Постанова

від 09.09.2008 по справі 5/19 (9/60)

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5/19 (9/60)

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 09.09.2008                                                                                           № 5/19 (9/60)

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Кондес  Л.О.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від стягувача - Комар О.В. (за дов.),

 від - Ковальчук О.О. (за дов.),

Від Підрозділу примусового виконання рішень ВДВС Головного управління юстиції у Чернігівській області : представник не з”явився

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу боржника (відповідач 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Сучасні деревообробні технології"

 на ухвалу Господарського суду м.Києва від 16.04.2008

 у справі № 5/19 (9/60)  

 За скаргою стягувача Дочірнє підприємство "Ван Урк Україна"

Боржник Товариство з обмеженою відповідальністю „Виробниче підприємство „Сучасні деревообробні технології”

на дії   Підрозділу примусового виконання рішень відділу ДВС Головне управління юстиції у Чернігівській області

 за позовом                               Дочірнього підприємства "Ван Урк Україна"

 до                                                   1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Сучасні деревообробні технології"

                                                   2. Фонд комунального майна Чернігівської міської ради

 про                                                  витребування майна з чужого незаконного володіння та відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 4953506,31 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 16 квітня 2008року у справі № 5/19 (9/60) скаргу  стягувача - Дочірнього підприємства „ВАН УРК Україна” на дії Підрозділу примусового виконання рішень відділу ДВС Головного управління юстиції у Чернігівській області при виконанні наказу Господарського суду Чернігівської області  від 04.12.2007р. у справі №5/19 ( 9/60) задоволено повністю.

          Визнано постанову  заступника начальника підрозділу примусового виконання рішень  від 16.01.2008р. про відмову у відкритті виконавчого провадження ( відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) про примусове виконання наказу №5/19 (9/60) про передачу майна  Дочірньому підприємству „ВАН УРК Україна” такою, що не відповідає вимогам Закону.

          Боржник, не погодився з ухвалою, вважає її такою, що суперечить діючому законодавству, яку оскаржив до Київського апеляційного господарського суду і просить скасувати, посилаючись на порушення норм процесуального права.

          Зокрема, скаржник стверджує, що про існування оскаржуваної ухвали від 16.04.2008р. дізнався лише 11.06.2008р., про що свідчить відсутність доказів отримання в матеріалах справи і відмітка про ознайомлення лише 11.06.2008р., тобто судом було порушено вимоги ст.87 ГПК  України та не надіслано ухвали ТОВ „ВП”СДТ” (боржнику).

          Крім того,  боржник посилається на те, що відповідно до п.7 ст.26 Закону України „Про виконавче провадження” стягувачу було правомірно відмовлено у відкритті виконавчого провадження, оскільки резолютивна частина наказу Господарського суду Чернігівської області від 04.12.2007р. № 5/19(9/60) не містить заходів ( дії) примусового характеру, які визначені у ст..4 Закону України „Про виконавче  провадження”.

          З огляду на це, заявник вважає, що суд першої інстанції дійшов неправомірного висновку, що дії заступника начальника підрозділу примусового виконання рішення відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області щодо винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження  (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) від 16.01.2008рю. є неправомірними та суперечать приписам ст..4 Закону України „Про виконавче провадження”.

          В судове засідання не з”явився з невідомих причин представник органу державної виконавчої служби, який був повідомлений належним чином про дату, час і місце апеляційного розгляду, що не перешкоджає судовому розгляду справи.

          Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників стягувача та боржника, судова колегія установила наступне:

          Як свідчать матеріали справи,  рішенням господарського суду Чернігівської області від 29.05.2007р. у справі № 5/19( 9/60) позовні вимоги ДП „Ван Урк Україна”  було задоволено частково: зобов”язано ТОВ „ВП „СДТ” протягом 10 днів  після набрання рішенням законної сили повернути ДП „Ван Урк Україна” майно, яке знаходиться по вул..Любецька,34, м.Чернігів відповідно до актів обстежень цехів і приміщень №№ 1,2,3,4 від 03.08.2005р.

          Наказ від 04.12.2007р. про примусове виконання рішення суду був переданий для виконання Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області..

          24.01.2008р. стягувачем - Дочірнім підприємством „ВАН УРК Україна” подано скаргу на дії Державної виконавчої служби, в якій він  просить суд скасувати  постанову заступника начальника підрозділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Головного управління у Чернігівській області  Стрішенця Руслана Юрійовича  від 16.01.2008р.про відмову у відкритті виконавчого провадження ( відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа).

          У своїй скарзі стягувач  зазначає , що дії заступника начальника підрозділу  про відмову  в  прийнятті до провадження та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання наказу суду з мотивів, що у виконавчому документі не зазначено, які дії необхідно вчинити для повного фактичного виконання виконавчого документу, є неправомірними.

          Крім того, скаржник  ( стягувач) звертає увагу на те, що оскаржувана постанова  порушує вимоги законодавства, а затягування процесу примусового виконання рішення може заподіяти шкоду інтересам стягувача.

