Постанова

від 17.09.2008 по справі 10/269-08

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10/269-08

У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

17.09.08                                                                                               Справа №10/269-08

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

при секретарі Бредіхін Ю.Ю.

за участю представників:

позивача:        Сніжко Р.В., довіреність від 18.12.2007р.;

відповідача:    не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційні скарги      Фермерського господарства «Інгулець», смт. Високопілля

                                       Високопільського району Херсонської області

на рішення                   господарського суду Херсонської області від 18.07.2008р.

у справі                         № 10/269-08

за позовом                    Закритого акціонерного товариства Компанія «Райз»,

                                       м. Київ

до відповідача             Фермерського господарства «Інгулець», смт. Високопілля

                                       Високопільського району Херсонської області

про                                 стягнення 21.395,06 грн.

ВСТАНОВИВ:

Закритим акціонерним товариством Компанія «Райз», м. Київ було подано позов до Фермерського господарства «Інгулець», смт. Високопілля Високопільського району Херсонської області про стягнення суми 13.060,00 грн. основного боргу, 72,06 грн. процентів за користування товарним кредитом, 708,07 грн. пені, 5224,11 грн. збитків, 1239,12 грн. процентів за неправомірне користування коштами, 958,66 грн. втрат від інфляції, 132,76 грн. 3-х % річних.

Розглянувши справу по суті, господарський суд Херсонської області своїм рішенням від 18.07.2008р. у справі № 10/269-08 (суддя Александрова Л.І.) позов задовольнив частково: стягнув з відповідача на користь позивача суму 13.060,00 грн. основного боргу, 72,06 грн. процентів за користування товарним кредитом, 708,07 грн. пені, 5224,11 грн. збитків, 1239,12 грн. процентів річних, 958,66 грн. втрат від інфляції. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду ґрунтується на приписах ст.ст. 22, 525, 526, 536, 549, 625, 694 ЦК України, ст.ст. 225, 230, 232 ГК України, ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» і мотивоване неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № 8537061 від 15.05.2007р. та підтвердженням матеріалами справи заборгованості, що заявлена до стягнення, окрім суми 132,76 грн., оскільки сторонами в договорі встановлені річні проценти у розмірі 28 %, що становить 1239,12 грн. та стягнута судом.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, ФГ «Інгулець», відповідачем у справі, були подані дві апеляційні скарги, в яких ставляться питання про скасування рішення господарського суду Херсонської області від 18.07.2008р. у справі № 10/269-08 та припинення провадження у справі. В обґрунтування таких вимог відповідач вказує на те, що рішення суду прийнято без з'ясування всіх обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального права. Зазначає зокрема, що відповідач не отримував від позивача обумовлений договором товар; уповноважена особа відповідача не розписувалась в первинних документах на отримання товару.

ЗАТ Компанія «Райз», позивач у справі, у відзиві на апеляційну скаргу вказує на те, що оскаржуване рішення суду є законним та обґрунтованим. Зазначає зокрема, що позивач передав відповідачу обумовлений договором товар, що підтверджується первинними документами. Проте, відповідач не виконав в повному обсязі обов'язок щодо сплати вартості товару та процентів за користування товарним кредитом. Позивач просить рішення господарського суду Херсонської області від 18.07.2008р. у справі № 10/269-08 залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 1753 від 16.09.2008р. справу призначено до розгляду у складі колегії – Мірошниченка М.В. (головуючий), суддів Коробки Н.Д., Мойсеєнко Т.В.

В судовому засіданні 17.09.2008р. представник позивача підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу. За його клопотанням розгляд справи вівся без застосування засобів технічного забезпечення фіксації судового процесу. За згодою представника в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідач законним правом на участь свого представника в судовому засіданні не скористався. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Про причини неявки суду не повідомив. Колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за наявними у справі доказами, у відсутності відповідача, оскільки його неявка не перешкоджає вирішенню спору.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційні скарги відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Як випливає з матеріалів справи, 15.05.2007р. між ЗАТ Компанія «Райз» (постачальник) і ФГ «Інгулець» (покупець) був укладений договір поставки на умовах товарного кредиту № 8537061, згідно з п.1.1 якого в терміни, визначені договором, постачальник зобов'язується передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення (товар), а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його вартість (ціну), сплативши за нього визначену договором грошову суму, а також сплатити відсотки за користування товарним кредитом в сумі, визначеній відповідно до умов договору.

Найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, термін поставки покупцю, гривнева вартість товару та її доларовий еквівалент, порядок та термін оплати вартості товару та нарахованих відсотків, інші умови, погоджені сторонами – визначені в договорі та специфікації (додатки № 1 та № 1а), яка є невід'ємною частиною договору (п.1.2 договору).

