Постанова

від 06.06.2006 по справі 6/132

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

6/132

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський суд Чернігівської області

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20                                        Тел. 7-99-18, факс 7-44-62

ПОСТАНОВА

 "06" червня 2006 р.                                                  Справа № 6/132

06 червня 2006р., 09 годин 50 хв., м. Чернігів                                        справа №6/132   

Господарський суд Чернігівської області у складі:

судді                                        Блохіної Ж.В.

при секретарі                         Сороці Я.Є.,

за участю представників

позивача:                                Козлова Ю.М., довіреність №7/8/10-002 від 27.03.2006р.,          

представник відповідача     Кузуб Л.В., довіреність №48 від 05.06.2006р.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

позов                                        Державної податкової інспекції у Сосницькому районі,

                                                  смт. Сосниця, вул. Троїцька, 32                                                 

до                                              Дочірнього підприємства „Постачальник – 1”,

                                                  м. Мена, вул. 8-го Березня, 15

про                                            стягнення 824,25 грн. за рахунок активів

 ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Сосницькому районі подано позов про стягнення з ДП „Постачальник –1” 824,25 грн. податкового боргу по збору за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг, який виник станом на 20.03.2006р.

Відповідач у запереченні на позов та представник відповідача у судовому засіданні стосовно позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що збір за видачу дозволів на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг відноситься до місцевих зборів, механізм справляння та порядок сплати якого встановлюється сільськими, селищними, міськими радами відповідно до переліку та в межах граничних розмірів ставок, встановлених законами України. На думку відповідача, рішення Сосницької селищної ради щодо встановлення розміру збору в сумі 680 грн. є незаконним, оскільки відповідно до Декрету КМУ „Про місцеві податки і збори” встановлено, що граничний рівень збору за видачу дозволу на торгівлю не повинен перевищувати 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян для суб'єктів, що постійно здійснюють торгівлю в спеціально відведених для цього місцях, тобто в розмірі 340 грн. Відповідачем було сплачено 680 грн. за 2004 та 2005 роки.  

Розглянувши матеріали справи та надані докази, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши фактичні обставини справи, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

Дочірнє підприємство „Постачальник –1” зареєстровано як суб'єкт підприємницької діяльності розпорядженням Менської райдержадміністрації №308 від 12.10.1999р.

Відповідно до ст.4, п.3 ст. 9 Закону України “Про внесення змін і доповнень до Закону України “Про систему оподаткування” платники податків зобов'язані сплачувати належні суми податків та зборів (обов'язкові платежі) у встановлені законодавством строки.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                     

Відповідно до ст.11 Закону України “Про систему оподаткування” платник податків несе відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків та дотримання вимог чинного законодавства.  

Станом на 20.03.2006р. відповідач має податковий борг по збору за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг в сумі 824,25 грн., в тому числі 816 грн. недоїмки та 8,25 грн. пені.

Податковий борг відповідача підтверджується наступним.

Позивачем булпа проведена перевірка господарської одиниці ТГК „Убідь”, що належить ДП „Постачальник –1”, щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу. За результатами перевірки був складений акт №25190017/23211 від 26.05.2005р., яким встановлено, що станом на 26.05.2005р. збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі за 2004 рік в розмірі 680 грн. та за 2005 рік в розмірі 680 грн. не був сплачений (граничний строк сплати збору за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі  - 31.03.2004р. та 31.03.2005р.), чим було порушено рішення ХІV сесії Сосницької селищної ради ХХІV скликання від 31.02.2004р. та рішення ХХ сесії Сосницької селищної ради ІV скликання від 18.01.2005р. „Про затвердження списку платників збору за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі”; ст. 17 Декрету КМУ „Про місцеві податки і збори” від 20.05.1993р. №56-93.

На підставі акту перевірки позивачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000082333/0/7147/23 від 27.05.2005р., яким відповідачу визначено податкове зобов'язання в сумі 1360 грн.

Вищевказане податкове повідомлення-рішення було отримано відповідачем 06.06.2005р. та ним не оскаржено  у встановленому законом порядку.

Крім того, позивачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0002601530/0 від 29.11.2005р., яким до відповідача застосовано штраф в сумі 136 грн. на підставі п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Дане податкове повідомлення-рішення відповідачем також не було оскаржено у встановленому законом порядку.

Відповідачу було нараховано пеню в сумі 8,25 грн.

ДП „Постачальник –1” добровільно сплачено податковий борг в сумі 680 грн.

Таким чином загальна сума податкового боргу відповідача становить 824,25 грн., який також підтверджується довідкою про суму заборгованості та виписками з особового рахунку відповідача –платника податків.

Відповідно до п.5.2 ст.5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкове зобов'язання, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

Згідно п.п.5.2.4 п.5.2 ст.5 вищевказаного Закону процедура адміністративного оскарження закінчується останнім днем строку, передбаченого підпунктом 5.2.2 цього пункту для подання заяви про перегляд рішення контролюючого органу, у разі, коли така заява була подана у зазначений строк.

День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов'язання платника податків.

Нараховану суму податкового зобов'язання відповідач не оскаржив, таким чином вона є узгодженою.

Відповідно до п.п.5.3.2 п.5.3 ст.5 вищевказаного Закону у випадках адміністративного узгодження суми податкового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач не сплатив узгоджену суму податкового зобов'язання в строки передбачені п.5.3 ст.5 зазначеного Закону, отже вона у відповідності з п.п.5.4.1 п.5.4 ст.5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” є сумою податкового боргу платника податків. Отже, податковий борг - це в будь-якому випадку узгоджене податкове зобов'язання, яке не сплачене у встановлений строк.

Відповідно до п.п.6.2.1 п.6.2 ст.6 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №2181-III від 21.12.2001р. ДПІ у м. Чернігові на узгоджену суму податкового зобов'язання були направлені перша податкова вимога №1/41 від 17.06.2005р. та друга податкова вимога №2/69 від 23.08.2005р., які отримані відповідачем та залишені ним без задоволення.

Відповідно до п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №2181-III від 21.12.2001р., активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкових зобов'язань виключно за рішенням суду.

Твердження відповідача, що рішення Сосницької селищної ради щодо встановлення розміру збору в сумі 680 грн. є незаконним, оскільки відповідно до Декрету КМУ „Про місцеві податки і збори” встановлено, що граничний рівень збору за видачу дозволу на торгівлю не повинен перевищувати 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, не може бути прийнято судом до уваги, виходячи з наступного.

Рішення ХІV сесії Сосницької селищної ради ХХІV скликання від 31.02.2004р. та рішення ХХ сесії Сосницької селищної ради ІV скликання від 18.01.2005р. „Про затвердження списку платників збору за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі” є чинними і на сьогоднішній день ніким не скасовані. Крім того, до компетенції господарського суду не входить визначення розмірів ставок збору за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю в сумі 824,25 грн.

Керуючись ст. ст. 94, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

        П О С Т А Н О В И В:    

        1. Позов задовольнити повністю.

        2. Стягнути з Дочірнього підприємства „Постачальник –1” (м. Мена, вул. 8 Березня, 15, код 30566722, відомості про рахунки відсутні) до місцевого бюджету Сосницької селищної ради (р/р 33217841600474 в УДК м. Чернігів, МФО 853592, код отримувача 21396249) 824,25 грн. податкового боргу за рахунок активів.

        3. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

  Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

  У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

       4. Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд  першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

        Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя                                                                                           Ж.В.Блохіна