Рішення

від 18.09.2008 по справі 20/437-н

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

20/437-Н

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" вересня 2008 р.Справа № 20/437-Н

За позовом Хмельницької обласної спілки споживчих товариств, м. Хмельницький  

До Радошівської сільської Ради, с. Радошівка, Ізяславського району

За участю третіх осіб на стороні позивача : Ізяславського районного споживчого товариства, м. Ізяслав, Ізяславського міського споживчого товариства, м. Ізяслав  

про визнання недійсним рішення виконкому Радошівської сільської ради № 11 в частині та визнання права власності на нерухоме майно

                                                                                                                   Суддя              С. В. Гладій

Представники:          

Від позивача:           Проскурівська К. Г. –за дорученням № 2 від 23.02.2007р.

Від відповідача :           Кедрун Л. С. –за довіреністю від 30.08.2008 року

Від третіх осіб :           Василишин П. В. –за дорученнями № 9 від 01.09.2008 року, № 240 від 09.10.2007 року

Рішення виноситься 18.09.2008 року, оскільки в судовому засіданні оголошувалась перерва.

Суть спору :  

Позивач звернувся з позовом, в якому просить суд визнати недійсним рішення виконкому Радошівської сільської ради № 11 від 30.03.2005 року „Про визнання права власності на не житлові об'єкти” в частині визнання права власності за відповідачем на будівлю магазину в селі Радошівка по вул. Леніна, 1 та видачі свідоцтва про право власності щодо вказаного об'єкту нерухомості та визнати право власності за позивачем на будівлю магазину в селі Радошівка, Ізяславського району по вул. Леніна, 1.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що рішення виконкому не містить посилань на законодавство України, в рішенні не наведено ніяких правових підстав на яких воно б ґрунтувалось.

В обґрунтування вимог посилається на ст. 24, ч. 2 ст. 60 Закону України „Про місцеве самоврядування”, ст. ст. 321, 328, 335 Цивільного кодексу України.

Зазначає також, що дана будівля досить тривалий час використовувалась у господарській діяльності (як заклад торгівлі) і утримувалась підприємствами споживчої кооперації Ізяславського району. Використання зазначеного об'єкту споживчою кооперацією підтверджується також рішеннями ІV та V сесій ХХІІ скликання від 04.04.1996 року про надання в постійне користування земельної ділянки. Крім того, Ізяславське районне споживче товариство, яке фактично являється володільцем вищезгаданого об'єкту та використовує його за функціональним призначенням зверталось з приводу неправомірних дій відповідача в прокуратуру Ізяславського району.

Зазначає також, що прийняте відповідачем рішення порушує майнові права Хмельницької облспоживспілки, оскільки вказаний об'єкт купувався за кошти позивача в колгоспу ім. Леніна. За магазин було сплачено облспоживспілкою 50100 крб., що підтверджується рахунком-фактурою № 154 від 28.11.1968 року, розпорядженням правління облспоживспілки № 146 від 30.01.1969 року, зведеним платіжним дорученням № 37 від 31.01.1969 року, актом приймання в експлуатацію від 27.11.1968 року.

Відповідач проти позову заперечує. Посилається на те, що позивачем не надано доказів які б підтверджували порушення його майнових прав.

В обґрунтування своїх заперечень посилається на ст. ст. 41, 42, 44, 46, 128 ЦК УРСР. Зазначає, що позивачем не надано будь-якого доказу що підтверджував би його право на володіння спірною будівлею (ні договору купівлі-продажу нерухомого майна, ні акта прийому-передачі будівлі № 1 по вул. Леніна в с. Радошівка, Ізяславського району). Просить в позові відмовити.

Третя особа (Ізяславське міське споживче товариство) позовні вимоги підтримує. Зазначає, що відповідно до рішення сесії Радошівської сільської ради народних депутатів № 2 від 04.04.1996 року Ізяславському міському споживчому товариству відповідачем було видано державний акт серії ХМ 102 від 12.04.1996 року на право постійного користування землею (0,2172 га) для розміщення на ній виробничих об'єктів споживчої кооперації, а саме будівлі магазину в с. Пут ринці, будівлі торгового центру в с. Радошівка, будівлі магазину в с. Радошівка. Згідно з виписки з рішення 3 сесії сільської ради 22 скликання від 04.04.1996 року відповідачем були затверджені матеріали по встановленню межі земельної ділянки на підставі комісійно складеного акту (який завірено печатками та підписами) погодження межі земельних ділянок, якими користується Ізяславське міське споживче товариство.

