Рішення

від 16.01.2012 по справі 36/407

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  36/407

16.01.12

За позовом    Відкритого  акціонерного товариства "Страхова компанія

                      «Нова»

до                   Відкритого акціонерного товариства  Національна акціонерна

                      страхова компанія «Оранта»

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача    

                      ОСОБА_1

про                 стягнення страхового відшкодування   33 661, 10грн.

                                                                                         Суддя  Трофименко Т.Ю.

Представники:

Від позивача          ОСОБА_2 –по дов. №293 від 18.07.2011р.

Від відповідача     ОСОБА_3 –по дов. №08-03-28/512-11 від 25.09.2011р.

Від третьої особи  не з»явився

Обставини справи:

 Відкрите акціонерне товариство "Страхова компанія  «Нова»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства  Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»про стягнення 33661,10  грн., із яких: 30 682, 00 грн.  страхового відшкодування, 2371, 34 грн. пеня, 607, 34 грн. –3% річних.  

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що страхувальнику Відкритого акціонерного товариства "Страхова компанія  «Нова»було завдано майнової шкоди внаслідок дорожно –транспортної пригоди, яка сталась через порушення правил дорожнього руху водієм який застрахував свою цивільно-правову відповідальність у відповідача, який відповідно до закону повинен її відшкодувати.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 24.11.2011р. порушено провадження у справі №36/407, призначено розгляд справи на 14.12.2011р., сторони зобов'язано вчинити дії та  надати документи.

13.12.2011 р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представник відповідача подав клопотання про відкладення розгляду даної справи у зв'язку з неможливістю його бути присутнім у судовому засіданні 14.12.2011 р.

У даному судовому засіданні представник позивача заявив клопотання про залучення до участі у розгляді справи третьою особою,  яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача –ОСОБА_1.

Представник відповідача у судове засідання не з‘явився.

Відповідно до ст. 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права та обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або за ініціативи господарського суду.

Питання про допущення або залучення третіх осіб до участі у справі вирішується господарським судом, який виносить з цього приводу ухвалу.

Беручи до уваги наведене, суд дійшов висновку про необхідність залучення до участі у розгляді справи третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача –ОСОБА_1.

Відповідно  до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України  господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу,  розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Такими обставинами, зокрема є: нез'явлення в засідання  представників сторін.

         Оскільки нез'явлення у судове засідання повноважного представника відповідача перешкоджає повному, всебічному та об'єктивному розгляду справи та у зв'язку яз залученням до участі у справі третьою особою, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача  - ОСОБА_1,  суд визнав  за необхідне задовольнити клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та її розгляд відкласти на 16.01.2012р.

         Представник позивача позовні вимоги в судовому засіданні 16.01.2012р. підтримав в повному обсязі.

         Представником відповідача в судовому засіданні наданий письмовий відзив на позов, в якому позовні вимоги  відповідач визнав частково в сумі  30 682, 00 грн.

        В частині заявлених позивачем  вимог  про стягнення 3% річних та пені заперечував посилаючись на те, що  позивач не є потерпілою особою.

        Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд –

ВСТАНОВИВ:

30.12.2008р. між Відкритим  акціонерним товариством «Страхова компанія «Нова»(надалі - Позивач) та  Товариством з обмеженою відповідальністю «ІЛТА»(надалі - Страхувальник) був укладений  Договір страхування добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспорту №1138, згідно якого об'єктом страхування є автомобіль «PEUEGEOT 206», держаний номер НОМЕР_2.

09.04.2009 року о 13 год. 40 хв. у м. Маріуполі по пр. Карпова сталася дорожньо –транспортна пригода, в якій мало місце зіткнення автобуса «ПАЗ», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4., що належить ОСОБА_1. та автомобілем, застрахованим позивачем.

Відповідно до Постанови  Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя №3-1446/2009 від 05.05.2009р.  встановлено вину ОСОБА_4. у скоєнні ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення передбаченого ст. 124 КпАП України.

В результаті Дорожньо-транспортної пригоди автомобілю Страхувальника заподіяно матеріальну шкоду. У відповідності до Звіту №221 про  визначення вартості відновлювального ремонту без урахування та з урахуванням фізичного зносу автомобіля оцінку вартості, складеному ПП «ВІЗЕ», вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнту фізичного зносу становить 38 717, 77 грн.

30.11.2009р. позивачем складено страховий акт (остаточний) №4561, відповідно до якого сума страхового відшкодування становить 30 682, 00 грн.

