Рішення

від 19.06.2006 по справі 39/136

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

39/136

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№  39/136

19.06.06

За позовом     Відкритого акціонерного товариства "Будшляхмаш"

до                    Товариства з обмеженою відповідальністю "Геоцинт"

про                  стягнення 2695,46 грн.

Суддя  Гумега О.В.

Представники:

Від позивача: Авдєєва О.І. (дов. № 1/290 від 28.10.2005 р.)

Від відповідача: не з‘явилися.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 2695,46 грн. заборгованості за договором № 84/705 від 14.05.2003 року. Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що на виконання вимог зазначеного договору перерахував на рахунок відповідача грошові кошти в якості передоплати за роботи, проте, відповідач в порушення умов договору зобов‘язання по виконанню робіт не виконав. Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати, пов‘язані з розглядом цієї справи.

        Ухвалою суду від 28.04.2006 р. порушено провадження у справі.

        Відповідач у судові засідання не з‘явився, відзив на позовну заяву не надав, про час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому порядку.

Ухвалою суду від 18.05.2006 р. розгляд справи відкладався, відповідно до ст. 77 ГПК України.

До прийняття рішення у справі, в порядку ст. 22 ГПК України, позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, якою просить стягнути з відповідача 2695,46 грн. збитків.

В судовому засіданні, призначеному на 19.06.2006 р., за згодою сторони, оголошувалися вступна та резолютивна частини рішення.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем  не подано.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи,  суд, -

                                                      ВСТАНОВИВ:

14.05.2003 року між Відкритим акціонерним товариством “Будшляхмаш” (позивачем) і Товариством з обмеженою відповідальністю “Геоцинт” (відповідачем) укладено договір № 84/705, відповідно до п. 1 якого замовник (позивач) доручив, а виконавець (відповідач) –прийняв на себе виконання робіт по ремонту кабелю 10кВ ТП 422- компресорна станція.

Вартість робіт склала 2695,46 грн. (в т.ч. ПДВ) –п. 2 зазначеного договору.

На виконання умов договору (п. 3 договору) перед початком виконання робіт позивач перерахував на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти в якості передоплати в розмірі 2695,46 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: № 744 від 19.05.2003 року на суму 2000,00 грн. та № 745 від 19.05.2003 р. на суму 695,46 грн.

Відповідно до умов договору (п. 4, 5) відповідач зобов‘язався виконати передбачені договором роботи в термін –п‘ять днів після передоплати.    

Зобов‘язання по виконанню робіт, оплачених позивачем, відповідач не виконав.

19.01.2005 р. позивач направив на адресу відповідача претензію № 1/12 з вимогою повернути грошові кошти перераховані в якості передоплати за договором № 84/705 від 14.05.2003 року. Відповідач залишив претензію без відповіді та задоволення.  

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Кодексу України від 16.01.2003 р. встановлено, що Цивільний кодекс України  застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов‘язків, що виникли або  продовжують існувати після набрання ним чинності. Правовідносини між позивачем та відповідачем виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України від 16.01.2003 р., однак продовжують існувати і після набрання ним чинності, отже до вказаних положень повинен застосовуватися ЦК України.

Оскільки, обов‘язок відповідача по виконанню робіт продовжує існувати після прийняття  ЦК України, підлягають  застосуванню саме його норми.

Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов‘язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов‘язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Згідно із п. 2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов‘язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов‘язання.

У разі порушення зобов‘язання, в силу ст. 611 ЦК України, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов‘язання внаслідок односторонньої відмови від зобов‘язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов‘язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов‘язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Зібрані у справі докази свідчать, що відповідач отримав грошові кошти перераховані позивачем в якості передоплати за роботи, але зобов‘язання по виконанню робіт, оплачених позивачем, не виконав.

Боржник, який прострочив виконання зобов‘язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов‘язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків (п.п. 2-3 ст. 612 ЦК України).

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми збитків у розмірі 2695,46 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

У відповідності із ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. За таких обставин, витрати по сплаті державного мита в розмірі 102,00 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

           Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Геоцинт” (03164, м. Київ, вул. Генерала Наумова, 23-Б; код ЄДРПОУ № 32311710; рахунок № 260063372 у Першій Київській філії АППБ “Аваль”, МФО 322506), а у разі відсутності грошових коштів - з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Відкритого акціонерного товариства “Будшляхмаш” (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 21; код ЄДРПОУ № 14310164; рахунок № 2600530031109 у Першій Київській філії АТ “ВАБанк”, МФО 321637) 2695,46 грн. (дві тисячі шістсот дев‘яносто п‘ять гривень 46 коп.) збитків, 102 (сто дві) грн. держмита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

2.          Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                                                                                        Гумега О. В.