На підставі викладеного просить визнати за Хмельницькою облспоживспілкою право власності на приміщення магазину.

Третя особа (Ізяславське районне споживче товариство) вимоги позивача підтримує. Посилається також на те, що приміщення магазину придбавалося в 1968 році Ізяславським РСТ про що свідчать рахунок № 154 від 28.11.1968 року, платіжне доручення № 37 від 31.01.1969 року, акт приймання в експлуатацію будівлі. Посилається також на те, що Ізяславське РСТ користувалось спірною будівлею з 1969 року, відповідно, вона не могла бути безхозною.

Розглядом матеріалів справи встановлено :

Відповідно до довідки відділу статистики в Ізяславському районі № 23, Радошівська сільська рада є юридичною особою та включена до Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ).

Відповідно до довідки головного управління статистики у Хмельницькій області № 987, Хмельницька обласна спілка споживчих товариств є юридичною особою та включена до ЄДРПОУ.

Відповідно до довідки відділу статистики в Ізяславському районі № 151, Ізяславське районне споживче товариство є юридичною особою та включене до ЄДРПОУ.

Відповідно до довідки відділу статистики в Ізяславському районі № 47, Ізяславське міське споживче товариство Ізяславською райспоживспілки є юридичною особою та включене до ЄДРПОУ.

27.11.1968 року прийнято в експлуатацію закінчену будівництвом двоповерхову будівлю в с. Радошівка, Ізяславського району.    

Розпорядженням правління Хмельницької облспоживспілки № 146 від 30.01.1969 року надано дозвіл Ізяславській райспоживспілці придбати в колгоспі ім. Леніна с. Радошівка, Ізяславського району 2-х поверхову будівлю під магазин та оплачено колгоспу вартість будівництва магазину згідно рахунку-фактури № 154 від 28.11.1968 року в розмірі 50100 крб.

Право власності на зазначене приміщення Ізяславською райспоживспілкою оформлено не було.

Рішенням № 4 V сесії Радошівецької сільської ради ХХІІ скликання від 04.04.1996 року передано в постійне користування Ізяславському РСТ під магазин 0,22 га землі.

30.03.2005 року виконкомом Радошівецької сільської ради прийнято рішення № 11 яким визнано право власності на будівлю магазину що розташований в с. Радошівка, вул. Леніна, 1, Ізяславський район.

Хмельницька облспоживспілка, вважаючи, що дане рішення порушує майнові права позивача, звернулась з позовом до суду в якому просить визнати його недійсним в частині визнання права власності за відповідачем будівлі магазину що знаходиться в с. Радошівка, вул. Леніна, 1, Ізяславський район також просить визнати право власності на спірну будівлю за Хмельницькою облспоживспілкою.

При цьому, в матеріали справи сторонами надано копію рішення господарського суду Хмельницької області від 03.08.2007 року у справі № 8/3276 відповідно до якого в задоволенні позову Ізяславського РСТ до Радошівецької сільської ради про визнання права власності на нерухоме майно –приміщення магазину в с. Радошівка відмовлено та копію постанови Житомирського апеляційного господарського суду від 13.11.2007 року відповідно до якої рішення суду першої інстанції у справі № 8/3276 залишено без змін.

Досліджуючи надані сторонами докази, наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, судом враховується наступне.

1. Щодо заявленої позивачем вимоги про визнання права власності на не житлове приміщення судом враховується наступне :

Відповідно до статті 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Зазначений позов може бути заявлений власником майна, що як володіє так і не володіє ним, права якого оспорюються, заперечується чи не визнаються. Підставою такого позову є обставини, що підтверджують наявність у позивача права власності чи іншого права на майно. Необхідною умовою захисту права власності шляхом його визнання служить підтвердження позивачем своїх прав на майно.

