Рішення

від 18.09.2008 по справі 37/143пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

37/143пд

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

18.09.08 р.                                                                                                    Справа № 37/143пд                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О.,

присекретарі Паліводі Ю.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою Приватного підприємства „Фірма „ХЕЛП”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 30797374

до Відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю „Лікувальний комплекс „Марат”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 02650794

Відповідача 2: Приватного підприємства „ТАЛА 2005”, м. Дніпропетровськ, ідентифікаційний код 25014109

про: визнання договору купівлі-продажу №6 від 29.04.2002р. частково недійсним та про переведення на співвласника прав та обов'язків покупця на 19/100 нежитлової будівлі клубу столової за договором купівлі-продажу №6 від 29.04.2002 р., у зв'язку із переважним правом співвласника купівлі частки у праві спільної часткової власності,

із залученням Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів, Комунального підприємства Ялтинське бюро технічної інвентаризації, м. Ялта, ідентифікаційний код 03347721

за участю:

представника Позивача – не з'явився ;

представника Відповідача 1 – не з'явився;

представника Відповідача 2 – не з'явився;

представника Третьої особи - не з'явився.

Відповідно до вимог ст.4-4 ГПК України, п.7 ст. 129 Конституції України судовий розгляд здійснювався з фіксацією технічними засобами аудиозапису.

Згідно із ст.77 ГПК України  судове засідання відкладалося з 07.08.2008р. на 21.08.2008р., з 21.08.2008р. на 11.09.2008р., з 11.09.2008р. на 18.09.2008р.

СУТЬ СПРАВИ:

Приватне підприємство „Фірма „ХЕЛП”, м. Донецьк (далі – Позивач)  звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Лікувальний комплекс „Марат”, м. Донецьк (далі – Відповідач 1) та Приватного підприємства „ТАЛА 2005”, м. Дніпропетровськ (далі – Відповідач 2) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Комунального підприємства Ялтинське бюро технічної інвентаризації, м. Ялта  (далі – Третя особа) про визнання договору купівлі-продажу №6 від 29.04.2002р. частково недійсним та про переведення на співвласника прав та обов'язків покупця на 19/100 нежитлової будівлі клубу-їдальні за договором купівлі-продажу №6 від 29.04.2002 р., у зв'язку із переважним правом співвласника купівлі частки у праві спільної часткової власності, та про зобов'язання комунального підприємства Ялтинське бюро технічної інвентаризації внести змінив реєстрацію прав власності на нерухоме майно, зареєструвавши право власності на 19/100 часток нежитлового приміщення клубу-їдальні, адреса; Автономна республіка Крим, м. Ялта, смт. Гаспра, шосе Алупкінське, б.60, опис майна не житлових приміщень клубу: приміщення в півпідвалі №№ з 1-1 по 1-3, з 1-7 по 1-18, приміщення цокольного поверху №№ з 2-31 по 2-35, приміщення 1-го поверху № з 3-40 по 3-42, з 3-54 по 3-61, загальною площею 1597,9 кв.м. за Приватним підприємством „Фірма „Хелп”.

На  підтвердження вказаних обставин Позивач надає договір купівлі-продажу  від 01.11.2001р., договір купівлі-продажу №6  від 29.04.2002р., витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно №995141 від 14.07.2003р., витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно №3263388 від 05.04.2004р., витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно №4155036 від 15.07.2004р., витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно №5338270 від 07.11.2004р.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст.60,114 Цивільного кодексу УРСР, ст.ст. 1,15,54-57,66, 67 Господарського процесуального кодексу України.

Позивачем також подано заяву №07/02-08-86юр про поновлення строку для подачі позовної заяви, обґрунтовану дізнанням про здійснення спірного договору лише у квітні 2008р.

На вимогу ухвал суду від 21.07.2008р. та від 07.08.2008р. надав документи для залучення до матеріалів справи (а.с. а.с. 27, 31-39) та пояснення № 07/02-08-125юр від 20.08.2008р. з додатками (а.с.а.с.40-42)

Клопотанням, зареєстрованим канцелярією суду 10.09.2008р., просив перенести судове засідання 11.09.2008р. у зв'язку із не підготування витребуваних судом документів.

