.04.2009 по справі  № 5020-11/014, а саме, що договір оренди укладений 02.01.2002.

  Розпорядженням в.о. секретаря судової палати Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.01.2012  у  зв'язку з відпусткою  судді Воронцової Н.В. та з поважних причин  судді Остапової К.А. здійснено їх  заміну на суддів Проценко О.І. та Латиніна О.А.

На підставі статті 101 Господарського процесуального кодексу України, повторно розглянувши  справу, судова колегія  встановила  наступне.    

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з договором купівлі-продажу державного майна від 26.07.1993, засвідченого Першою Севастопольською державною нотаріальною конторою 27.07.1993 за № 1-2026 та Угоди про внесення доповнень до вказаного договору від 24.02.2008 за №474, Регіональне відділення Фонду державного майна України в м. Севастополі передало ЗАТ "Швейна фабрика імені Ніни Онілової" право власності на будівлі та споруди, розташовані за адресою: АДРЕСА_3.

02.01.2002 між закритим акціонерним товариством "Швейна фабрика імені Ніни Онілової" (найменування змінено на Публічне акціонерне товариство "Швейна фабрика імені Ніни Онілової"), (орендодавець) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 (орендар) був укладений договір оренди майна, відповідно до умов якого орендодавець передав орендарю, а орендар прийняв від орендодавця в строкове платне користування (оренду) на п'ять років цокольне напівпідвальне нежитлове приміщення  площею 50 кв.м. колишньої їдальні фабрики ім. Ніни Онілової розташоване за адресою: АДРЕСА_2.

        Однак, позивач, як власник майна, на момент укладання орендної угоди із відповідачкою не звертався до БТІ про обмір приміщень, плану приміщення до договору не долучив, індивідуальні характеристики переданого в оренду майна в умовах договору не зазначив.

     Згідно з висновком фахівця № 710 від  09.10.2008, на підставі представленого паспорту Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об'єктів нерухомого майна Севастопольської міської Ради, було встановлено, що нежитлове напівпідвальне  приміщення  по АДРЕСА_2 складається із наступних приміщень : торгівельний зал-ІІ площею 30,2 кв.м, примірювальна ІІ-2 площею 2,3 кв.м., умивальна ІІ-3 площею 3.,3 кв.м., торгівельний зал ІІ-4 площею 22,8 кв.м., коридор ІІ-5 площею 3,2 кв.м., підсобне ІІ-6 площею 16,8 кв.м. Загальна площа приміщень у цокольному поверсі будинку за вказаною адресою складає 78,6 кв.м.

Отже матеріали справи свідчать про те, що фактично в оренді відповідача перебувало цілісне приміщення цокольного поверху їдальні по АДРЕСА_2 площею 78,6 кв.м., тобто в договорі оренди помилково  зазначена  площа  нежитлового  напівпідвального  приміщення  по АДРЕСА_2 50 кв.м.

Відповідно  до пункту 5.5 договору, строк його дії з 02.01.2002 по 31.12.2007 та вважається продовженим на такий же наступний строк та на тих же самих умовах, якщо за місяць до закінчення строку дії договору, ні одна із сторін на заявить про припинення договору.

У зв'язку зі зміною  строку оренди, 01.07.2002 між закритим акціонерним товариством "Швейна фабрика імені Ніни Онілової" (орендодавець) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 (орендар)  був переукладений договір того ж майна  строком на 4,5 роки (з 01.07.2002 до 31.12.2006).  

Таким чином, раніше укладений договір оренди від 02.01.2002 втратив  чинність, оскільки сторони дійшли згоди  про заміну  зобов'язань  по договору  від 02.01.2002  на  зобов'язання за договором   від 01.07.2002 на підставі статті 220 Цивільного кодексу УРСР (дійсної на час укладання договору), згідно якої зобов'язання припиняються  згодою сторін  про заміну  одного зобов'язання іншим.  

Договір оренди  від 01.07.2002,  продовжувався сторонами  на підставі  пункту 5.5. договору оренди від  01.07.2002   та припинив свою дію  з  01.07.2011, оскільки позивач  заявив  про припинення договору оренди.  

Однак  відповідач не повертає орендоване майно, що стало підставою для звернення позивача з відповідними вимогами.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, заслухавши у судовому засіданні представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга  не підлягає  задоволенню  з  наступних  підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом  спору по справі  є повернення  орендованого  майна у зв'язку  з припиненням договору  оренди, тому при розгляді справи  застосовується норми як Закону України "Про оренду державного та комунального майна", так і норми Цивільного та Господарського кодексів України. Відповідно до приписів статей 2, 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" правовою підставою користування комунальним майном є договір оренди. Статтею 17 вказаного Закону унормовано, що термін дії договору визначається за погодженням сторін.