Тобто, встановлення права власності на майно може випливати із представлених правовстановлюючих документів, показань свідків, а також будь-яких інших доказів, що підтверджують приналежність позивачу спірного майна.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не надано жодного доказу який би підтверджував належність нежитлової будівлі, що розташована в с. Радошівка, вул. Леніна, 1, Ізяславський район Хмельницькій обласній спілці споживчих товариств.

Натомість сторонами (позивачем та відповідачем) та третіми особами в матеріали справи надано лише докази (рахунок-фактура № 154 від 28.11.1968 року, розпорядження правління облспоживспілки № 146 від 30.01.1969 року, акт приймання в експлуатацію від 27.11.1968 року, рішення № 4 від 04.04.1996 року 5 сесії сільської ради 22 скликання) які лише підтверджують факт надання дозволу позивачем та перерахування коштів Ізяславському РСТ (яке є окремою юридичною особою) для придбання Ізяславським РСТ спірного не житлового приміщення в с. Радошівка, вул. Леніна, 1.

Відповідно, придбання Ізяславським РСТ нежитлового приміщення магазину в с. Радошівка, вул. Леніна, 1, Ізяславський район не є доказом того, що зазначена спірна будівля належить Хмельницькій облспоживспілці.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Враховуючи, що позивачем не надано доказів, які б підтверджували наявність в нього права власності на спірне приміщення, в позові, в частині визнання права власності за Хмельницькою облспоживспілкою на не житлове приміщення що розташоване в с. Радошівка, вул. Леніна, 1, Ізяславський район необхідно відмовити.

2. Щодо визнання нечинним рішення № 11 від 30.03.2005 року, судом враховується наступне :

Статтею 21 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що  сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу. Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Відповідно до ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу   суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду   згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх  порушених або  оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим  Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

А відповідно до п. 1 ст. 393 ЦК України, правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Тобто, необхідною (обов'язковою) умовою звернення до суду з позовом про визнання нечинним рішення органу місцевого самоврядування, в даному випадку - рішення виконкому Радошівської сільської ради № 11 від 30.03.2005 року є порушення у зв'язку з прийнятим рішенням прав та охоронюваних законом інтересів власника майна права якого порушені.

Враховуючи, що Хмельницька облспоживспілка не є власником спірного нежитлового приміщення, щодо якого відповідачем прийнято рішення № 11 від 30.03.2005 року, відповідно право позивача зазначеним рішенням не порушено

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що позов в цій частині заявлено позивачем безпідставно.

Враховуючи викладене, в позові, в частині визнання нечинним рішення виконкому Радошівської сільської ради № 11 від 30.03.2005 року належить відмовити.

Із зазначених вище підстав судом залишається без задоволення і клопотання позивача, подане в судовому засіданні, про забезпечення позову шляхом накладення арешту на будівлю торгівельного центру що знаходиться в с. Радошівка, вул. Леніна, 1, Ізяславського району та заборони відповідачу та іншим особам вчиняти будь-які дії пов'язані з відчуженням та розпорядженням спірним майном.

У відповідності із ст. 49 ГПК України судові витрати у справі покладаються на позивача у зв'язку з відмовою у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 392, 393 ЦК України, ст. ст. 1, 2, 4, 21, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, СУД-

ВИРІШИВ:

В позові Хмельницької обласної спілки споживчих товариств, м. Хмельницький до Радошівської сільської ради, с. Радошівка, Ізяславського району, за участю третіх осіб на стороні позивача –Ізяславського районного споживчого товариства, м. Ізяслав, Ізяславського міського споживчого товариства, м. Ізяслав про визнання недійсним рішення виконкому Радошівської сільської ради № 11 від 30.03.2005 року „Про визнання права власності на не житлові об'єкти” в частині визнання права власності за відповідачем на будівлю магазину в с. Радошівка, вул. Леніна, 1, Ізяславського району та видачі свідоцтва про право власності щодо вказаного об'єкту нерухомості, про визнання права власності за позивачем на будівлю магазину в с. Радошівка, вул. Леніна, 1, Ізяславського району відмовити.

Суддя                                                                      С.В. Гладій