Постанова

від 11.01.2012 по справі 47/293

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.01.2012                                                                                           № 47/293

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Чорної Л.В.

суддів:            Смірнової  Л.Г.

          Тищенко  О.В.

при секретарі

Дмитрина Д.О.   

за участю представників сторін:

від позивача – ОСОБА_1 (представник за довіреністю);  

від відповідача – ОСОБА_2 (представник за довіреністю);  

від третьої особи 1. – не з‘явився;

від третьої особи 2. – не з‘явився

розглянувши апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю «Трикотажна фабрика «Киянка»

на рішення  

господарського суду

міста Києва  

від

08.11.2011 року

у справі

№ 47/293 (суддя – Станік С.Р.)

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Трикотажна фабрика «Киянка»

до

Товариства з обмеженою відповідальністю «Мари Льо»

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача   

1.          Товариство з обмеженою відповідальністю «Киянка Плюс»

2.          Товариство з обмеженою відповідальністю «Візард»

про

визнання недійсними рішень загальних зборів учасників

В С Т А Н О В И В :

          Рішенням господарського суду міста Києва від 08.11.2011 року у позові відмовлено повністю.

Приймаючи оскаржуване рішення господарський суд міста Києва дійшов висновку,   що вихід зі складу учасників товариства - є правом особи, яке обумовлене зокрема статтею 148 Цивільного кодексу України, зазначене право може бути реалізоване незалежно від згоди інших учасників та самого товариства і вихід зі складу учасників товариства не пов‘язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства, отже, Позивач, написавши заяву про вихід зі складу учасників ТОВ «Мари Льо», добровільно, за власним бажанням реалізував своє право на вихід зі складу учасників ТОВ «Мари Льо», а отже Відповідач прийняттям оскаржуваного рішення не порушував права Позивача щодо виходу зі складу учасників Відповідача, а тому підстави для застосування строку позовної давності, як строку для захисту саме порушеного права  – у суду відсутні.   

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Трикотажна фабрика «Киянка» звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 08.11.2011 року у справі № 47/293 скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги та визнати недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Мари Льо» від 16.01.2006 року, оформлене протоколом № 5 від 16.01.2006 року; скасувати державну реєстрацію змін до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю «Мари Льо» від 03.02.2006 року № запису 10681050003000445.

          Обґрунтовуючи апеляційну скаргу Апелянт зазначає, що статутом ЗАТ «ТФ «Киянка» не передбачено, що до компетенції спостережної ради або правління належить право приймати рішення з питань участі в господарських товариствах, зокрема з питань виходу із складу засновників (учасників) таких товариств. Такі рішення мають приймати загальні збори учасників.

          Товариство з обмеженою відповідальністю «Трикотажна фабрика «Киянка» стверджує про відсутність протоколу № 4 від 12.11.2005 року, на підставі якого державним реєстратором внесено зміни.   

          Рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Киянка плюс», оформлене протоколом № 4 від 22.12.2005 року, на думку Позивача, не відповідає діючому законодавству.

          Державна реєстрація змін до установчих документів ТОВ «Мари Льо» державним реєстратором Голосіївською районною у місті Києві державною адміністрацією 03.02.2006 року проведена на підставі протоколу № 5 загальних зборів учасників ТОВ «Мари Льо» від 16.01.2006 року, витягу з Протоколу № 4 від 12.11.2005 року загальних зборів ЗАТ «ТФ «Киянка» та протоколу № 4 зборів учасників ТОВ «Киянка плюс» від 22.12.2005 року, а не на підставі заяви № 5 від 09.12.2005 року, яка, як стверджує Апелянт, державному реєстратору не надавалась і в матеріалах реєстраційної справи вона відсутня.        

          Позивач зазначає, що рішення суду першої інстанції суперечить ст. 29 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб - підприємців», а рішення про вихід із складу засновників ТОВ «Мари Льо» ЗАТ «Трикотажна фабрика «Киянка» не приймало та не підписувало.

          Крім того, ні майна, ні коштів ЗАТ «ТФ «Киянка» не отримувало, як це передбачено ч. 2 ст. 54 Закону України «Про господарські товариства».     

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2011 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Трикотажна фабрика «Киянка» прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження у справі № 47/293.  

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мари Льо» заперечує проти апеляційної скарги та просить залишити рішення господарського суду міста Києва без змін. Своїм правом, наданим статтею 96 Господарського процесуального кодексу України, Товариство не скористалось, відзив на апеляційну скаргу не подало.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Киянка Плюс» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Візард» своїх представників в судове засідання не направили, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлені.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, апеляційний господарський суд встановив наступне.

          Згідно витягу з протоколу № 4 від 12.11.2005 року загальних зборів ЗАТ «Трикотажна фабрика «Киянка» по питанню третьому порядку денного «Про передачу підприємств товариства» присутніми учасниками було вирішено затвердити передачу корпоративних прав належних ЗАТ «Трикотажна фабрика «Киянка» у юридичних особах: ТОВ «Візард» та ТОВ «Мари Льо» Товариству з обмеженою відповідальністю «Киянка Плюс»у повному обсязі, відповідно до статті 53 Закону України «Про господарські товариства».

Майнових, фінансових та іншого роду претензій до ТОВ «Киянка Плюс», ТОВ «Візард» та до ТОВ «Мари Льо» не має /а.с. 31/.

Згідно протоколу № 5 від 12.11.2005 року загальних зборів ЗАТ «Трикотажна фабрика «Киянка» по питанню третьому порядку денного «Про передачу підприємств товариства» присутніми учасниками було вирішено затвердити передачу корпоративних прав належних ЗАТ «Трикотажна фабрика «Киянка» у підприємствах ТОВ «Візард», ТОВ «Мари Льо» до статутного фонду ТОВ «Киянка Плюс» у повному обсязі та вихід ЗАТ «Трикотажна фабрика «Киянка»з засновників ТОВ «Еркер», ТОВ «Імідж», ТОВ «Ремпостачсервіс» /а.с. 32-34/.

Заявою ЗАТ «Трикотажна фабрика «Киянка» № 5 від 09.12.2005 року просило вивести його зі складу  учасників ТОВ «Мари Льо», а свою частку в статутному капіталі в розмірі 285 860,93 грн., що становить 100% Позивач передає ТОВ «Киянка Плюс». Майнових, фінансових та іншого роду претензій не має /а.с. 56/.

22.12.2005 року були проведені збори учасників ТОВ «Киянка Плюс», оформлені протоколом № 4, на яких присутніми учасниками (ЗАТ «Трикотажна фабрика «Киянка» - 30% та ТОВ «ОРО»- 70% голосів) було прийнято рішення про прийняття корпоративних прав від ЗАТ «Трикотажна фабрика «Киянка»на володіння 100% часткою в статутному капіталі ТОВ «Мари Льо» та 50% часткою в статутному капіталі ТОВ «Візард» /а.с. 30/.

16.01.2006 року були проведені загальні збори учасників ТОВ «Мари Льо», оформлені протоколом № 5, на яких присутнім учасником – ЗАТ «Трикотажна фабрика «Киянка», яке володіє часткою в розмірі 100% було прийнято рішення про прийняття до складу учасників ТОВ «Мари Льо» ТОВ «Киянка Плюс», задоволено заяву учасника ТОВ «Мари Льо» - ЗАТ «Трикотажна фабрика «Киянка» (№ 5 від 09.12.2005 року) про добровільний вихід зі складу учасників ТОВ «Мари Льо» та передачу своєї частки в статутному капіталі в розмірі 100% ТОВ «Киянка Плюс», ТОВ «Киянка Плюс» виступило єдиним учасником ТОВ «Мари Льо» з часткою в статутному капіталі 100%, що відповідає 285 860,93 грн., затверджено нову редакцію статуту /а.с. 29/.