Відповідач 1 на виконання вимог ухвали від 21.07.2008р. надав документи для залучення до матеріалів справи (а.с.26), та відзив №28-10/08-1 від 20.08.2008р. з додатками (а.с. а.с. 43-53), в якому проти позовних вимог заперечив з підстав здійснення керівництвом Відповідача усного повідомлення про намір продати Відповідачу 2 частки нежитлового приміщення клубу-їдальні за адресою: м. Ялта, смт. Гаспра, вул. Алупкінське шосе, 60  та укладання спірного договору згідно чинного законодавства.

Крім того, звернувся із заявою № 57 від 10.09.2008р. про відкладення розгляду справи у зв'язку із перебуванням єдиного юрисконсульта підприємства в службовому відрядженні за межами донецької області.  

Відповідач 2 у судові засідання не з'являвся, відзиву  не надав, хоча повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною у якості місцезнаходження  за відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Третя особа у судові засідання не з'являлась, надала пояснення за позовом № 946 від 03.09.2008р., в якому проти позовних вимог в частині щодо зобов'язання Третьої особи внести зміни в реєстрацію прав власності заперечила, посилаючись на не звернення Позивача із відповідною заявою до КП БТІ і відсутність у зв'язку із цим будь-яких правовідносин стосовно спірної реєстрації, а також просила розглянути справу у відсутність свого представника, що враховується судом.

Представники учасників справи у судових засіданнях підтримали свою позицію, викладену письмово.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а окремі ненадані учасниками справи документи, та відсутність їх представників у судовому засіданні 18.09.2008р., не впливають на таку кваліфікацію.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду сторонами докази в порядку ст. 43 ГПК України, суд

ВСТАНОВИВ:

01.11.2001р. між Приватним підприємством „Фірма „ХЕЛП” (Покупець) та Лікувально-оздоровчим комплексом „Марат” (Продавець) був укладений договір (а.с. 12) купівлі – продажу  (далі – Договір), згідно  якого Продавець продав, а Покупець купив об'єкти: вбудоване приміщення №№ з 3-1 по 3-7 площею 281, 5 кв. м., яке складає 4/100 частки клубу їдальні на території ЛОК „МАРАТ”, розташованого за адресою: м. Ялта, смт. Гаспра, Алупкінське шосе, 60, на території Лікувально-оздоровчого комплексу „Марат”, відповідно до умов визначених даним договором.

Згідно із розділом 2 зазначеного Договору Продавець зобов'язаний не пізніше 2-х днів з моменту підписання договору передати покупцеві об'єкт за оформленим сторонами актом з усією необхідною документацією, після чого право власності переходить до Покупця.

Таким чином, момент набуття права власності Позивачем на 4/100 нежитлових приміщень клубу-їдальні умовами зазначеного Договору пов'язаний із здійсненням передачі об'єкту продажу, що узгоджується із положеннями ст.128 Цивільного кодексу УРСР (діяв на момент укладання Договору).

Відповідного акту приймання-передачі до матеріалів справи Позивачем не надано, втім, як  вбачається із змісту витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно №3263388 від 05.04.2004р. (а.с.15)  такий акт був складений 22.11.2001р., а відтак, за висновком суду, Приватне підприємство „Фірма „ХЕЛП” на підставі зазначеного договору набуло статусу співвласника нежитлових приміщень клубу-столової, розташованої на території ЛОК „Марат” за адресою Автономна республіка Крим, м. Ялта, смт. Гаспра, шосе Алупкінське, 60 із часткою 4/100 з 22.11.2001р.

       29.04.2002р. між  Товариством з обмеженою відповідальністю „Лікувальний комплекс „Марат” (Продавець) та Приватним підприємством „Фламінго” (Покупець) був укладений договір (а.с.13) купівлі – продажу  №6 (далі – спірний договір), відповідно до якого Продавець продав, а Покупець купив 19/100 частки клубу столової загальною площею 1597,9 кв.м. на території Лікувального комплексу „Марат”.

Згідно із п.2.4. зазначеного Договору Продавець зобов'язаний не пізніше 2-х днів з моменту підписання договору передати покупцеві об'єкт за оформленим сторонами актом з усією необхідною документацією, після чого право власності переходить до Покупця.