Пунктом 2.5 договору визначений порядок оплати вартості (ціни) частини товару, яка оплачується на умовах відстрочення кінцевого розрахунку. Також зазначено, що терміни сплати, визначені в цьому пункті застосовуються в разі, якщо інші терміни оплати відстрочених платежів не будуть встановлені сторонами в додатку № 1а.

Згідно з додатком № 1а від 15.05.2007р. до договору, відповідач зобов'язався сплатити відстрочені платежі у строк до 01.10.2007р. У цей же строк відповідач зобов'язався сплатити проценти за користування товарним кредитом, що складає суму 72,06 грн.

На виконання умов договору позивач передав відповідачу товар, зазначений в додатках № 1 та № 1а від 15.05.2007р. до договору, що підтверджується довіреністю серії ЯМД №504999 від 20.08.2007р., а також накладними №ВН/044/430 від 20.08.2007р. на суму 6100,00 грн. та №ВН/044/431 від 20.08.2007р. на суму 6960,28 грн. Всього було передано товару на загальну суму 13.060,28 грн.

Відповідачем вартість товару та проценти за користування товарним кредитом у встановлений строк оплачені не були, у зв'язку з чим позивач звернувся з позовом в суд про стягнення з відповідача суми 13.060,00 грн. основного боргу та 72,06 грн. процентів за користування товарним кредитом. На підставі п.7.3 договору позивачем за період з 01.10.2007р. по 31.01.2008р. нарахована сума 708,07 грн. пені. На підставі п.7.4 договору позивачем за період з 01.10.2007р. по 31.01.2008р. нарахована сума 5224,11 грн. збитків, що складає 40 % неоплаченої вартості товару. На підставі п.7.5 договору позивачем за період з 01.10.2007р. по 31.01.2008р. нарахована сума 1239,12 грн. процентів за неправомірне користування коштами. На підставі ст.625 ЦК України позивачем за період з жовтня 2007р. по грудень 2007р. нарахована сума  958,66 грн. індексу інфляції, а за період з 01.10.2007р. по 31.01.2008р. нарахована сума 132,76 грн. 3-х % річних. Всі вказані суми заявлені до стягнення. Позовні вимоги ґрунтуються на приписах ст.ст. 20, 173, 174, 193, 198, 220, 224 – 226, 229, 230, 265 ГК України, ст.ст. 22, 509, 512, 513, 525, 526, 530, 533, 534, 536, 549, 610 – 612, 623 – 625, 629, 692, 694, 712 ЦК України.

Колегія суддів зазначає, що фактичні обставини справи свідчать про те, що спірні правовідносини сторін ґрунтуються на договорі поставки на умовах товарного кредиту № 8537061 від 15.05.2007р., укладеного між сторонами, що обумовлює необхідність застосування положень гл.54 ЦК України та гл.30 ГК України.

За змістом ст.712 ЦК України та ст.256 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За змістом ст.691 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно зі ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

З матеріалів справи вбачається, що позивач виконав взяті на себе договірні зобов'язання та передав відповідачу обумовлений договором товар на загальну суму 13.060,28 грн.

Проте, відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання в частині своєчасної та повної оплати вартості отриманого товару, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виник борг в сумі 13.060,28 грн. Суду не надано доказів сплати цієї суми відповідачем позивачу.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічне положення містить ст.193 ГК України.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Оскільки сума основного боргу у розмірі 13.060,28 грн. підтверджена матеріалами справи, позовна вимога про стягнення цієї суми з відповідача на користь позивача є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Посилання відповідача на те, що він не отримував від позивача товару за довіреністю серії ЯМД № 504999 від 20.08.2007р., а також накладними № ВН/044/430 від 20.08.2007р., № ВН/044/431 від 20.08.2007р., та на те, що відповідач не підписував зазначених первинних документів, судом до уваги не приймаються, оскільки вказані твердження не підтверджені належними доказами, всупереч вимогам ст.ст. 33, 34 ГПК України.

Частиною 5 ст.694 ЦК України передбачено, що договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.

Обов'язок відповідача сплатити проценти за користування товарним кредитом передбачений зокрема в пунктах 2.6, 2.7, 3.5.3 договору № 8537061 від 15.05.2007р., а також в додатку № 1а до цього договору.

Суду не надано доказів сплати процентів за користування товарним кредитом у розмірі 72,06 грн. Отже, позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача суми 72,06 грн. процентів за користування товарним кредитом є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

У відповідності зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч.3 ст.549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 ст.232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники коштів сплачують на  користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

За ст.3 цього ж Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону,  обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової  ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.3 договору передбачено, що за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті у встановлені договором терміни вартості (ціни) товару та/або процентів за користування товарним кредитом, покупець сплачує за кожен день прострочення на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від суми боргу.

За період з 01.10.2007р. по 31.01.2008р. позивачем нарахована сума 708,07 грн. пені. Розрахунок пені зроблений позивачем в межах строків, встановлених ч.6 ст.232 ГК України та з дотриманням вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань». Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума 708,07 грн. пені.