Згідно пункту 5 статті 1 Закону України „Про оренду  державного та комунального майна” оренда майна  інших форм  власності  може регулюватися  положеннями цього закону, якщо інше не передбачено  законодавством, та  договором  оренди.

Відповідно до пункту 5.5. договору оренди від 01.07.2002 договір діє з 01.07.2002 по 31.12.2006  та  вважається  продовженим  на той же строк, на тих же умовах, якщо за місяць до закінчення  строку  дії  договору  ні одна зі сторін не заявить  о припиненні договору.

З матеріалів справи вбачається, що  позивачем на адресу фізичної  особи-підприємця ОСОБА_4  було направлено повідомлення  за вих.№ 114 від 11.05.2011 про припинення дій  договору б/н  від 01.07.2002 з 01.07.2011, та вимогою  у  строк  до 01.07.2011 залишити  орендуємі  нежитлові приміщення  площею 78,6 кв.м. цокольного поверху   будівлі  АДРЕСА_2 та  повернути їх за актом  приймання-передачі.

Вказане повідомлення  було отримано фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, що підтверджується  актом  приймання-передачі  виконаних робіт  кур'єрською службою  доставки –ТОВ КСД Севастополь  № 3522006 від 20.05.2011. Також телеграфними повідомленнями № 601/88 від 14.05.2011, № 601/89 від 14.05.2011 позивач  повідомлений  про отримання  відповідачем  повідомлення телеграфом  про припинення  договору  оренди  та поверненню  орендуємого  приміщення  по акту приймання –передачі.  

Також повідомлення про припинення   цього договору  оренди  направлялося  відповідачу кур'єрською  службою  доставки 17.05.2011 та 02.06.2011.

Повідомлення були отримані відповідачем, про що також складався акт  приймання-передачі  виконаних робіт  кур'єрською службою доставки № 3522017 від 02.06.2011.

Отже, орендодавець не погодився продовжити дію договору  оренди від 01.07.2002 та висловив свої заперечення  як і передбачено сторонами  у пункті 5.5. договору оренди.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про припинення дії договору оренди з 01.07.2011 у зв‘язку із закінченням  строку дії договору оренди.

      Згідно з приписами статті 291 Господарського кодексу України договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.                              Після припинення договору орендар зобов'язаний звільнити приміщення.                     

              Частина 1 статті 27 Закону України "Про оренду державного та  комунального майна"  передбачає, що  у разі закінчення строку дії договору та відмови від його продовження орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві  об'єкт  оренди  на  умовах, зазначених  в  договорі  оренди.

Відповідно  до приписів статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму  наймач зобов'язаний повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Господарським судом установлено, і це підтверджується матеріалами справи, що відповідач після закінчення строку дії договору орендоване майно позивачеві не повернув, тому господарський суд  правомірно  зобов'язав  відповідача  звільнити  орендуємі не житлові приміщення  та  передати  їх позивачу  за актом  прийому-передачі.

Доводи відповідача про те, що він користується спірними приміщеннями на підставі договору оренди від 02.01.2002 не може бути прийнятий судом  до уваги,  оскільки  вони  не відповідають  встановленим  обставинам  справи.

Крім того, дійсність договору оренди майна від 01.07.2002, а також правовідносини, що з нього випливають, не були предметом розгляду у судових справах №5020-11/014 та №5020-4/236 по яких об'єктом дослідження був договір оренди від 02.01.2002, та ці висновки знайшли  оціночні судження  зроблені  судом  при вирішенні інших справ, а тому відсутні підстави для застосування положень частини другої статті 35 Господарського процесуального кодексу України.

      Аналіз  вказаних правових норм свідчить  про те, що  господарський суд  першої інстанції правильно встановив обставини справи  та  ухвалив  судове рішення  з дотриманням  норм матеріального  та процесуального права, у зв'язку  з чим підстави  для  скасування  судового рішення  відсутні.

       Доводи  апеляційної скарги не спростовують  висновків  суду.  

       Керуючись статтею 101, пунктом  1 частини першої статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд         

                                           ПОСТАНОВИВ:          

        1.Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця  ОСОБА_4  залишити без задоволення.

           2.Рішення господарського суду міста Севастополя від 15.11.2011 по справі № 5020-1157/2011   залишити  без  змін.

Головуючий суддя                              < Підпис >                    Л.М. Заплава

Судді                                                            < Підпис >                    О.І. Проценко

                                                            < Підпис >                    О.А.Латинін

РОЗСИЛКА:

приватне  акціонерне товариство "Швейна фабрика ім. Ніни Онілової"

(вул. Айвазовського, 3,Севастополь,99011)

фізична особа - підприємець  ОСОБА_4

(АДРЕСА_1)