Таким чином, момент набуття права власності Відповідачем 2 на 19/100 нежитлових приміщень клубу-їдальні умовами зазначеного Договору пов'язаний із здійсненням передачі об'єкту продажу, що узгоджується із положеннями ст.128 Цивільного кодексу УРСР (діяв на момент укладання Договору).

Відповідного акту приймання-передачі до матеріалів справи сторонами не надано, втім, як  вбачається із змісту витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно №3263388 від 05.04.2004р. (а.с.15) такий акт був складений 29.04.2002р., а відтак, за висновком суду Приватне підприємство „Фламінго” набуло статусу співвласника нежитлових приміщень клубу-столової, розташованої на території ЛОК „Марат” за адресою Автономна республіка Крим, м. Ялта, смт. Гаспра, шосе Алупкінське, 60 із часткою 19/100 з 29.14.2002р.

Як зазначено у позовній заяві та визнається Відповідачем 1 у відзиві письмового повідомлення про намір здійснити спірний договір Відповідач 1 на адресу Позивача не надсилав, наразі належних у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України  доказів здійснення повідомлення в іншій формі (зокрема – в усній) до матеріалів справи не надано.

За таких обставин, Позивач звернувся до Господарського суду Донецької області з  розглядуваним позовом.

При цьому судом враховується, що  висування заявлених в межах розглядуваного позову вимог узгоджується із приписам ст. 58 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вимоги пов'язані наданими доказами та підставами виникнення (порушенням права на переважну купівлю частки у спільній частковій власності).

Відповідач 1 проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві №28-10/08-1 від 20.08.2008р. (а.с. а.с.43-44).

Відповідач 2 у судові засідання не з'являвся, відзиву  не надав, хоча повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною у якості місцезнаходження  за відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Третя особа свою позицію стосовно розглядуваної справи виклала у поясненнях за позовом № 946 від 03.09.2008р.

Як вбачається із змісту ст.1 Статуту Відповідача 2 (а.с. 39) відбулася зміна найменування Приватного підприємства „Фламінго” на Приватне підприємство „ТАЛА 2005”. Таким чином, суд вважає Приватне підприємство „ТАЛА 2005”  належним відповідачем за заявленим позовом.

Оскільки інших доказів реорганізації (перереєстрації) продавця за спірним договором - ЛОК „Марат” у Відповідача 1 у розглядуваній справі на вимоги суду не надано,  суд вважає Товариство з обмеженою відповідальністю „Лікувальний комплекс „Марат” належним відповідачем за заявленим позовом, виходячи із пояснень його представника, наданих у судових засіданнях, які (пояснення) згідно ч. 2 ст. 30 Господарського процесуального кодексу України є засобом доказування, а також – з огляду на співпадіння ідентифікаційного коду ТОВ „Лікувальний комплекс „Марат” згідно виписки із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.26) із кодом продавця, вказаному у реквізитах останнього в спірному договорі.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідачів  такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у захисті Позивачем переважного (привілеєвого) права співвласника на придбавання частки спільної власності у іншого співвласника у разі здійснення її відчуження останнім.

Зазначене відчуження відбулося 29.04.2002р.  шляхом укладенні спірного договору між Відповідачами.

У світлі приписів ст. 58 Конституції України, що закріплюють загальне правило про заборону ретроспективної дії законів та інших нормативних актів у часі, яке (правило) за змістом  абз. 4 п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 09.02.1999р. № 1- рп/99 може розповсюджуватися і на юридичних осіб, суд оцінює обставини справи в контексті положень законодавства, діючого на момент виникнення відповідних обставин (вчинення відповідних дій, прийняття рішень тощо).

При цьому судом враховується, що згідно ч. 3 ст. 5 Цивільного кодексу України якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав і обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності, а відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень зазначеного Кодексу, його положення застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Згідно наданих Позивачем документів (а.с.а.с. 12, 15-17), останній 22.11.2001р. набув у встановленому на той момент законодавством порядку статусу співвласника нежитлових приміщень клубу за адресою: м. Ялта, смт. Гаспра,  Алупкінське шосе, б. 60.