          Господарський суд міста Києва, керуючись статтями 116, 147, 148 Цивільного кодексу України,  статтями 10,  53 Закону України «Про господарські товариства» дійшов висновку, що вихід учасників товариства - є правом особи, зазначене право може бути реалізоване незалежно від згоди інших учасників та самого товариства і вихід зі складу учасників товариства не пов‘язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства.             

          З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується та зазначає наступне.

Відповідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.  

Відповідно до пункту 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом статті 167 Господарського кодексу України випливає, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Корпоративні відносини регулюються, зокрема Цивільним кодексом України, Законом України «Про господарські товариства».

Так, за статтею 10 Закону України «Про господарські товариства» учасники товариства мають право, зокрема вийти в установленому порядку з товариства. Аналогічне положення міститься у ст. 116 Цивільного кодексу України.             

Відповідно до пункту 1 статті 147 Цивільного кодексу України учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства.  

          Відповідно до пункту 1 статті 148 Цивільного кодексу України учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом.

          Так, заявою ЗАТ «Трикотажна фабрика «Киянка» № 5 від 09.12.2005 року, скориставшись свої правом наданим статтею 148 Цивільного кодексу України, виявило бажання вийти із складу учасників ТОВ «Мари Льо».

          При вирішенні спорів, пов‘язаних із виходом учасника з товариства, господарські суди повинні керуватися тим, що відповідно до Цивільного кодексу України та Закону України «Про господарські товариства» учасник ТОВ чи ТДВ вправі у будь-який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників та самого товариства. Вихід зі складу учасників товариства не пов‘язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. У зв‘язку з цим моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв‘язку. Положення установчих документів, які обмежують чи забороняють право на вихід учасника з товариства, є незаконними. Зазначене знайшло своє відображення у постанові Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» № 13 від 24.10.2008 року.

Як вже зазначалось, самим позивачем було прийнято рішення про передачу належної йому частки в ТОВ «Мари Льо» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Киянка Плюс» у повному обсязі, відповідно до статті 53 Закону України «Про господарські товариства», що підтверджується витягом з протоколу № 4 від 12.11.2005 року Загальних зборів ЗАТ «Трикотажна фабрика «Киянка».

Таким чином, оскаржуване рішення загальних зборів учасників ТОВ «Мари Льо» від 16.01.2006 рок, оформлене протоколом № 5 від 16.01.2006 року не порушує права позивача щодо виходу зі складу учасників товариства.

Щодо порушення судом ст. 29 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб - підприємців», то зазначене Київським апеляційним господарським судом до уваги взяте бути не може як таке, що спростовується матеріалами справи.  

Разом з цим, заслуговує на увагу висновок суду про те, що оскільки позивач добровільно виявив бажання вийти зі складу учасників, то рішення відповідача, оформлене протоколом № 5 від 16.01.2006 року, не порушує право позивача на вихід зі складу учасників, а тому відсутні підстави для застосування строку позовної давності.   

          Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

В свою чергу за статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Чого позивач а ні в суді першої інстанції, а ні в суді апеляційної інстанції не навів та не довів.   

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи, колегія суддів приходить до висновку, що господарським судом міста Києва правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, повно з'ясовано та доведено обставини, що мають значення для справи, зроблені висновки відповідають дійсним обставинам справи.

Доводи наведені в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

З наведених у даній постанові обставин, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення господарського суду міста Києва від 08.11.2011 року у справі № 47/293.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 – 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

                                                      ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду міста Києва від 08.11.2011 року у справі № 47/293 залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

2. Матеріали справи № 47/293 повернути до господарського суду міста Києва.

3. Копію постанови надіслати сторонам у справі.

Головуючий суддя                                                                      Чорна Л.В.

Судді                                                                                          Смірнова  Л.Г.

                                                                                          Тищенко  О.В.

18.01.12 (відправлено)