          Головний державний виконавець А.В.Ващенко  підрозділу примусового виконання

рішень  у своїх запереченнях на скаргу ДП „ВАН УРК Україна” просить відмовити повністю у задоволенні скарги  стягувача,  посилаючись на те, що  стягувачу було обґрунтовано відмовлено у відкритті виконавчого провадження на підставі п.7 ст.26 Закону України „Про виконавче провадження”.

          Судова колегія повністю погоджується з висновком колегії суддів  Господарського суду Чернігівської області, що підрозділом примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби  Головного управління юстиції у Чернігівській області не вжито всіх передбачених Законом заходів,  для повного примусового виконання рішення,  з огляду на наступне:

          Як вбачається з матеріалів справи,15.01.2008р. заступник начальника підрозділу примусового виконання рішень Стрішенець Р.Ю.  постановою від 15.01.2008р. відкрив виконавче провадження за наказом суду від 04.12.2007р. №5/19 без ніяких зауважень щодо виконавчого документа , зобов”язавши при цьому боржника добровільно виконати наказ в строк до 22 січня 2008р. і в цей  же день -15.01.2008р.  виніс постанову  про зупинення виконавчого провадження з примусового виконання наказу від 04.12.2007р., а наступного дня – 16.01.2008р., посилаючись на п.6 ст.26 Закону України „Про виконавче провадження”, виніс оскаржувану постанову, в якій зазначив, що наказ від 04.12.2007р. вже не відповідає вимогам, передбаченим статтею 19 цього Закону.

          Така позиція заступника начальника підрозділу викликає сумнів в неупередженості  вжиття заходів примусового виконання рішення суду, що набрало законної сили.

          Відповідно до ст..7 Закону України „Про державну виконавчу службу” працівник органу державної виконавчої служби зобов”язаний сумлінно виконувати службові обов”язки, не допускати в своїй діяльності порушення прав громадян та юридичних осіб, гарантованих Конституцією  України та законами України.

          Частиною 1 ст.5 та ч.1 ст.7 Закону України „Про виконавче провадження” передбачено, що державний виконавець зобов”язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії, використовувати надані йому права і точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних

осіб.          

          Згідно статті 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови, що набрали законної сили, є обов”язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому  Законом України „Про виконавче провадження”.

          В частині 1 ст.3 Закону України „Про виконавче провадження” зазначено, що примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим законом, а ст.4 зазначеного закону передбачені заходи примусового виконання рішень, а саме: звернення стягнення на майно боржника; звернення стягнення на заробітну плату ( заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення у боржника і передача стягувачеві певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням і ,зокрема, п.4 ст.4 Закону передбачає здійснення інших заходів для своєчасного, повного і неупередженого примусового виконання рішень, передбачених законом.

          З огляду на викладене, судова колегія  приходить до висновку, що дії заступника начальника підрозділу примусового виконання рішення відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області щодо винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову  в прийнятті до провадження виконавчого документа) від 16.01.2008р., є неправомірними, які суперечать приписам ст..4 Закону України „Про виконавче провадження”, а відповідно і постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження від 16.01.2008р. з примусового виконання наказу №5/19 від 04.12.2007р. є такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства.

          Крім того, не заслуговують на увагу безпідставні посилання  скаржника (боржника) в апеляційній скарзі, на те, що  оскаржувана ухвала від 16.04.208р. на адресу боржника не надсилалась судом першої інстанції і про її існування боржник дізнався лише 11.06.2008р., оскільки, як вбачається з матеріалів справи, згідно відмітки канцелярії суду першої інстанції „копія ухвали суду ( 3 прим.) надіслана сторонам 21.04.2008р. вих.№798”.

          До того ж,  необхідно зазначити, що попередня ухвала суду від 31.03.2008р. №5/19 (9/60), якою було поновлено розгляд скарги стягувача на дії державної виконавчої служби та призначено розгляд скарги на 16.04.2008р. о 14 год.30 хв., була надіслана сторонам рекомендованою кореспонденцію і одержана, зокрема, представником боржника „Пилипчук Н.В.  01.02.2008р.”, що вбачається з  повідомлення про вручення поштового відправлення за .№778899, але з невідомих причин боржник не направив свого повноважного представника в судове засідання , яке відбулось 16.04.2008р, про що і зазначив суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі.

          З огляду на викладене,  апеляційна скарга  скаржника ( боржника) є безпідставною і необґрунтованою, тому задоволенню не підлягає, а ухвала Господарського суду Чернігівської області від 16.04.2008р. у справі № 5/19 (9/60), як така, що відповідає чинному законодавству, підлягає залишенню без змін.

          Керуючись ст..ст.99,101,103,105, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

 1.Ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 16.04.2008р. усправі №5/19 (9/60) залишити без змін, а апеляційну скаргу  Виробничого підприємства „Сучасні деревообробні технології”  - без задоволення.

          2.Матеріали справи № 5/19 (9/60) повернути до Господарського суду Чернігівської області.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді