Постанова

від 27.01.2009 по справі 10/269-08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

10/269-08

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 27 січня 2009 р.                                                                                    № 10/269-08  

Вищий господарський суд  України у складі колегії суддів :

головуючий суддяМуравйов О.В.

суддіПолянський А.Г.

Фролова Г.М.

розглянувши

касаційну скаргу Фермерського господарства "Інгулець"

на  рішення господарського суду Херсонської області від 18.07.2008 р. та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 17.09.2008 р.

у справі№  10/269-08  господарського суду Херсонської області

за позовомЗАТ Компанія "Райз"

До

Фермерського господарства "Інгулець"

про           стягнення 21 395,06 грн.

За участю представників сторін:

позивача –не з'явився

відповідача –Заікін С.В. - директор

В С Т А Н О В И В:

            Рішенням Господарського суду Херсонської області від 18.07.2008 р. (суддя - Александрова Л.І.) позов задоволено частково. Стягнуто з Фермерського господарства "Інгулець" на користь ЗАТ Компанія "Райз" 13 060,28 грн. основного боргу, 72,06 грн. процентів за користування товарним кредитом, 708,07 грн. пені, 5224,11 грн. збитків, 1239,12 грн. процентів річних, 958,66 грн. втрат від інфляції. В іншій частині позову відмовлено.

          Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 17.09.2008 р. (судді –Мірошниченко М.В., Коробка Н.Д., Мойсеєнко Т.В.) рішення господарського суду Херсонської області від 18.07.2008 р. у справі № 10/269-08 скасовано в частині стягнення з Фермерського господарства "Інгулець" на користь Закритого акціонерного товариства Компанія "Райз" 5224,11 грн. збитків. У задоволенні позову в частині стягнення суми 5 224,11 грн. збитків відмовлено. В іншій частині рішення господарського суду Херсонської області від 18.07.2008 р. у справі № 10/269-08 залишено без змін.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції та постановою апеляційної інстанції, Фермерське господарство "Інгулець" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та постанову, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права та припинити провадження у справі.

  Відзиву на касаційну скаргу від позивача не надходило.

  Позивач не скористався наданим процесуальним правом участі у суді касаційної інстанції.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.    

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову апеляційного господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

  Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанову апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

 З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до відповідача з вимогами про стягнення за договором поставки на умовах товарного кредиту від 15.05.2007 р. № 8537061, суми 13 060 грн. основного боргу, 72,06 грн. процентів за користування товарним кредитом, 708,07 грн. пені, 5224,11 грн. збитків, 1239,12 грн. процентів за неправомірне користування коштами, 958,66 грн. втрат від інфляції, 132,76 трьох процентів річних.

            Відповідно до умов вказаного договору, в терміни, визначені договором, постачальник зобов'язується передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення (товар), а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його вартість (ціну), сплативши за нього визначену договором грошову суму, а також сплатити відсотки за користування товарним кредитом в сумі, визначеній відповідно до умов договору (п.1.1).

            Сторонами в договорі зазначено, що найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, термін поставки покупцю, гривнева вартість товару та її доларовий еквівалент, порядок та термін оплати вартості товару та нарахованих відсотків, інші умови, погоджені сторонами –визначені в договорі та специфікації (додатки № 1 та № 1а), яка є невід'ємною частиною договору (п.1.2 договору). Пунктом 2.5 договору був визначений порядок оплати вартості (ціни) частини товару, яка оплачується на умовах відстрочення кінцевого розрахунку. Також зазначено, що терміни сплати, визначені в цьому пункті застосовуються в разі, якщо інші терміни оплати відстрочених платежів не будуть встановлені сторонами в додатку № 1а.

             Судами встановлено, що відповідно до додатку № 1а від 15.05.2007 р. до договору, відповідач зобов'язався сплатити відстрочені платежі у строк до 01.10.2007 р. та в цей же строк відповідач зобов'язався сплатити проценти за користування товарним кредитом, що складає суму 72,06 грн.

            З матеріалів справи вбачається, що позивач передав відповідачу товар, зазначений в додатках № 1 та № 1а від 15.05.2007 р. до договору, що підтверджено довіреністю серії ЯМД № 504999 від 20.08.2007 р. та відповідними накладними. Товар було передано на загальну суму 13 060,28 грн.

     Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

    Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

          Попередніми судовими інстанціями встановлено, що відповідачем вартість товару та проценти за користування товарним кредитом у встановлений строк оплачені не були.

          На підставі п. 7.3 договору позивачем за період з 01.10.2007 р. по 31.01.2008 р. нарахована сума 708,07 грн. пені. На підставі п.7.4 договору позивачем за період з 01.10.2007 р. по 31.01.2008 р. нарахована сума 5 224,11 грн. збитків, за період з 01.10.2007 р. по 31.01.2008 р. нарахована сума 1239,12 грн. процентів за неправомірне користування коштами, за період з жовтня 2007 р. по грудень 2007 р. нарахована сума  958,66 грн. індексу інфляції, а за період з 01.10.2007 р. по 31.01.2008 р. нарахована сума 132,76 грн. 3-х % річних

          Відповідно до ст. 691 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

         Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

         Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ст. 692 ЦК України).

          В порушення вказаних вимог договору та законодавства, відповідач не виконав умови договору в частині своєчасної та повної оплати товару, тоді як позивач виконав взяті на себе договірні зобов'язання та передав відповідачу обумовлений договором товар на загальну суму 13 060,28 грн.

          Згідно ст. ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться          Враховуючи, що відповідно до вимог ст. ст. 33 34 ГПК України відповідними доказами підтверджена основана сума заборгованості відповідача, місцевий господарський суд обґрунтовано задовольнив позов в цій частині.

          Слід зазначати, що умовами договору був передбачений обов'язок відповідача сплатити проценти за користування товарним кредитом (п. 2.6, 2.7, 3.5.3 договору № 8537061 від 15.05.2007 р.,  та додаток № 1а).

           Оскільки відповідач вказане зобов'язання не виконав,  судом  правомірно було задоволено вказану позовну вимогу.

          Відповідно до  ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

             Частиною 6 ст.232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

            Відповідно до п. 7.3 договору за період з 01.10.2007 р. по 31.01.2008 р. позивачем нарахована 708,07 грн. пені, яку також обґрунтовано було стягнуто судом з відповідача.

            Згідно вимог ст. 625 ЦК України та п. 7.5 договору позивачем за період з 01.10.2007р. по 31.01.2008р. нарахована сума 1239,12 грн. процентів за неправомірне користування коштами та за період з жовтня 2007р. по грудень 2007р. нарахована сума 958,66 грн. індексу інфляції.

           Пунктом 7.4 договору № 8537061 передбачено, що покупець відшкодовує збитки, завдані постачальнику невиконанням або неналежним виконанням грошових зобов'язань по цьому договору. Сторони встановлюють розмір збитків постачальника в твердій сумі в залежності від строків (тривалості) порушення зобов'язання покупцем: 10 процентів неоплаченої вартості (ціни) товару за перший (повний чи неповний) місяць із наступним збільшенням цієї суми на 10 відсотків за кожний повний чи неповний місяць прострочення. Збитки відшкодовуються в повній сумі понад неустойку (штраф).

             Відповідно ст.623 ЦК України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.          Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

            Статтею 229 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

          Колегія суддів відзначає, що відшкодування збитків вважається загальною формою цивільно-правової відповідальності, оскільки може бути застосована в будь-якому випадку порушення зобов'язання, незалежно від того, чи передбачили сторони це в договорі або чи є вказівки спеціального закону.

     Для застосування такої міри відповідальності потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

         Оскільки позивачем не було доведено в чому саме полягають збитки, заявлені до стягнення, а також не зазначено складу правопорушення, який є необхідним в силу закону для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, апеляційний господарський суд дійшов правомірного висновку про те, що стягнення з відповідача на користь 5 224,11 грн. збитків є необґрунтованим.

   Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України, повторно розглядаючи справу, апеляційний суд повно з'ясував обставини, які мали значення для правильного розгляду поданої апеляційної скарги. Висновки апеляційного суду ґрунтуються на доказах, наведених в постанові суду, та відповідають положенням чинного законодавства. Як наслідок, прийнята апеляційним господарським судом постанова відповідає положенням ст. 105 ГПК України та вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення” зі змінами та доповненнями.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 ГПК України та частин 1, 2 статті 1117 ГПК України, касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення ст. 1117 ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.

Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з цим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ст.ст. 85, 1115 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні за згодою присутнього представника відповідача оголошена  вступна та резолютивна частини постанови.

     Керуючись ст. ст. 1115, 1117, п. 1 ст. 1119, 11111 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фермерського господарства "Інгулець" залишити без задоволення.

Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 17.09.2008 року у справі № 10/269-08 господарського суду Херсонської області залишити без змін.

Поновити виконання постанови Запорізького апеляційного господарського суду від 17.09.2008 року у справі № 10/269-08.

Головуючий    суддя                                                                  Муравйов О.В.

Судді                                                                                            Полянський А.Г.     

                                                                                                     Фролова Г.М.