Доказів припинення  зазначеного права у добровільному (шляхом реалізації повноважень власника, передбачених ст.4 Закону України „Про власність” – діяв до 20.06.2007р.) або примусовому порядку (зокрема, згідно ст. 59 Закону України „Про власність”)  на момент укладання спірного договору  або на момент подання позовної заяви та її розгляду судом згідно із приписами ст. 346 Цивільного кодексу України, або доказів спростування чинності правової підстави набуття Позивачем статусу співвласника нежитлових приміщень клубу-їдальні, за адресою: м. Ялта, смт. Гаспра,  Алупкінське шосе, б. 60, до матеріалів справи не надано, а, відтак, враховуючи презумпції, встановлені ст. 49 Закону України „Про власність” (відносно правомірності володіння майном), ст. 204 (відносно правомірності правової підстави набуття права власності) та ст. 328 (відносно правомірності факту набуття права власності) Цивільного кодексу України, суд виходить з наявності у Позивача статусу співвласника не житлових приміщень клубу за адресою: м. Ялта, смт. Гаспра,  Алупкінське шосе, б. 60.

В свою чергу, перебування зазначених приміщень  клубу у режимі спільної часткової власності вбачається із змісту витягів КП БТІ (а.с.а.с.15 – 17) та за своїми ознаками (перебування у власності двох осіб) узгоджується із приписами ст. 112 Цивільного кодексу УРСР, ч. 2 ст. 3 Закону України „Про власність” (діяли на момент виникнення спірних правовідносин) та  ст.ст. 355, 356 Цивільного кодексу України (діють на момент розгляду справи).

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 114 Цивільного кодексу УРСР у разі продажу частки у праві спільної власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів.

При цьому на продавця частки покладається обов'язок письмово повідомити інших співвласників про намір продати свою частку, вказавши ціну та інші умови, на яких він її продає.

Якщо інші співвласники відмовилися від здійснення переваженого права купівлі чи не здійснять цього права щодо нерухомого майна протягом одного місяця, продавець має право продати свою частку іншій особі.

Аналогічні положення сформульовані законодавцем  і в діючій ст. 362 Цивільного кодексу України

Таким чином, законодавство, яке діяло на момент виникнення спірних правовідносин, та діюче законодавство правомірність відчуження частки у спільній частковій власності в об'єкті нерухомості покладає у залежність від наявності наступної сукупності умов:

- письмове повідомлення продавцем іншого співвласника (співвласників) про намір здійснити відчуження;

- відмова від переваженого права на придбання з боку співвласника або невикористання останнім переваженого права протягом 1 місяця з моменту повідомлення.

Як вбачається із матеріалів справи та визнається Відповідачем 1 у своєму відзиві № 28-10/08-1 від 20.08.2008р. (а.с. а.с.43-44) письмового повідомлення про намір здійснити відчуження Позивачеві не надсилалось, що унеможливлює початок відліку місячного строку на реалізацію переважного права, відповідно, відмова від переважного права Позивачем не здійснювалась.

Таким чином, відчуження спірного майна на користь Відповідача 2 відбулося з порушенням переважного права Позивача як співвласника на придбання такого майна.

Між тим, згідно ч. 2 ст. 5 Цивільного кодексу УРСР при здійсненні своїх прав особа зобов'язана додержуватися законів.

Відповідно до ч. 3 ст. 114 Цивільного кодексу УРСР при продажу частки з порушенням права привілеєвої купівлі інший учасник спільної власності протягом трьох місяців може звернутися до суду з позовом про перевід на нього прав і обов'язків покупця.

Зазначений трьох місячний строк за своєю правовою сутністю є скороченим строком позовної давності у розумінні ст.ст. 71, 72 Цивільного кодексу УРСР, а відтак – регламентується серед іншого і приписами ст. 76 цього кодексу щодо початку перебігу.

Згідно із наведеною нормою перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов, момент виникнення якого, в свою чергу, пов'язаний із днем, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Приймаючи до уваги, що безпосередньо  процедура укладання спірного договору (а саме із його наявністю пов'язано порушення прав Позивача) та подальша реєстрація права власності на спірну частку за Відповідачем 2 не передбачала автоматної обізнаності Позивача про зазначені  факти, і характер придбаного майна за спірним договором (частка у праві) не передбачає обов'язкового автоматичного вступу Позивача у правовідносини із Відповідачем 2 у перебігу здійснення господарської діяльності, пов'язаної із реалізацією статусу  співвласників  нежитлових приміщень клубу-їдальні, за адресою: м. Ялта, смт. Гаспра,  Алупкінське шосе, б. 60 з боку зазначених осіб, у суду, з огляду на відсутність у матеріалах справи доказів протилежного,  немає підстав для визначення початку перебігу строку позовної давності з дати укладання спірного договору.

Відсутність підстав для визначення початку перебігу строку позовної давності з дати укладання спірного договору унеможливлює і пропущення зазначеного строку, як такого, чий перебіг не розпочався, а відтак – унеможливлює і застосування наслідків, передбачених ч. 1 ст. 80 Цивільного кодексу УРСР, про обов'язковість яких зазначено в ст. 75 цього кодексу.

Виходячи із наданих Позивачем витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с. 15) від 05.04.2004р., в якому у якості заявника витягу зазначено саме Приватне підприємство „Фірма „Хелп”, та відсутності в матеріалах справи документів щодо обізнаності Позивача про вчинення спірної угоди з будь-якої іншої попередньої дати, суд вважає, що Позивач дізнався про факт порушення його права лише 05.04.2004р. – вже під час дії Цивільного кодексу України, що унеможливлює визначення моменту спливу строку позовної давності згідно правил Цивільного кодексу УРСР. При цьому посилання Позивача у заяві про поновлення строку для подачі позовної заяви №07/02-08-86юр від 16.07.2008р. (а.с.а.с. 5, 6) та у поясненнях №07/02-08-125юр від 20.08.2008р. (а.с. 40) щодо дізнання про факт вчинення спірного договору лише у квітні 2008р. судом до уваги не приймаються як такі, що спростовуються датою витягу, отриманого Позивачем ще 05.04.2004р.  

Оскільки момент дізнання Позивача про факт порушення його права, на захист яких він звернувся із розглядуваним позовом, стався під час дії Цивільного кодексу України, враховуючи положення  ч. 3 ст. 5 та п. 4 Прикінцевих та перехідних положень цього кодексу, строк позовної давності, її перебіг та наслідки закінчення регламентуються саме положеннями Цивільного кодексу України, що у повній мірі узгоджується із спеціальними приписами п. 6 Прикінцевих та перехідних положень кодексу.

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 362 Цивільного кодексу України до вимог про переведення прав та обов'язків покупця, право на висування яких у якості спеціального способу судового захисту передбачалось і ч. 3 ст. 114 Цивільного кодексу УРСР,  застосовується позовна давність в один рік.

Між тим, за змістом ст. 267 Цивільного кодексу України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. При цьому позовна давність як підстава для відмови у позові застосовується судом лише за заявою сторони, зробленою у спорі до винесення ним рішення, а у разі визнання  судом поважною причини пропущення позовної давності, порушене права підлягає захисту.

Таким чином, питання про пропущення/дотримання строку позовної давності або визнання причини пропущення поважною та відновлення цього строку, розглядається та вирішується судом виключно у разі подання зацікавленою особою заяви про застосування позовної давності.

Оскільки в межах розглядуваної справи до винесення рішення такої заяви до матеріалів справи не надходило, положення ч. 4 ст. 362 Цивільного кодексу України щодо строків висування вимог про переведення прав та обов'язків покупця не є критерієм оцінки наявності підстав для задоволення або відмови у задоволенні заявлених вимог.  

Позиція суду щодо зазначеного порядку застосування норм діючого законодавства відносно позовної давності кореспондується і з усталеною практикою застосування Європейським судом з прав людини положень ратифікованої Україною Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 04.11.1950р. (зокрема, ст.ст. 6,  13 , згідно яких кожній особі гарантовано право на доступ до суду та на ефективний судовий захист у відповідному національному органі), яка (практика) згідно ст. 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” є джерелом права для національних судів.

Так, в п. 95 остаточного Рішення Європейського суду з прав людини від 21.05.2003р. у справі „Компанія „Вестберга Таксі Актіеболаг” та Вулич проти Швеції” (опубліковане Українською Правничою Фундацією в Журналі „Практика Європейського суду з прав людини Рішення. Коментарі. № 1(29)'2006, можливість використання якого (журналу) передбачена абз. 2 п. 9 Інформаційного листа ВГСУ  від 18.11.2003р. № 01-8/1427), зазначено:  „....Конвенція покликана гарантувати не теоретичні чи ілюзорні права, а права конкретні та ефективні. Особливо це стосується права на доступ до суду, з огляду на те визначне місце, яке в демократичному суспільстві має право на справедливий судовий розгляд”

В контексті викладеного судом не розглядаються і вимоги Позивача, викладені у заяві №07/02-08-86юр від 16.07.2008р., про поновлення строку для подачі позову.

Поряд із цим, приписами ч.4 ст. 362 Цивільного кодексу України передбачений обов'язок Позивача  внести на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором повинен сплатити покупець.

Доля відповідної суми вирішується за результатами розгляду справи в залежності від задоволення позовних вимог.  

Враховуючи, що Господарський суд Донецької області не має відповідного депозитного рахунку,  нездійснення зазначеного внеску Позивачем не впливає на можливість розгляду та вирішення заявленого позову по суті, оскільки протилежне свідчило б про безпідставне обмеження гарантованого ст. 55 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р., ратифікованої Законом України від 17.07.1997р., та ст. 1 Господарського процесуального кодексу України права на судовий захист.

Втім, Відповідач 1 як Продавець не позбавлений можливості захистити свої права відносно стягнення зазначеної суми в межах окремого позовного провадження у загальному порядку, оскільки відповідної вимоги у якості зустрічного позову у цій справі не висувалось.

Приймаючи до уваги встановлені судом обставини та їх правову оцінку, вимоги Позивача про переведення на нього прав та обов'язків покупця на 19/100 нежитлової будівлі клубу-їдальні за договором купівлі-продажу №6 від 29.04.2002 р., у зв'язку із переважним правом співвласника купівлі частки у праві спільної часткової власності, підлягають задоволенню, що має наслідком набуття Позивачем всіх прав та обов'язків покупця за вказаним договором та їх припинення у Відповідача 2 після набрання рішенням законної сили.

Суд наголошує, що застосування способу захисту, передбаченого ч. 4 ст. 362 Цивільного кодексу України, що відтворює спосіб захист, визначений ч.3 ст. 114 Цивільного кодексу УРСР,  діючої на момент вчинення спірного договору, у повній мірі узгоджується із приписами ч.2 ст. 22 Конституції України. Згідно зазначеної норми Основного  закону України  при прийнятті нових або внесенні змін до діючих  законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод. Відповідно до абз. 6 п. 4 мотивувальної частини  Рішення  Конституційного Суду України від 11.10.2005р. № 8-рп/2005. звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей особи, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.  

Таким чином, Позивач за будь-яких умов вправі був розраховувати на спосіб захисту своїх прав, який йому надався законодавством, діючим на момент порушення таких прав.

Натомість вимоги про визнання зазначеного договору частково недійсним – в частині реквізитів покупця – задоволенню не підлягають, оскільки виходячи із правових позицій Верховного Суду України, викладених в пп. г) п. 16 Постанови Пленуму „Про судову практику в справах про визнання угод недійсними” від 28.04.1978р. №3, переведення прав та обов'язків покупця є спеціальним (по відношенню до визнання угоди недійсною) способом захисту переважного права співвласника на купівлю частки спільної власності, що, на думку суду, унеможливлює захист прав зазначеної особи шляхом визнання відповідного договору повністю або частково недійсними (тим більше, що в останньому випадку, коли предметом спору є частина договору із реквізитами покупця, практичні наслідки переведення права та обов'язків покупця охоплюють наслідки визнання в цій частині договору недійсним).

Відносно вимог про зобов'язання комунального підприємства Ялтинське бюро технічної інвентаризації внести змінив реєстрацію прав власності на нерухоме майно, зареєструвавши право власності на 19/100 часток нежитлового приміщення клубу-їдальні, адреса; Автономна республіка Крим, м. Ялта, смт. Гаспра, шосе Алупкінське, б.60, опис майна не житлових приміщень клубу: приміщення в півпідвалі №№ з 1-1 по 1-3, з 1-7 по 1-18, приміщення цокольного поверху № з 2-31 по 2-35, приміщення 1-го поверху № з 3-40 по 3-42, з 3-54 по 3-61, загальною площею 1597,9 кв.м. за Приватним підприємством „Фірма „Хелп”, суд зазначає наступне.

