Рішення

від 17.09.2008 по справі 12/125

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/125

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ              

17.09.2008                                                                                            Справа  № 12/125

за позовом відкритого акціонерного товариства „Фольксбанк”, м. Львів

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю „Гарант –Мукачево”, м. Мукачево

про стягнення суми 30 000 грн. –основного боргу (тіла кредиту); 5 582,83 грн. –пені та 143,44 грн. –відсотків за користування кредитом.

                                                                                                       Суддя    Тисянчин  В. М.

                      Представники:

Від позивача –Козар В. В., (представник за довіреністю № 77/110 від 17.09.2008 року)

Від відповідача –Меденці В. С., директор

СУТЬ СПОРУ: заявлено позов відкритим акціонерним товариством „Фольксбанк”, м. Львів до товариства з обмеженою відповідальністю „Гарант –Мукачево”, м. Мукачево про стягнення суми 30 000 грн. –основного боргу (тіла кредиту); 5 582,83 грн. –пені та 143,44 грн. –відсотків за користування кредитом.

           Представникам сторін роз'яснено права і обов'язки передбачені                 ст. ст. 20, 22 ГПК України.

За відсутності відповідних клопотань технічна фіксація судового процесу не здійснювалась.

          Представник позивача підтримує позовні вимоги, посилаючись на їх обгрунтованість матеріалами справи.

          Письмовою заявою поданою в судовому засіданні (вх. № 8817 від 17.09.2008 року) відповідач визнає позовні вимоги в повному обсязі.

          Вивчивши доводи позовної заяви та матеріали справи, дослідивши їх,  заслухавши пояснення представників  кожної сторони, суд

ВСТАНОВИВ:

          Заборгованість відповідача в сумі 30 000 грн.  –основного боргу (тіла кредиту) щодо оплати за надані, згідно кредитного договору № КР22224 від 21.12.2006 року, грошові кошти, підтверджується матеріалами справи, зокрема:

- розпорядженням про видачу кредиту від 22.12.2006 року;

- копією рішення від 07.07.2008 року про припинення кредитування;

-  банківською випискою про рух по рахункам позичальника з 21.12.2006 року по 07.08.2008 року;

       -  розрахунком позову, а за таких обставин сума основного боргу підлягає стягненню примусово.

     Заявлені вимоги позивача (лист –вимога від 24.07.2008 року) про добровільне погашення боргу відповідач не виконав, чим порушив ст. ст. (11; 526); 509; 530 ЦК України (чинного з 01.01.04).

Саме ця обставина і послужила підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою.

         Відповідно до ст. 175 ГК України майново –господарські зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

          Таким чином, на день розгляду спору у суді, обставини спору (права і зобов'язання сторін) оцінюються судом з огляду на правила ЦК та ГК України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору чи вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 509 ЦК України в силу зобов'язання –кредитор вправі вимагати виконання обов'язку від боржника у випадку невиконання останнім своїх зобов'язань у відносинах. Підставою виникнення зобов'язання є юридичний факт.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець)  зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

В даній правовій ситуації юридичним фактом, на підставі якого виникли зобов'язальні відносини між сторонами, є надання кредиту (ст. 11 ЦК України).

Отже, обов'язок відповідача повернути надані в кредит грошові кошти є безспірним.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається              (ст. 615; 625 ЦК України).

Відтак, договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Крім цього, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, відповідачу відповідно до п. 6.1 укладеного договору нарахована до сплати пеня в розмірі 5 582,83 грн. При оцінці правильності нарахування пені відповідно до п. 2              ст. ст. 258, 549-552 ЦК України; ст. ст. 216 –218, 220 ГК України; Положень Закону України від 22.11.1996 року „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, судом визнано обґрунтовані позовні вимоги в цій частині і такими, що підлягають задоволенню.

Разом з тим, відповідачу нарахований борг по відсотках за користування кредитом в сумі  143,44 грн. При оцінці правильності нарахування вимог в цій частині позову у відповідності ст. ст. 193, 198 ГК України, ст. ст. 530, 547, 625, 627-629 ЦК України судом визнано обґрунтованими позовні вимоги в цій частині і такими, що підлягають задоволенню.

Відтак, ст. 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.  

При постановленні судового рішення враховується характер зобов'язання, наслідки його невиконання, особа відповідача, ступінь його вини,  обставини, що впливають на неможливість виконання відповідачем зобов'язання належним чином та межі здійснення цивільних прав (п.3 ст. 13 ЦК України), де не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах, безпідставного збагачення за рахунок погіршення фінансово –майнового стану сторони у спорі.

За ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення дії, яка порушує право.

Отже, із встановлених судом обставин вбачається, що склад цивільно –правової відповідальності є наявним на момент судового розгляду справи.

                 Встановлюючи дійсні обставини справи, суд посилається на фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, в даному випадку –письмовими доказами. При цьому, заяви та пояснення не приймаються судом за преюдицію, а перевіряються на достовірність.

         Таким чином, позивачем доведені ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі, поклавши відшкодування судових витрат за змістом ст. 49 ГПК України на відповідача з огляду його вини у виникненні спору.

Виходячи з викладеного, оцінивши повноту, достатність позовних матеріалів, проаналізувавши подані по справі доказові документи для вирішення спору, керуючись ст. 124 Конституції України; ст. 2 Закону України „Про судоустрій України”;  ст.ст. 4, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82 - 84, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.             Позов задоволити  повністю.

    2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Гарант –Мукачево” (м. Мукачево, вул. Петрова, 26/1; код 34433984) на користь відкритого акціонерного товариства „Фольксбанк” (м.Львів,                          вул. Грабовського, 11; код 19358632) суму 30 000 (тридцять тисяч) –основного боргу (тіла кредиту); 5 582,83 (п'ять тисяч п'ятсот вісімдесят дві грн. 83 коп.) –пені; 143,44 (сто сорок три грн. 44 коп.) – відсотків за користування кредитом та 350,37 (триста п'ятдесят грн. 37 коп.) -  у відшкодування витрат по оплаті держмита; 118 (сто вісімнадцять грн.) –у відшкодування витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

      Суддя                                                                                   Тисянчин В. М.