Постанова

від 05.02.2009 по справі 20/437-н

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

20/437-Н

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65  тел.(8-0412) 48-16-02

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "05" лютого 2009 р.                                                           Справа № 20/437-Н

Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого   судді                                                  Веденяпіна О.А.

суддів:                                                                        Іоннікової І.А.

                                                                                   Черпака Ю.К.

при секретарі                                                            Сташкевич М.О. ,

за участю представників сторін:

від позивача:  Молчанюк О.О. (довіреність №7 від 23.04.2007р.);

від відповідача: Кедрун Л.С. (довіреність від 30.08.2008 р.);

- Ізяславського районного споживчого товариства: Василишин П.В.

(довіреність №248 від 22.12.2008р.),

- Ізяславського міського споживчого товариства: Василишин П.В.

(довіреність №44 від 22.12.2004р.),

розглянувши апеляційну скаргу Хмельницької обласної спілки споживчих товариств

на рішення господарського суду Хмельницької  області

від "18" вересня 2008 р. у справі № 20/437-Н (суддя Гладій С.В.)

за позовом Хмельницької обласної спілки споживчих товариств

(м. Хмельницький)

до Радошівської сільської ради

(м. Радошівка Ізяславського району Хмельницької області)

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, - Ізяславського районного споживчого товариства (м. Ізяслав Хмельницької області) та Ізяславського міського споживчого товариства

(м. Ізяслав Хмельницької області)

про визнання частково недійсним рішення виконкому Радошівської сільської ради №11 від 30.03.2005 року та визнання права власності на нерухоме майно, -

ВСТАНОВИВ:

27 листопада 1968 року державною приймальною комісією прийнято в експлуатацію закінчену будівництвом двоповерхову будівлю в с. Радошівка Ізяславського району Хмельницької області .

Розпорядженням голови правління Хмельницької облспоживспілки №146  від 30 січня 1969 року Ізяславській райспоживспілці надано дозвіл придбати в колгоспі ім.Леніна в с. Радошівка Ізяславського району двоповерхову будівлю під магазин та оплачено колгоспу вартість будівництва магазину згідно рахунку - фактури №154  від  28 листопада 1968 року в розмірі 50 100,00 крб.

Право власності на зазначене приміщення Ізяславською райспоживспілкою оформлено не було.

Рішенням №4 V сесії Радошівської сільської ради ХХІІ скликання від 04 квітня  1996 року передано в постійне користування Ізяславському РСТ під магазин 0,22 га землі.

30 березня 2005 року виконкомом Радошівецької сільської ради прийнято рішення №11, яким визнано право власності на будівлю магазину що розташований в с.Радошівка по вул. Леніна, 1 Ізяславського району за Радошівською сільською радою.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 03 серпня 2007 року у справі №8/3276, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 13 листопада 2007 року у справі відмовлено в задоволенні позову Ізяславського районного споживчого товариства до Радошівецької сільської ради про визнання права власності на нерухоме майно - приміщення магазину с.Путренці, приміщення магазину с.Радошівка, приміщення торгового центру в с.Радошівка.

При цьому, суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що позивачем не надано доказів, які б свідчили про наявність у нього права власності на спірне нерухоме майно.

У липні 2008 року Хмельницька обласна спілка споживчих товариств звернулась до господарського суду Хмельницької області з позовом до Радошівської сільської ради про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Радошівської сільської ради №11 від 30 березня 2005 року "Про признання права власності на нежитлові об"єкти" в частині визнання права власності за Радошівською сільською радою на будівлю магазину в селі Радошівка по вул. Леніна, 1 та видачі свідоцтва про право власності щодо вказаного об"єкта нерухомості, про визнання права власності на спільну  будівлю магазину, посилаючись на його необґрунтованість, оскільки цей акт не містить посилань на законодавство України.

Зазначає, що спірна будівля тривалий час використовувалась у господарській діяльності (як заклад торгівлі) і утримувалась підприємствами споживчої кооперації Ізяславського району.

Вважає, що використання зазначеного об'єкту споживчою кооперацією підтверджується рішенням №4 п"ятої сесії Радошівської сільської ради ХХІІ скликання від 04.04.1996 року "Про передачу земель в постійне користування підприємствам".

Зазначає, що Ізяславське районне споживче товариство, яке фактично являється володільцем вищезгаданого об'єкту та використовує його за функціональним призначенням, зверталось з приводу неправомірних дій відповідача в прокуратуру Ізяславського району.

Вказує, що прийняте відповідачем рішення порушує майнові права Хмельницької облспоживспілки, оскільки вказаний об'єкт куплено за кошти спілки в колгоспу ім. Леніна, що підтверджується рахунком-фактурою №154 від 28.11.1968 року, розпорядженням правління облспоживспілки № 146 від 30.01.1969 року, зведеним платіжним дорученням № 37 від 31.01.1969 року та актом приймання в експлуатацію від 27.11.1968 року.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 18 вересня 2008 року у справі в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Хмельницька обласна спілка споживчих товариств подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначене рішення та прийняти нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неповне з"ясування обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

В апеляційній скарзі зазначає, що рахунок-фактура №154 від 28.11.1968 року, платіжне доручення №37 від 31.01.1969, розпорядження правління облспоживспілки №146 від 30.01.1969 року та акт приймання в експлуатацію завершеного будівництва від 27.11.1968 року свідчать про придбання спілкою спірного майна для потреб споживчої кооперації.