За своєю спрямованістю, зазначені вимоги безпосередньо стосуються Третьої особи, що не сумісно з її процесуальним статусом  у розглядуваній справі в контексті приписів ст. 21 Господарського процесуального кодексу України, згідно із якими вимоги можуть висуватися виключно до відповідачів.

Поряд із цим, за змістом ст. 24 Господарського процесуального кодексу України залучення до участі іншого відповідача є правом, а не обов'язком суду, питання щодо реалізації якого управнена порушувати і сторона.

Оскільки, з одного боку, сторони у справі не порушували питання про залучення комунального підприємства Ялтинське бюро технічної інвентаризації у якості іншого відповідача, і суд не вважає за необхідне надавати цей статус Третій особі з власної ініціативи, оскільки до матеріалів справи не надано доказів звернення Позивача до Третьої особи із вимогами щодо внесення змін до реєстрації права власності, а, з іншого боку, Відповідач 1 та Відповідач 2 в силу п. 5 Прикінцевих положень Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” не можуть бути належними відповідачами за вимогами про зобов'язання внести зміни в реєстрацію прав власності на нерухоме майно, суд відмовляє у задоволенні зазначених вимог.

Поряд із цим, суд наголошує Позивачеві на тому, що висування зазначених вимог взагалі є передчасним, оскільки порушувати питання щодо приведення у відповідність реєстраційних записів відносно відповідного об'єкту нерухомості до факту набуття Позивачем статусу покупця за спірним договором можливо лише після набуття законної сили рішення про переведення прав та обов'язків покупця, до моменту якого у Позивача не має правових підстав вимагати припинення державної реєстрації прав Відповідача 2.

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України підлягають віднесенню на Позивача та Відповідача 1 (оскільки саме внаслідок його неправомірних дій виник розглядуваний спір) пропорційно до розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 58, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного підприємства „Фірма „ХЕЛП”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 30797374) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Лікувальний комплекс „Марат”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 02650794) та до Приватного підприємства „ТАЛА 2005”, м. Дніпропетровськ (ідентифікаційний код 25014109) про визнання договору купівлі-продажу №6 від 29.04.2002р. частково недійсним та про переведення на співвласника прав та обов'язків покупця на 19/100 нежитлової будівлі клубу-їдальні за договором купівлі-продажу №6 від 29.04.2002р., у зв'язку із переважним правом співвласника купівлі частки у праві спільної часткової власності, та про зобов'язання комунального підприємства Ялтинське бюро технічної інвентаризації внести змінив реєстрацію прав власності на нерухоме майно, зареєструвавши право власності на 19/100 часток нежитлового приміщення клубу-їдальні, адреса; Автономна республіка Крим, м. Ялта, смт. Гаспра, шосе Алупкінське, б.60, опис майна не житлових приміщень клубу: приміщення в пів підвалі №№ з 1-1 по 1-3, з 1-7 по 1-18, приміщення цокольного поверху № з 2-31 по 2-35, приміщення 1-го поверху № з 3-40 по 3-42, з 3-54 по 3-61, загальною площею 1597,9 кв.м. за Приватним підприємством „Фірма „Хелп” задовольнити частково.

2. Перевести на Приватне підприємство „Фірма „ХЕЛП”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 30797374) права та обов'язки покупця  19/100 частки не житлового приміщення клубу-столової, розташованого за адресою Автономна республіка Крим, м. Ялта, смт. Гаспра, шосе Алупкінське, б.60, за договором купівлі-продажу № 6 від 29.04.2002р., укладеним між ЛК „Марат” та Приватним підприємством „Фламінго”.

3. У задоволені решти вимог відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Лікувальний комплекс „Марат” (83086, м. Донецьк, пр. Павших Комунарів, 7, ідентифікаційний код  02650794) на користь Приватного підприємства „Фірма „ХЕЛП” (83086, м. Донецьк, пр. Павших Комунарів, 7, ідентифікаційний код 30797374)  витрати по сплаті державного мита в сумі 51 грн. 00 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 59  грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його прийняття, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання протягом зазначеного строку – після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо рішення не буде скасовано.

Повний текст рішення  підписано і оголошено в судовому засіданні 18.09.2008р.  

6. Рішення може бути оскаржене через Господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його прийняття  або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

               Суддя