У відповідності з ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В п.7.5 договору зазначено, що у випадку прострочення виконання грошових зобов'язань по оплаті вартості товару та сплати відсотків, покупець сплачує на користь постачальника відсотки за неправомірне користування коштами в розмірі 28 процентів річних з простроченої суми.

На підставі зазначеної умови договору позивачем за період з 01.10.2007р. по 31.01.2008р. нарахована сума 1239,12 грн. процентів за неправомірне користування коштами.

На підставі ч.2 ст.625 ЦК України позивачем за період з жовтня 2007р. по грудень 2007р. нарахована сума 958,66 грн. індексу інфляції.

Розрахунки суми 1239,12 грн. процентів за неправомірне користування коштами і суми 958,66 грн. індексу інфляції є вірними. Позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

Місцевим господарським судом обґрунтовано відмовлено у задоволенні позовних вимог в частині стягнення суми 132,76 грн. 3-х % річних, оскільки в договорі сторонами визначений іншій розмір процентів (28 %), а тому в силу ч.2 ст.625 ЦК України нарахування додатково суми 132,76 грн. 3-х % річних є безпідставним.

Щодо позовних вимог в частині стягнення суми 5224,11 грн. збитків, то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно зі ст.623 ЦК України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

У відповідності зі ст.224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 ГК України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Статтею 229 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Позовні вимоги в частині стягнення суми 5224,11 грн. збитків обґрунтовані положеннями п.7.4 договору № 8537061, а також ч.5 ст.225 ГК України, якою передбачено, що сторони господарського зобов'язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов'язання чи строків порушення зобов'язання сторонами. Не допускається погодження між сторонами зобов'язання щодо обмеження їх відповідальності, якщо розмір відповідальності для певного виду зобов'язань визначений законом.

Пунктом 7.4 договору № 8537061 передбачено, що покупець відшкодовує збитки, завдані постачальнику невиконанням або неналежним виконанням грошових зобов'язань по цьому договору. Сторони встановлюють розмір збитків постачальника в твердій сумі в залежності від строків (тривалості) порушення зобов'язання покупцем: 10 процентів неоплаченої вартості (ціни) товару за перший (повний чи неповний) місяць із наступним збільшенням цієї суми на 10 відсотків за кожний повний чи неповний місяць прострочення. Збитки відшкодовуються в повній сумі понад неустойку (штраф).

Аналіз приписів діючого законодавства України, що регулює можливість стягнення збитків зі сторони, яка порушила господарське зобов'язання, свідчить про те, що закріплення в договорі певного розміру збитків не може саме по собі передбачати обов'язковості їх сплати у разі порушення стороною свого зобов'язання. Відшкодування збитків в узгодженому сторонами розмірі може мати місце тоді, коли кредитор доведе факт настання для нього збитків.

Позивачем не було доведено того, що йому було завдано збитків неналежним виконанням з боку відповідача своїх договірних зобов'язань. Не вказано позивачем, в чому саме полягають збитки, заявлені до стягнення, а також не зазначено складу правопорушення, який є необхідним в силу закону для настання відповідальності у формі відшкодування збитків. Не доведено позивачем і вжиття ним заходів щодо одержання доходів, які він міг би одержати, якби зобов'язання було виконано відповідачем належним чином.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази факту заподіяння позивачу  збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань. Суду відповідних доказів не надано (у т.ч. на вимогу суду, згідно ухвал від 18.08.2008р. та 19.08.2008р.). Доводи позивача з цього приводу зводяться лише до посилань на умову п.7.4 договору № 8537061, в якому сторонами узгоджений розмір збитків, що підлягає відшкодуванню стороні за прострочення її контрагентом виконання грошових зобов'язань. Проте, зазначення в договорі на узгоджений розмір відшкодування збитків без наявності в дійсності таких збитків, не може бути підставою для задоволення вимоги про стягнення збитків.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми 5224,11 грн. збитків є необґрунтованими і не підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, у зв'язку з неповним з'ясуванням місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, що призвело до порушення норм матеріального права, колегія суддів знаходить підстави для часткового скасування судового рішення.

Керуючись ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України,  Запорізький апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Фермерського господарства «Інгулець», смт. Високопілля Високопільського району Херсонської області задовольнити частково.

Рішення господарського суду Херсонської області від 18.07.2008р. у справі № 10/269-08 скасувати в частині стягнення з Фермерського господарства «Інгулець», смт. Високопілля Високопільського району Херсонської області на користь Закритого акціонерного товариства Компанія «Райз», м. Київ суми 5224,11 грн. збитків.

У задоволенні позову в частині стягнення суми 5224,11 грн. збитків відмовити.

В іншій частині рішення господарського суду Херсонської області від 18.07.2008р. у справі № 10/269-08 залишити без змін.