30.12.2009р. між позивачем та страхувальником була укладені угода №1 про проведення  заліку взаємних однорідних вимог, відповідно до якої  по сумі 30 682, 00 грн. проведено взаємозалік.

           Відповідно до п.7.1.4 Правил страхування страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку виплатити страхове відшкодування страхувальнику у порядку та на умовах, що передбачені цими Правилами та договором страхування. Пункт 2.2.1 Правил страхування передбачає, що страховим випадком визнається пошкодження чи знищення транспортного засобу або його частин (у т.ч. фар, дзеркал, стекол) внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

  Згідно з п.п.9.1, 9.26 Правил страхування до складу страхового відшкодування (збитків, що компенсуються страхувальнику) входять витрати на приведення транспортного засобу у порядок та витрати на проведення експертної оцінки пошкоджень застрахованого транспортного засобу.

   Відповідно до п. 9.17 Правил страхування страхове відшкодування може здійснюватись шляхом оплати страховиком вартості замінюваних частин, деталей і приладдя на аналогічні пошкодженим (за якістю і вартістю) та відновлюваного ремонту застрахованого транспортного засобу.

           Як свідчать матеріали справи цивільна відповідальність власника транспортного засобу - автобуса «ПАЗ», державний реєстраційний номер НОМЕР_1,   застрахована у відповідача за полісом ВА3500687.

    Позивачем направлена на адресу відповідача регрес на вимога №3217/0/3-10 від 02.12.2010р.  про сплату страхового відшкодування  на суму 30 682,00 грн. (докази направлення долучені до матеріалів справи).

            Відповідач зазначену регресну вимогу залишив без відповіді.

            Таким чином  заборгованість відповідача з виплати страхового відшкодування складає 30 682,00   грн.

            Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

            Відповідно до статті 1 Закону України “Про страхування” страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо  захисту майнових  інтересів  громадян  та юридичних  осіб у разі настання певних   подій   (страхових   випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом  сплати  громадянами  та  юридичними особами страхових платежів  (страхових  внесків,  страхових  премій)  та доходів від розміщення коштів цих фондів.

   Відповідно до ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ч.1 ст. 1172 Цивільного кодексу України, юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Відповідно до положень ч.2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до преамбули Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” його положення регулють відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямовані на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Відповідно до ст. 35 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику відповідну заяву.

Відповідно до ст. 37 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

В порушення ст. 37 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” відповідач не відреагував на регресну вимогу№3217/0/3-10 від 02.12.2010р. безпідставно та немотивовано виплату не здійснив.

Згідно з положеннями статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.  

Відповідно до статті 27 Закону України “Про страхування” до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

      Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню в частині стягнення страхового відшкодування на суму  30 682, 00 грн.

      Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

       Статтею 546 ЦК України передбачено,  що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, яка згідно ст. 549 ЦК України виражається у формі пені або штрафу.

        Відповідно до п. 36.5. ст. 36 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

       Відповідно до розрахунку позивача, який не спростовано відповідачем у встановленому порядку, сума пені, нарахованої до сплати, становить 2 371,34 грн.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням викладеного позовні вимоги в частині стягнення 3%: річних в сумі  607, 76 грн.  обґрунтовані і підлягають задоволенню.

        Судовий збір по справі  відповідно до статті 49 Господарського процесуального  кодексу  України покладається на  відповідача.

        Надлишково сплачений позивачем судовий збір в розмірі  66 грн. підлягає поверненню з Державного бюджету України.

        Заперечення відповідача викладені в письмовому відзиві судом до уваги не приймаються з огляду на вищевикладене.

Керуючись ст.ст. 32-34,49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

      Стягнути з  Відкритого акціонерного товариства  Національна страхова компанія «Оранта»(01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75,  код ЄДРПОУ 00034186) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем при виконанні рішення на користь Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «НОВА» (02660, м. Київ,  вул. М. Раскової, 11, , код ЄДРПОУ  31241449)  30 682 грн. 00 коп. - страхового відшкодування, 2 371 грн. 34 коп. –пені, 607 грн. 76 коп. –3% річних,    1 411 грн. 50  коп.  витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

      Повернути Відкритому  акціонерному товариству «Страхова компанія «НОВА» (02660, м. Київ,  вул. М. Раскової, 11, , код ЄДРПОУ  31241449)   з Державного бюджету надлишково сплачений при поданні позову судовий збір в сумі  66 грн. Платіжне доручення №№10088 від 14.11.2001р. залишити в матеріалах справи №36/407.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

       Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

     Суддя                                                                    Трофименко Т.Ю.

 Повний текст рішення складено 17.01.2012р.