Вважає, що рішенням виконкому Радошівської сільської ради №11 від 30.03.2005 року всупереч вимогам ст.321 Цивільного кодексу України привласнено кооперативне майно.

Позивач звертає увагу, що до прийняття виконкомом сільської ради вищевказаного рішення спірне майно перебувало в фактичному володінні підприємств та організацій споживчої кооперації області, які утримували його в належному стані, проводячи відповідні ремонтні роботи та понісши при цьому значні грошові витрати.

Ізяславське  міське споживче товариство та Ізяславське районне споживче товариство у письмовому відзиві на апеляційну скаргу зазначають про обґрунтованість апеляційної скарги.

Радошівська сільська рада у письмовому відзиві на апеляційну скаргу зазначає про необґрунтованість її доводів, просить залишити скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Представник Хмельницької обласної спілки споживчих товариств  в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримує.

Представник третіх осіб вважає апеляційну скаргу обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Представник Радошівської сільської ради в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечує, просить залишити її без задоволення, а судове рішення - без змін.

Заслухавши представників сторін, третіх осіб, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає.

При цьому виходить з наступного.

Згідно зі ст.392 Цивільного кодексу України власник майна може  пред'явити  позов  про  визнання  його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою,  а також у разі втрати ним документа,  який засвідчує його право власності.

Зазначений позов може бути пред"явлено власником майна, що як володіє так і не володіє ним, права якого оспорюються, заперечуються чи не визнаються. Підставою такого позову є обставини, що підтверджують наявність у позивача права власності чи іншого права на майно. Необхідною умовою захисту права власності шляхом його визнання служить підтвердження позивачем своїх прав на майно.

Отже встановлення права власності на майно може випливати із представлених правовстановлюючих документів, показань свідків, а також будь-яких інших доказів, що підтверджують приналежність позивачу спірного майна.

Позивачем не надано доказів, які б свідчили про належність нежитлової будівлі, що розташована в с. Радошівка по вул. Леніна, 1  Ізяславського  району, Хмельницькій обласній спілці споживчих товариств.

Рахунок - фактура №154 від 28.11.1968 року, розпорядження голови правління облспоживспілки №146 від 30.01.1969 року, акт приймання в експлуатацію від 27.11.1968 року, рішення №4 від       04.04.1996 року 5 сесії сільської ради 22 скликання Радошівської сільської ради  підтверджують факт надання дозволу позивачем та перерахування коштів Ізяславському РСТ для придбання Ізяславським РСТ спірного нежитлового приміщення в с. Радошівка по вул. Леніна, 1.

Придбання Ізяславським РСТ нежитлового приміщення магазину в с.Радошівка по вул. Леніна, 1 не свідчить про те, що спірна будівля належить Хмельницькій облспоживспілці.

Відповідно до  ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна  сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на  підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ст.34 вищевказаного Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до  законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування,  не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, позивачем не надано  належних доказів на підтвердження права власності на спірне приміщення.

Щодо решти позовних вимог слід зазначити наступне.

Згідно зі ст.393 Цивільного кодексу України правовий акт органу  державної  влади, органу влади Автономної  Республіки  Крим  або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника,  за  позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Власник  майна,  права  якого  порушені  внаслідок видання правового акта органом державної влади,  органом влади  Автономної Республіки  Крим  або органом місцевого самоврядування,  має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі  неможливості  відновлення  попереднього  становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

Таким чином, необхідною умовою для задоволення позову про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування є порушення у зв'язку з прийнятим рішенням прав та охоронюваних законом інтересів власника майна.

Враховуючи вимоги вищевказаної норми Цивільного кодексу України та оскільки позивач не є власником спірного майна, колегія суддів апеляційного господарського  суду погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог.

Доводи Хмельницької обласної спілки споживчих товариств, викладені в апеляційній скарзі, не є переконливими, оскільки спростовуються вищевикладеним та не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Рішення господарського суду Хмельницької області від 18 серпня 2008 року у справі №20/437-Н відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для  його зміни чи скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст.  101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд

                                      ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Хмельницької області від 18 вересня               2008 року залишити без змін, а апеляційну скаргу Хмельницької обласної спілки споживчих товариств - без задоволення.

2. Справу №20/437-Н повернути до господарського суду Хмельницької  області.

Головуючий суддя                                                                 Веденяпін О.А.

судді:

                                                                                           Іоннікова І. А.  

                                                                                           Черпак Ю.К.  

Віддрук. 6 прим.: 1 - до справи, 2 - позивачу, 3 - відповідачу, 4, 5 - третім особам;

  6 - в наряд.